ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/9935/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний холдінг", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний холдінг - Славутич", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - про стягнення 16 703,21 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У серпні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний холдінг" (далі - Товариство) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 16 703,21 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як роботодавець винної у вказаній ДТП фізичної особи, всупереч статтям 1172, 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка залишилась невідшкодованою після виплати страховиком відповідача страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/9935/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна"), фізичну особу ОСОБА_2 .
20 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшли докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу залучених третіх осіб.
2 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли: відзив від цієї ж дати, у якому останній зазначив про те, що спірна сума збитків була відшкодована власнику пошкодженого транспортного засобу винною в спірній ДТП особою у повному обсязі. У зв'язку з цим правові підстави для стягнення вказаної суми на користь Компанії відсутні. Крім того, винна в ДТП особа не перебувала в трудових відносинах з відповідачем, а керувала автомобілем на підставі укладеного між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронний холдінг - Славутич" договору оренди від 1 квітня 2020 року № 561. Разом із цим, цивільно-правова відповідальність відповідача за керування транспортним засобом марки "Renault Logan", державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "СК "Євроінс Україна". Відтак, належним відповідачем у даній справі, на думку Товариства, має бути ПрАТ "СК "Євроінс Україна", оскільки спірна сума завданих збитків не перевищувала страхових лімітів за полісом № ЕР-203233396, чинним на час скоєння ДТП. Разом із відзивом відповідач подав клопотання від вказаної дати про залучення до участі в справі власника пошкодженого транспортного засобу - ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 вересня 2025 року вказане клопотання відповідача задоволено. Залучено до участі в справі ОСОБА_1 , а також Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронний холдінг - Славутич" як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
8 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог вищевказаної ухвали надійшли докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу залучених третіх осіб.
11 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання від вказаної дати про залучення до участі в справі ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2025 року в задоволенні вказаного клопотання Компанії відмовлено.
Треті особи про розгляд даної справи були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направили.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
8 вересня 2021 року о 22:30 год в Дніпровському районі міста Запоріжжя по вулиці Верхня, будинок 14 (на перехресті нерівнозначних доріг вулиць Верхня та Рекордна) сталася ДТП за участю транспортного засобу "Renault Logan", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля марки "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказана ДТП сталася внаслідок того, що водій транспортного засобу "Renault Logan", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав переваги в русі автомобілю марки "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, скоїв зіткнення з останнім, чим порушив вимоги пунктів 2.3(б), 16.11 Правил дорожнього руху України.
Зазначені обставини були встановлені постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 5 жовтня 2021 року в справі № 334/7030/21, якою водія автомобіля "Renault Logan", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є фізична особа ОСОБА_1 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (приєднання) "Прямий захист" Оферта від 18 жовтня 2020 року № 67081а0еа, копія якого наявна в матеріалах даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що 14 вересня 2021 року власник застрахованого позивачем транспортного засобу звернувся до останнього із заявою про подію та на страхову виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від вказаної дати.
Судом також встановлено, що на підставі: довідки Національної поліції України від 8 вересня 2021 року № 3021252445117640, звіту від 24 вересня 2021 року № 751 про оцінку транспортного засобу "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем Завгороднім Русланом Олександровичем (свідоцтво суб'єкта оціночної діяльності № 6349, видане Фондом державного майна України від 4 жовтня 2008 року), протоколу огляду транспортного засобу від 14 вересня 2021 року, складеного за участю власника пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 та Завгороднього Р.О. , відомостей про зобов'язуючі пропозиції вартості майна, визначених Товариством з обмеженою відповідністю "Аудатекс Україна", - позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт від 5 жовтня 2021 року № ARX2939389 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи). Відповідно до вказаного акта загальна сума страхового відшкодування склала 130 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що зазначена сума страхового відшкодування була перерахована позивачем на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу, - ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 6 жовтня 2021 року з доданою до нього відомістю виплат.
Судом також встановлено, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника автомобіля "Renault Logan", державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ "СК "Євроінс Україна" на підставі договору (полісу) № ЕР-203233396 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн). Копія полісу наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з цим Компанія звернулась до ПрАТ "СК "Євроінс Україна" із заявою від 11 січня 2022 року вих. № 240/18/ЦВ про виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000,00 грн. Однак, листом від 8 січня 2022 року (копія якого міститься в матеріалах справи) вказаний страховик відповідача повідомив позивача про те, що він вже здійснив у межах лімітів відповідальності за полісом № ЕР-203233396 виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 113 296,79 грн на підставі звіту від 17 листопада 2021 року № 15810 та поданої 13 вересня 2021 року заяви вказаної фізичної особи про страхове відшкодування.
На думку позивача, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, він набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, у зв'язку з чим відповідач, як роботодавець винної у спірній ДТП особи, на підставі статей 1172, 1194 ЦК України зобов'язаний сплатити на користь Компанії 16 703,21 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка залишилась невідшкодованою після виплати ПрАТ "СК "Євроінс Україна" страхового відшкодування ОСОБА_1 .
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За загальними правилом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Зі змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно шкоди, зокрема, майнової.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини 2 цієї статті таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 1 статті 1172 ЦК України).
Положення частини 1 статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 серпня 2022 року в cправі № 904/6092/21, від 1 листопада 2021 року в справі №920/343/20.
Для покладення на юридичну чи фізичну особу відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності, так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належить: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною чи фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків (виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, які хоч і виходять за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу; якщо така шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде).
Судом встановлено, що на час скоєння спірної ДТП автомобіль марки "Renault Logan", державний номерний знак НОМЕР_1 , був переданий відповідачем у тимчасове платне користування ТОВ "Охоронний холдінг - Славутич", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями укладеного між вказаними суб'єктами господарювання договору оренди від 1 квітня 2020 року № 561 та акта передачі майна до вказаного правочину від 1 червня 2021 року.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують факт існування трудових відносин між винною в спірній ДТП фізичною особою, - ОСОБА_2 та Товариством, а також того, що вказана ДТП відбулася під час виконання зазначеною фізичною особою своїх трудових (службових) обов'язків, покладених на нього відповідачем, зокрема: наказу Товариства про прийняття на роботу, наказу Товариства про звільнення, наказу про здійснення трудової діяльності, довідки Товариства про нарахування та виплату заробітної плати, доказів наявності трудового договору з Товариством, допущення працівника до роботи на Товаристві тощо.
Вказані обставини також не були встановлені постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 5 жовтня 2021 року в справі № 334/7030/21.
У той же час, суд не бере до уваги те, що в постанові Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 5 жовтня 2021 року в справі № 334/7030/21 зазначено, що вказаним судом розглядалися адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , працюючого водієм Товариства, оскільки зазначені відомості вказані лише у вступній частині цієї постанови, однак в її мотивувальній частині не встановлено ні факт перебування даної фізичної особи у трудових відносинах з відповідачем, ні факт вчинення спірної ДТП під час виконання таких трудових (службових) обов'язків.
Разом із цим, з наявних у матеріалах справи копій: витягу з наказу від 19 травня 2021 року № 187 о/с, витягу з наказу (розпорядження) від 14 лютого 2022 року № 97 о/с, - вбачається, що на час вчинення спірної ДТП вказана фізична особа перебувала у трудових відносинах з іншою юридичною особою, - ТОВ "Охоронний холдінг - Славутич", й спірна ДТП була вчинена ОСОБА_2 під час виконання ним свої трудових обов'язків на цьому підприємстві. Вказані обставини також підтверджуються листом ТОВ "Охоронний холдінг - Славутич" від 13 серпня 2025 року вих. № 03-05/249 (копія якого міститься в матеріалах справи), наданого на адвокатський запит представника відповідача. З цього листа також вбачається, що з метою відшкодування в повному обсязі завданих в спірній ДТП збитків власнику пошкодженого автомобіля "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_2 , - громадянину ОСОБА_1 , останньому 18 листопада 2021 року в місті Запоріжжя, у присутності винної в ДТП особи та повноважених представників ТОВ "Охоронний холдінг - Славутич", під розписку були передані грошові кошти в загальному розмірі 132 573,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями особистих розписок ОСОБА_1 від 18 листопада 2021 року, а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку ТОВ "Охоронний холдінг - Славутич" за період з жовтня 2021 року по червень 2024 року. У цих розписках ОСОБА_1 підтвердив факт повного відшкодування завданої йому шкоди винною в ДТП особою та зазначив про відсутність будь-яких майнових претензій до відповідача. Вказана сума грошових коштів була передана ТОВ "Охоронний холдінг - Славутич" на підставі укладеного між ним та ОСОБА_2 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 19 жовтня 2021 року № 19/10-21 (копія якого також наявна в матеріалах справи).
Відтак, належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах цієї справи, підтверджується факт того, що на час звернення Компанії до суду з цим позовом винною в спірній ДТП особою було відшкодовано власнику застрахованого позивачем транспортного засобу завдану матеріальну шкоду в повному обсязі.
При цьому, подвійне стягнення однієї й тієї ж шкоди з винної особи законом не допускається.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 24 жовтня 2023 року в cправі № 910/4678/22.
Натомість, підставою для відмови у здійсненні страхових виплатах або страхового відшкодування, відповідно до статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України "Про страхування", є, зокрема, отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Компанії до Товариства. Відтак, заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Інші доводи, на які посилалися учасники судового процесу під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Компанії слід відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15 жовтня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко