ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/9974/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар М» (вул. Вишнева, буд. 15, смт. Широке, Дніпропетровська обл., 53700; ідентифікаційний код 42306230)
до Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454)
про стягнення 1 501 080, 66 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар М» (далі за текстом - ТОВ «Солар М», Позивач) з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі за текстом - ДП «Гарантований покупець», Відповідач) про стягнення 1 501 080, 66 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/2992/24.
В обґрунтування заявленого позову, Позивач зазначає, що Відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/2992/24 в силу чого Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат із врахуванням часткової сплати боргу.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач звертає увагу суду на помилки Позивача допущені при нарахуванні інфляційних втрат, а саме: не враховано часткові оплати Відповідача, не здійснено вірного заокруглення величини приросту індексу споживчих цін та здійснено нарахування за період коли прострочення існувало менше 15 календарних днів.
Також Відповідач звертає увагу суду на обставини непереборної сили, які унеможливлюють стягнення з нього інфляційних втрат.
3. Процесуальні дії у справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.09.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
04.09.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
18.09.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
09.10.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення Позивача.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/2992/24 закрито провадження у справі частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 175 083,22 грн. Позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Солар М» 11 522 457, 91 грн основного боргу, 487 565, 82 грн 3% річних, 1 155 605, 32 грн інфляційних втрат та 157 987, 55 грн судового збору.
Також вказаним рішенням суду ухвалено, що органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі №910/2992/24, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 11 522 457,91 грн, починаючи з 10.08.2024 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 11522457,91 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/2992/24 залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2025.
В період з 07.10.2025 по 31.01.2025 Відповідачем на виконання вказаного вище рішення здійснено часткову сплату коштів на загальну суму 2 323 523, 36 грн. згідно наступних платіжних інструкцій:
від 07.10.2024 № 406 883 на суму 166 344, 00 грн;
від 23.10.2024 № 409 643 на суму 176 197, 85 грн;
від 25.10.2024 № 411 281 на суму 19 863, 15 грн;
від 30.10.2024 № 415 605 на суму 54 783, 92 грн;
від 14.11.2024 № 419 946 на суму 59 606, 09 грн;
від 26.12.2024 № 435 468 на суму 8 544, 58 грн;
від 26.12.2024 № 436 193 на суму 347 371, 15 грн;
від 31.12.2024 № 440 575 на суму 402 306, 02 грн;
від 31.12.2024 № 438 130 на суму 6 585, 57 грн;
від 31.01.2025 № 446 217 на суму 46 778, 30 грн;
від 31.01.2025 № 448 663 на суму 148 321, 04 грн;
від 31.01.2025 № 447 001 на суму 625 279, 53 грн;
від 31.01.2025 № 449 525 на суму 261 542, 16 грн.
Станом на 30.06.2025 у межах виконавчого провадження погашено залишковий розмір основного боргу в розмірі 9 198 934,55 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 26295 від 30.06.2025, до якої включено також погашення Відповідачем сум судового збору за рішенням суду у розмірі 157 987, 55 грн.
У поданому позові Позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви Відповідачем повністю погашено основний борг у розмірі 11 522 457,91 грн однак таке погашення відбувалося після 10.08.2024 (дати, з якої почалося нарахування компенсаторних витрат за рішенням суду) по 30.06.2025, що у розумінні частини 2 статті 625 ЦК є ознакою прострочення виконання зобов'язання та стало підставою для нарахування Позивачем інфляційних втрат згідно наданого ним розрахунку з метою звернення до суду з позовом.
Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач у відзиві посилається на обставини відсутності в його діях вини в частині виконання грошового зобов'язання за договором поставки електричної енергії № 16823/01 від 04.04.2019 із посиланням на встановлені законодавством алгоритми розрахунку з контрагентами, дію наказів Міненерго № 206 від 15.06.2022 та № 140 від 28.03.2022, які були предметом дослідження при розгляді справи № 910/2992/24.
Суд не вбачає підстав надавати оцінку зазначеним доводам оскільки така оцінка вже надано іншим складом суду у спірних правовідносинах при розгляді справи № 910/2992/24, в якій судом встановлено факт допущення ДП «Гарантований покупець» порушень виконання договірного зобов'язання, за прострочення виконання якого наразі Позивачем і здійснюється нарахування інфляційних втрат.
Відтак, спір у даній справі є похідних від обставин, встановлений при розгляді справи № 910/2992/24.
З поміж зазначеного, Відповідачем надано зауваження до здійсненого Позивачем порядку нарахування інфляційних втрат, а саме:
- Позивач здійснює нарахування на суму 11 522 457, 91 грн, не враховуючи добровільні оплати здійснені Відповідачем;
- Позивачем при здійсненні розрахунків не враховано правову позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 (пункт 34) в частині нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 ЦК України щодо визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми;
- згідно з наданим Позивачем розрахунку інфляційних нарахувань Позивач здійснив вказані нарахування за період прострочення, що становить менше календарного місяця, а в окремих випадках - менше 15 календарних днів.
Окрім викладеного, Відповідач просить суд врахувати запроваджений в Україні воєнний стан, що є непереборною обставиною, яка на переконання сторони унеможливлює стягнення з нього інфляційних втрат.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 та 5 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту статей 526, 599, 611, 625 ЦК України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК, за час прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.5 постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18.
При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/3855/17.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Нарахуванням Позивачем інфляційних втрат є правом кредитора (Позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що наразі допущено Відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, в даному випадку передбачених частиною 2 статтею 625 ЦК України.
Так, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
В силу зазначеного вище, враховуючи встановлені судом обставини при розгляді справи № 910/2992/24, суд вказує, що зобов'язання з оплати у Відповідача суми 11 522 457, 91 грн за договором поставки електричної енергії № 16823/01 від 04.04.2019 є встановленим та таким, що настало згідно висновків суду у рішенні Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/2992/24, а нарахування інфляційних втрат починаючи з 10.08.2024 із врахуванням часткових оплат здійснено Позивачем правомірно та без порушення прав Відповідача.
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок та враховуючи зауваження Відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно судової практики Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у вказаній постанові роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Судом досліджено посилання Відповідача на судову практику Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, згідно якої індекс споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.08.2025 - № 910/11038/24 (пункти 26-28) зауважено, що у постанові від 01.04.2025 у справі № 910/9201/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив таке: «Аналіз постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 в контексті застосування частини другої статті 625 ЦК України засвідчив наступне:
(1) величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми;
(2) при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період".
Крім того, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначено, що Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі за текстом - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Абзацом 5 пункту 4 Порядку визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відтак, жодних вимог щодо заокруглення величини приросту індексу споживчих цін до десяткового числа після коми чинне законодавство не містить.
На переконання суду, висновки суду об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 грунтуються більше на правилах здійснення математичних заокруглень, що не може застосуватися у спірних правовідносинах в силу наступного.
Округлення - математична операція, яка полягає в заміні числа "б" наближеним числом "б1" із меншою кількістю значущих цифр. Число "б1" вибирають так, щоб похибка округлення була якомога меншою.
У різних галузях застосовують різні методи округлення. У всіх цих методах «зайві» знаки обнуляють (відкидають), а попередній їм знак коригується за одним із методів округлення (Ляшенко, Борис Миколайович (2014). Методи обчислень. Навчально-методичний посібник для студентів фізико-математичного факультету (PDF). Житомир: ЖДУ ім. Івана Франка. с. 228.).
Відтак, метою заокруглення є спрощення як такого «числа» для кращого розуміння або приблизного підрахунку.
Однак, в даному випадку заокруглення величини приросту індексу споживчих цін десяткового числа після коми на думку суду є недоречним оскільки втрачається точність нарахувань інфляційних втрат та тим самим нівелюються наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання для Відповідача, що фактично дає змогу останньому уникнути від відповідальності.
Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. При цьому висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судом враховано, що висновки Верховного Суду (в тому числі і Ведикої Палати) не є обов'язковими для судів, а лише мають враховуватися ними.
В силу викладеного, суд не вбачає підстав для застосування судової практики, на яку посилається сторона Відповідача (в частині заокруглення величини індексу споживчих цін) в силу зазначеної вище аргументації та з метою прийняття рішення, яке відповідає внутрішньому переконанню судді.
Що стосується сум та періодів на, які Позивачем здійснено нарахування, судом встановлено, що Позивачем не враховано часткового погашення боргу та здійснено нарахування інфляції за періоди коли прострочення тривало менше 15 днів, що є неправомірним.
Враховуючи визначені Позивачем межі позовних вимог, за підрахунками суду обґрунтованими та правомірними будуть наступні нарахування:
- на суму 11 522 457, 91 грн за період з 10.08.2024 по 06.10.2024 - інфляційні нарахування становлять 243 008, 62 грн;
- на суму 11 522 457, 91 грн (враховуючи межі заявлених вимог та те, що до суми обчислення інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період) за період з 08.10.2024 по 22.10.2024 - інфляційні нарахування становлять 207 404,23 грн;
- на суму 11 522 457, 91 грн за період з 24.10.2024 по 24.10.2024 (Позивачем вказано 25.10.2024, тобто враховано дату оплати) нарахування не здійснюється оскільки прострочення тривало менше половини місяця;
- на суму 11 522 457, 91 грн за період 26.10.2024 по 29.10.2024 (Позивачем вказано 30.10.2024, тобто враховано дату оплати) нарахування не здійснюється оскільки прострочення триває менше половини місяця;
- на суму 11 510 681, 84 грн (11 105 268, 99 грн + 243 008, 62 грн + 207 404,23 грн) за період з 31.10.2024 по 13.11.2024 нарахування не здійснюється оскільки прострочення триває менше половини місяця;
- на суму 11 451 075,75 грн (11 510 681, 84 грн - 59 606,09 грн) за період з 15.11.2024 по 25.12.2024 (Позивачем вказано 26.12.2024, тобто враховано дату оплати) інфляційні втрати становлять - 383 306, 06 грн.;
- на суму 11 478 466, 08 грн (враховуючи межі заявлених вимог та те, що до суми обчислення інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період) за період з 27.12.2024 по 30.12.2024 (Позивачем вказано 31.12.2024, тобто враховано дату оплати) нарахування не здійснюється оскільки прострочення триває менше половини місяця;
- на суму 11 069 574, 49 грн (11 478 466, 08 грн - (402306,02 грн + 6585,57 грн)) за період з 01.01.2025 по 30.01.2024 (Позивачем вказано 31.01.2025, тобто враховано дату оплати) інфляційні втрати становлять - 132 834,89 грн.
Враховуючи викладене, оскільки сума інфляційних втрат 966 553, 80 грн не виходить за межі заявлених позовних вимог, остання підлягає стягненню з Відповідача в силу чого вимоги Позивача в цій частині є обґрунтованими.
Обґрунтовуючи наявності непереборної сили, що зумовило прострочення виконання грошового зобов'язання, Відповідач в тому числі посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.7-7.1.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Судом не заперечується настання обставин непереборної сили з 24.02.2022, що вбачається із листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.7-7.1. однак Відповідачем не доведено належними та допустими доказами, що такі форс-мажорні обставини дійсно унеможливили вчасно здійснювати перерахування Відповідачем коштів Позивачу, зокрема з метою належного виконання рішення суду.
Крім викладеного, враховуючи доводи Відповідача, суд вказує, що відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів, а відтак посилання Відповідача на існування у нього значної дебіторської заборгованості наразі є безпідставними.
З огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за рішенням суду, в силу чого здійснені Позивачем нарахування інфляційних втрат є правомірним, а враховуючи висновки суду позов підлягає частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар М» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар М» (вул. Вишнева, буд. 15, смт. Широке, Дніпропетровська обл., 53700; ідентифікаційний код 42306230) інфляційні втрати - 966 553 (дев'ятсот шістдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 80 коп та судовий збір - 11 598 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 15.10.2025
Суддя Антон ПУКАС