ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
14.10.2025Справа № 910/12547/25
Суддя Гумега О.В., розглянувши
позовну заяву Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ"
про визнання недійсними в частині пунктів додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 138 965,54 грн
Керівник Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Відділу освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області (далі - позивач, Відділ освіти) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (далі - відповідач, ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ") з вимогами:
- визнати недійсним п. 1.4 "Розрахунок вартості 1 кВт*год електричної енергії" Додаткової угоди №1/60АВ200-102675-22/370 від 26.01.2023 до Договору про постачання електричної енергії від 15.12.2022 №60АВ200-102675-22/370, укладеної між Відділом освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", в частині визначення середньозваженої ціни на ринку РНД за січень 2023 року, грн/ кВт*год в розмірі 4,64480 грн;
- визнати недійсним п. 1.4 "Розрахунок вартості 1 кВт*год електричної енергії" Додаткової угоди №2/60АВ200-102675-22/370 від 27.03.2023 до Договору про постачання електричної енергії від 15.12.2022 №60АВ200-102675-22/370, укладеної між Відділом освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", в частині визначення середньозваженої ціни на ринку РНД за січень 2023 року, грн/ кВт*год в розмірі 4,64480 грн;
- визнати недійсним п. 1.4 "Розрахунок вартості 1 кВт*год електричної енергії" Додаткової угоди №3/60АВ200-102675-22/370 від 26.06.2023 до Договору про постачання електричної енергії від 15.12.2022 №60АВ200-102675-22/370, укладеної між Відділом освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", в частині визначення середньозваженої ціни на ринку РНД за січень 2023 року, грн/ кВт*год в розмірі 4,64480 грн;
- визнати недійсним п. 1.4 "Розрахунок вартості 1 кВт*год електричної енергії" Додаткової угоди №5 від 12.01.2024 до Договору про постачання електричної енергії від 15.12.2022 №60АВ200-102675-22/370, укладеної між Відділом освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", в частині визначення середньозваженої ціни на ринку РНД за січень 2023 року, грн/ кВт*год в розмірі 4,64480 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" на користь Відділу освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області надмірно сплачені грошові кошти в сумі 138 965,54 грн.
В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що додаткові угоди №1/60АВ200-102675-22/370 від 26.01.2023, №2/60АВ200-102675-22/370 від 27.03.2023, №3/60АВ200-102675-22/370 від 26.06.2023 та №5 від 12.01.2024 (в частині визначення середньозваженої ціни електричної енергії на ринку РНД за січень 2023 року, грн/ кВт*год, в розмірі 4,64480 грн) укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що свідчить про порушення принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, що передбачені ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим такі додаткові угоди у відповідній частині підлягають визнанню недійсними. Прокурор також зазначив, що з урахуванням недійсності зазначених додаткових угод позивачем (замовник за Договором) було здійснено переплату в сумі 138 965,54 грн, грошові кошти в наведеній сумі одержані відповідачем безпідставно, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу.
Дослідивши матеріали позовної заяви № 56/3-5680вих-25 від 01.10.2025, суд зазначає таке.
При визначенні підсудності даного спору Господарському суду міста Києва прокурором застосовано загальні правила підсудності, враховуючи, що місцезнаходженням відповідача - ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: Україна, 01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок 31, офіс 338.
Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Приписами ст. 29 ГПК України передбачена підсудність справ за вибором позивача. Частиною 1 статті 29 ГПК України визначено право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, а саме:
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).
На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов'язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.
В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв'язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 та приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України, до спору у даній справі застосовуються норми частини третьої статті 30 ГПК України, якими встановлено виключну підсудність справ.
Так, предметом даного спору є визнання недійсними пунктів 1.4 (в частині) додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії №60АВ200-102675-22/370 від 15.12.2022, стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачені грошові кошти в сумі 138 965,54 грн.
Предметом Договору про постачання електричної енергії №60АВ200-102675-22/370 від 15.12.2022 (далі - Договір), укладеного між Відділом освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області (далі - споживач) та ТОВ "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" (далі - постачальник), визначено, що постачальник зобов'язується поставити споживачу у терміни та на умовах визначених Договором електричну енергію, код ДК021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія) в обсягах і порядку передбачених Договором для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.
З позовних матеріалів вбачається, що зазначений Договір укладено за результатами проведення процедури закупівлі UA-2022-11-16-002862-а, замовником якої був Відділ освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області, місцем поставки електричної енергії визначено: 39300, Україна, Полтавська область, смт Нові Сажари, вул. Центральна, 25.
У Заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток 1 до Договору про постачання електричної енергії №60АВ200-102675-22/370 від 15.12.2022) в частині "Адреса об'єкта. ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку" зазначено: "Відповідно до переліку". Додатком до Заяви-приєднання є Перелік точок комерційного обліку. Всі об'єкти, зазначені у цьому переліку (ДНЗ, ЗОШ, адмінбудівля відділу освіти, тощо), знаходяться у Полтавській області.
Таким чином, оскільки нерухоме майно (електроустановки, об'єкти споживача, для забезпечення потреб яких здійснюється поставка електричної енергії) в спірному випадку розташовані у Полтавській області, то позовна заява Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про визнання недійсними в частині пунктів додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 138 965,54 грн, - підлягає розгляду Господарським судом Полтавської області.
Суд наголошує, що виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності (ст. 27 - 29 ГПК України).
Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).
Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.
Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява позовна заява Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про визнання недійсними в частині пунктів додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 138 965,54 грн, разом з доданими до неї матеріалами, підлягають передачі на розгляд Господарського суду Полтавської області за встановленою підсудністю.
Керуючись ст. 30, 31, 232- 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Новосанжарської селищної ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" про визнання недійсними в частині пунктів додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 138 965,54 грн, разом з доданими до неї матеріалами, передати за встановленою підсудністю на розгляд Господарського суду Полтавської області (Україна, 36014, Полтавська обл., місто Полтава, вул.Кісельова Володимира Капітана, будинок 1).
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 14.10.2025 та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Оксана ГУМЕГА