ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
14.10.2025Справа № 910/12724/25
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1
до 1) Національного космічного агентства України, 2) Пенсійного фонду України, 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3
про забезпечення виконання контракту та повернення пенсії,
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Національного космічного агентства України, Пенсійного фонду України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить суд забезпечити виконання контракту, зупинити злочин та повернути їй пенсію.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 вказує, що їй не повернули пенсію, яку взяли тимчасово користуватись, в той час як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконують свої зобов'язання по контракту з надання коштів позивачці на їжу відповідно цін.
Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що вказаний позов ОСОБА_1 не підлягає прийняттю до розгляду, зважаючи на наступне.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23.11.2021 у справі №175/1571/15 (провадження №14-51цс21), від 27.03.2019 у справі №638/14011/16-ц (провадження №14-656цс18), від 19.06.2019 у справі №826/5806/17 (провадження №11-290апп19), від 13.03.2019 у справі №202/30/17 (провадження №14-643цс18) та інших.
За змістом позовної заяви предметом спору у цій справі є не оскарження дій/бездіяльності Національного космічного агентства України та Пенсійного фонду України, а оскарження дій/бездіяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо виконання контракту перед позивачем, в той час як вимог до Національного космічного агентства України, Пенсійного фонду України із позовної заяви не вбачається, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Тобто фактично спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
З дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексуом України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб'єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Так, предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи зміст позовної заяви, суд приходить до висновку, що має місце спір про захист прав фізичної особи, порушених, за твердженнями позивача, фізичними особами.
У статті 20 Господарського процесуального кодексу України відсутні імперативні норми щодо виключної належності вказаного спору, учасниками якого є фізичні особи, за предметом цих правовідносин до господарської юрисдикції.
Відтак, спір у цій справі не може бути віднесений до господарської юрисдикції.
Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист своїх майнових прав, при цьому між позивачем та відповідачами відсутні господарські правовідносини, як і спір про право, який виник з таких правовідносин.
Оскільки у цій справі спірні правовідносини виникли між фізичними особами, то спір не є публічно-правовим, а випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. При цьому, враховуючи відсутність між сторонами господарських правовідносин, як і спору про право, який виник з таких правовідносин, відсутність імперативних норм процесуального закону про віднесення такого виду спору до юрисдикції господарських судів, спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 та роз'яснює позивачу, що такий позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст. 4, 20, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до 1) Національного космічного агентства України, 2) Пенсійного фонду України, 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3 про забезпечення виконання контракту та повернення пенсії.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя А.І. Привалов