ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/2917/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі»
доДержавного підприємства «Гарантований покупець»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача1. Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
прозобов'язання вчинити дії
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Патлачук Є.В.;
від відповідача:Прокопів Н.М.;
від третьої особи 1:Салівон В.І.;
від третьої особи 2:Сапацинська Ю.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» (далі - ТОВ «Глиняни Енерджі») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець») про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для здійснення відповідачем перерахунку розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року в порядку передбаченому пунктом 11 Розділу ??? (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про ринок електричної енергії».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
01.04.2025 до Господарського суду міста Києва від ДП «Гарантований покупець» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що визначення розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до глави 9 Порядку №641, також було узгоджено сторонами у Договорі (п. 2.2), зміни до умов якого протягом спірного періоду в цій частині також не вносились, а позивач не надав суду будь-якого обґрунтування щодо здійснення відповідного перерахунку, як і не навів правових підстав для здійснення такого перерахунку. Крім того, відповідач вказав, що позивачем обрано неефективний спосіб судового захисту.
21.04.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Глиняни Енерджі» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
23.04.2025 до Господарського суду міста Києва від ДП «Гарантований покупець» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач надав додаткові пояснення по суті спору, заперечив проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
05.05.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Глиняни Енерджі» надійшли письмові пояснення, в яких позивач надав додаткові пояснення по суті спору враховуючи заперечення на відповідь на відзив відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 задоволено клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» та залучено Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго») та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Національна комісія) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.
25.06.2025 до Господарського суду міста Києва від ПрАТ «НЕК «Укренерго» надійшли пояснення щодо позову, в яких заявник зазначає, що чинним законодавством не передбачено коригування вартості відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця за вказані у позовній заяві періоди з підстав, зазначених позивачем у позові. Крім того, третя особа зазначила про обрання позивачем неефективного способу захисту.
07.07.2025 до Господарського суду міста Києва від Національної комісії надійшли пояснення щодо позову, в яких заявник зазначив про неможливість розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансів гарантованого покупця за формулою, яка діяла в постанові НКРЕКП №641 (редакція постанови №2802), а також питання дії та застосування формули за період з 15.01.2021 по 08.09.2022 є законодавчо визначеним станом на сьогоднішній день.
В судовому засіданні 27.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представники третіх осіб в судове засідання з'явились, заперечили проти позову та просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 08.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.01.2020 між ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та ТОВ «Глиняни Енерджі» (продавець за «зеленим» тарифом) укладено договір №19/01/20 (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
До Договору сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, якими сторони погоджували внесення змін до його умов та викладали Договір в новій редакції.
Згідно п. 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди №960/01/21 від 26.02.2021 за цим договором гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, в тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії.
Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку (п. 2.6 Договору в редакції Додаткової угоди №960/01/21 від 26.02.2021).
Відповідно до п. 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди №960/01/21 від 26.02.2021) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяця, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 9.3 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом» (в редакції затвердженій постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46) передбачено, що обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою, наведеною у постанові.
На виконання умов Договору, за період лютий 2022 року - серпень 2022 року відповідачем були виставлені позивачу акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та акти коригування до них, а саме:
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.03.2022 за лютий 2022 року;
- акт коригування від 16.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.03.2022 за лютий 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 10.06.2022 за березень 2022 року;
- акт коригування від 30.09.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 10.06.2022 за березень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 24.05.2022 за квітень 2022 року;
- акт коригування від 17.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 24.05.2022 за квітень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 04.07.2022 за травень 2022 року;
- акт коригування від 16.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 04.07.2022 за травень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 19.07.2022 за червень 2022 року;
- акт коригування від 20.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 19.07.2022 за червень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року;
- акт коригування від 22.03.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року;
- акт коригування від 07.05.2024 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 16.08.2022 за липень 2022 року;
- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року;
- акт коригування від 21.02.2023 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року;
- акт коригування від 13.05.2024 до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії від 30.09.2022 за серпень 2022 року.
В той же час, вказані акти приймання-передачі позивачем не підписувались з огляду на те, що їх виставлення відбувалось із застосуванням формули, вказаної у пункті 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46 «Про затвердження змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом», а зазначені у них суми не оплачувались, оскільки вважались не узгодженими.
Так, позивач звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРСЕКОЕНЕРГО» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - Державного підприємства «Гарантований покупець», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекоенергосистеми», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі Енерджі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Квант Енерджи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморська енергогенеруюча компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Велика Добронь», Приватного підприємства «Техсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД ЛЕКС» про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 в цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021.
Разом з тим, за твердженням позивача, виставлення відповідачем вищевказаних Актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року (з врахування актів коригувань) відбувалось із застосування формули, вказаної у пункті 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженої Постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46 «Про затвердження Змін до Постанови НКРЕКП, від 26 квітня 2019 року № 641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом».
Листом №13/02/2025 від 13.02.2025 позивач звертався до відповідача, у якому, посилаючись на рішення у справі №640/4069/21, просив здійснити перерахунок частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем.
У ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину тощо.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Так само підставою для відмови у позові є відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
В той же час, позивачем не доведено та не обґрунтоване, яке саме право чи інтерес позивача порушено відповідачем в даному випадку, так само як не доведено наявності порушень відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.
Також, суд зазначає, що заявлена позивачем позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий 2022 року - серпень 2022 року в порядку передбаченому Законом України «Про ринок електричної енергії», фактично направлена на встановлення фактів.
Водночас, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
З огляду на викладене, оскільки позивачем обрано спосіб захисту, який не є ефективним, не доведення позивачем наявності порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, а також спрямованість позову на встановлення юридичних фактів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09.12.1994 «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші докази, заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Глиняни Енерджі» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 15.10.2025.
Суддя В.П. Босий