ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/10091/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свісс-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Артмед" про стягнення 34 437,04 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Свісс-Трейд" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Артмед" (далі - Компанія) 23 925,00 грн основної заборгованості за договором поставки товару від 21 грудня 2023 року № 211223, а також 6 607,18 грн пені, 689,54 грн трьох процентів річних та 3 215,32 грн інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму основного боргу за період з 27 серпня 2024 року по 12 серпня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
22 серпня 2025 року через загальний відділ канцелярії суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2025 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10091/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення
Враховуючи приписи цієї статті Кодексу, вищевказана ухвала суду була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 27 серпня 2025 року (23 година 42 хвилини), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 27 серпня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).
Однак, Компанія в установлений строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
24 вересня 2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява від 23 вересня 2025 року, у якій останній повідомив суд про те, що ціна позову не змінилась, спірна заборгованість відповідачем погашена не була.
Жодних інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23 грудня 2023 між Компанією та Товариством укладено договір поставки товару № 231223, за умовами якого останнє зобов'язалось поставити, а Компанія - прийняти у власність товар (засоби професійного лікування захворювань ротової порожнини) для реалізації та подальшої оплати в строк та на умовах, передбачених цим договором, у кількості, зазначеній у відповідних видаткових накладних. Перелік товару із зазначенням його найменування, ціни, одиниці виміру, артикля й рекомендованої роздрібної ціни наведено у специфікаціях до даного договору, які після їх підписання сторонами є невід'ємною частиною цього договору.
Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.
Відповідно до пункту 2.1. договору загальна його ціна визначається як сума всіх виписаних видаткових накладних. Ціна товару встановлюється у відповідних видаткових накладних на підставі підписаних між сторонами специфікацій, які оформляються додатками до цього договору і є невід'ємною його частиною.
За пунктами 3.2.5., 3.2.6. договору покупець зобов'язався: щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за місяцем реалізації товару, надавати постачальнику повну інформацію про кількість реалізованого товару у формі письмового звіту, складеного відповідно до додатку № 2 до цього правочину; щомісяця, не пізніше 7-ми календарних днів з дати надання письмового звіту про кількість реалізованого товару, проводити оплату за реалізований товар. Аналогічні обов'язки покупця визначені в пунктах 4.2., 4.3. договору.
У разі не реалізації поставленого покупцем товару у строк не менше 2-х календарних місяців з дати поставки, покупець може проводити повернення нереалізованого товару постачальнику, кінцевий термін придатності якого на дату повернення товару повинен становити не менше 6 календарних місяців, та з урахуванням вимог, що застосовуються цим договором до товарного вигляду нереалізованого товару на дату його повернення. Огляд товарного вигляду і споживчих властивостей нереалізованого товару проводиться на дату його повернення і фіксується представниками сторін в акті повернення товару. Відповідальність за дотримання термінів придатності товару несе покупець (пункт 3.2.7. вказаного правочину).
У пункті 4.6. договору Компанія гарантувала виконання своїх зобов'язань з надання звіту про кількість реалізованого товару та проведення оплати за продукцію в повному обсязі в строки, визначені цим правочином.
Відповідно до пункту 5.8. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання ним або уповноваженим представником покупця видаткової накладної та передачі постачальнику довіреності на конкретну партію товару.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року (дата припинення договору), але в будь-якому випадку не припиняє своєї дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим правочином. Якщо за 30 календарних днів до дати припинення договору жодна із сторін договору письмово не повідомить іншу сторону про його припинення, то даний договір вважається продовженим на один календарний рік на умовах, встановлених сторонами в даному договорі, без обмеження кількості таких продовжень. Закінчення терміну дії даного договору не звільняє сторін від виконання в повному обсязі зобов'язань за цим правочином (пункт 9.1. договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного правочину 20 серпня 2024 року Товариство поставило, а Компанія - без жодних заперечень і зауважень прийняла товар на загальну суму 23 925,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від вказаної дати № 14380. Ця видаткова накладна підписана повноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками. Судом також встановлено, що вищенаведений документ не містять жодних заперечень Компанії щодо кількості, асортименту та якості переданого позивачем товару.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за наведеним договором також свідчить відсутність з боку Компанії претензій і повідомлень про порушення Товариством умов цього правочину. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні й відповідачем подані не були.
Відповідач, у порушення умов договору, вартість поставленого позивачем товару не оплатив. Докази того, що поставлена згідно видаткової накладної від 20 серпня 2024 року № 14380 продукція, загальною вартістю 23 925,00 грн, була нереалізована чи повернута позивачу, у матеріалах справи відсутні й сторонами до суду подані не були.
У зв'язку з цим 12 травня 2025 року позивач звернувся до Компанії з претензією від цієї ж дати вих. № 1205, у якій просив оплатити спірну суму заборгованості за поставлений товар, нараховані штрафні санкції за порушення умов вказаного правочину, а також підписати акт звірки взаємних розрахунків за спірний період. Належні копії вказаної претензії з доказами її направлення на поштову адресу відповідача містяться в матеріалах справи. Однак, ця претензія залишена Компанією без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 14.1.202 статі 14 Податкового кодексу України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, зокрема укладають господарський договір, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (частина 3 статті 212 ЦК України).
Для встановлення факту ненастання строку оплати за товар, якщо такий строк визначений подією - реалізацією товару, покупець має довести належними та допустимими доказами, що отриманий ним товар ще не реалізований.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 16 квітня 2018 року в справі № 910/4846/17.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором у розмірі 23 925,00 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Компанія на момент прийняття рішення не надала документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем або доказів нереалізації чи повернення спірного товару, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги Товариства до відповідача про стягнення зазначеної заборгованості. Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, позивач також просив суд стягнути з Компанії 3 215,32 грн інфляційних втрат та 689,54 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 27 серпня 2024 року по 12 серпня 2025 року на суму боргу в розмірі 23 925,00 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищуює розрахованих судом сум вказаних компенсаційних виплат, позовна вимога про стягнення з відповідача цих сум також підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 607,18 грн, що нарахована за період з 27 серпня 2024 року по 12 серпня 2025 року на суму боргу в розмірі 23 925,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 6.6. договору, у випадку порушення покупцем будь-якого платежу, передбаченого договором та/або додатковими угодами до нього, або частини платежу, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу або його частини, за кожен день прострочення такого платежу.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, положенням договору та не перевищує розраховану судом суму вказаної штрафної санкції, позовна вимога про стягнення з відповідача цієї суми підлягає задоволенню.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Артмед" (03131, місто Київ, вулиця Конча-Заспинська, будинок 12, квартира 12; ідентифікаційний код 44788642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свісс-Трейд" (01024, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 41, літера "Б"; ідентифікаційний код 37144019) 23 925 (двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн 00 коп. основної заборгованості, 6 607 (шість тисяч шістсот сім) грн 18 коп. пені, 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн 54 коп. трьох процентів річних, 3 215 (три тисячі двісті п'ятнадцять) грн 32 коп. інфляційних втрат та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15 жовтня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко