номер провадження справи 14/63/21
15.10.2025 Справа № 908/3082/21 (908/961/25)
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про відвід судді Сушко Л.М. у справі № 908/3082/21 (908/961/25)
в межах розгляду справи про банкрутство № 908/3082/21
Кредитори:
1. Дочірнє підприємство "Автоскладський завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", 43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, 42
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтеграл-Буд", 01010, м. Київ, вул. Московська, 8
3. Головне управління ДПС у Запорізькій області, 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166
Банкрут - Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт", 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27, код ЄДРПОУ 35282075
Ліквідатор - Сердюк Марина Миколаївна, 01033, м. Київ, вул. Сім'ї Прахових, 58/10, 2 поверх
У провадженні Господарського суду Запорізької області у складі судді Сушко Л.М. перебуває справа № 908/3082/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт" (код ЄДРПОУ 35282075).
14.04.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича до арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни про стягнення 107 424, 52 грн.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.04.2025 розгляд вищевказаної позовної заяви визначено судді Сушко Л.М., у провадженні якої перебуває справа № 908/3082/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт".
Ухвалою від 21.04.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича до арбітражного керуючого Сердюк Марини Миколаївни про стягнення 107 424, 52 грн. прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство № 908/3082/21, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.05.2025, 10 - 00.
До суду 10.10.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява, подана Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про відвід судді Сушко Л.М.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.10.2025 заяву розподілено судді Сушко Л.М.
Ухвалою від 13.10.2025 суд визнав заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про відвід судді Сушко Л.М. у справі № 908/3082/21 (908/961/25) необґрунтованою. Передав заяву для вирішення питання про відвід судді Сушко Л.М. у даній справі, в порядку, встановленому ст. ст. 32, 39 ГПК України.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду та Розпорядженням № П-393/25 від 14.10.2025 заяву розподілено судді Черкаському В.І.
У заяві про відвід судді Сушко Л.М. зазначено наступне: "Ст. 129 Конституції України унормовано, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ГПК України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.89 у справі № 11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48). Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. У рішенні ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" у п. 24 здійснено посилання на справу "П'єрсак проти Бельгії", у якому зазначено, що "навіть видимість може бути важливою", тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений. Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23 визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Ст. 2 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено завдання суду. Зокрема, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом. Згідно ст. 7 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" - кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. У ст. ст. 5, 14, 15 Кодексу суддівської етики задекларовано, що незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід'ємною складовою справедливого суду. Неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Так, за результатами розгляду у судовому засіданні 09.10.2025 заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи, суддею Сушко Л.М. вказану заяву було задоволено, розгляд справи відкладено на 16.10.2025. Під час ухвалення зазначеного рішення, суддею було порушено основні засади (принципи) господарського судочинства, такі як верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; пропорційність. Варто зазначити, що представником відповідача 30.09.2025 вдруге було подано заяву про відкладення розгляду справи (першу заяву від 19.06.2025 було задоволено судом ухвалою від 19.06.2025). За приписами ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Відтак, суд зобов'язаний був розглядати справу. Окремо варто зазначити, що до усіх заяв представника відповідача про відкладення розгляду справи, не було додано жодних доказів на підтвердження неможливості взяти ним участь у судових засіданнях. Більше того, у заяві від 30.09.2025, заявник просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, окрім 16 та 17 жовтня 2025, проте суд задовольняючи клопотання, відкладає розгляд справи саме на 16 жовтня 2025. Мета суду очевидна - подальше відкладення розгляду справи, з метою затягування строків її розгляду. Варто констатувати факт того, що у даній справі суддя фактично відмовляється виконувати свої обов'язки - своєчасно розглянути і вирішити судову справу. Також варто зазначити, що ухвалою від 19.06.2025 у даній справі було продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. У свою чергу, ухвалою від 26.08.2025 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 18.09.2025. За приписами ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. У судовому засіданні 09.10.2025, я заперечував проти відкладення розгляду справи судом, у тому числі зазначав про сплив встановленого законодавством строку для розгляду судом справи по суті, на що суддя Сушко Л.М. зазначила, що зазначений строк не сплив. Ст. 5 Загальної декларації прав людини та ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, передбачають, що нікого не може бути піддано катуванню та жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Ст. 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання визначено, що для цілей цієї Конвенції термін "катування" означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб покарати її за дії, які вчинила вона, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні. Незаконними діями у даній справі, суддя Сушко Л.М. піддає мене катуванню (навмисно заподіює моральні страждання), оскільки мною було подано дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя, щодо її дисциплінарного проступку, під час розгляду моє скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора Сердюк М.М., у справі № 908/3082/21 про банкрутство ТОВ "Плюс ліфт". Наголошую, моя незгода з процесуальними діями судді під час вирішення питання про відкладення розгляду справи, не є підставою для подачі даної заяви. Підставою цієї заяви є свідоме порушення суддею чинних норм законодавства в інтересах відповідача, при прийнятті такого рішення, що підтверджує сумніви у неупередженості або об'єктивності судді. Згідно правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 04 липня 2024 по справі № 580/7744/23: "Колегія суддів доходить висновку про те, що в Україні презюмується конституційність та обов'язковість виконання для всіх, у тому числі і для судів, усіх без винятку законів, що прийняті Верховною Радою України та підписані Президентом України, і це повною мірою відповідає принципам розподілу державної влади". Окремо наголошую, що не довіряю судді Сушко Л.М. розглядати дану справу. "У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus)" (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 по справі № 904/5726/19). Отже, суддя Сушко Л.М. знаючи закони, 09.10.2025 приймає рішення, яке не ґрунтується на нормах права, порушуючи при цьому основні засади (принципи) господарського судочинства, чим безсумнівно підтверджує, що є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді. У противному випадку, можна стверджувати, що суддя Сушко Л.М. не знає закони, а отже є некомпетентною і не здатна здійснювати правосуддя. Ст. 127 Конституції України визначено, що правосуддя здійснюють судді. На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Згідно ст. 56 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду. Якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, це є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (ст. 277 ГПК України). На підставі вищевикладеного та керуючись чинним законодавством України, Прошу: Відвести суддю Сушко Л.М. від розгляду справи № 908/3082/21 (908/961/25)".
Частиною 3 ст. 39 ГПК України унормовано, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Суд, ознайомившись із заявою про відвід, дійшов висновку про її необґрунтованість. Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу встановлений статтею 39 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Підстави для відводу (самовідводу) визначені ст. 35 ГПК України.
Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд знаходить, що заява заявника не узгоджується з приведеними положеннями, враховуючи наступне.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
У відповідності до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що заява про відвід судді Сушко Л.М. зводиться саме до виклику сумніву у заявника в об'єктивності та неупередженості судді.
Крім того, встановлення обставин, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Отже, даними приписами встановлено, що відвід повинен бути саме вмотивованим і, що встановлення обставин, вказаних саме у пунктах 1 - 4 частини першої статті 35 цього Кодексу, а не пункту 5 вказаної частини, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Обставини для відводу, вказані у пунктах 1 - 4 частини першої статті 35 ГПК України, статті 36 цього Кодексу, судом не встановлені.
Статтею ст. 43 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу (їх представники) повинні добросовісно користуватись процесуальними правами.
Підстави для задоволення заяви про відвід судді повинні ґрунтуватися з посиланням на обставини із зазначенням та поданням доказів, які їх підтверджують; не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також твердження представника сторони, які не ґрунтуються на нормах процесуального законодавства України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява № 7577/02) від 03 травня 2007 року встановлено, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи, якими заявник обґрунтував заяву про відвід не можуть бути підставою для відводу у відповідності до ст. ст. 35, 36 ГПК України.
Відповідно до вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 13 ст. 32 ГПК України визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 частини 5 статті 13 ГПК України суду надано право, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керувати ходом судового процесу.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.
Основними засадами судочинства є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов'язковість рішень суду.
Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Особиста думка заявника стосовно процесуальних дій судді у судовому провадженні, особисте бачення їх спрямованості є суб'єктивними факторами, які не означають неупередженість судді.
Враховуючи вищевикладене, суд, розглянувши заяву про відвід судді Сушко Л.М. не вбачає підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником доводи в її обґрунтування в розумінні статті 35 ГПК України не можуть бути підставою для відводу судді Сушко Л.М. та не містять даних про наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 12 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 35, 36, 38-39, 232-235 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (вх. № 20601/08-08/25 від 10.10.2025) про відвід судді Сушко Л.М. у справі № 908/3082/21 (908/961/25) відмовити.
Копію ухвали надіслати заявнику (до електронного кабінету).
Ця ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 15.10.2025 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ