вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
13.10.2025 м. Ужгород Справа № 907/586/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенка А.А.,
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ» про ухвалення додаткового рішення у справі №907/586/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ», м. Виноградів Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський завод залізобетонних виробів», м. Виноградів Закарпатської області про стягнення 632 000 грн.
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - не з'явився
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2025 ухвалено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ» задовольнити. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський завод залізобетонних виробів», вул. Лейзмана, будинок 17, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300 (код ЄДРПОУ: 03577252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ», вул. Івана Франка, будинок 127, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300 (код ЄДРПОУ: 30895536) суму 632 000 грн (Шістсот тридцять дві тисячі гривень) заборгованості, а також суму 9480 грн (Дев'ять тисяч чотириста вісімдесят гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ» подав заяву б/н від 18.07.2025 (вх. №02.3.1-02/6711/25 від 28.07.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №907/586/25, а саме щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ» про ухвалення додаткового рішення у справі №907/586/25 призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.09.2025.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2025 судове засідання по розгляду заяви відкладалось з підстав зазначених в ухвалі суду.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський завод залізобетонних виробів» через підсистему «Електронний суд» подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення б/н від 11.09.2025 (вх. №02.3.1-02/7928/25 від 11.09.2025).
В свою чергу представник заявника через підсистему «Електронний суд» подав додаткові пояснення б/н від 18.09.2025 (вх. №02.3.1-02/8148/25 від 18.09.2025).
Крім цього, представник заявника подав через підсистему «Електронний суд» заяву б/н від 17.09.2025 (вх. №02.3.1-02/8096/25 від 17.09.2025), за змістом якої просить провести судове засідання без його участі.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як встановлено судом, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМ» - та адвокатом Пачута Оксаною Михайлівною було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 27.02.2025.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
На підтвердження понесених витрат на загальну суму 30 000 грн представником позивача подано суду копію Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги б/н від 27.02.2025, копію Додаткової угоди №1 від 27.02.2025 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги б/н від 27.02.2025, копію Акту приймання-передачі наданих послуг б/н від 18.07.2025 на суму 30 000 грн, копію Звіту надання послуг правничої (правової) допомоги б/н від 18.07.2025 за договором про надання правничої (правової) допомоги від 27.02.2025, копію Платіжної інструкції №451 від 22.05.2025 на суму 20 000 та копію Платіжної інструкції №453 від 10.06.2025 на суму 22 000 грн.
Відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 27.02.2025 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу у всіх справах які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, в порядку та обсягах, передбачених даним Договором, а клієнт зобов'язується оплатити правничу допомогу (п. 1.1. Договору).
Згідно з розділом 4 Договору, гонораром є винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги. Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього Договору правничу/правову допомогу визначаються сторонами у Додаткових угодах до Договору, які є його невід'ємною частиною. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Пунктами 5.1., 5.2. Договору визначено, що він набуває чинності з дати його підписання і діє протягом наступних шести місяців. Після закінчення строку дії Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону.
Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.02.2025, сторони домовилися, що вартість правничої допомоги, що надається на підставі Договору та даної Додаткової угоди складає 30 000 грн. Додатково до гонорару клієнт оплачує у випадку наявності додаткові витрати для виконання послуг (судових збір, вартість проведення судових експертиз та оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати тощо).
На підтвердження виконаних адвокатом робіт, до матеріалів справи долучено Акт приймання-передачі наданих послуг б/н від 18.07.2025 на суму 30 000 грн.
Крім цього, матеріали справи також містять копію Звіту надання послуг правничої (правової) допомоги б/н від 18.07.2025 за договором про надання правничої (правової) допомоги від 27.02.2025.
З означеного Звіту вбачається, що адвокатом Пачута О.М. витрачено часу - 14 годин, з яких:
1) Ознайомлення з матеріалами, вивчення договорів, платіжних доручень, перегляд судової практики - 4 години;
2) Підготовка та надіслання Вимоги про повернення боргу на суму 250 000 грн - 1 година;
3) Підготовка та надіслання Вимоги про повернення боргу на суму 352 000 грн - 1 година;
4) Підготовка та надіслання Вимоги про повернення боргу на суму 30 000 грн - 1 година;
5) Підготовка позовної заяви з додатками, розрахунку ціни позову, надіслання позовної заяви з додатками відповідачу - 7 годин.
На підставі означеного, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМ» сплачено на користь адвоката грошові кошти на загальну суму 42 000 грн, що підтверджується долученими копіями Платіжних інструкцій №451 від 22.05.2025 на суму 20 000 грн та №453 від 10.06.2025 на суму 22 000 грн.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач в свою чергу, через засоби поштового зв'язку подав заперечення на клопотання (заяву) про стягнення додаткових судових витрат б/н від 11.09.2025 (вх. №02.3.1-02/7928/25 від 11.09.2025), за змістом якої вважає заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки на думку першого відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення, а розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є завищеним.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача суми 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, що знайшла свій вияв у наступному.
Щодо виконаних робіт: «Підготовка та надіслання Вимоги про повернення боргу на суму 250 000 грн», «Підготовка та надіслання Вимоги про повернення боргу на суму 352 000 грн», «Підготовка та надіслання Вимоги про повернення боргу на суму 30 000 грн», суд відмічає, що вимога (претензія) - це форма досудового врегулювання спорів між контрагентами, котра надсилається стороною, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє розв'язання спору, а відтак, витрати з написання останньої, в розумінні ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути віднесені до судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. Більше того, спірні правовідносини не вимагають та не передбачають обов'язкового досудового врегулювання спору шляхом проведення претензійної роботи; фактично, звернення до боржника із вимогою (претензією) є правом, а не обов'язком потерпілої сторони.
Між тим, щодо виконаної роботи «Ознайомлення з матеріалами, вивчення договорів, платіжних доручень, перегляд судової практики», суд відзначає, що збір, аналіз, вивчення і дослідження документів, якими доказово обґрунтована позиція сторони у спорі, є необхідною передумовою для складання відповідної заяви по суті справи (позовної заяви), а отже, і складовою послуг з її підготовки та оформлення. Відтак, витрати в цій частині відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Між тим, судом звертається увага, що спір у справі №907/586/25 не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. З огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, суд також відмічає, що така, не належить до категорії складних (розгляд означеної справи здійснювався судом в порядку спрощеного позовного провадження).
Відтак з огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення вартості витрат на професійну правничу допомогу на 50% від попередньо заявленої суми (із 30 000 грн до 15 000 грн).
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ» про ухвалення додаткового рішення у справі №907/586/25 задовольнити частково.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівський завод залізобетонних виробів», вул. Лейзмана, будинок 17, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300 (код ЄДРПОУ: 03577252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ», вул. Івана Франка, будинок 127, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300 (код ЄДРПОУ: 30895536) суму 15 000 грн (П'ятнадцять тисяч гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
4. Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено та підписано 15.10.2025.
Суддя А.А. Худенко