майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"02" жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/741/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Воробйова І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
прокурор: Зименко Л.О., діє на підставі службового посвідчення №071191, виданого 01.03.2023.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Попільнянської селищної ради
до Фізичної особи-підприємця Ставського Юрія Олександровича
про стягнення 12 805,99 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно
Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- стягнути з відповідача 12 805,99 грн. заборгованість за договором оренди гідротехнічної споруди № 2 від 05.08.2010;
- розірвати договір оренди гідротехнічної споруди № 2, розташованої по вул. Лисенка, 35 в с. Криве Житомирського (Попільнянського) району Житомирської області, укладений 05.08.2010 між Кривенською сільською радою, правонаступником якої є Попільнянська селищна рада, та Фізичною особою-підприємцем Ставським Юрієм Олександровичем;
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Ставського Юрія Олександровича повернути територіальній громаді в особі Попільнянської селищної ради на підставі акту приймання-передавання у стані, не гіршому ніж на момент укладення договору оренди, комунальне нерухоме майно - гідротехнічну споруду № 2, розташовану по вул. Лисенка, 35 в с. Криве Житомирського (Попільнянського) району Житомирської області (реєстраційний номер нерухомого майна 2042973418247).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
В послідуючому ухвалою суду від 11.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив. В матеріалах справи міститься заява позивача (а.с. 79-80) про розгляд справи без представника Попільнянської селищної ради. Разом з тим, позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не прибув.
На адресу Господарського суду Житомирської області повернулися конверти з ухвалами суду від 13.06.2025, 07.07.2025, які належним чином направлялися на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Таким чином, жодної з ухвал господарського суду по справі № 906/741/25 відповідачем не отримано, а будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем у справі господарському суду не відомо.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Судом також враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.
За викладеного, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Заслухавши пояснення прокурора та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
05.08.2010 між територіальною громадою села в особі Кривенської сільської ради, яка згідно з Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 711-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області" увійшла до складу Попільнянської селищної ради (орендодавець) та ФОП Ставським Ю.О. (орендар) укладено договір оренди (далі - договір) (а.с. 23-24).
Згідно з п.1.1 договору, орендодавець передає а орендар приймає в строкове платне користування гідроспоруду №2, що знаходиться в селі Криве Попільнянського району Житомирської області по вул. Лисенка, будинок №35.
Гідроспоруда №1, бутобетонна, позначена на плані цифрою "№2".
Майно, яке є предметом даного договору, належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (викладеному на бланку серія САС №831878), виданого виконкомом Кривенської сільської ради Попільнянського району Житомирської області 21.07.2010 на підставі рішення виконкому Кривенської сільської ради від 10.02.2010 за номером 8, яке зареєстроване у Комунальному підприємстві "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради за реєстраційним номером 31022006, про що зроблено запис номер 1882 в книзі номер 78.
Земельна ділянка, на якій розташована гідроспоруда, відповідно до довідки №220 від 02.08.2010, виданої Кривенською сільською радою Попільнянського району Житомирської області, розташована на землях запасу Кривенської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №26780386, виданого 21.07.2010 Комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, вартість нерухомого майна (гідроспоруди) становить 18882,00 грн.
Експертна оцінка гідроспоруди №2 становить 18882,00 грн. відповідно до експертної оцінки про обстеження та оцінку технічного стану конструкцій гідроспоруди става №2, складеного Ружинським міжгосподарським управлінням капітального будівництва 2010 року.
Відповідно до п.1.2 договору, майно передається в оренду з метою здійснення орендарем підприємницької діяльності для рибогосподарських потреб.
За умовами п.2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 договору).
У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.п.2.4, 2.5 договору).
Відповідно до п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати (орендна плата може бути встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру, визначеному на підставі Методики), затвердженої рішенням тридцять п'ятої сесії V скликання Кривенької сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 25.01.2010, і становить без ПДВ за перший рік оренди 944,10 грн.
Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щорічно не пізніше 5 числа наступного року. Кінцевий розрахунок оренди за кожен рік оренди проводиться орендарем після корегування орендної плати на індекс інфляції, згідно з виставленим рахунком, протягом 3-х днів з дня його отримання (п.3.2 договору).
Пунктом 3.4 договору визначено, що орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі відсоткової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за час прострочення, включаючи день оплати. Якщо у разі несвоєчасного внесення орендної плати у орендаря перед орендодавцем виникла заборгованість, що перевищує розмір орендної плати за 3 місяці, орендодавець має право відмовитись від договору оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.
Орендар, згідно з п.п.5.8, 5.10, 5.11 договору, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; щорічно, до 15 числа наступного року, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копії платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку); у разі припинення або розірвання договору повернути в 15 денний термін орендодавцю або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Цей договір укладено строком на 20 років, що діє з 05.08.2010 до 05.08.2030 включно (п.10.1 договору). За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених законом (п.10.3 договору).
Згідно з п.15 договору, додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною. До договору додаються:
- розрахунок орендної плати (а.с. 26);
- висновок про експертну оцінку вартості майна, що передається в оренду, (а.с. 26 зворот);
- акт приймання-передачі орендованого майна (а.с. 25).
Відповідно до акта здачі-приймання гідроспоруди від 05.08.2010, на виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування гідроспоруду №2 (а.с. 25).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, гідротехнічна споруда №2 належить територіальній громаді в особі Попільнянської селищної ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2042973418247 (а.с. 27).
До матеріалів справи, серед іншого, долучено копію інвентаризаційної справи на будинок №35 по вул. Лисенка, с. Криве, Попільнянський р-н (гідроспоруда №2) (а.с. 42-48).
За даними позивача, ФОП Ставський Ю.О. систематично порушував умови договору оренди від 05.08.2010 в частині своєчасної оплати за користування гідроспорудою №2, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за період 2022-2024 рр., з урахуванням індексації, на суму 12 805,99 грн. (розрахунок а.с. 22).
З матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача з листами-попередженнями від 11.03.2020 та 16.06.2020 №02-14/924, від 22.04.2025 №02-16/595 про необхідність погашення заборгованості з орендної плати (а.с. 28-32), однак такі залишилися без відповіді.
На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Коростишівська окружна прокуратура направила на адресу Попільнянської селищної ради повідомлення від 30.04.2025 за №53/1-1849вих-25 про необхідність вжиття заходів для усунення виявлених порушень, зокрема шляхом подання відповідного позову до суду (а.с. 36-39).
Листом від 02.05.2025 №02-13/670 Попільнянська селищна рада повідомила Коростишівську окружну прокуратуру про неможливість самостійного вжиття заходів представницького характеру задля захисту інтересів держави у зв'язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору, просила прокуратуру здійснити представництво інтересів держави в особі селищної ради за фактом порушення умов договору оренди від 05.08.2010 (а.с. 40).
За наведених обставин, представництво інтересів держави у даному випадку здійснює прокурор в особі вищевказаного органу місцевого самоврядування.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст.6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, 06.07.2021 у справі №911/2169/20, 21.06.2023 у справі №905/1907/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 виснувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.
Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18).
Правовий висновок про те, що прокурор уповноважений звертатися до суду для захисту інтересів держави в суді в особі органу, до компетенції якого належить захист інтересів держави у відповідній сфері, у разі невиконання або неналежного виконання цим органом своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/11956/20.
Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що відповідач тривалий час не вживає заходів щодо повернення комунального майна та не сплачує кошти за користування таким майном без договірних зобов'язань, уповноважений орган - Попільнянська селищна рада, достовірно знаючи про наявність порушень інтересів держави, самоусунулась від виконання покладених на неї державою функцій щодо контролю за ефективним використанням об'єктів комунальної власності та не вжила відповідних заходів захисту порушених інтересів держави в суді, а обмежилась лише листуванням з відповідачем. Безоплатне незаконне (без жодної правової підстави) користування відповідачем комунальним майном призвело до втрат місцевого бюджету, що свідчить про неефективне використання майна, належного територіальній громаді в особі Попільнянської селищної ради.
Враховуючи викладене та невжиття компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність, суд вважає, що прокурор, дотримавшись вимог ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно та обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Попільнянської селищної ради.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір, на підставі якого виникли спірні правовідносини, є договором оренди.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч.1, 4 ст.286 ГК України).
З огляду на те, що орендоване майно є комунальною власністю, до правовідносин, що склалися між сторонами у справі, застосовуються також положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992, який був чинним станом на час укладення спірного договору (втратив чинність від 01.02.2020), та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019, що набрав чинності з 01.02.2020.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються, зокрема, органами місцевого самоврядування - об'єктів, що перебувають у комунальній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Частинами 1, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019 також передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт користування відповідачем на підставі договору оренди від 05.08.2010 гідроспорудою №2, що знаходиться в с. Криве Попільнянського р-ну Житомирської обл. по вул. Лисенка, буд. №35, та порушення ним взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період 2022-2024 рр. на суму 12 805,99 грн.
Відповідач жодних заперечень з приводу наведених вище обставин не повідомив, власного контррозрахунку з обґрунтуванням його правильності та повноти на спростування розрахунку, наданого позивачем, суду не надав, хоча мав об'єктивну можливість скористатись відповідними процесуальними правами і подати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с. 22), суд встановив, що такий є законним і обґрунтованим, позивачем правильно обраховано щомісячну орендну плату, виходячи з розміру ставки за базовий місяць, з урахуванням коригування на індекс інфляції за наступні місяці.
Доказів оплати відповідачем вищевказаної суми заборгованості станом на дату ухвалення цього рішення суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12 805,99 грн. заборгованості за договором оренди від 05.08.2010 є обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За приписами ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019, договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтями 782, 783 ЦК України, або договором оренди (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №904/983/18, від 21.12.2022 у справі №925/421/21).
Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата її повністю, а також невиконання сторонами інших своїх зобов'язань, в тому числі несплата інших обов'язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю) згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому, сплата заборгованості з орендної плати та інших обов'язків платежів як після відкриття провадження у справі, так і напередодні подання позову не може виправдовувати бездіяльність відповідача, як господарюючого суб'єкта, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів по договору, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умови договору оренди, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору оренди є його оплатний характер. Відповідно до частини першої статті 19 цього ж Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2019 у справі №917/28/19, від 21.12.2022 у справі №925/421/21).
Зважаючи на встановлені обставини, умови укладеного сторонами договору оренди, а також наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що така обставина, як несплата своєчасно та у повному обсязі орендної плати, нарахованої за період 2022-2024 рр., свідчить про систематичне невиконання умов договору оренди і є достатньою підставою для розірвання цього договору, враховуючи водночас те, що у даному випадку орендоване майно є комунальним, орендна плата сплачується до місцевого бюджету, а тому систематичне (два і більше разів) несвоєчасне невнесення орендної плати завдає істотної шкоди місцевому бюджету, і в такому разі має місце неефективне використання комунального майна.
У силу приписів ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
З урахуванням положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 2.4 договору оренди, вимога про повернення орендованого майна територіальній громаді в особі Попільнянської селищної ради спрямована на остаточне відновлення порушених прав позивача.
Таким чином, позовні вимоги про розірвання договору оренди від 05.08.2010 та зобов'язання відповідача повернути комунальне майно є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.
Положеннями ст.ст. 76-79, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані прокурором та позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував.
Враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позову у повному обсязі.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову, судовий збір, в силу приписів ст.129 ГПК України, покладається на відповідача в сумі 9084,00 грн. та підлягає стягненню з останнього на користь Житомирської обласної прокуратури.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ставського Юрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 )
- на користь держави в особі Попільнянської селищної ради (13501, Житомирська область, Житомирський район, смт. Попільня, вул. Богдана Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04347226) 12 805,99 грн. заборгованості з орендної плати гідротехнічної споруди №2 за договором оренди від 05.08.2010.
3. Розірвати договір оренди від 05.08.2010, укладений між Кривенською сільською радою (правонаступник Попільнянська селищна рада - 13501, Житомирська область, Житомирський район, смт. Попільня, вул. Богдана Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04347226) та Фізичною особою-підприємцем Ставським Юрієм Олександровичем ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) гідротехнічної споруди №2, розташованої за адресою: с. Криве Житомирського (Попільнянського) району Житомирської області, вул. Лисенка 35.
4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Ставського Юрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді в особі Попільнянської селищної ради (13501, Житомирська область, Житомирський район, смт. Попільня, вул. Богдана Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04347226) на підставі акту приймання-передачі у стані, не гіршому ніж на момент укладення договору оренди, комунальне нерухоме майно - гідротехнічну споруду №2, розташовану за адресою: с. Криве Житомирського (Попільнянського) району Житомирської області, вул. Лисенка 35.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ставського Юрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 )
- на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) 9 084,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.10.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - Коростишівській окружній прокуратурі в Електронний кабінет
2 - позивачу в Електронний кабінет
3 - відповідачу (рек.)
4 - Житомирській обласній прокуратурі на ел. пошту prokzt@zhit.gp.gov.ua