майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"13" жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1000/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у м. Житомирі справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
до Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес"
про стягнення 22 353,60грн,
Процесуальні дії по справі.
Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" 22 353,60грн неустойки.
В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, ст. 526, 594, 610, 611, 612, 626, 629, 665, 712 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 11.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
26.08.2025 за вх.№10714/25 до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
29.08.2025 за вх.№10851/25 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Згідно з ч.2, 3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
У матеріалах справи містяться довідки про доставку ухвали суду від 11.08.2025 в електронні кабінети сторін (а.с.52 - 52 на звороті).
Враховуючи приписи ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №686 (на придбання технологічного обладнання без урахування перевезення залізничним транспортом) від 20.12.2023 в частині поставки товару у визначений строк.
Відповідач у відзиві на позовну вказує, що порушення термінів поставки продукції відбулося з поважних причин. АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" відповідно до наказу Мінстратегпрому №6-КВ від 03.11.2023 визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Відповідач виготовляє продукцію для потреб багатьох підприємств критичної інфраструктури України. Проте недостатня кількість робітничого персоналу, який в більшій мірі був задіяний до виконання інших термінових замовлень, призвела до збільшення раніше обумовлених сторонами термінів виготовлення продукції.
Враховуючи незначний строк порушення термінів поставки продукції, відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення строку поставки, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, а також те, що відповідач є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, відповідач просить зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання на 90 %, а саме, до 2 011, 82грн.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідність відповідача критеріям критично важливих підприємств, установ і організацій згідно із вимогами Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Постанови Кабінету Міністрів України №76 від 27.01.2023, надає для нього можливість бронювання військовозобов'язаних, які працюють на підприємстві, і жодним чином не пов'язане з виконанням договірних зобов'язань в процесі здійснення підприємницької діяльності. Більш того, наведені обставини дозволяють відповідачу зберегти штатну чисельність робочого персоналу призовного віку для забезпечення сталої роботи товариства.
Також позивач вказує, що наказ Мінстратегпром №6-КВ від 03.11.2023 не є підставою для звільнення відповідача від належного та своєчасного виконання зобов'язань за договором №686 від 20.12.2023, в тому числі й не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань. Належним доказом неможливості виконання суб'єктом господарських відносин договірних зобов'язань є виключно сертифікат, виданий такому суб'єкту Торгово-промисловою палатою України. Проте відповідач не надав до суду передбачений законом доказ настання форс-мажорних обставин, а тому він не був та не є звільненим від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором №686 від 20.12.2023. За наведених обставин, позивач вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру неустойки, яка не є надмірною, чи такою, що має каральний характер, а спрямована виключно на стимулювання належного виконання договірних зобов'язання.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
20.12.2023 між Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - покупець, позивач) та Акціонерним товариством "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (надалі - постачальник, відповідач) укладено договір №686 (на придбання технологічного обладнання без урахування перевезення залізничним транспортом) (надалі - договір) (а.с. 24-28).
За умовами п.1.1. договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти й оплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.2.1. договору кількість, номенклатура обладнання зазначаються у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Терміни постачання обладнання зазначаються у специфікаціях (п.3.3.договору).
У п.3.4. передбачено, що постачальник має право здійснити постачання обладнання в інші терміни виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі.
Положеннями п.5.2. договору визначено, що оплата за поставлене обладнання здійснюватиметься у строк, зазначений у специфікації, який розраховується з моменту постачання обладнання і надання документів, зазначених у п.6.3 цього договору.
За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.7.1. договору).
У п.7.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строків або обсягів постачання обладнання постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8 % від вартості не поставленого вчасно обладнання.
Відповідно до п.8.2.договору, сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини, зобов'язана без необґрунтованих затримок у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх виникнення або припинення дії. Факти, викладені у повідомленні про виникнення форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, засвідчення якої після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дня повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також надсилається стороною, для якої виникли форс-мажорні обставини, іншій стороні.
Умовами п.10.4. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення керівними органами сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог).
Цей договір дійсний до "15" грудня 2025 року. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором (п.10.5. договору).
Відповідно до специфікації №6 від 25.10.2024 (а.с.38), яка є додатком до договору (надалі - специфікація), постачальник передає, а покупець приймає і оплачує обладнання вартістю 887 484,00грн (з ПДВ).
Пунктом 5 специфікації визначено строк (період) поставки обладнання: з 05.03.2025 до 25.03.2025.
За умовами п.6 специфікації датою поставки вважається дата отримання обладнання покупцем на складі покупця з відміткою у видатковій накладній постачальника.
У п.7 специфікації сторони погодили строк та умови оплати обладнання: протягом 10 календарних днів з дати поставки.
На виконання умов договору та з урахуванням специфікації №6 від 25.10.2024 постачальник здійснив поставку обладнання:
- 13.03.2025 на суму 299 100,00грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №58 (а.с. 13);
- 07.05.2025 на суму 308 964,00грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №95 (а.с.16);
- 10.06.2025 на суму 203 100,00грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №127 (а.с.19);
- 24.06.2025 на суму 76 320,00грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №134 (а.с.22 на звороті).
Покупець на виконання умов договору оплатив вартість обладнання в загальному розмірі 887 484,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями №4500031211 від 14.04.2025 на суму 299 100,00грн, №4500042433 від 30.05.2025 на суму 308 964,00грн, №4500050565 від 30.06.2025 на суму 203 100,00грн, №4500054798 від 16.07.2025 на суму 76 320,00грн (а.с.31-34).
Позивач вказує, що постачальник не виконав зобов'язань щодо поставки обладнання в строк з 05.03.2025 по 25.03.2025, та з посиланням на п.3.4. договору зазначає, що згоди покупця на зміну строків поставки обладнання за специфікацією №6 не було, умови вказаної специфікації сторонами не змінено в частині строків поставки.
На підставі п.7.3. договору позивач нарахував неустойку за несвоєчасно поставлене обладнання в розмірі 22 353,60грн (8% від 279 420,00грн (по видаткових накладних №127 від 10.06.2025на суму 203 100,00грн та №134 від 24.06.2025 на суму 76 320,00грн).
24.04.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією №104/14 про сплату неустойки в розмірі 22 353,60грн (а.с.36-37).
У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист №77-312 від 17.06.2025, в якому повідомлено, що постачальник прикладає максимум зусиль для здійснення поставки обладнання в найкоротші терміни (а.с.39).
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 22 353,60грн неустойки.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2).
Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Приписами ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №686 від 20.12.2023 (на придбання технологічного обладнання без урахування перевезення залізничним транспортом), укладеного в електронній формі, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
З урахуванням положень ч.1 ст.5, ч.1-3 ст.6, ст.7, ч.1-2 ст.8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", п.27 ч.1 ст.1, ч.6 ст.18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", укладення договору в електронній формі шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів уповноважених осіб сторін, є належним способом укладення договору, а його електронна форма прирівнюється до документу, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як встановлено судом вище, у п.5 специфікації, яка є додатком до договору, визначено строк (період) поставки обладнання: з 05.03.2025 до 25.03.2025.
За умовами п.6 специфікації датою поставки вважається дата отримання обладнання покупцем на складі покупця з відміткою у видатковій накладній постачальника.
З наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається наступне:
- 13.03.2025 відповідно до видаткової накладної №58 (а.с. 13) постачальник здійснив поставку обладнання на загальну суму 299 100,00грн, в межах строку визначеного умовами договору та з урахуванням специфікації;
- 07.05.2025 відповідно до видаткової накладної №95 на суму 308 964,00грн (а.с.16), 10.06.2025 відповідно до видаткової накладної №127 на суму 203 100,00грн (а.с.19), 24.06.2025 відповідно до видаткової накладної №134 на суму 76 320,00грн (а.с.22 на звороті) постачальник здійснив поставку обладнання з порушенням строків обумовлених умовами договору та з урахуванням специфікації, чим порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару у встановлений строк.
Для вирішення у досудовому порядку питання сплати відповідачем неустойки, передбаченої п.7.3. договору, позивач 24.04.2025 звернувся до відповідача з претензією №104/14 про сплату неустойки в розмірі 22 353,60грн (а.с.36), у відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист №77-312 від 17.06.2025, в якому повідомив, що постачальник прикладає максимум зусиль для здійснення поставки обладнання в найкоротші терміни (а.с. 39).
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст.599 ЦК України вказано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Приписами ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором №686 від 20.12.2023 передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Так, у п.7.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строків або обсягів постачання обладнання постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8 % від вартості не поставленого вчасно обладнання.
Позивач нарахував неустойку в розмірі 8% від вартості несвоєчасно поставленого обладнання по видаткових накладних №127 від 10.06.2025на суму 203 100,00грн та №134 від 24.06.2025 на суму 76 320,00грн, що становить 22 353,60грн (8% від 279 420,00грн), розмір якої є обґрунтованим та математично правильним.
Відповідач доказів сплати неустойки не надав, доводи позивача не спростував, у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення розміру неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання на 90 %, а саме, до 2 011, 82грн.
З приводу вказаного клопотання відповідача суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму, потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника в кожному окремому випадку.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 ЦК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних наслідків для нього, як суб'єкта господарської діяльності.
При цьому, згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
Відповідач, посилаючись на наявність поважних причин порушення термінів поставки, не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов'язання.
Водночас суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а є його правом, яке може бути реалізоване судом виключно у виняткових випадках.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані відповідачем під час розгляду справи, відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Європейська, буд. 79; ідентифікаційний код 00217426)
на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Тернівський р-н; ідентифікаційний код 00191023):
- 22 353,60грн неустойки;
- 2 422,40грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 13.10.25
Суддя Шніт А.В.
Надіслати:
1- позивачу через систему "Електронний суд"
2- відповідачу через систему "Електронний суд"