вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про повернення заяви про забезпечення позову
15.10.2025м. ДніпроСправа № 904/5792/25
За заявою Виконавчого комітету Марганецької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Марганець) про забезпечення позову у справі
За позовом Виконавчого комітету Марганецької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Марганець)
до відповідача: Фізнчної особи-підприємця Рубеля Андрія Леонідовича (Дніпропетровська обл., м. Марганець)
про стягнення заборгованості
Суддя: Татарчук В.О.
Без участі представників сторін.
Виконавчий комітет Марганецької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Рубеля Андрія Леонідовича про стягнення заборгованості у загальній сумі 1159673,00грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Разом з позовом Виконавчий комітет Марганецької міської ради подав заяву від 13.10.2025 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову у розмірі 1159673грн на нерухоме майно, а саме:
- 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа 59,3кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3014876812080;
- земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Паркова, земельна ділянка 15-в, кадастровий номер 1211300000:01:025:0546. Площа 0,1га;
- земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Паркова, земельна ділянка 15-б, кадастровий номер 1211300000:01:025:05476. Площа 0,1га;
-гараж за адресою: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Лазо, гараж 1-в, загальна площа 56кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 139277912113;
та на все рухоме майно фізичної особи-підприємця Рубель Андрія Леонідовича.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Виконавчий комітет Марганецької міської ради послався на те, що у відповідач може продати або переоформити наявне в нього майно, на інших осіб, з метою ухиляння від виконання рішення суду та взагалі може не виконати наявні перед позивачем грошові зобов'язання, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання таких зобов'язань. Заявник вважає, що обраний вид забезпечення позову, по-перше, спроможний забезпечити виконання судового рішення у разі задоволення позову; по-друге, є адекватним, оскільки цілком відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається; по-третє, такий захід забезпечення позову у разі його вжиття судом не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу; по-четверте, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову може призвести (у разі задоволення позовних вимог) до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, що є недопустимим.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, господарський суд вважає, що остання підлягає поверненню без розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Позивачем до заяви про забезпечення позову додано в якості доказу сплати судового збору платіжну інструкцію №485 від 07.10.2025 на суму 1211,20грн.
Відповідно до довідки канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області №277/25 від 13.10.2025 платіжна інструкція №485 від 07.10.2025 використана у справі №904/5756/25, суддя Новікова Р.Г.
Як вбачається з програми КП "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 у справі №904/5756/25 заяву Виконавчого комітету Марганецької міської ради про забезпечення позову повернуто разом з доданими до неї матеріалами на підставі частини сьомої статті 140 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач не звертався до суду з заявою згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору сплаченого за платіжної інструкції №485 від 07.10.2025.
Згідно частини п'ятої статті 6 Закону України "Про судовий збір", за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої заяви також розглядалося Верховним Судом.
У постанові від 13.02.2019 у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник/позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника/позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була залишена без розгляду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
Отже, платіжна інструкція №485 від 07.10.2025 не може бути прийнята судом в якості належного доказу оплати судового збору за подання позову у даній справі.
При цьому, відповідно до частини сьомої статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Зазначена норма має імперативний характер і передбачає не право суду на повернення заяви, а саме обов'язок такого повернення. Також, невиконання вимог статті 139 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту заяви про забезпечення позову має наслідком повернення заяви, а не прийняття рішення про відмову у забезпеченні позову.
Отже, заява про забезпечення позову не відповідає вимогам частини п'ятої статті 139 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, заява про забезпечення позову підлягає поверненню без розгляду.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити заявникові, що повернення заяви про забезпечення позову не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Повернути заяву Виконавчого комітету Марганецької міської ради від 13.10.2025 про вжиття заходів забезпечення позову без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 15.10.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.О. Татарчук