вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про поновлення процесуального строку
15.10.2025м. ДніпроСправа № 904/5026/25
За позовом Заступника Генерального прокурора України (м. Київ) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (м. Київ)
до відповідача-1: Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (м. Дніпро)
до відповідача-2: ОСОБА_1 (м. Дніпро)
до відповідача-3: Українського державного університету науки і технологій (м. Дніпро)
та до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІ6 сервіс" (м. Дніпро)
про визнання недійсним договору оренди, зобов'язання повернути майно балансоутримувачу та усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання його звільнити
Суддя Фещенко Ю.В.
Без участі представників сторін
У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, до Паука Юрія Вячеславовича, до Українського державного університету науки і технологій та до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІ6 сервіс" про визнання недійсним договору оренди, зобов'язання повернути майно балансоутримувачу та усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання його звільнити.
Ухвалою суду від 09.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2025.
У подальшому, ухвалою суду від 07.10.2025 підготовче засідання було відкладене на 21.10.2025.
Від відповідача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 44642/25 від 10.10.2025), в якому він просить суд поновити Регіональному відділенню фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях строк на подання відзиву на позовну заяву та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відповідач-1 посилається на те, що згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 у справі № 904/5026/25 відповідачам, у тому числі Регіональному відділенню, визначений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи, що вказана ухвала суду надійшла до Електронного кабінету Регіонального відділення в системі "Електронний суд" ЄСІТС того ж дня - 09.09.2025, останній день 15-тиденного строку припадає на 24.09.2025. У той же час, відповідач-1 вказує на те, що уповноважений представник Регіонального відділення у даній справі у період з 23.09.2025 по 03.10.2025 перебував у відпустці, що підтверджується наказом № 139-НВ від 16.09.2025. Приймаючи до уваги вказане, з урахуванням часу, необхідного для вивчення обставин справи та відповідних матеріалів, а також, підготовку відзиву у справі, у Регіонального відділення виникла необхідність просити суд про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши вищевказане клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Главою 1 Розділу III Господарського процесуального кодексу України регулюються питання щодо письмових заяв учасників справи. При цьому в кодексі диференційовано заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань.
Відповідно до статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі від 09.09.2025 відповідачам-1,2,3,4 встановлений строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15-ти календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 09.09.2025 доставлена до Електронного кабінету відповідача-1 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи - 09.09.2025 о 20:15 год., на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа (а.с. 56 у томі 1), що не заперечується відповідачем-1.
При цьому суд відзначає, що з урахуванням часу отримання ухвали відповідачем-1 та положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, датою отримання відповідачем-1 ухвали суду від 09.09.2025 в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи є 10.10.2025.
Згідно із статтею 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Положеннями частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи вказане, процесуальний строк для подання відповідачем-1 відзиву на позовну заяву - до 25.09.2025 включно, тоді як відзив поданий відповідачем-1 до суду 10.10.2025, тобто з 15-денним пропуском встановленого ухвалою суду строку, що також не заперечується відповідачем-1.
Разом з тим, за аналізом вищевикладеного, суд відзначає, що у відповідності до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому під час розгляду справи суд зобов'язаний забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони у справі користуються рівними процесуальними правами, серед яких право на ознайомлення з матеріалами справи, подання заяв та клопотань. Учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи необхідність надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, диспозитивності та пропорційності, суд, керуючись приписами частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, врахувавши наведене відповідачем-1 обґрунтування необхідності поновлення такого строку, дійшов висновку про задоволення його клопотання та поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву.
Крім того, з приводу наявності підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає таке.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
На переконання суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.
Судом також враховано, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Під час розгляду справи суд зобов'язаний забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.
Відповідно до частини 6 статті 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 119, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву - задовольнити.
Поновити Регіональному відділенню фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях строк для подання відзиву на позовну заяву та долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 15.10.2025.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена та підписана - 15.10.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко