вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"15" жовтня 2025 р. Cправа № 902/1132/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом за позовом Національного центру управління та випробувань космічних засобів, 01010, Україна, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок, 8, корпус 30, ідентифікаційний код юридичної особи 24507442
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл", 21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933
про стягнення 88 294,86 гривень
До Господарського суду Вінницької області 14.08.2025 надійшла позовна заява (вх. № 1205/25 від 14.08.2025) Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля (філії) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору № 944 від 18.07.2024 у розмірі 88 294,86 гривень, з яких 74 360,00 гривень заборгованості за договором, 1 487,20 гривень інфляційних втрат, 550,06 гривень 3% річних, 6 692,40 гривень пені, 5 205,20 гривень штрафу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 19.08.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/1132/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву та запропоновано відповідачу відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача бензину А-95 460 літрів на суму 25 300,00 гривень, бензину А-92 300 літрів на суму 16 200,00 гривень, дизпалива 620 літрів на суму 32 860,00 гривень на виконання умов договору № 944 від 18.07.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 74 360,00 гривень.
Ухвалу суду від 19.08.2025 року надіслано відповідачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС та отримано останнім 20.08.2025 14:41, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа (ухвали від 19.08.2025) до електронного кабінету відповідача.
20.08.2025 року до суду від позивача надійшла заява від 20.08.2025 (вх.№ 01-34/8765/25 від 20.08.2025) про уточнення прохальної частини позову.
Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору:
Національний центр управління та випробувань космічних засобів в особі Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля (філії) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 88 294,86 гривень, з яких 74 360,00 гривень заборгованості за договором, 1 487,20 гривень інфляційних втрат, 550,06 гривень 3% річних, 6 692,40 гривень пені, 5 205,20 гривень штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 944 від 18 липня 2024 року в частині відпуску позивачу на АЗС бензину А-95, бензину А-92 та дизельного палива з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем.
Позивач зазначив, що на умовах визначених договором, позивачем було придбано бензин А-95: 1000 літрів, бензин А-92: 400 літрів, дизельне паливо: 1000 літрів.
На підставі видаткової накладної № 0005/0001481 від 18.07.2024 року та специфікації відпущених талонів (скретч-карток) відповідачем передані талони (скретч-картки).
Позивачем на користь відповідача згідно платіжної інструкції № 582 від 19.07.2024 року було здійснено оплату у сумі 129 600,00 гривень.
Водночас, оплачений позивачем товар було отримано лише частково. Надалі власні автозаправні станції відповідача та його партнерів зачинилися, що унеможливило отримання пального за виданими скретч-картками.
Позивач зазначив, що кількість неотоварених талонів (скретч-карток) становить: бензин А-95 (талони (скретч-картки) номіналом по 10 л.) - 46 шт.; бензин А-92 талони (скретч-картки) номіналом по 10 л. - 30 шт.; дизельне паливо (талони (скретч-картки) номіналом по 20л.) - 31 шт.
За розрахунком позивача загальний обсяг недоотриманого палива становить: бензин А-95 - 460 л. на суму 25 300,00 грн., бензин А-92 - 300 л. на суму 16 200,00 грн. та дизельне паливо - 620 л. на суму 32 860,00 грн. Загальна вартість недоотриманого товару становить 74 360,00 грн.
Позивач повідомив, що звертався до відповідача з претензією вих. № 284 від 25.03.2025 року з метою досудового врегулювання спору, однак відповідь на претензію до дня звернення з позовом не надійшла.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості за договором, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
18.07.2024 між Національним центром управління та випробувань космічних засобів в особі Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля (філії) (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір № 944 (далі - договір).
Згідно пункту 1.1. договору предметом цього договору є придбання пально-мастильних матеріалів (бензин А-95, бензин А-92 та дизельне паливо у талонах (бланках-дозволах, скретч-картах)) ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (надалі -Товар). В порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати покупцю товар в асортименті, кількості: бензин А- 95 - 1000 л., бензин А- 92 - 400 л., дизельне паливо - 1000 л. за цінами, відповідно до специфікації (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього договору, в обумовлені строки та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (т.1 а.с. 6-12).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.4. договору сума цього договору становить 129 600,00 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот гривень 00 копійок) гривень, у т. ч. ПДВ - 21600 (двадцять одна тисяча шістсот гривень) гривень. Ціна включає вартість поставки та включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України, а також усі супутні витрати продавця пов'язані зі зберіганням, транспортуванням та наданням товару покупцю.
Пунктом 4.1. договору визначено, що покупець сплачує продавцю ціну за товар, вказану у специфікації, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної та Акту/приймання передачі талонів (скретч-карток) на весь обсяг товару.
Згідно пунктів 5.1., 5.2 договору строк передачі товару 20 діб з моменту підписання договору.
Строк дії активованих талонів (скретч-карток) до 31.12.2025 року, але до повного їх використання та обслуговування (приймання) у мережах на власних АЗС та АЗС партнерів (згідно з Додатком 2). У разі завершення терміну дії талонів, має відбутися їх заміна, або продовження терміну дії до повного використання палива замовником.
За змістом пункту 5.3 договору місце передачі товару: на власних АЗС продавця та АЗС партнерів.
Положеннями пунктів 5.5., 5.6. договору визначено, що з метою доступу до товару разом з видатковою накладною продавець передає покупцю талони (скретч-картки) номіналом 10 (десять) та 20 (двадцять) літрів на отримання товару. Товар зберігається на АЗС продавця. Доступ до товару покупця здійснюється згідно з талонами (скретч-картками).
За змістом пунктів 5.7., 5.8. договору продавець зобов'язується підготувати для передачі товар, за умови виконання покупцем своїх обов'язків по цьому договору. Сторони на виконання цього договору підписують видаткову накладну на погоджену кількість товару. Наявність у покупця талонів (скретч-карток) надає право покупцю отримати лише ту кількість товару, що зазначена на талоні (скретч-картці), і відповідно продавець повинен відпустити цей товар.
Відпуск товару здійснюється на АЗС, перелік яких є невід'ємною частиною цього договору та визначений у Додатку 2 до цього договору. Відпуск товару покупцю здійснюється за умови пред'явлення та передачі покупцем талонів (скретч-карток) оператору на АЗС.
Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань продавцем, повідомивши про це його у строк 20 (двадцять) календарних днів.
За умовами пункту 6.3.1. договору продавець зобов'язаний організувати та забезпечити безперебійну заправку автотранспорту покупця безпосередньо на власних АЗС та АЗС партнерів по талонах (скретч-картках) - документ, встановленої форми на підставі якого здійснюється доступ до товару покупця на АЗС та АЗС партнерів продавця. Згідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. №1442.
Згідно пункту 11.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору.
Невід'ємною частиною цього договору є Додаток 1 - Специфікація, Додаток 2 - Мережа АЗС (пункт 12.1. договору).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.
Відповідно до видаткової накладної № 0005/0001481 від 18.07.2024 та специфікації № 0005/0001481-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0005/0001481 відповідачем передано, а позивачем прийнято дизпаливо у вигляді 50 штук скретч-карток (1 000 літрів) на суму 53 000,00 гривень з ПДВ, бензин А-95 у вигляді 100 штук скретч-карток (1 000 літрів) на суму 55 000,00 гривень з ПДВ, бензин А-92 у вигляді 40 штук скретч-карток (400 літрів) на суму 21 600,00 гривень з ПДВ. Загальна вартість переданого товару становить 129 600,00 гривень (т.1 а.с. 19 (зворот).
Видаткова накладна та специфікація підписана сторонами та скріплена печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
У видатковій накладній значено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скетч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1442 від 20.12.1997.
На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу за дизпаливо, бензин А-95, бензин А-92 згідно договору та видаткової накладної 129 600,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 582 від 19.07.2024 (т. 1 а.с. 20).
За твердженням позивача, відпуск товару було здійснено частково, проте надалі відпуск товару не здійснювався, оскільки на АЗС продавця та його партнерів відсутній товар, що є предметом закупівлі.
У позовній заяві позивач зазначив, що на день звернення з позовом непогашеними залишилися скретч-картки на бензин А-95 (номіналом 10 л.) - 46 шт. об'ємом 460 літрів на суму 25 300,00 грн.; на бензин А-92 (номіналом 10 л.) - 30 шт. об'ємом 300 літрів на суму 16 200,00 грн; на дизельне паливо (номіналом 20 л.) - 31 шт. об'ємом 620 літрів на суму 32 860,00 грн.
Загальна вартість недоотриманого товару становить 74 360,00 гривень.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 88 294,86 гривень, з яких 74 360,00 гривень заборгованості за договором, 1 487,20 гривень інфляційних втрат, 550,06 гривень 3% річних, 6 692,40 гривень пені, 5 205,20 гривень штрафу, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору № 944 від 18.07.2024 в частині відпуску позивачу на АЗС пального з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України чинного на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано положеннями ЦК України та ГК України.
За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Положеннями пункту 9 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 передбачено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Згідно пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Судом установлено, що предметом договору є поставка товару - бензину А-95, бензину А-92, дизпалива шляхом їх відпуску на АЗС при пред'явленні уповноваженою особою покупця виданих продавцем скретч-карток (талонів).
Водночас скретч - картка (талон) за змістом договору та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред'явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначеної у талоні.
Таким чином, підписані сторонами видаткова накладна та специфікація підтверджують обставину передачі відповідачем позивачу скретч - карток на зазначену у накладній кількість бензину А-95, бензину А-92, дизпалива.
Разом з тим, зобов'язання продавця з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску позивачу пального на підставі скретч - карток на АЗС продавця.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав.
У позовній заяві позивач зазначив, що на день звернення з позовом непогашеними залишилися скретч-картки на бензин А-95 (номіналом 10 л.) - 46 шт. об'ємом 460 літрів на суму 25 300,00 грн.; на бензин А-92 (номіналом 10 л.) - 30 шт. об'ємом 300 літрів на суму 16 200,00 грн; на дизельне паливо (номіналом 20 л.) - 31 шт. об'ємом 620 літрів на суму 32 860,00 грн.
Судом установлено, що обсяг непоставленого відповідачем товару становить 460 літрів бензину А-95 на суму 25 300,00 гривень, 300 літрів бензину А-92 на суму 16 200,00 гривень; 620 літрів дизпалива на суму 32 860,00 гривень.
Строк дії скретч - карток на день звернення з позовом не сплив.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією від 25.03.2025 року № 284, за змістом якої вимагав від відповідача забезпечити відвантаження пального, визначивши місце та час його видачі відповідно до договору в межах Хмельницької області або, в разі обґрунтованої неможливості відвантаження пального, повернути отримані за договором кошти у сумі 74 360,00 грн. у місячний строк з моменту отримання цієї претензії, яку було отримано відповідачем 28.03.2025 (т. 1 а.с. 21-22).
Доказів відпуску відповідачем позивачу пального за скретч-картками матеріали справи не містять, водночас у матеріалах справи містяться копії непогашених (неотоварених) скретч - карток відповідного номіналу (т.1 а.с. 13-16).
Обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Положеннями частини 2 статті 74 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Ухвалою суду від 19.08.2025 року суд запропонував відповідачу до 10.09.2025 року надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача бензину А-95 460 літрів на суму 25 300,00 гривень, бензину А-92 300 літрів на суму 16 200,00 гривень, дизпалива 620 літрів на суму 32 860,00 гривень на виконання умов договору № 944 від 18.07.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 74 360,00 гривень.
Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані та обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Отже, обставину невиконання відповідачем умов договору № 944 від 18.07.2024, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" в частині відпуску на користь позивача пального на суму 74 360,00 гривень або повернення позивачу отриманої попередньої оплати у сумі 74 360,00 гривень суд визнає встановленою.
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Частиною 3 статті 538 ЦК України визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Судом установлено, що позивач у претензії направленій відповідачу 26.03.2025 вимагав здійснити передачу оплаченого товару або у разі неможливості здійснення такої передачі повернути грошові кошти за непоставлений товар у розмірі 74 360,00 гривень.
У зв'язку із невиконанням цієї вимоги, на підставі частини 2 статті 693 ЦК України позивач надалі звернувся до відповідача із позовом про повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередньої оплати) у розмірі 74 360,00 гривень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару, а надалі щодо повернення попередньої оплати суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 74 360,00 гривень.
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості (попередньої оплати) за договором у сумі 74 360,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6 692,40 гривень пені, 5 205,20 гривень штрафу, 1 487,20 гривень інфляційних втрат, 550,06 гривень 3% річних.
Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу суд враховує таке.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Положеннями пункту 7.2. договору сторони погодили, що у разі порушення продавцем строків виконання зобов'язання по передачі товару покупцю, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Позивачем нарахована пеня за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 у розмірі 6 692,40 гривень та штраф у розмірі 5 205,20 гривень за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, а також ту обставину, що період прострочення тривав понад 30 днів, вимога про стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення та штрафу за прострочення поставки понад 30 (тридцять) днів у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару відповідає положенням договору та заявлена правомірно.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, у межах визначеного періоду прострочення та вартості непоставленого товару та розрахунок штрафу суд дійшов висновку, що суми пені та штрафу обраховані арифметично вірно, тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 6 692,40 гривень та штрафу у розмірі 5 205,20 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд враховує таке.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Із системного аналізу статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України слідує, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Як вбачається із розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійсненого позивачем, нарахування здійснено на суму непоставленого товару за період прострочення січень, лютий, березень.
Судом установлено, що позивачем 26.03.2025 року було направлено відповідачу претензію, у якій позивач вимагав забезпечити відвантаження пального або в разі неможливості відвантаження пального, повернути отримані за договором кошти у сумі 74 360,00 грн. у місячний строк з моменту отримання цієї претензії.
Відповідно до вимог частини 2 статті 693 ЦК України позивач реалізував своє право у разі невиконання продавцем свого обов'язку з передачі товару вимагати повернення попередньої оплати перерахованої за непереданий товар.
Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
У постанові від 21.02.2024 у справі № 910/1186/23 Верховний Суд зокрема, зазначив, що з моменту надіслання покупцем відмови від договору, у постачальника припиняється обов'язок поставити товар (що виключає нарахування пені за його прострочення) та виникає обов'язок повернути покупцю грошові кошти.
Отже, до звернення позивача із претензією у відповідача не виникло грошове зобов'язання зі сплати 74 360 гривень на користь позивача, таке грошове зобов'язання виникло лише після отримання претензії про повернення грошових коштів.
Приймаючи до уваги, що підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, здійснене позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму 74 360,00 гривень неповернутої попередньої оплати за період прострочення зазначений у позові (січень-березень 2025) є безпідставним.
Суд звертає увагу, що у продавця не може існувати одночасно зобов'язання з поставки товару та грошове зобов'язання внаслідок неповернення грошових коштів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 550,06 гривень 3% річних, 1 487,20 гривень інфляційних втрат є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 74 360,00 гривень заборгованості, 6 692,40 гривень пені, 5 205,20 гривень штрафу, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 518 від 16.07.2025 сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 366,44 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 55,96 гривень покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Національного центру управління та випробувань космічних засобів (01010, Україна, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок, 8, корпус 30, ідентифікаційний код юридичної особи 24507442) в особі Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля (32444, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, село Залісці, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 26038098) 74 360 гривень заборгованості за договором № 944 від 18.07.2024 року, 6 692,40 гривень пені, 5 205,20 гривень штрафу, 2 366,44 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 550,06 гривень 3% річних, 1 487,20 гривень інфляційних втрат - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 55,96 гривень покласти на позивача.
6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 15 жовтня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.