06.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/702/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від скаржника: Кирик О.В., представник; ОСОБА_1 , голова ОСББ"ІП-2";
арбітражний керуючий: Литвиненко С.С.;
від боржника: Константін А.В., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року у справі № 908/702/25
про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
До господарського суду Запорізької області 20.05.2025 року від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича надійшла заява про закриття провадження у справі.
Заява вмотивована тим, що після офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 не надійшло жодної заяви з грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року закрито провадження у справі № 908/702/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією Литвиненка Сергія Сергійовича; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 року; скасовано заборону фізичній особі ОСОБА_3 відчужувати належне йому майно, накладену ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 року.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що до суду у передбачений ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строк не було подано письмових заяв з грошовими вимогами до боржника, тому відповідно до ч.1 п.8 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства є підстави для закриття провадження у справі.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року у справі № 908/702/25, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2024 року по справі №757/26531/24 задоволено позов ОСББ "ІП-2" до ОСОБА_2 , стягнуто заборгованість по сплаті внесків на управління будинку за період із лютого 2021 року по травень 2023 року у розмірі 385 845,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 693,28 грн, 3% річних у розмірі 12 933,03 грн. Також стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 4 000, 00 грн та судовий збір у розмірі 4 841,70 грн.
Про вказане судове рішення був обізнаний як сам боржник, так і арбітражний керуючий Литвиненко Сергій Сергійович, оскільки саме ОСОБА_4 в якості адвоката представляв інтереси ОСОБА_2 у справі №757/26531/24.
Проте, боржником не було відображено такої заборгованості у своїй заяві та деклараціях, що свідчить про недобросовісність - зловживання процесуальними правами з боку як боржника ОСОБА_2 , так і керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Литвиненка С.С.
Також апелянт зазначає, що підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є підтверджена заборгованість перед кредитором - ОСОБА_5 у сумі 700 000,00 грн.
При цьому, на переконання скаржника, суд мав би зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредиторів (зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі та заборгованість перед якими стала підставою для відкриття судом такого провадження) щодо правових наслідків неподання ними у порушення вимог частини першої статті 45 КУзПБ заяв з грошовими вимогами до боржника.
Скаржник вказує, що арбітражний керуючий Литвиненко С.С. вимоги ухвали суду від 08.04.2025 року не виконав та не повідомив кредиторів, зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі, про дату проведення попереднього засідання суду.
Апелянт звертає увагу, що арбітражний керуючий Литвиненко С.С. не виконав вимоги частини 3 ст. 122 КУзПБ - не подав до суду звіт про результати перевірки декларації боржника. Натомість, у день судового засідання 20.05.2025 року подав заяву про закриття провадження у справі.
Боржник згідно відзиву на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що виходячи із положень КУзПБ обов'язок подати заяву з кредиторськими вимогами до суду належить на кредиторові.
Боржник звертає увагу, що з дати офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 - 09.04.2025 року, що розміщено на офіційному сайті Верховного Суду, тобто є загальнодоступною інформацією, і по дату винесення господарським судом Запорізької області ухвали про закриття провадження тобто до 20.05.2025 року, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" не подало до господарського суду Запорізької області заяву з грошовими вимогами до ОСОБА_2 , в порядку і на умовах, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
На переконання боржника, тягар обов'язку щодо заявлення грошових вимог до боржника покладається повністю на кредитора. А у випадку, якщо кредитор не скористався своїм правом та не подав відповідну заяву до суду, настають для останнього відповідні правові наслідки.
Також звертає увагу суду, що керуючий реструктуризацією самостійно направив лист від 12.05.2025 року за вих. № 336-1/01-32 ОСОБА_5 про наявність відкритого провадження у справі № 908/702/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .
В подальшому ОСОБА_5 повідомив, що не бажає подавати до суду заяву з грошовими вимогами до боржника через недоцільність участі в судових засіданнях в якості кредитора у справі про неплатоспроможність.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2025 року на 12:00 год.
У судовому засіданні 06.10.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, якою також визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк.
Так, до господарського суду Запорізької області від фізичної особи ОСОБА_2 надійшла заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність останнього.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ФО ОСОБА_2 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Литвиненка С.С.
09.04.2025 року за №75752 у встановленому законодавством порядку оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ФО ОСОБА_2 .
Судом першої інстанції було встановлено, що до суду у передбачений ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строк не було подано письмових заяв з грошовими вимогами до боржника, що є підставою для закриття провадження у справі.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс проти Греції), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).
Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Тобто, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Такий правовий висновок не має законодавчого утілення у ГПК України чи в КУзПБ, однак є усталеним під час перегляду справ про банкрутство та викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, у від 23.01.2020 у справі № 913/444/18, від 23.02.2023 у справі № 911/2794/21, від 17.05.2021 у справі № 911/2742/20, від 09.01.2023 у справі № 924/232/22, від 28.03.2024 у справі № 903/116/21.
Відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут) (абзац двадцять другий статті 1 КУзПБ).
За змістом абзацу одинадцятого статті 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ, за змістом якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, за загальним правилом набуття статусу конкурсного кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (подібний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
За висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульованого у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України).
Водночас наявність такої ухвали (судового рішення) не є безумовною підставою, оскільки Господарський процесуальний кодекс України містить окремі підстави, які надають третім особам захистити їх порушене право. Тобто відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство (неплатоспроможність)) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 ГПК України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією, Конвенцією, Законом України "Про судоустрій і статус суддів України", ГПК України, КУзПБ.
За змістом частини першої статті 254 ГПК України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи (в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору).
Однак, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Доведення такого правового зв'язку є обов'язковим при розгляді справ про банкрутство.
Тому, за наявності відповідних обставин, суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 903/116/21.
Правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, наділеним особливостями за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність з метою реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення власної платоспроможності.
Аналіз положень Книги четвертої КУзПБ свідчить про наявність презумпції, за якою фізична особа - боржник, ініціюючи щодо себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди щодо плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
При цьому, з метою відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів фізичної особи-боржника нормами КУзПБ /визначено обов'язки боржника, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність, зазначити, зокрема, вказати конкретизований список кредиторів із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів/(пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ).
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 у заяві про неплатоспроможність своїм кредитором вказав ОСОБА_5 з кредиторськими вимогами у розмірі 700 000, 00 грн. Однак, після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_5 повідомив, що не бажає подавати до суду заяву з грошовими вимогами до боржника через недоцільність участі в судових засіданнях в якості кредитора у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи, що після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до ОСОБА_2 не висунуто грошових вимог, суд першої інстанції у попередньому засіданні закрив провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ, зазначивши що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим КУзПБ строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
У пункті 8 частини першої статті 90 КУзПБ визначено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог.
Згідно з частиною четвертою статті 90 КУзПБ у випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
У постанові від 05.10.2022 у справі № 921/39/21 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду сформував правову позицію щодо алгоритму дій суду у попередньому засіданні у разі не звернення кредиторів з грошовими вимогами до боржника.
Так, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зауважив, що нормами КУзПБ встановлено саме обов'язок конкурсних кредиторів подати до господарського суду відповідні письмові заяви з вимогами до боржника у визначений законом строк. Разом з тим, хоч аналіз положень частини четвертої статті 45 КУзПБ свідчить про право кредитора заявити відповідні вимоги і після закінчення строку, встановленого для їх подання (що не впливатиме на характер та черговість таких вимог та матиме значення лише щодо права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів), однак, на думку судової палати, таке право не може звільнити кредитора від правових наслідків недотримання ним вказаного обов'язку щодо подання письмової заяви з вимогами до боржника у відповідний строк.
Такими правовими наслідками є закриття провадження у справі про неплатоспроможність є закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та визначена частиною четвертою статті 90 КУзПБ можливість визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, а виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню.
Здійснивши аналіз положень статей 45 (виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника), 90 (закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність)), 120 (наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника), 122 (виявлення кредиторів та попереднє засідання суду) КУзПБ, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 921/39/21 дійшов висновку про відсутність підстав у господарського суду для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у попередньому засіданні, попри неподання конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника станом на дату проведення такого засідання, у тому числі й у межах визначеного частиною першою статті 45 цього Кодексу строку.
Судова палата зазначила, що у випадку, якщо після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність конкурсними кредиторами не подано до попереднього засідання заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд за результатами такого засідання повинен постановити ухвалу, якою:
1) керуючись принципом судового контролю у справах про банкрутство та з урахуванням ролі арбітражного керуючого у цій категорії справ (наділеного нормами КУзПБ відповідними повноваженнями щодо взаємодії з кредиторами боржника), зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредиторів (зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі та заборгованість перед якими стала підставою для відкриття судом такого провадження) щодо правових наслідків неподання ними у порушення вимог частини першої статті 45 КУзПБ заяв з грошовими вимогами до боржника;
2) призначити відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ судове засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури (процедури погашення боргів) чи про закриття провадження у справі.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2024 року по справі №757/26531/24 задоволено позов ОСББ "ІП-2" до ОСОБА_2 , стягнуто заборгованість по сплаті внесків на управління будинку за період із лютого 2021 року по травень 2023 року у розмірі 385 845,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 693,28 грн, 3% річних у розмірі 12 933,03 грн. Також стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 4 000, 00 грн та судовий збір у розмірі 4 841,70 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2024 року по справі №757/26531/24 залишено без змін.
При цьому, боржнику та керуючому реструктуризацією було відомо про прийняття вказаних рішень, оскільки ОСОБА_4 представляв інтереси ОСОБА_2 у справі № 757/37432/23, про що свідчать матеріали справи № 757/37432/23, зокрема, повідомлення Печерського районного суду від 18.04.2024 року про виклик ОСОБА_4 як представника ОСОБА_2 .
Під час апеляційного перегляду справи арбітражний керуючий Литвиненко С.С. вказаний довід апелянта не спростував. Крім того, ідентифікація вказаної особи як представника ОСОБА_2 у цивільній справі та як керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство ОСОБА_2 підтверджується матеріалами даної справи, в яких зазначено номер телефону ОСОБА_4 та електронна адреса (а.с.29 зворот, а.с.43, а.с.205 зворот).
Таким чином, як боржник, так і керуючий реструктуризацією, не повідомили суд про наявність ще одного кредитора, вимоги якого на час звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, були підтверджені рішенням суду.
Колегія суддів звертає увагу, що законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Встановлені вище обставини свідчать про недобросовісну поведінку боржника щодо Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2".
В свою чергу суд першої інстанції, всупереч наведеним вище правовим висновкам не призначив судового засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури (процедури погашення боргів) чи про закриття провадження у справі, а передчасно закрив провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 . Цим самим суд порушив право Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" на заявлення грошових вимог до боржника, враховуючи також, що в ухвалі про закриття провадження у справі суд зазначив, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк, вважаються погашеними.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність закриття судом першої інстанції провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
Як передбачено пунктом шостим частини першої ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином оскаржувану ухвалу прийнято з порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим її належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" - задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 року у справі №908/702/25 скасувати.
Справу направити до господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана в повному обсязі 15.10.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко