01 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 917/355/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича, м. Кременчук, Полтавська область (вх.№1375 П/2 від 13.06.2025)
на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.05.2025 у справі №917/355/25 (повне рішення складено 20.05.2025, суддя Мацко О.С.)
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава,
до Фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича, м. Кременчук, Полтавська область,
про cтягнення 312 318,56 грн,
У лютому 2025 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича про cтягнення 312318,56 грн, з яких 270571,83 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 1555,58 грн - пеня, 31167,69 грн - інфляційні втрати, 9023,46 грн - 3 % річних.
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач не здійснив оплату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, чим порушив умови господарських зобов'язань, встановлені зазначеним договором та законом.
Рішенням Господарського суду Полтавської області 20.05.2025 у справі №917/355/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 270571,83 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 1551,69 грн - пеня, 28983,96 грн - інфляційні втрати, 9012,44 грн - 3% річних; 3721,44 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з такого:
- нежитлове приміщення ФОП Вайсера Д.М. є невід'ємною частиною житлового будинку №57 на вул. Свободи у м. Кременчуці. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень;
- нежитлове приміщення ФОП Вайсера Д.М. має підключення до централізованої системи опалення житлового будинку по вул. Свободи, 57 у м. Кременчуці Полтавської області, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ), тобто система опалення та гарячого водопостачання є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташоване;
- ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» забезпечує житловий будинок послугами з постачання теплової енергії та гарячої води;
- згідно з п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах;
- відповідачем не надано доказів прийняття Фізичною особою-підприємцем Вайсером Дмитром Марковичем у вказаний строк рішення про вибір моделі договірних відносин та укладення відповідного договору з виконавцем комунальної послуги. Поряд з цим, відсутність письмового договору між сторонами не є підставою для не оплати заборгованості за реально спожиту відповідачем теплову енергію; індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства “Полтаватеплоенерго» та ФОП Вайсером Дмитром Марковичем вважається укладеним та є обов'язковим для виконання сторонами;
- на підтвердження обґрунтованості вартості послуг позивачем надано суду детальні розрахунки відповідно до площі спірного приміщення, а саме, по нежитловому приміщенню за адресою вул. Свободи, 57 у м. Кременчуці, загальною площею 910,6 кв.м;
- нарахування проводилося за обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи та за обсяги теплової енергії, спожитої на потреби безпосередньо опалення приміщення відповідача за період з 01.11.2022 по 30.11.2024 на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій №358 від 28.12.2021);
- перевіривши наданий позивачем розрахунок основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» в частині стягнення з ФОП Вайсера Дмитра Марковича 270571,83 грн заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 1 551,69 грн пені, 28 983,96 грн інфляційних втрат, 9012,44 грн 3% річних. В решті позовних вимог - відмовив.
Фізична особа-підприємець Вайсер Дмитро Маркович із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 20.05.2025 у справі №917/355/25 скасувати повністю. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича про стягнення 312318,56 грн, з яких 270571,83 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 1551,58 грн - пеня, 31167,69 грн - інфляційні втрати, 9023,46 грн - 3% річних.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Фізична особа-підприємець Вайсер Дмитро Маркович підтверджує, що є власником приміщення загальною площею 910,6 кв.м (вбудований магазин продовольчих товарів) за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, проспект Свободи, будинок №57 з січня 2008 року.
Апелянт зазначає, що нежитлове приміщення не оснащене приладами опалення і з 2012 року відповідач не користується та не сплачує за таку послугу. У 2022 році змінився постачальник послуги з постачання теплової енергії, яким було визначено позивача. З листопада 2022 року і по 2025 рік позивач не звертався до ФОП Вайсера Д.М. з будь-якими вимогами чи претензіями щодо користування послугою, що надається. Наголошує, що нежитлове приміщення не було оглянуто або обстежене працівниками позивача з приводу користування чи не користування послугою з постачання теплової енергії; до часу звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення нібито заборгованості (приміщення обігрівається електроприладами), апелянт не знав про існування матеріальних претензій з боку позивача та не звертався до позивача за роз'ясненнями чи з претензіями.
Скаржник також наголошує, що позивач не звертався з пропозицією щодо укладання договору, не повідомляв про початок надання послуги, не проводив технічного обстеження приміщення, в якому, за твердження позивача, надаються послуги з постачання теплової енергії; лише в 2025 році позивач звернувся до суду за примусовим стягненням суми заборгованості, надавши докази існування боргу у вигляді внутрішніх розрахунків.
В оскаржуваному рішенні, зазначає скаржник, суд виходив з того, що нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку №57 на вул. Свободи у м. Кременчуці. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.
Разом з цим, апелянт не погоджується з таким висновком та вважає безпідставним застосування загального підходу розрахунків до нежитлового приміщення, яке не оснащене системою опалення, але яке є частиною багатоквартирного будинку, який опалюється. До такого приміщення, вважає скаржник, не можна застосовувати загальний підхід. Поряд з цим, позивач не здійснив жодних дій, щодо встановлення норми споживання теплової енергії в нежитловому приміщенні, а застосував лише загальні розрахунки для приміщень, що опалюються.
Зважаючи на таке, апелянт вважає, що позивач не надав доказів фактичного споживання теплової енергії, а наявні в матеріалах справи лише рахунки на оплату не підтверджують норми споживання теплової енергії.
Також скаржник зазначає, що Методикою №315 встановлено термін «опалюване приміщення», яким є приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та в якому забезпечується нормативна температура повітря. Відповідно до п. 9 Методики №315, у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої цим приміщенням теплової енергії визначається як різниця між фактичним обсягом спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді (розраховується відповідно до формули 11 цієї Методики) та показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у будівлі/будинку. Визначений таким чином обсяг споживання теплової енергії не враховується до показань вузла комерційного обліку та не приймає участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку. Якщо у будівлі/будинку є декілька зазначених приміщень, то така різниця розподіляється на ці приміщення пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об'ємів.
Також апелянт вважає, що позивач не надає доказів забезпечення нормативної температури повітря та не враховує що спірне приміщення не має взагалі інженерного вводу зовнішньої інженерної мережі; позивач взяв показання комерційного приладу обліку теплової енергії, що спожита всім будинком та розподілив на кожного власника приміщень, відповідно до площі такого приміщення, не враховуючи, чи опалюється приміщення, чи підтримується в приміщенні нормативний температурний режим, чи обладнано таке приміщення відповідними інженерними комунікаціями.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025 апеляційна скарга у справі №917/355/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.05.2025 у справі №917/355/25. Розгляд справи призначено на 13.08.2025. Витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/355/25. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
09.07.2025 позивачем до Східного апеляційного господарського суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апелянта заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025, зважаючи на знаходження у відпустці судді Шутенко І.А., для розгляду справи №917/355/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 задоволено заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про участь представника - адвоката Рудницької Ю.О., у судовому засіданні 13.08.2025 та усіх наступних судових засіданнях у справі №917/355/25 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 розгляд справи відкладено на 01.10.2025.
У судовому засіданні 13.08.2025 судом задоволено усне клопотання представника позивача - адвоката Рудницької Ю.О. про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що зазначено в резолютивній частині ухвали суду.
Відповідач у судове засідання 01.10.2025 не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час, день та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
У судовому засіданні 01.10.2025 встановити відеоконференцзв'язок із представником позивача не вдалось. Секретар судового засідання Довгань А.О. неодноразово намагався встановити телефонний зв'язок із представником позивача, а також шляхом зв'язку через підсистему «Електронний суд», але представник позивача - адвокат Рудницька Ю.О., знаходився в режимі відеоконференцзв'язку «офлайн». Даний факт зафіксовано судом в протоколі судового засідання №5205565 від 01.10.2025.
В ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 суд учасників справи попереджав, що згідно з ч. 5 ст. 197 ГПК України, п. 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистеми відеоконференцзв'язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, представника позивача ухвалою суду від 13.08.2025 попереджено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції несе учасник справи, який подав відповідну заяву, правова позиція сторін викладена в процесуальних документах по суті спору, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснювати розгляд справи за відсутністю сторін за наявними матеріалами справи.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як свідчать матеріали справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, ФОП Вайсер Д.М. є власником приміщення площею 910,6 кв.м (вбудований магазин продовольчих товарів) за адресою Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свободи (стара назва - вул.60-річчя Жовтня), буд. 57.
Вказане нежитлове приміщення має підключення до централізованої системи опалення житлового будинку по вул. Свободи, 57 у м. Кременчуці Полтавської області, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ), тобто система опалення та гарячого водопостачання є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташоване.
Як вбачається з матеріалів справи, в будинку за адресою вул. Свободи, 57 у м.Кременчук Полтавської області встановлено теплолічильник SKS-3 DN 25, заводський номер 0055191 (виробник АВ “AxisIndustries», Литва). За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ EN 1434 по класу 2 (а.с. 32).
Звертаючись до суду позивач зазначав, що ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» забезпечує вказаний житловий будинок послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, а тому його співвласники зобов'язані сплачувати за їх обсяг.
Також позивач стверджував, що відповідач за вказані послуги не розрахувався, з огляду на що, заявив до стягнення з Фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича 312318,56 грн, з яких 270571,83 грн - заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 1555,58 грн - пеня, 31167,69 грн - інфляційні втрати, 9023,46 грн - 3% річних.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно від 14.12.2024, акти перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023, 28.03.2024 та 05.11.2024, акт підключення до системи теплопостачання від 31.10.2023, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ИИ-00301110822002, акти зняття показників приладів обліку теплової енергії за період з листопада 2022 року по листопад 2024 року, рахунки на оплату від 30.11.2022, 31.12.2022, 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023, 30.04.2023, 31.05.2023, 30.06.2023, 31.07.2023, 31.08.2023, 30.09.2023, 31.10.2023, 30.11.2023, 31.12.2023, 31.01.2024, 29.02.2024, 31.03.2024, 30.04.2024, 31.05.2024, 30.06.2024, 31.07.2024, 31.07.2024, 30.09.2024, 31.10.2024 та 30.11.2024, докази направлення вказаних рахунків та актів на адресу відповідача та ін.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за приписами ч. 1 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів прийняття Фізичною особою-підприємцем Вайсером Дмитром Марковичем у вказаний строк рішення про вибір моделі договірних відносин та укладення відповідного договору з виконавцем комунальної послуги.
У той же час, судом враховано, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії наданої ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» до житлового будинку вул. Свободи, 57, м.Кременчук, в якому знаходиться нежитлове приміщення Фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича, підтверджуються рішеннями міського голови Кременчуцької міської ради “Про початок опалювального сезону 2022-2023», “Про початок опалювального сезону 2023-2024» та “Про початок опалювального сезону 2024-2025», актами перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023, 28.03.2024 та 05.11.2024, актом підключення до системи теплопостачання від 31.10.2023.
У зв'язку з цим, суд вважав, що відсутність письмового договору між сторонами не є підставою для не оплати заборгованості за реально спожиту відповідачем теплову енергію, а індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства “Полтаватеплоенерго» та Фізичною особою-підприємцем Вайсером Дмитром Марковичем вважається укладеним та є обов'язковим для виконання сторонами.
Також, посилаючись на реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважав доведеним наявність заборгованості відповідача перед позивачем за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.11.2024 у загальному розмірі 270571,83 грн, а також нарахованих на суму боргу пені, інфляційних втрат та 3% річних, які, за наслідком здійсненого судом розрахунку, задоволені частково.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії та гарячої води за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, сторони є вільними у виборі контрагента, укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також обов'язкові умови, встановлені актами цивільного законодавства. При цьому, за частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 630 ЦК України, договором може бути передбачено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду. Частина перша статті 633 ЦК України передбачає, що публічним є договір, в якому підприємець бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг кожному, хто до нього звернеться, а умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім осіб, яким законом надано пільги. При цьому зміна умов публічного договору приєднання для окремого споживача не допускається, оскільки це призводило б до порушення принципу рівності прав інших учасників таких відносин.
Відповідно до частини шостої статті 633 ЦК України, умови публічного договору, які суперечать обов'язковим для сторін правилам укладення і виконання такого договору, є нікчемними. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України). Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом, а також ті, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або стандартних формах і можуть бути прийняті іншою стороною лише шляхом приєднання до договору в цілому без права на внесення змін до його змісту.
Пунктом 1 ч.2 ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг.
Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Пунктом 4 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Кабінет Міністрів України постановою від 21.08.2019 №830 затвердив “Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії», які набули чинності 04.09.2019.
Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Згідно з п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Також частиною 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Так, судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено, що ФОП Вайсер Д.М. є власником приміщення площею 910,6 кв.м (вбудований магазин продовольчих товарів) за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свободи (стара назва - вул.60-річчя Жовтня), буд. 57; вказане нежитлове приміщення має підключення до централізованої системи опалення житлового будинку по вул. Свободи, 57 у м. Кременчуці Полтавської області, який оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ), тобто система опалення та гарячого водопостачання є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташоване.
В будинку за адресою вул. Свободи, 57 у м. Кременчук Полтавської області встановлено теплолічильник SKS-3 DN 25, заводський номер 0055191 (виробник АВ “AxisIndustries», Литва). За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ EN 1434 по класу 2 (а.с. 32).
Суд першої інстанції правомірно врахував, що відповідачем не надано доказів прийняття Фізичною особою-підприємцем Вайсером Дмитром Марковичем у вказаний строк рішення про вибір моделі договірних відносин та укладення відповідного договору з виконавцем комунальної послуги.
В той же час, факт отримання послуги з постачання теплової енергії наданої ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» до житлового будинку вул. Свободи, 57, м. Кременчук, в якому знаходиться нежитлове приміщення Фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича, підтверджуються рішеннями міського голови Кременчуцької міської ради “Про початок опалювального сезону 2022-2023», “Про початок опалювального сезону 2023-2024» та “Про початок опалювального сезону 2024-2025», актами перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023, 28.03.2024 та 05.11.2024, актом підключення до системи теплопостачання від 31.10.2023. Крім того, в матеріалах справи містяться акти зняття показників приладів обліку теплової енергії, в яких також містяться дані показників спожитої теплової енергії у житловому будинку по вул. Свободи, 57.
Таким чином, відсутність письмового договору між сторонами не є підставою для не оплати заборгованості за реально спожиту відповідачем теплову енергію. Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства “Полтаватеплоенерго» та Фізичною особою-підприємцем Вайсером Дмитром Марковичем вважається укладеним та є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено вище, нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку № 57 на вул. Свободи у м. Кременчуці.
До матеріалів справи позивачем надано індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 за умовами п. 1 якого, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному вебсайті виконавця (п. 2 договору).
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору).
Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Пунктом 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Згідно з п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).
Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному ст. 27 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (п. 47 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
Вартістю послуг з постачання гарячої води та послуги з постачання теплової енергії є встановлені відповідно до законодавства тарифи. (п. 31 договору).
Судом першої інстанції враховано, що протягом спірного періоду діяли тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, а саме :
- №477 від 30.09.2022 року “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства “Полтаватеплоенерго»;
- №669 від 28 липня 2023 року “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго»;
- №687 від 26 вересня 2023 року “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго»;
- №854 від 30 серпня 2024 року “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго».
Крім того, як повідомляв позивач у позові, інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» http://te.pl.ua/ в розділі “ТАРИФИ», далі “Тарифи для потреб інших споживачів» (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potrebnshih- spozhivachv/).
Згідно з п. 33 договору про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 01.11.2021 виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Так, пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р. визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.
Умовно-постійна частина тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Згідно з п. 32 Правил №830 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що з 01.01.2022 відповідно до п. 8 розділу IV Методики №315, який визначає обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, що складає 25%.
Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (розділ IV п. 12 Методики №315).
Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення визначається відповідно до розділу II пункт 2.
Встановлені у справі обставини свідчать, що будинок №57 по вул. Свободи у м.Кременчуці обладнано комерційними приладами обліку теплової енергії; розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.
На підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за укладеним між сторонами індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від 01.11.2021 за період з 01.11.2022 по 30.11.2024 позивачем до матеріалів справи надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (копії наявні у матеріалах справи).
Суд першої інстанції дослідивши надані позивачем рахунки дійшов висновку, що зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за постачання теплової енергії (умовно - змінна частина двоставкового тарифу (постачання теплової енергії, опалення - розподіл по площі, опалення - загальнобудинкові витрати); за постачання теплової енергії (умовно - постійна частина двоставкового тарифу, місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження); плата за абонентське обслуговування за загальний спірний період.
Крім того, дослідивши надані позивачем розрахунки відповідно до площі спірного приміщення, а саме, по нежитловому приміщенню за адресою вул. Свободи, 57 у м.Кременчуці, загальною площею 910,6 кв.м, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування проводилося за обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи та за обсяги теплової енергії, спожитої на потреби безпосередньо опалення приміщення відповідача за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій №358 від 28.12.2021).
Перевіривши розрахунок вартості наданих послуг, наданий позивачем, суд першої інстанції вважав його таким, що відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, відтак є обґрунтованим.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд апеляційної інстанції встановив, що обраховуючи обсяги теплової енергії на потреби опалення приміщення ФОП Вайсера Д.М. позивачем застосовано Методику розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315, яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Так, відповідно до п. 2 розділу ІІ Методики №315 загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії у кожному розрахунковому періоді розподіляється на:
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (визначається спрощено та складає 25% від загального обсягу, спожитої будинком, теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики, (ст. 7) та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (ст. 4), (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об?ємів їх житлових/нежитлових приміщень (ст. 3), згідно п. 12, розділу IV Методики;
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (прим) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку, теплової енергії та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньо будинкової системи опалення та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загально будинкових потреб, (ст. 11 = ст. 6 - ст 8 - ст. 10 - ст. 7); розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО (ст. 5), пропорційно до площі кожного приміщення.
Тобто обсяг теплової енергії, спожитої на опалення житлових та нежитлових приміщень, визначається як різниця загального обсягу спожитої теплової енергії у будинку та обсягу теплової енергії витраченого на загально будинкові потреби, обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішнь обудинкової системи опалення, обсягу спожитої теплової енергії приміщень, що оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень.
З матеріалів справи вбачається, що будинок №57 по вул. Свободи у м. Кременчуці обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії.
В обґрунтування розрахунку позовних вимог позивачем надано акти зняття показників приладів обліку теплової енергії в житлових будинках, в тому числі за адресою вул. Свободи, буд. 57 від 28.11.2022, 27.12.2022, 29.01.2023, 24.02.2023, 01.04.2023, 29.11.2023, 26.12.2023, 29.01.2024, 26.02.2024, 29.03.2024, 27.11.2024; надані позивачем рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування, а саме, за постачання теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу (постачання теплової енергії, опалення - розподіл по площі, опалення - загальнобудинкові витрати); за постачання теплової енергії (умовно-постійна частина двоставкового тарифу, місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження).
Крім того, на підтвердження правомірності здійснених розрахунків, позивачем до матеріалів справи надано письмові пояснення щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення приміщення ФОП Вайсер Дмитра Марковича за адресою вул. Свободи буд. 57 із окремою розбивкою по приміщенням відповідача (магазин площею 302,70 кв.м та підвальне приміщення площею 607,90 кв.м).
Дослідженням змісту наданих позивачем пояснень щодо порядку проведених розрахунків, судом апеляційної інстанції встановлено, що алгоритм здійсненого позивачем розрахунку узгоджується із порядком проведення розрахунків, визначених Методикою №315. Визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби безпосередньо опалення приміщення відповідача проводилось з урахуванням даних показань загальнобудинкового ВКО Т/Е, нарахування здійснено за обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи та за обсяги теплової енергії, спожитої на потреби безпосередньо опалення приміщення відповідача за період з 01.11.2022 по 30.11.2024.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що нежитлове приміщення не оснащене приладами опалення і з 2012 року відповідач не користується та не сплачує за таку послугу; в 2022 році змінився постачальник послуги з постачання теплової енергії, яким було визначено позивача. З листопада 2022 року і по 2025 рік позивач не звертався до ФОП Вайсера Д.М. з будь-якими вимогами чи претензіями щодо користування послугою, що надається.
Наголошує, що нежитлове приміщення не було оглянуто або обстежене працівниками позивача з приводу користування чи не користування послугою з постачання теплової енергії; до часу звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення нібито заборгованості (приміщення обігрівається електроприладами), апелянт не знав про існування матеріальних претензій з боку позивача та не звертався до позивача за роз'ясненнями чи з претензіями.
Скаржник також наголошує, що позивач не звертався з пропозицією щодо укладання договору, не повідомляв про початок надання послуги, не проводив технічного обстеження приміщення, в якому, за твердження позивача, надаються послуги з постачання теплової енергії; лише в 2025 році позивач звернувся до суду за примусовим стягненням суми заборгованості, надавши докази існування боргу у вигляді внутрішніх розрахунків.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи ФОП Вайсер Д.М. має у власності нежитлове приміщення, яке є невід'ємною частиною житлового будинку по вул. Свободи, 57 у м.Кременчуці, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не спростовується відповідачем. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень.
Матеріали справи містять належні докази надання позивачем комунальних послуг відповідачу у зазначений період, а саме: факт отримання послуги з постачання теплової енергії наданої ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» до житлового будинку вул. Свободи, 57, м.Кременчук, в якому знаходиться нежитлове приміщення Фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича, підтверджуються рішеннями міського голови Кременчуцької міської ради “Про початок опалювального сезону 2022-2023», “Про початок опалювального сезону 2023-2024» та “Про початок опалювального сезону 2024-2025», актами перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023, 28.03.2024 та 05.11.2024, актом підключення до системи теплопостачання від 31.10.2023, показниками приладів обліку теплової енергії знятих в житловому будинку №57 на вул. Свободи у м. Кременчуці.
Таким чином факт отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії підтверджено належними доказами. Послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення відповідача за адресою: м.Кременчук, вул.Свободи, 57, площею 910,6 кв.м у період з 01.11.2022 по 30.11.2024, надавалися позивачем на підставі укладеного у порядку закону індивідуального договору, умови якого були публічно розміщені на офіційному веб-сайті позивача.
Стверджуючи про відсутність надання позивачем послуг з теплопостачання у спірному приміщенні, відповідач не надає доказів того, що приміщення, що належить відповідачу на праві власності, відключені від централізованої системи опалення будинку, в якому вони знаходяться, не обладнані мережами внутрішньо будинкової системи опалення, тощо. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують звернення відповідача до позивача з приводу ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.
Отже, доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції щодо виникнення зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг.
Щодо здійснених позивачем розрахунків, то апелянт вважає безпідставним застосування загального підходу розрахунків до нежитлового приміщення, яке не оснащене системою опалення, але яке є частиною багатоквартирного будинку, який опалюється, до такого приміщення. Скаржник вважає, що позивач не здійснив жодних дій, щодо встановлення норми споживання теплової енергії в нежитловому приміщенні, а застосував лише загальні розрахунки для приміщень, що опалюються, а матеріали справи містять лише рахунки на оплату, які не підтверджують норми споживання теплової енергії.
Скаржник вважає, що відповідно до п. 9 Методики №315, у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої цим приміщенням теплової енергії визначається як різниця між фактичним обсягом спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді (розраховується відповідно до формули 11 цієї Методики) та показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у будівлі/будинку. Визначений таким чином обсяг споживання теплової енергії не враховується до показань вузла комерційного обліку та не приймає участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку. Якщо у будівлі/будинку є декілька зазначених приміщень, то така різниця розподіляється на ці приміщення пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об'ємів.
Колегія суддів зазначає, що п. 9 Методики №315, на який посилається апелянт, визначено, що у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої цим приміщенням теплової енергії визначається як різниця між фактичним обсягом спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді (розраховується відповідно до формули 11 цієї Методики) та показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у будівлі/будинку.
Визначений таким чином обсяг споживання теплової енергії не враховується до показань вузла комерційного обліку та не приймає участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку. Якщо у будівлі/будинку є декілька зазначених приміщень, то така різниця розподіляється на ці приміщення пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об'ємів; при наданні цьому приміщенню послуги з постачання гарячої води, централізованого водопостачання обсяг спожитої цим приміщенням комунальної послуги визначається за нормою споживання комунальної послуги, що установлена органом місцевого самоврядування.
Окрім визначеного таким чином обсягу спожитої комунальної послуги цьому приміщенню додатково здійснюється донарахування частки обсягів гарячої/холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби.
Разом з цим, посилаючись на вказані приписи п. 9 Методики №315, апелянтом не доведено, що приміщення відповідача, як самостійний об'єкт нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, що мало б наслідком застосування під час розрахунків приписів даного пункту.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач не надає доказів забезпечення нормативної температури повітря та не враховує що спірне приміщення не має взагалі інженерного вводу зовнішньої інженерної мережі; позивач взяв показання комерційного приладу обліку теплової енергії, що спожита всім будинком та розподілив на кожного власника приміщень, відповідно до площі такого приміщення, не враховуючи, чи опалюється приміщення, чи підтримується в приміщенні нормативний температурний режим, чи обладнано таке приміщення відповідними інженерними комунікаціями.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до визначення наведеного в Методиці №315, опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Враховуючи знаходження в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення приміщення, відсутні підстави для твердження, що належне відповідачу приміщення не є опалювальним.
У п. 2, 3 розділу VIII Методики №315 визначено, що для приміщення, не оснащеного приладами обліку теплової енергії, у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги розподілений обсяг теплової енергії зменшується з врахуванням періоду, протягом якого відбулося відхилення від кількісних та/або якісних показників до дня, коли підтверджено забезпечення нормативної температури повітря в цьому приміщенні за рахунок усунення недоліків роботи внутрішньобудинкової системи опалення або недоліків огороджувальних конструкцій, які виникли не з вини чи не завдяки зловживанню власника (співвласника, орендаря) цього приміщення.
На сумарний обсяг зменшення теплової енергії на опалення (Qпретпр.і), розрахований для приміщень, не оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії, температура внутрішнього повітря в яких не відповідає нормативним показникам, та наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги, такий обсяг спожитої теплової енергії донараховується на особу (осіб), з вини якої (яких) відбулося відхилення від кількісних та/або якісних показників, а у разі, якщо таку особу (осіб) не виявлено - на усі опалювані приміщення без обліку, у яких відсутні претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги, пропорційно до їх загальної/опалюваної площі/об'єму. Сумарний донарахований обсяг теплової енергії на опалення має дорівнювати сумарному обсягу зменшення теплової енергії.
У разі незабезпечення нормативної температури повітря в приміщенні, яке не оснащене приладами розподільного обліку теплової енергії, та за наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги, обсяг зменшення теплової енергії на опалення такого приміщення (Qпретпр.і) розраховується за формулою 38 Методики №315.
Іншого підходу до порядку розрахунку обсягів теплової енергії на потреби опалення, ніж визначений за Методикою і застосований позивачем немає. При цьому, у випадку невідповідності температури у приміщенні споживача, існує порядок дій, що є необхідним для вчинення як для надавача послуг так і для споживача. Зокрема, проводяться контрольні заміри, скликається комісія, складається акт, що підлягає затвердженню і це є підставою для проведення перерахунку за надані послуги. Посилання на невідповідність температури приміщення, що опалюється нормам та стандартам підлягає доведенню на загальних підставах належними та допустими доказами. Наразі відповідачем таких доказів не надано.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №522/7683/13-ц саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача. Відповідачем наведений позивачем розрахунок не заперечено, доказів його неправильності не надано, власного контррозрахунку не проведено. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися в обґрунтованості розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.
Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 270571,83 грн заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Досліджуючи питання щодо правомірності заявленого позивачем до стягнення розміру пені, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 45 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивачем наведено розрахунок пені за несвоєчасне здійснення платежів за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 1 555,58 грн за період з 01.03.2024 по 31.12.2024 (в т.ч. за несвоєчасне здійснення платежів за січень 2024 - за період з 01.03.2024 по 31.08.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за лютий 2024 - за період з 01.04.2024 по 30.09.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за березень 2024 року - за період з 01.05.2024 по 31.08.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за квітень 2024 - за період з 03.06.2024 по 02.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за травень 2024 - за період з 01.07.2024 по 31.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за червень 2024 - за період з 01.08.2024 по 31.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за липень 2024 - за період з 02.09.2024 по 31.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за серпень 2024 - за період з 01.10.2024 по 31.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за вересень 2024 - за період з 01.11.2024 по 31.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за жовтень 2024 - за період з 02.12.2024 по 31.12.2024 та за несвоєчасне здійснення платежів за листопад 2024 - за 31.12.2024) (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 49).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.03.2024 по 31.12.2024 (в т.ч. за несвоєчасне здійснення платежів за січень 2024 - за період з 01.03.2024 по 31.08.2024 , за несвоєчасне здійснення платежів за лютий 2024 - за період з 02.04.2024 по 30.09.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за березень 2024 - за період з 01.05.2024 по 31.08.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за квітень 2024 - за період з 03.06.2024 по 02.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за травень 2024 - за період з 02.07.2024 по 31.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за червень 2024 - за період з 01.08.2024 по 31.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за липень 2024 - за період з 03.09.2024 по 31.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за серпень 2024 - за період з 01.10.2024 по 31.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за вересень 2024 - за період з 01.11.2024 по 31.12.2024, за несвоєчасне здійснення платежів за жовтень 2024 - за період з 03.12.2024 по 31.12.2024 та за несвоєчасне здійснення платежів за листопад 2024 - за 31.12.2024), місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 1551,69 грн (розрахунок додано до матеріалів справи).
Також, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат в розмірі 31167,69 грн за період з березня 2023 по грудень 2024 та 3% річних в розмірі 9023,46 грн за період з 02.01.2023 по 31.12.2024, суд дійшов висновку, що правильним є розмір інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28983,96 грн (розрахунок долучено до матеріалів справи).
Крім того, з урахуванням положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, здійснивши перерахунок розміру відсотків річних за несвоєчасне здійснення платежів за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 03.01.2023 по 15.10.2023, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 9012,44 грн (розрахунок долучено до матеріалів справи).
Перевіривши правильність заявленого позивачем до стягнення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних, розрахунок, здійснений судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що здійснений судом першої інстанції розрахунок є арифметично вірним. У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича 270571,83 грн заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 1551,69 грн пені, 28983,96 грн інфляційних втрат, 9012,44 грн 3% річних та відмову у задоволенні позову в іншій частині.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вайсера Дмитра Марковича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.05.2025 у справі №917/355/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя П.В. Тихий