вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа №910/18143/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Грищенко С.М.
від відповідача-1: Гордик Н.В.
від відповідача-2: Болтушенко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 (повний текст складено 05.07.2024)
у справі №910/18143/23 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трікса"
до 1) Державної казначейської служби України
2) Одеської митниці
про стягнення 13 939 680,70 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трікса" (далі - ТОВ "Трікса") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України та Одеської митниці про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 13 939 680,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неправомірними діями Одеської митниці позивачу заподіяно майнову шкоду в сумі 13 939 680,70 грн, у тому числі: 3 511 084,81 грн - додаткові витрати на зберігання контейнерів з товаром на майданчику для тимчасового зберігання контейнерів ДП "Контейнерний термінал Одеса" Компанії Ейч Ей Інтернешнл Гмбх", 9 285 783,33 грн - понесені витрати за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику - Mediterranean shipping company S.A., Geneva. Switzerland, інтереси якої в Україні представляє ТОВ "МШК Україна", 213 844,00 грн - понесені додаткові витрати за знаходження вантажних автомобілів з контейнерами з товаром позивача, на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал" (зона відібрання зразків для досліджень товару при його розмитненні в зоні митного контролю митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДМС України), 861 232,67 грн - понесені витрати на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, що безпідставно утримувався Одеською митницею на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал", 68 000,00 грн - понесені додаткові витрати на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трікса" 13 939 680,70 грн майнової шкоди.
Судове рішення мотивовано встановленою судом обставиною наявності усіх умов, сукупність яких є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу та притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: неправомірні дії Одеської митниці, наявність шкоди у вигляді понесення позивачем додаткових витрат на зберігання контейнерів з товаром на майданчику для тимчасового зберігання контейнерів, витрат за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику, додаткових витрат за знаходження вантажних автомобілів з контейнерами з товаром позивача на території вантажного терміналу, витрат на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, витрат на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару, так і причинний зв'язок між неправомірними діями Одеської митниці та заподіяною шкодою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Державна митна служба України в особі Одеської митниці звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. При цьому, скаржник стверджує, що:
- з аналізу статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вбачається, що постанова суду (постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 07.04.2022 у справі №521/18057/21) була б обов'язковою для господарського суду у разі, якщо такою постановою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення. В даному випадку, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.04.2022 у справі №521/18057/21 провадження у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених статтею 472 Митного кодексу України (далі - МК України) закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у зв'язку з відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення;
- звертаючись з позовом, ТОВ "Трікса" повинно було довести наявність у нього порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також довести, що ці права порушені саме відповідачем;
- в матеріалах справи №521/18057/21 відносно гр. ОСОБА_1 були наявні дві протилежні експертизи, які суперечать одна одній, однак суд при цьому, не провівши додаткову експертизу надав перевагу експертизі, яка проведена в установі, зазначеній в клопотанні ТОВ "Трікса", у зв'язку з чим 07.04.2022 Малиновським районним судом м. Одеси постановою у справі №521/18057/21 закрито провадження у справах про порушення митних правил №№4240/50000/21, 4241/50000/21 відносно гр. ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 МК України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
27.08.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що:
- зібрані докази у їх сукупності свідчать про те, що хімічна речовина - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту № -12%, фосфору P2O5- 61%) виробництва компанії Tianjin Crown Champion Industrial Co.,Ltd, що використовується як сировина для вироблення добрив ТОВ "Трікса", відповідає опису товару у графі 31 МД №UA500020/2021/209552 та МД №UA500020/2021/209554 та, відповідно, не підлягає державним випробуванням і реєстрації в Державному реєстрі агрохімікатів та пестицидів;
- надані митним органом докази на підтвердження вини особи спростовуються, зокрема, висновками судової експертизи від 24.01.2022 №22-227 та від 01.02.2022 №22-414, яка була проведення за результатами додаткової перевірки;
- саме посадові особи Одеської митниці безпідставно склали протоколи від 19.10.2021 №№4240/50000/21, 4241/50000/21 за ознаками порушення митних правил, передбаченого статтею 472 МК України, відносно керівника ТОВ "Трікса", та як наслідок, безпідставно затримали на тривалий час вантаж в зоні митного контролю. Наведеним належним чином підтверджується наявність вини Одеської митниці у порушенні прав позивача.
Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду та мотиви її ухвалення
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, дійшов протилежних висновків стосовно наявності всіх умов, сукупність яких є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу та притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме відсутності неправомірних дій Одеської митниці. За висновком суду апеляційної інстанції, Одеська митниця діяла виключно в межах правового поля, виконуючи свої прямі службові обов'язки, маючи обґрунтовану підозру в достовірності зазначених у митних деклараціях даних стосовно товару, який переміщався через митний кордон України. За відсутності спеціальних знань, керуючись пунктом 7 частини 2 статті 508 МК України, звернулася задля перевірки своїх сумнівів до експертної установи, яка своїми висновками підтвердила підозру Одеської митниці у недостовірності заповнених ТОВ "Трікса" даних у митних деклараціях.
Короткий зміст постанови касаційного господарського суду та мотиви її ухвалення
Постановою Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №910/18143/23 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №910/18143/23 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025, апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.25 у справі №910/18143/23 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2025 задоволено заяву представника Державної митної служби України, в особі Одеської митниці, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 розгляд апеляційної скарги скаргу Державної митної служби України, в особі Одеської митниці, на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 відкладено до 29.09.2025.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 29.09.2025 з'явилися представники сторін.
Представники відповідачів у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з викладених у ній підстав та просили її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
12.04.2019 між ТОВ "Трікса" (замовник) та ТОВ "Сітней ЛТД" (митний брокер) укладено договір №019/19 про надання брокерських послуг та декларування, за умовами до якого ТОВ "Сітней ЛТД" від імені, за дорученням та за рахунок ТОВ "Трікса", керуючись законодавством України, надає послуги, пов'язані з отримання дозвільних документів та декларуванням товарів, які належать замовнику та переміщуються через митний кордон України, та надає митно-брокерські та консультаційні послуги у сфері митного законодавства.
У розділі 4 договору №019/19 сторони передбачили наступні обов'язки митного брокера: надавати брокерські послуги замовнику та забезпечувати декларування товарів митному органу; надавати митному органу митні документи, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, у тому числі вантажні митні декларації форм МД-2, МД-3 та МД-6; пред'являти товари митному органу. На вимогу митниці має бути присутнім при митному оформленні товарів та сприяє працівникам митниці під час митного оформлення; при зверненні замовника надати консультації щодо вимог митного законодавства відносно товарів; строки та умови виконання робіт митним брокером обумовлюються сторонами при необхідності додатково. У разі необхідності після отримання вказівки замовника сплачувати за рахунок замовника необхідні митні податки та збори при митному оформленні товарів; за дорученням замовника, або на вимогу митного органу здійснювати відбір проб і зразків, передати відібрані проби і зразки для проведення досліджень (експертиз), необхідних для забезпечення достовірного декларування товарів; інформувати замовника про будь-які затримки та неординарні ситуації, які виникатимуть протягом виконання обов'язків за цим договором та про їх причини за допомогою телефонного зв'язку.
31.08.2021 об 11 год 15 хв. до відділу митного оформлення №1 митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці від імені ТОВ "Трікса" представником ТОВ "Сітней ЛТД" Куряновим Г.Ю. , на підставі укладеного з ТОВ "Трікса" договору про надання брокерських послуг та декларування від 12.04.2019 №019/19, з метою переміщення товару через митний кордон України, в електронному вигляді подано митні декларації "IM40EE", за внутрішніми номерами 3927, 3931, які прийняті та зареєстровані митним органом за №UA500020/2021/209216 та №UA/500020/2021/209217 відповідно.
02.09.2021 від імені декларанта (ТОВ "Трікса") представником ТОВ "Сітней ЛТД", з метою митного оформлення та випущення товару у вільний обіг, подано митні декларації типу "ІМ40ДЕ", які прийняті та зареєстровані митним органом за №UA500020/2021/209554 та за №UA500020/2021/209552.
Відповідно до відомостей митних декларацій, від відправника/продавця китайської компанії "Tianjin Crown Champion Industrial CO. LT", згідно з контрактом №Kie/CHN-UKR/25012018 від 25.01.2018, на адресу одержувача-покупця (ТОВ "Трікса") у контейнерах MEDU2039529, MSCU6830906, MSCU6323434. TGHU1823320, CAXU6771544, MEDU1081890, MSDU1391698, TEMU37472I1, TRHU2066480, DRYU2439485, TCLU6978984, TEMU2110996, GLDU5361882 (МД No UA500020/2021/209554), FTAUI443472, MSDU1020402, FBIU0521033, MEDU2083007, UETU2685739, MEDU3502685, GLDU2070142, TGHU0859652, TCLU2571368, MEDU2823269, TRLU8944278, MEDU6535213, MEDU1226I03 (МД №UA/500020/2021/209552) через митний кордон України переміщувався товар - сировина для виготовлення добрива з вмістом двох поживних елементів: фосфору та азоту. Моноамонію фосфат 98%.
Для здійснення митного контролю та митного оформлення товару митному органу надано технічні умови ТУ У 20.1-41839950-001:2019, ТУ У 20.1-41839950- 002:2019, відповідно до яких з моноамонію фосфату виготовляються комплекси концентровані композиційні хелатні "Triksa" та добриво рідке мінеральне "TRIKSANPK" у морських контейнерах FTAU1443472, MSDU1020402, FBIU0521033, MEDU2083007, UETU2685739, MEDU3502685, GLDU2070142, TGHU0859652, TCLU2571368, MEDU2823269, TRLU8944278, MEDU6535213, MEDU1226103.
02.09.2021 та 03.09.2021 декларанту направлено повідомлення щодо необхідності пред'явлення товарів для митного контролю.
15.09.2021 посадовими особами митниці під час проведення часткового митного огляду, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів даним, зазначеним у митних деклараціях, встановлено, що товар являє собою речовину в вигляді кристалів білого кольору без сильного запаху, розфасовану в ПЕТ мішки по 25 кг. Згідно з маркуванням на пакуванні товару (пет мішках) товар "фосфат моноамонію (МАР monoammonium phosphat)". Проведено відбір проб (зразків) для проведення лабораторного дослідження.
За наведених обставин уповноважені особи Одеської митниці дійшли висновку, що вказана речовина є готовим мінеральним добривом.
З метою підтвердження вказаних обставин Одеською митницею проведено відбір проб (зразків) для проведення лабораторного дослідження з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів з УКТ ЗЕД, а також з метою встановлення характеристик, визначальних для встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин.
08.10.2021 митницею отримано від Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби листи за №7.17-3/7.17-31-02/7.10/7180 та №7.17-3/7.17-31-02/7.10/7181 від 07.10.2021 з висновками щодо наданих проб товару.
Так, відповідно до висновків №1420003102-0213 та №1420003102-0214 від 07.10.2021, надані проби моноамонію фосфату є мінеральним комплексним добривом, яке містить в своєму складі два діючих елемента - азот та фосфор.
На підставі викладеного, посадовою особою Одеської митниці відносно керівника ТОВ "Трікса" ОСОБА_1 складено протоколи про порушення митних правил від 19.10.2021 №4240/50000/21 та №4241/50000/21 за ознаками порушення митних правил, передбаченого статтею 472 МК України.
За протоколами про порушення митних правил №№4249/50000/21, 4241/50000/21 вилучено мінеральне комплексне добриво, моноамонійфосфат (МАФ;NH4H2PO4) загальною вагою 704808 кг.
Одеська митниця у протоколах зазначила, що гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника підприємства ТОВ "Трікса", зобов'язаний задекларувати точні та достовірні відомості про товар "мінеральне комплексне добриво, моноамоній фосфат (МАФ; NH4H2PO4), не виконав свого обов'язку, що призвело до заявлення недостовірних відомостей "сировина для виготовлення добрива".
Відповідно до частини 2 статті 522 МК України матеріали справ про порушення митних правил за протоколами про порушення митних правил №4240/50000/21, №4241/50000/21 направлені до Малиновського районного суду м. Одеси.
02.12.2021 постановою Малиновського районного суду м. Одеси об'єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення №521/18057/21 та №521/18059/21 за протоколами про порушення митних правил №№4240/50000/21, 4241/50000/21, складених відносно гр. ОСОБА_1 , за ознаками вчинення дій, передбачених статтею 472 МК України, та присвоєно їм єдиний номер 521/18057/21.
Під час розгляду справи №521/18057/21 директором ТОВ "Трікса" ОСОБА_1 надано суду Висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.10.2021 №21-5943, в якому за результатами проведеного дослідження судовий експерт дійшов висновку про те, що наданий на дослідження зразок вантажу за МД №№UA500020/2021/209216, UA500020/2021/209552 являється моноамоній фосфатом (MAP). Моноамоній фосфат наявний в складі наданих на дослідження зразків продукції ТОВ "Трікса" "Рідке комплексне добриво РКД 8-24-0" та "Рідке комплексне добриво РКД 9-27-0". Згідно з нормативною документацією ТОВ "Трікса" ТУ У 20.1-41839950-002:2019 Добриво Рідке Мінеральне "TRIKSA NPK" та ТУ У 20.1.-41839950-001:2019 Комплексні Концентровані Композиційні Хелатні "TRIKSA") моноамоній фосфат використовується в якості сировини для виробництва добрив.
З метою проведення комплексної експертизи товару, відповідно до статті 515 МК України, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.12.2021 матеріали адміністративної справи повернуто до Одеської митниці ДМС України для проведення додаткової перевірки.
На виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.12.2021 співробітниками Одеської митниці ДМС України, відповідно до статті 356 МК України, відібрано зразки (проби) хімічної речовини - сировина для вироблення добрива із вмістом двох поживних елементів: фосфору та азоту.
За результатами проведеного дослідження судовим експертом ДП "Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз" Юрченко Є.П. складені висновки судової експертизи від 24.01.2022 №22-227 та від 01.02.2022 №22-414.
В експертному висновку від 24.01.2022 №22-227 судовий експерт зазначив наступне:
1. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнера MSCU6323434, являються хімічною речовиною - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) та відповідає опису товару у графі 31 МД №UA500020/2021/209554.
2. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнера FBIU0521033, являються хімічною речовиною - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) та відповідає опису товару у графі 31 МД №UA500020/2021/209552.
3. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033, є кристалічними порошками.
4. Згідно з нормативною документацією ТОВ "Трікса" на готову продукцію ТУ У 20.1-4183950-002:2019 добриво рідке мінеральне "Triksa-NPK", ТУ У 20.1-41839950-001:2019 комплекси концентровані композиційні халатні "Triksa", моноамоній фосфат використовується в якості сировини для виробництва добрив.
5. Зразки, які були відібрані 10.01.2022 з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033 та зразки, які надані при проведені експертних досліджень ОНДІСЕ №21-5943 від 20.10.2021 та від 24.11.2021 №21-6618 співпадають за фізико-хімічними властивостями та хімічним складом, що вказує на однорідність товару.
6. Хімічна речовина - кристалічний моноамоній фосфат з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033 не призначена для застосування як окреме мінеральне добриво та є агрохімікатом, що застосовується в складі готових форм добрив, відповідно до нормативно-технічної документації ТОВ "Трікса", як один з компонентів (сировина).
В експертному висновку від 01.02.2022 №22-414 судовий експерт зазначив, що хімічна речовина - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) виробництва компанії Tianjin Crown Champion Industrial Co.,Ltd з контейнерів MSCU6323434 та FBIU0521033, що використовується як сировина для виробництва добрив ТОВ "Трікса", має чинну для використання в хімічній промисловості та сільському господарстві реєстрацію в Комітеті з питань гігієнічного регламентування МОЗ (сертифікат №В000014 дійсний до 04.11.2024), відповідно до вимог пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 №295 та не підлягає державним випробуванням і реєстрації в Державному реєстрі агрохімікатів та пестицидів.
Виходячи з наведеного, під час розгляду справи №521/18057/21 судом встановлено, що хімічна речовина - моноамоній фосфат кристалічний з вмістом основної речовини не менше 98% (азоту - N -12%, фосфору P2O5-61%) виробництва компанії Tianjin Crown Champion Industrial Co.,Ltd, що використовується як сировина для вироблення добрив ТОВ "Трікса", відповідає опису товару у графі 31 МД №UA500020/2021/209552 та МД №UA500020/2021/209554 та, відповідно, не підлягає державним випробуванням і реєстрації в Державному реєстрі агрохімікатів та пестицидів.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.04.2022 провадження у справі №521/18057/21 про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 закрито, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 МК України. У пункті 2 резолютивної частини постанови суд дійшов висновку про те, що товар, вилучений згідно з протоколами про порушення митних правил №№4240/50000/21 та 4241/50000/21 повертається власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку, після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.
Позивач стверджує, що внаслідок означених неправомірних дій Одеської митниці ТОВ "Трікса" завдано майнову шкоду, що включає в себе додаткові витрати на зберігання контейнерів з товаром, витрати за понаднормове використання контейнерів (демередж), додаткові витрати за знаходження вантажних автомобілів з контейнерами з товаром позивача на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал", витрати на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, витрати на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару, які пред'явлено до стягнення у даній позовній заяві.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тобто, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
За приписами статті 22 ЦК України, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК України відповідальність настає незалежно від вини.
Частиною 2 статті 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності, у вигляді стягнення шкоди, є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов'язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №916/978/19). Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/22630/17, від 04.12.2020 у справі №910/8124/19.
Крім того, як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій (бездіяльності) органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 викладено правову позицію, відповідно до якої за загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1 та 3 статті 74 ГПК України). Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Як зазначалось вище, 15.09.2021 посадовими особами митниці під час проведення часткового митного огляду, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів даним, зазначеним у митних деклараціях, встановлено, що товар являє собою речовину в вигляді кристалів білого кольору без сильного запаху, розфасовану в ПЕТ мішки по 25 кг. Згідно з маркуванням на пакуванні товару (пет мішках) товар "фосфат моноамонію (МАР monoammonium phosphat)". Проведено відбір проб (зразків) для проведення лабораторного дослідження.
Згідно з частиною 1 статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.
Частиною 2 статті 356 МК України встановлено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Отже, передумовою для вчинення дій митницею по взяттю проб (зразків) товарів має бути прийняття вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 у справі №160/31315/23 зазначав, що прийняття вмотивованого письмового рішення керівника митного органу щодо взяття проб (зразків) товарів є одним з обов'язкових етапів взяття проб (зразків) товарів, відтак недотримання вказаного етапу (як і будь-якого іншого) суперечить наведеним вимогам МК України та є протиправним.
Подібні висновки викладені Верховним Судом і у постановах від 25.03.2024 у справі №260/585/22, від 28.05.2020 у справі №818/1205/16, від 12.11.2020 у справі №808/1697/15, від 25.02.2021 у справі №815/1557/17, від 28.07.2021 у справі №815/3903/17, на незастосування висновків яких зазначає скаржник у касаційній скарзі.
Разом із тим, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять відповідних письмових рішень керівника митного органу або його заступника щодо взяття проб (зразків) товарів.
Відповідно до статті 31-1 МК України рішення та інші документи, передбачені цим Кодексом, які створюються митними органами під час реалізації повноважень, можуть видаватися у вигляді електронних документів, відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". У випадках, встановлених законодавством з питань митної справи, електронні документи перетворюються у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до них, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з частиною 3 статті 246 МК України інформація про виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі вноситься до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається декларанту або уповноваженій ним особі.
Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення, з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи (пункт 29 частини 1 статті 4 МК України).
З огляду на викладене, враховуючи можливість видання документів, які створюються митними органами під час реалізації повноважень, і в електронному вигляді, колегія суддів вважає, що митницею не доведено відсутності фізичної можливості надання суду рішень про взяття проб у зв'язку зі знищенням сформованих справ, що знаходилися у приміщеннях, які були зруйновані внаслідок ракетного обстрілу.
Також місцевим господарським судом встановлено, що митним органом складено протоколи про порушення митних правил №UA500020/2021/209554 та №UA500020/2021/209552 у відношенні особи, що притягується до адміністративної відповідальності - директора ТОВ "Трікса" ОСОБА_1 .
При цьому, Одеська митниця у протоколах зазначила, що гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника підприємства ТОВ "Трікса", зобов'язаний задекларувати точні та достовірні відомості про товар "мінеральне комплексне добриво, моноамоній фосфат (МАФ; NH4H2PO4), не виконав свого обов'язку, що призвело до заявлення недостовірних відомостей "сировина для виготовлення добрива".
На підставі наведеного, посадовою особою митниці складено протоколи про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 472 МК України.
Однак, надані митним органом докази на підтвердження вини особи були спростовані, зокрема, висновками судової експертизи від 24.01.2022 №22-227 та від 01.02.2022 №22-414, які були проведені за результатами додаткової перевірки.
За результатами розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , Малиновським районним судом м. Одеси винесено постанову від 07.04.2022 у справі №521/18057/21, якою встановлено відсутність у діях цієї посадової особи позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 МК України, що стало підставою для закриття провадження у справі, відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП.
Вказана постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 07.04.2022 у справі №521/18057/21 у встановленому законом порядку набрала законної сили та митним органом не оскаржувалася.
Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, встановлені в постанові Малиновського районного суду м. Одеси від 07.04.2022 у справі №521/18057/21 не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Також, місцевий господарський суд правомірно відхилив як необґрунтовані та такі, що суперечать обставинам справи, доводи митниці про те, що наведені обставини судом встановлені відносно не позивача, а гр. ОСОБА_1 , та не можуть прийматись до уваги при вирішенні даного спору.
Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду, набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов'язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників). У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
За приписами статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. До складу органів управління товариства не можуть бути обрані особи, визнані за рішенням суду винними у заподіяні збитків товариству своїми діями (бездіяльністю), якщо такі збитки виникли внаслідок порушення такою особою своїх обов'язків. Таке обмеження застосовується протягом трьох років з дати виконання такого рішення суду.
Статтею 99 ЦК України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини 2 статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства, відповідно до установчих документів або закону, може бути "правління", "дирекція" тощо.
З протоколів про порушення митних правил від 19.10.2021 №4240/50000/21 та №4241/50000/21 за ознаками порушення митних правил, передбаченого статтею 472 МК України, вбачається, що Одеська митниця зазначила, що гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника підприємства ТОВ "Трікса", зобов'язаний задекларувати точні та достовірні відомості про товар "мінеральне комплексне добриво, моноамоній фосфат (МАФ; NH4H2PO4), не виконав свого обов'язку, що призвело до заявлення недостовірних відомостей "сировина для виготовлення добрива".
Наведеним достовірно підтверджується складення таких протоколів відносно керівника (посадової особи) позивача, при виконанні ним своїх посадових обов'язків саме як керівника цього підприємства. При цьому, обов'язок задекларувати точні та достовірні відомості про товар у гр. ОСОБА_1 також існує виключно у зв'язку із виконання ним функцій виконавчого органу цього підприємства.
Наведене належним чином підтверджує наявність підстав для застосування в даному випадку, положень частини 4 статті 75 ГПК України.
При цьому, як слушно зазначив суд першої інстанції, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (Brumarescu v. Romania, №28342/95 від 28.10.1999, §61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania, №76943/11 від 29.11.2016, §123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. The United Kingdom, №20166/92 від 22.11.1995, §36).
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим, з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.
Таким чином, судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення встановлено факт відсутності порушення митних правил під час переміщення і декларування товару позивачем через митний кордон України та відповідність товару, який зазначено у митній декларації, товарно-супровідним документам.
При цьому саме посадові особи митниці безпідставно склали протоколи №4240/50000/21 та №4241/50000/21 від 19.10.2021 за ознаками порушення митних правил, передбаченого статтею 472 МК України, відносно керівника ТОВ "Трікса", та як наслідок, безпідставно затримали на тривалий час вантаж в зоні митного контролю.
Наведеним підтверджується наявність вини відповідача-2 у порушенні прав позивача.
Також, позивач стверджував, що дії митниці призвели до понесення останнім додаткових витрат:
- на зберігання контейнерів з товаром на території ДП "Контейнерний термінал Одеса" Компанії "Ейч Ейч Ей Інтернешнл Гмбх";
- витрат за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику - Mediterranean shipping company S.A., Geneva, Switzerland, інтереси якої в Україні представляє ТОВ "МШК Україна" (так як протиправно заборонений відповідачем до ввезення на митну територію України товар позивача зберігався не на складі митного органу, а в контейнерах Mediterranean shipping company S.A., Geneva, Switzerland на території ДП "Контейнерний термінал Одеса";
- витрат за знаходження вантажних автомобілів, з контейнерами з товаром позивача на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал" (зона відібрання зразків для досліджень товару при його розмитненні в зоні митного контролю митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці).
Як зазначав позивач, з метою зменшення витрат та додаткових витрат по зберіганню товару, він неодноразово звертався до Одеської митниці з проханням вивантажити товар з контейнерів на склад митного органу та передати на зберігання товар на митно-ліцензійний склад підприємствам.
За приписами статті 265 КУпАП речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей реалізують.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 МК України обов'язковій передачі митному органу для зберігання підлягають товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627 обов'язковому переданню на склад митниці (крім валютних цінностей та дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) підлягають, зокрема, товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення.
Пунктом 4.2 Порядку встановлено, що на складах митниці можуть зберігатися товари, транспортні засоби комерційного призначення, тимчасово вилучені відповідно до статті 511 МК України (підпункт 4.2.7).
Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митниці, можуть передаватися підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів, на підставі укладених з таким підприємством договорів зберігання. Для цілей цього Порядку таке зберігання вважається зберіганням на складі митниці.
Службова записка, з висновком щодо неможливості зберігання товарів на складі митниці, надається керівником господарської служби за результатами їх огляду завідувачем складу та/або вивчення наявних товаросупровідних та інших документів у письмовій формі на ім'я уповноваженої особи. За результатами розгляду цієї службової записки та пропозицій щодо місця розміщення таких товарів уповноважена особа приймає рішення щодо місця зберігання товарів.
Відповідно до частин 1, 5 статті 239 МК України під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або його заступника можуть передаватися митними органами на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.
У той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які рішення або висновки Одеської митниці щодо забезпечення/незабезпечення зберігання вилученого товару на складі митного органу.
Так, матеріалами справи підтверджується, що наведеними діями митниці позивачу завдано шкоду, яка полягає у понесенні ним додаткових витрат на зберігання контейнерів з товаром на майданчику для тимчасового зберігання контейнерів ДП "Контейнерний термінал Одеса" Компанії "Ейч Ей Інтернешнл Гмбх" 3 511 084,81 грн, витрат за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику - Mediterranean shipping company S.A., Geneva, Switzerland, інтереси якої в Україні представляє ТОВ "МШК Україна" у розмірі 9 285 783,33 грн, додаткових витрат за знаходження вантажних автомобілів, з контейнерами з товаром позивача, на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал" (зона відібрання зразків для досліджень товару при його розмитненні в зоні митного контролю митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДМС України) у розмірі 213 844,00 грн, витрат на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, що безпідставно утримувався Одеською митницею ДМС України на території вантажного терміналу ТОВ "Євротермінал" у розмірі 861 232,67 грн, а також 68 000,00 грн витрат на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару.
Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження розміру завданої шкоди (договори, акти наданих послуг, рахунки на оплату, платіжні доручення тощо), суд першої інстанції визнав їх належними та допустимими доказами в розумінні статей 73, 74, 76, 77 ГПК України, які підтверджують розмір понесених позивачем додаткових витрат, у зв'язку з тривалим розмитненням відповідачем його товару.
Водночас, відповідачем-2 розмір заявленої позивачем до стягнення шкоди під час вирішення спору не оспорювався.
Таким чином, за результатом дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір завданої йому шкоди.
Відтак за результатами розгляду даної справи судом встановлено наявність всіх умов, сукупність яких є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу та притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: неправомірні дії Одеської митниці, наявність шкоди у вигляді понесення позивачем додаткових витрат на зберігання контейнерів з товаром на майданчику для тимчасового зберігання контейнерів, витрат за понаднормове використання контейнерів (демередж) та їх несвоєчасне повернення власнику, додаткових витрат за знаходження вантажних автомобілів з контейнерами з товаром позивача на території вантажного терміналу, витрат на понаднормове використання вантажного автомобільного транспорту з вантажем позивача, витрат на проведення експертиз та досліджень імпортованого товару, як і та причинний зв'язок між неправомірними діями Одеської митниці та заподіяною шкодою.
При цьому, позивачем належним чином доведено і розмір завданої йому шкоди.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з держави завданої позивачу Одеською митницею шкоди в загальному розмірі 13 939 680,70 грн, відповідно до статті 1176 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц зазначила, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Крім того, у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі з урахуванням чого боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України).
Згідно із підпунктом 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок) казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету, згідно з пунктом 35 цього Порядку, стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п'яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.
Отже, територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).
Відповідно до частини 5 статті 238 ГПК України відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №911/2371/19, від 26.05.2022 у справі №910/17717/20, від 06.02.2019 у справі №199/6713/14-ц, від 18.11.2020 у справі №554/5980/18, від 11.08.2021 у справі №352/2255/19, від 10.02.2021 у справі №757/50534/17-ц, від 18.08.2021 у справі №591/6891/18).
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність заявлених ТОВ "Трікса" позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ "Трікса" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державної митної служби України в особі Одеської митниці задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі №910/18143/23 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/18143/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано суддями 15.10.2025, у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. (з 07.10.2025 до 14.10.2025) у відпустці.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран