вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" вересня 2025 р. Справа №910/6067/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Коробенка Г.П.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Ренькас С.В., Хасін І.Б.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Пінчук О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024
у справі №910/6067/24 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки"
до 1) Київської обласної військової адміністрації
2) Київської митниці
про стягнення коштів
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" (далі - ТОВ "Сучасні вантажівки") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної військової адміністрації та Київської митниці про стягнення шкоди у сумі 4 060 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок безпідставної відмови у митному оформленні, ввезенні на митну територію України і випуску у вільний обіг 4 тракторів, належних позивачу, а в подальшому неправомірного вилучення Київською митницею цих тракторів та безоплатної передачі їх Військовій частині НОМЕР_1 , відповідно до наказів Київської обласної військової адміністрації, ТОВ "Сучасні вантажівки", позивачу завдано шкоду у розмірі вартості цих тракторів, яка має бути стягнута у судовому порядку.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/6067/24 позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сучасні вантажівки" шкоду в сумі 4 060 000,00 грн.
Стягнуто з Київської обласної військової адміністрації на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 30 450,00 грн.
Стягнуто з Київської митниці на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 30 450,00 грн.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що майно позивача (транспортні засоби) у встановлений законом спосіб та порядок не було конфісковано та знаходилося на зберіганні Київської митниці. В подальшому, майно позивача вибуло з його володіння, внаслідок порушення встановленої законом процедури, через незаконні дії Київської митниці щодо передачі такого майна іншій особі, всупереч законодавчо закріпленого обов'язку із збереження тимчасово вилученого майна. Отже, наявним є порушення права позивача на мирне володіння майном (тракторів). Відтак, неналежне зберігання Київською митницею 4 одиниць тракторів та їх безпідставна передача відповідачем-2 військовій частині на підставі наказів відповідача-1, сформованих, відповідно до наданої інформації відповідача-2, свідчить про протиправні дії обох відповідачів. Як вважає місцевий господарський суд, такі протиправні дії відповідачів мали наслідком фактичне позбавлення позивача права власності на 4 одиниці тракторів, що свідчить про наявність складу цивільного правопорушення. Вказане є підставою для відповідальності відповідачів у вигляді відшкодування шкоди, в порядку статті 1173 ЦК України, заподіяної позивачу. Станом на дату подачі митної декларації №22UA100100045182U5 митною вартістю 4 тракторів зазначено 3 042 044,64 грн. Проте, оскільки транспортні засоби мають імпортне походження, вартість майна має визначатись з урахуванням його ринкової вартості, що станом на 23.09.2023, враховуючи укладені позивачем договори купівлі-продажу аналогічних тракторів, становить 1 015 000,00 грн за одиницю. Відтак, сумарна ринкова вартість 4 тракторів становить 4 060 000,00 грн. На переконання суду першої інстанції, вимоги ТОВ "Сучасні вантажівки" про стягнення шкоди у вказаній сумі є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Київська митниця звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/6067/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Київська митниця посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильної їх оцінки, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт зазначає, що позивач на день подання позову до господарського суду не сплатив у встановленому порядку митні платежі до бюджету України, а отже спірні трактори не могли бути продані іншим особам по ринковій вартості з метою отримання прибутку. Отже, позивач не міг понести фінансові збитки в силу того, що спірний товар не пройшов процедуру митного оформлення відповідно до митного законодавства та не міг бути переданий у власність іншій особі.
Скаржник вказує, що з 01.04.2024 закінчився термін зберігання відповідного майна на складі митного органу. Даний факт не заперечує представник позивача. Відповідно до частини 1 статті 243 Митного кодексу України та пункту 8.14 розділу VIII Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627, на адресу ТОВ "Сучасні вантажівки" Київською митницею направлено відповідне повідомлення від 11.04.2024 №7.8-5/21-03/13/6481 щодо закінчення терміну зберігання даного майна 01.04.2024 та прийняття рішення щодо завершення митних формальностей. В той же час, представник позивача надіслав інформаційного листа до Київської митниці (вхідний митниці №12540/13/ЕЗ від 14.07.2024), де без будь-якого посилання на завершення митних формальностей, надавав Київській митниці лише певну інформацію (щодо судових спорів). Тобто, позивач не мав наміру завершити митні формальності у встановлений законом термін. На думку митного органу, суд першої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки даному факту.
Крім того, скаржник стверджує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1043 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо передачі майна для задоволення потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" органи (суб'єкти господарювання), що здійснили вилучення або зберігання зазначеного у підпунктах 1, 3, 5, 6, 8, 12-15 пункту 1 цього Порядку майна, щомісяця 5 числа надсилають інформацію про наявність такого майна, крім того, що передано на реалізацію, до обласної військової адміністрації за місцем розташування такого майна. Київська митниця на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1043 на електронну адресу dok@koda.gov.ua до Київської обласної військової адміністрації направила лист від 04.04.2024 №7.8-5/21-03/6/5987 щодо майна, яке перебуває на позабалансовому рахунку та знаходиться на складі митниці, де в додатку до даного листа, серед іншого майна, зазначеного в пунктах 384-387 є інформація стосовно вищезазначених транспортних засобів. Таким чином, Київська митниця, з урахуванням зазначених норм, мала право зберігати товар не поміщений у митний режим на складі митниці протягом 90 днів.
В подальшому, спірні транспортні засоби, а саме трактори, на підставі наказів Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) від 30.04.2024 №№406, 407, листів Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) від 30.04.2024 №4021/03/09.01-№/2024 та від 02.05.2024 №4134/03/09.01-№/2024, актами приймання-передавання майна від 03.05.2024 №59/10000/24 передані уповноваженій посадовій особі Військової частини НОМЕР_2 (трактори колісні Беларус-892.2, шассі/VIN - НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) та від 03.05.2024 №60/10000/24 передані уповноваженій посадовій особі Військової частини НОМЕР_1 (трактори колісні Беларус-892.2, шассі/VIN - НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ), що, на думку апелянта, свідчить про поверхневе дослідження судом доказів, поданих Київською митницею.
Окремо апелянт стверджує, що Київська митниця, враховуючи, в тому числі, норми постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340, мала право зберігати товар не поміщений у митний режим на складі митниці протягом 90 днів. Отже, місцевий господарський суд, на погляд Київської митниці, невірно встановив обставини на які посилалась остання в письмових поясненнях від 11.07.2024, де митний орган наголосив на праві зберігання тракторів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340.
Також скаржником зазначається, що Київська митниця не складала протокол про порушення митних правил та не вилучала трактори у позивача, а була лише їх зберігачем до моменту передачі військовим частинам.
Відповідач-2 звертає увагу й на передчасне звернення позивача щодо компенсації від держави за товар, який був відчужений військовими частинами на підставі наказу відповідача-1 від 30.04.2024 №407 та наказу від 30.04.2024 №406, відповідно до яких останнім передані уповноваженій посадовій особі Військової частини НОМЕР_2 (трактори колісні Беларус-892.2, шассі/VIN - НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) та від 03.05.2024 №60/10000/24 передані уповноваженій посадовій особі Військової частини НОМЕР_1 (трактори колісні Беларус-892.2, шассі/VIN - НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ). В наведеному скаржником стверджується, що враховуючи наявність наказів Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) від 30.04.2024 №406 та №407, які в судовому порядку не скасовані, а отже є законними, та підстави які в них зазначені, Київська митниця здійснила передачу уповноваженій посадовій особі Військової частини НОМЕР_2 (трактори колісні Беларус-892.2, шассі/VIN - НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ), та уповноваженій посадовій особі Військової частини НОМЕР_1 (трактори колісні Беларус-892.2, шассі/VIN - НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ).
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції, не маючи спеціальних знань та не скориставшись жодним експертним висновком, самостійно без посилання на норми закону визначив ринкову вартість тракторів, що, на думку Київської митниці, є не припустимим.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
13.12.2024, через систему "Електронний суд", ТОВ "Сучасні вантажівки" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва в даній справі без змін, а апеляційну скаргу Київської митниці - без задоволення.
Так, у своєму відзиві позивач вказує, що предметом позову не є ані відшкодування вартості вилучених чи примусово відчужених під час воєнного стану транспортних засобів, ані стягнення їх митної вартості, задекларованої в січні 2023 року. Предметом позову є відшкодування шкоди, заподіяної позивачу незаконними рішеннями та діями суб'єктів владних повноважень в порядку статті 1173 ЦК України. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач стверджує, що ані законодавство мирного стану, ані законодавство воєнного стану не допускає свавільне вилучення митницею, обласною адміністрацією, РНБО чи Міноборони майна, що перебуває у приватній власності, без повідомлення власника та без дотримання процедури такого вилучення, незалежно від того, чи вважає службовець митниці чи ОВА, що таке майно потрібне для потреб оборони.
Позивач зазначає, що в даному випадку йдеться не про вилучення чи примусове відчуження транспортних засобі в порядку, визначеному законодавством, що діє під час воєнного стану. Йдеться про свавільну безпідставну конфіскацію власності внаслідок штучно створених власнику перешкод та подальше незаконне відчуження майна вже від імені іншого власника - держави, під виглядом безхазяйного.
ТОВ "Сучасні вантажівки" акцентує, що в позовній заяві зазначало, що Київський окружний адміністративний суд (КОАС) відкрив провадження у справі №320/7072/23 за позовом ТОВ "Сучасні вантажівки" до Київської митниці про визнання неправомірними карток відмови, якими Київська митниця відмовила у митному оформленні тих самих 4-х тракторів, які в подальшому були нею незаконно передані іншій особі. КОАС ухвалено рішення від 02.07.2024, яким задоволено позовні вимоги, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 №UА100100/2022/001180; зобов'язано Київську митницю прийняти подану позивачем 08.12.2022 митну декларацію №UА22UА100100045182115 до митного оформлення та здійснити пропуск товару через митний кордон України. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.24 зазначене рішення КОАС залишено без змін, а апеляційну скаргу Київської митниці - без задоволення. Ухвалою від 11.12.24 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження з перегляду рішень у цій справі. В межах вказаного позивач звернув увагу, що КОАС дійшов однозначних висновків про те, що право власності на трактори перейшло до позивача в момент їх передачі, наступне митне оформлення жодним чином не впливає на момент переходу права власності, а санкції, запроваджені проти ВАТ "МТЗ" після оплати та придбання позивачем цих тракторів у власність, на нього не можуть поширюватися. Отже, у разі, якби відповідачі не здійснили незаконну передачу належних позивачу тракторів іншій особі, зараз Київська митниця була б зобов'язана, на виконання судового рішення, здійснити їх митне оформлення та випустити у вільний обіг.
Короткий зміст постанови апеляційного господарського суду та мотиви її ухвалення
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/6067/24 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- в січні 2023 року відбулось вивантаження та передача на склад митного органу Київської митниці 4 одиниць тракторів білоруського походження за ідентифікаційними номерами (VIN): Y4R900Z05N1102287, НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , Y4R900Z05N1102269. Доказів оскарження ТОВ "Сучасні вантажівки" рішень та дій митних органів щодо передачі 4 одиниць тракторів білоруського походження на склад Київської митниці матеріали справи не містять;
- доказів звернення ТОВ "Сучасні вантажівки" до Київської митниці до закінчення строків зберігання, передбачених статтею 240 Митного кодексу України, в питаннях видачі 4 одиниць тракторів білоруського походження матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять й доказів оскарження ТОВ "Сучасні вантажівки" бездіяльності Київської митниці у видачі останньому відповідних товарів зі складу митних органів;
- 4 одиниці тракторів білоруського походження за відповідними обов'язковими до виконання наказами начальника військової адміністрації, виданими відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, безоплатно передано Військовим частинам НОМЕР_2 та НОМЕР_1 для потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки, відсічі збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, забезпечення енергетичної безпеки держави, продовольчої безпеки населення, у випадку, передбаченому законодавством;
- Київська митниця не складала протокол про порушення митних правил та не вилучала трактори у позивача, а була лише їх зберігачем до моменту передачі військовим частинам на виконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1043 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо передачі майна для задоволення потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" та наказів Київської обласної військової адміністрації;
- з огляду на приписи частини 1 статті 243 Митного кодексу України, Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, зважаючи, що позивач не звертався до Київської митниці до закінчення строків зберігання тракторів, апеляційний господарський суд прийняв до уваги, що доказів оскарження ТОВ "Сучасні вантажівки" рішень та дій Київської митниці щодо надсилання Київській обласній військовій адміністрації інформації про наявність відповідних транспортних засобів, які перебували на позабалансовому рахунку та знаходились на складі митниці, матеріали справи не місять;
- крім того, чинними є й накази Київської обласної військової адміністрації від 30.04.2024 №407 та №406 (рішення керівника Київської обласної військової адміністрації Кравченка Р.), відповідно до яких передано військовим частинам для потреб оборони національної безпеки майно, яке перебуває на позабалансовому рахунку та знаходилось на складі Київської митниці, згідно з додатком, а саме: трактори колісні Беларус-892.2, (VIN): НОМЕР_7 , НОМЕР_3 - Військовій частині НОМЕР_2 , НОМЕР_6 , НОМЕР_5 - Військовій частині НОМЕР_1 ;
- таким чином, з урахуванням того, що трактори перебували на позабалансовому рахунку та знаходилися на складі Київської митниці, строки зберігання яких, встановлені Митним кодексом України, закінчилися, а за вказаними транспортними засобами власник не звернувся до закінчення таких строків, беручи до уваги, що тимчасово, на період воєнного стану в Україні, за рішенням керівника обласної військової адміністрації майно, зазначене у підпункті 3 пункту 1 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, може бути безоплатно передано військовим частинам, суд апеляційної інстанції вважає невмотивованими висновки суду попередньої інстанції, що відповідачі здійснили фактичне вилучення належного позивачу майна (4 одиниць тракторів) та подальше розпорядження ним без зміни його правового статусу, а відповідно й стосовно вибуття такого майна з володіння останнього внаслідок порушення встановленої законом процедури та через незаконні дії Київської митниці щодо передачі такого майна іншій особі, всупереч законодавчо закріпленого обов'язку із збереження тимчасово вилученого майна;
- враховуючи обставини даної справи та викладені в цій постанові висновки, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідачів, а тим самим про існування підстав для відповідальності Київської обласної військової адміністрації та Київської митниці у вигляді відшкодування шкоди в порядку статті 1173 ЦК України, заподіяної позивачу, оскільки позивачем, за викладених у позові підстав, не доведено належними та допустимими доказами неправомірності дій відповідачів, а також причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, відтак й елементів цивільного правопорушення;
- щодо тверджень позивача про прийняття 02.07.2024 Київським окружним адміністративним судом рішення у справі №320/7072/23, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024, яким визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 №UА100100/2022/001180; зобов'язано Київську митницю прийняти подану позивачем 08.12.2022 митну декларацію №UА22UА100100045182115 до митного оформлення та здійснити пропуск товару через митний кордон України, суд апеляційної інстанції зазначив, що дія оскаржуваного рішення №UА100100/2022/001180 на час розгляду справи №320/7072/23 не зупинялась. Крім того, в рамках справи, що розглядається, не встановлено неправомірної передачі Київською митницею до Київської обласної військової адміністрації відповідних транспортних засобів. Відтак, апеляційним господарським судом критично оцінено відповідні заперечення позивача.
Короткий зміст постанови касаційного господарського суду та мотиви її ухвалення
Постановою Верховного Суду від 08.07.2025 у справі №910/6067/24 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі №910/6067/24 скасовано. Справу №910/6067/24 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції належним чином не з'ясував характер спірних правовідносин. Так, в основу оскаржуваної постанови покладено висновок про відповідність дій Київської митниці щодо передачі тракторів позивача Київській обласній військовій адміністрації. Водночас, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою інші обґрунтування позивача щодо неправомірності дій (протиправна поведінка) Київської митниці, зокрема, першочергова неправомірна дія - незаконна відмова у митному оформленні відповідних тракторів, та, відповідно і наступні дії Київської митниці (у розумінні дослідження питання їх правомірності/неправомірності).
Суд апеляційної інстанції не дотримався процесуального обов'язку з дослідження обставин правомірності/неправомірності всіх дій Київської митниці щодо проходження митного оформлення товару позивача, його переміщення, передачі іншим особам. Натомість, безпідставно зазначив, що позивач не надав доказів оскарження ТОВ "Сучасні вантажівки" рішень та дій митних органів щодо передачі на склад Київської митниці, доказів оскарження ТОВ "Сучасні вантажівки" бездіяльності Київської митниці у видачі останньому відповідних товарів зі складу митних органів. Так обставини (правомірність/неправомірність таких дій Київської митниці) повинні встановлюватись у межах цієї справи. За наведених мотивів також є помилковим не врахування судом апеляційної інстанції обставин щодо протиправності відмови митного органу в прийнятті митної декларації, встановлених рішеннями судів адміністративної юрисдикції у справі №320/7072/23, яким визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 №UА100100/2022/001180 та зобов'язано Київську митницю прийняти подану позивачем 08.12.2022 митну декларацію №UА22UА100100045182115 до митного оформлення і здійснити пропуск товару через митний кордон України, на які посилався позивач.
Також є передчасними висновки суду апеляційної інстанції в частині того, що трактори перебували на позабалансовому рахунку та знаходилися на складі Київської митниці, строки зберігання яких, встановлені Митним кодексом України, закінчилися, а за вказаними транспортними засобами власник не звернувся до закінчення таких строків.
Суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення аргументів позивача про те, що у даному випадку відповідачі здійснили фактичне вилучення належного позивачу майна та подальше розпорядження ним без зміни його правового статусу, але вже від імені держави, без жодної компенсації його вартості власнику, що є неприпустимим та грубим втручанням у мирне володіння майном.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025, апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/6067/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Суддя Кравчук Г.А. з 31.07.2025 до 01.08.2025 перебував на лікарняному.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. з 04.08.2025 до 05.08.2025 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025, в зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії і не є головуючим суддею, у відпустці, для розгляду справи №910/6067/24 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/6067/24 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Коробенко Г.П. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.09.2025.
Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи
05.08.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "Сучасні вантажівки" подані додаткові письмові пояснення, з урахуванням висновків та вказівок Верховного Суду, в яких просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін законне та обґрунтоване рішення Господарського суду міста Києва у даній справі.
Крім того, позивач просить суд постановити окрему ухвалу, в порядку частини 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо грубих порушень законодавства та недоліків в діяльності Київської митниці, зобов'язавши керівників Державної митної служби України та Київської митниці усунути зазначені порушення у діяльності та провести роз'яснювальну роботу серед своїх працівників з питань порядку застосування законодавства про індивідуальні санкції (в частині відокремлення підсанкційних юридичних осіб від товарів, виготовлених та проданих цими юридичними особами до запровадження санкцій), а також незаконності позбавлення права власності та обмеження прав громадян та юридичних осіб навіть в умовах воєнного стану, крім випадків, прямо передбачених законом та виключно з дотриманням визначеної законом процедури, зокрема, процедури виплати компенсації власнику.
24.09.2025, через систему "Електронний суд", Київською митницею подані додаткові письмові пояснення по суті спору.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 25.09.2025 з'явилися представники позивача та відповідача-2.
Слід зазначити, що до початку судового засідання, відповідачем-1, через систему "Електронний суд" подано заяву про проведення засідання за його відсутності.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/6067/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/6067/24 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
16.01.2020 між ТОВ "Сучасні вантажівки" (покупець) та ВАТ "Мінський тракторний завод" (покупець) укладено контракт №112/00236091/200010-3, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти трактори "Беларус", відповідно до кількості, номенклатури та за ціною згідно зі специфікацією №1, що є невід'ємною частиною контракту.
Згідно з пунктом 2.1 контракту місцем поставки транспортних засобів є склад МТЗ-EXW, відповідно до правил Інкотермс-2010.
Умови оплати: 100% передплата на розрахунковий рахунок продавця (пункт 3.3 контракту).
Відповідно до пункту 2.4 контракту, в редакції додатку №10 від 04.03.2022, пунктом розвантаження товару є митно-ліцензійний склад ADAMPOL S.A./AO Адамполь.Poland.Municipality of Terespol, 21-540 Malaszewicze Male, ul. Celna 21.
У додатку №8 від 06.12.2021 до контракту сторони погодили: кількість тракторів - 675 штук; термін відвантаження товару - протягом 150 днів від дати отримання 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця.
На виконання контракту, у грудні 2021 року позивач оплатив на рахунок ВАТ "Мінський тракторний завод" партію тракторів у сумі 858 542 221,00 рос. рублів, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.12.2021 №000287626, від 10.12.2021 №000287693, від 13.12.2021 №000287815, від 28.12.2021 №000288986.
15.03.2022 трактори доставлені на територію Республіки Польща, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №168813, а 06.12.2022, відповідно до CMR від 06.12.2022, на територію України.
08.12.2022 експедитором - ТОВ "ТД Гермес 2021", відповідно до укладеного з ТОВ "Сучасні вантажівки" договору транспортного експедирування від 25.07.2022 №1/250722, заявки від 02.12.2022 №13, ввезено на територію України до Митного посту "Західний" 4 одиниці тракторів білоруського походження за ідентифікаційними номерами (VIN): Y4R900Z05N1102287, Y4R900Z05N1102405, Y4R900Z05N1102391, Y4R900Z05N1102269, що підтверджується сертифікатом походження товару (форма СТ-1) №BYUA2101094801, паспортами 80-0000010 ПС, 245-0000100ПС.
08.12.2022 уповноваженою особою позивача - ТОВ "Велес Брок" до відділу митного оформлення митного поста "Західний" подана електронна митна декларація №22UA100100045182U5, а також форма МД-6 (доповнення до вказаної митної декларації).
15.12.2022 позивач отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2022/001180, відповідно до якого відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку з тим, що відповідно до статті 256 Митного кодексу України, Закону України "Про санкції", Указу Президента України від 19.10.2022 №726/2022 "Про рішення РНБОУ від 19.10.2022 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено санкції відносно ВАТ "Мінський тракторний завод". Також зазначено, що митне оформлення та випуск у вільний обіг продукції ВАТ "Мінський тракторний завод" неможливе, у зв'язку з повним припиненням торгівельних операцій з цим товариством.
15.12.2022 ТОВ "Сучасні вантажівки" направило Міністерству фінансів України лист про надання роз'яснення щодо відсутності правових підстав у забороні ввезення товару (транспортних засобів), які належать позивачу на праві власності на митну територію України.
У відповідь на вказану вимогу, Міністерство фінансів України листом від 29.12.2022 повідомило позивача, що консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи надаються митними органами.
Також, 22.12.2022 ТОВ "Сучасні вантажівки" подало скаргу до Київської митниці на картку №UA100100/2022/001180 про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
11.01.2023 позивачем отримано рішення щодо розгляду скарги від 05.01.2023 №7.8-4/28.5/8.19/311, відповідно до якого у митному оформленні товару позивачу відмовлено у зв'язку з тим, що згідно з Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450, митний орган, який здійснює митне оформлення, випуск, пропуск товарів через митний кордон України, перевіряє наявність діючих санкцій, застосованих до осіб згідно з законами України, та вживає заходів у межах повноважень, визначених законодавством України з питань митної справи, зокрема, приймає рішення про відмову в митному оформленні, випуску, пропуску товарів через митний кордон України або їх оформлення відповідно до цього Положення.
25.01.2023 позивач звернувся до Державної митної служби України зі скаргою на картку відмови Київської митниці у прийнятті митної декларації. У відповідь на яку, Державною митною службою України листом від 27.01.2023 вказану скаргу залишено без розгляду, як таку, що подана з порушенням строку.
За результатами розгляду повторної скарги позивача, Державною митною службою України прийнято рішення від 28.02.2023, яким скаргу на рішення Київської митниці було залишено без розгляду, з огляду на прийняття Київською митницею обґрунтованого рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
У подальшому, 04.04.2024 Київською митницею листом №7.8-5/21-03/6/5987 направлений Київській обласній військовій адміністрації перелік майна, що перебуває на позабалансовому рахунку та знаходиться на складі митниці.
30.04.2024 Київська обласна військова адміністрація листами повідомила Київську митницю, Військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340, з метою виконання службово-бойових завдань протидії збройної агресії російської федерації проти України, прийнято рішення про передачу майна для потреб оборони та національної безпеки, яке перебуває на позабалансовому рахунку та знаходиться на складі Київської митниці. Разом з вказаним листом направлені накази Київської обласної військової адміністрації від 30.04.2024 №406 та №407, відповідно до яких відповідачем-1 вирішено передати відповідним військовим частинам для потреб оборони національної безпеки майно, яке перебуває на позабалансовому рахунку та знаходиться на складі Київської митниці, згідно з додатком, а саме: трактори колісні Беларус-892.2, (VIN): НОМЕР_7 , НОМЕР_3 - Військовій частині НОМЕР_2 , НОМЕР_6 , НОМЕР_5 - Військовій частині НОМЕР_1 .
03.05.2024 Київською митницею передані, а Військовими частинами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 отримані зазначені трактори у кількості 4 одиниць загальною вартістю 3 042 044,64 грн, що підтверджується актами приймання-передавання майна від 03.05.2024 №59/10000/24 та від 03.05.2024 №60/10000/24 відповідно.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що внаслідок неправомірного вилучення Київською митницею 4 тракторів, та безоплатною передачею їх військовим частинам, відповідно до наказів Київської обласної військової адміністрації, позивачу завдано шкоду у розмірі ринкової вартості цих тракторів у сумі 4 060 000,00 грн, яка має бути відшкодована у порядку статті 1173 ЦК України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів відшкодовується на підставі статті 1173 ЦК України.
Стаття 1173 ЦК України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 №920/715/17/12-199гс18.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1173 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.
Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.
Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу (його посадової/службової особи) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість своїх вимог, зокрема, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку статті 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.12.2019 у справі №914/1221/17.
Частинами 1, 2 статті 511 Митного кодексу України визначено, що товари - це безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями. У разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною 6 статті 470, частиною 3 статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною 6 статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.
Згідно зі статтею 238 Митного кодексу України обов'язковій передачі органу доходів і зборів для зберігання підлягають:
1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення;
2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені;
3) товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларувалися, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контролем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому цим Кодексом;
4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився;
5) товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничних строків, встановлених статтею 199 цього Кодексу;
6) товари, заявлені у режим відмови на користь держави, відповідно до глави 26 цього Кодексу;
7) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий;
8) зразки товарів і техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів, відповідно до статті 356 цього Кодексу;
9) зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів і декларацій про походження товару, відповідно до статті 45 цього Кодексу;
10) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті, відповідно до статті 517 цього Кодексу.
Товари, які підлягають обов'язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів (частина 2 статті 238 Митного кодексу України).
Частиною 5 статті 238 Митного кодексу України передбачено, що крім товарів, зазначених у частині 1 цієї статті, на складах митних органів можуть зберігатися:
1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем, відповідно до глави 29 цього Кодексу; 2) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред'явлення митному органу, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб; 3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення; 4) товари, які перебувають у митному режимі транзиту, відповідно до статті 90 цього Кодексу; 5) товари, які перебувають у митному режимі митного складу, відповідно до статті 121 цього Кодексу; 6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені, відповідно до статті 511 цього Кодексу; 7) товари, доставлені перевізником до митного органу призначення, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 191 цього Кодексу; 8) товари, митне оформлення яких призупинено, відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу.
За приписами статті 239 Митного кодексу України під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах органів доходів і зборів окремо, з дотриманням порядку, встановленого цим Кодексом для відповідних митних режимів.
Прийняття органами доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення для зберігання на складах цих органів може здійснюватися із заповненням уніфікованої митної квитанції, форма та порядок застосування якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок роботи складу митного органу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.
Згідно з частиною 6 статті 239 Митного кодексу України митні органи несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627 (далі - Порядок №627), митниця несе передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються нею.
На складах митниці можуть зберігатися товари, транспортні засоби комерційного призначення, тимчасово вилучені, відповідно до статті 511 Кодексу (підпункт 4.2.7 пункту 4.2 Порядку №627).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, транспортні засоби, а саме: 1) трактор колісний Беларус-892.2, шасі/VIN НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_8 , рік виготовлення 2022, 2) трактор колісний Беларус-892.2, шасі/VIN НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_9 , рік виготовлення 2022, 3) трактор колісний Беларус-892.2 шасі/VIN НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_10 , рік виготовлення 2022, 4) трактор колісний Беларус-892.2, шасі/VIN НОМЕР_7 номер двигуна НОМЕР_11 , рік виготовлення 2022, передані головним державним інспектором ВМО 1 "Західний", головному інспектору Київської митниці, відповідно до акта приймання-передачі від 23.01.2023.
Тобто, Київська митниця є відповідальною за збереження транспортних засобів позивача та несе передбачену законом відповідальність за їх втрату або пошкодження.
Проте, як зазначалось вище, наказами Київської обласної військової адміністрації від 30.04.2024 №406 та №407 вирішено передати військовим частинам НОМЕР_1 та НОМЕР_2 зазначені транспортні засоби, що знаходяться на складі Київської митниці. У подальшому, трактори VIN: НОМЕР_5 , Y4R900Z05N1102391, НОМЕР_7 , НОМЕР_3 , Київською митницею передані військовим частинам, відповідно до актів приймання-передавання майна від 03.05.2024 №59/10000/24 та від 03.05.2024 №60/10000/24.
Місцевим господарським судом прийнято до уваги, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Законом України від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджений Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
В подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, які затверджувалися Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 8, статтею 23 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або з залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, в умовах правового режиму воєнного стану, якщо не було здійснено попереднє повне відшкодування вартості такого майна, тягне за собою наступне повне відшкодування його вартості в порядку, визначеному законом.
Спеціальний Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Відповідно до статей 3 та 4 цього Закону, примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості.
У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.
Примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті (щодо місцевостей, на території яких ведуться бойові дії).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).
Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів (частина 2 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
Зі змісту актів від 03.05.2024 №59/10000/24 та №60/10000/24, Київською митницею 4 транспортні засоби (трактори) безоплатно передані військовим частинам НОМЕР_2 та НОМЕР_1 . Проте, така передача відбувалась без повідомлення та згоди власника (позивача) цих транспортних засобів, а з матеріалів справи не вбачається, що позивач був позбавлений права власності на спірні трактори, або ці трактори були конфісковані у позивача за рішенням суду.
При цьому, до вказаної передачі (03.05.2024), Київська митниця була достеменно обізнана, що позивач оскаржує рішення митниці про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 №UА100100/2022/001180, враховуючи отримання скарг позивача на це рішення митниці, а також листа позивача від 19.04.2024 у відповідь на лист відповідача-2 від 11.04.2024 №7.8-5/21-03/13/6481.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що обставини щодо протиправності відмови митного органу в прийнятті митної декларації, встановлені рішеннями судів адміністративної юрисдикції у справі №320/7072/23, якими визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 №UА100100/2022/001180 та зобов'язано Київську митницю прийняти подану позивачем 08.12.2022 митну декларацію №UА 22UА100100045182115 до митного оформлення і здійснити пропуск товару через митний кордон України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, у позивача були відсутні можливості прийняти рішення щодо завершення митних формальностей. При цьому, рішення митниці про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 №UА100100/2022/001180, яке скасовано адміністративним судом, не містить будь-яких роз'яснень вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення (стаття 256 Митного кодексу України).
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що посилання відповідача-2 на Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабміну України від 16.09.2022 №1043 (далі - Порядок №1043), як на підставу вилучення майна без згоди власника, зокрема, що позивач не звертався за тракторами, що зберігаються на складі митниці протягом 90 днів, є безпідставними.
При цьому, відповідно до статті 242 Митного кодексу України товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Також, згідно з частиною 3 пункту 20 Порядку №1043 інформація про наявність майна, яка надсилається до обласної військової адміністрації повинна містити відомості про найменування, первинний документ, статус (підстава переходу у власність держави).
Отже, пункт 20 вказаного Порядку не передбачає, що будь-яке майно, яке зберігається на складі митниці понад 90 днів, автоматично стає державним і держава автоматично отримує право ним розпоряджатися. Законодавство визначає процедуру, якої має дотриматися держава в особі її уповноважених органів, для вилучення такого майна за наявності для цього достатніх підстав, оформлення його у державну власність та подальшого розпорядження (безоплатної чи оплатної передачі).
Проте, відповідачі здійснили фактичне вилучення належного позивачу майна (4 одиниць тракторів) та подальше їм розпорядження без зміни його правового статусу, але вже від імені держави.
Щодо посилання представників відповідачів на військовий стан в країні, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану, можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Разом із тим, право на судовий захист не підлягає обмеженню.
Крім того, положеннями пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 зобов'язано військове командування та інші органи виконавчої влади запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, на території України, внаслідок збройної агресії російської федерації запроваджено саме правовий режим, за яким не передбачено можливість саме органам державної влади, іншим суб'єктам владних повноважень, діяти на власний розсуд, з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що суди діють під час воєнного стану та саме суди повинні захищати порушені/невизнані інтереси, права чи обов'язки осіб, порушених/невизнаних в тому числі внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів.
Так, майно позивача (транспортні засоби) у встановлений законом спосіб та порядок не було конфісковано та знаходилося на зберіганні Київської митниці.
В подальшому, майно позивача вибуло з його володіння унаслідок порушення встановленої законом процедури, через незаконні дії Київської митниці щодо передачі такого майна іншій особі, всупереч законодавчо закріпленого обов'язку із збереження тимчасово вилученого майна.
Отже, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про порушення права позивача на мирне володіння майном (тракторів).
Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ані законодавство мирного стану, ані законодавство воєнного стану не допускає свавільне вилучення митницею, обласною адміністрацією, РНБО чи Міноборони майна, що перебуває у приватній власності, без повідомлення власника та без дотримання процедури такого вилучення, незалежно від того, чи вважає службовець митниці чи ОВА, що таке майно потрібне для потреб оборони.
Відтак, неналежне зберігання відповідачем-2 4 одиниць тракторів та безпідставна передача їх Київською митницею військовим частинам на підставі наказів відповідача-1, сформованих відповідно до наданої інформації відповідача-2, свідчить про протиправні дії обох відповідачів.
Такі протиправні дії відповідачів мали наслідком фактичне позбавлення позивача права власності на 4 одиниці тракторів, що свідчить про наявність складу цивільного правопорушення. Вказане є підставою для відповідальності відповідачів у вигляді відшкодування шкоди в порядку статті 1173 ЦК України, заподіяної позивачу.
При цьому, як вже зазначалось, згідно з приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Позивач вправі, при зверненні до суду за захистом свого порушеного права, вибрати спосіб захисту: або стягувати збитки у розмірі вартості транспортних засобів; або ставити питання про їх повернення.
З огляду на тривалий проміжок часу, який минув з дня вилучення транспортних засобів, їх експлуатацію, позивач, на власний розсуд вибрав спосіб захисту (стягнення шкоди у розмірі ринкової вартості тракторів), який відповідає характеру спірних правовідносин та відновить його порушене право.
Щодо розміру шкоди, судова колегія зазначає наступне.
Станом на дату подачі митної декларації №22UA100100045182U5 митною вартістю 4 тракторів зазначено - 3 042 044,64 грн.
Проте, оскільки транспортні засоби мають імпортне походження, вартість майна має визначатись з урахуванням його ринкової вартості, що станом на 23.09.2023, враховуючи укладені позивачем договори купівлі-продажу аналогічних тракторів, становить 1 015 000,00 грн за 1 одиницю. Відтак, сумарна ринкова вартість 4 тракторів становить 4 060 000,00 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що вимоги ТОВ "Сучасні вантажівки" по стягнення шкоди у вказаній сумі є обґрунтованими.
При цьому, відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з положеннями статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17.
Отже, враховуючи, що саме на Державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є Держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.
При цьому, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, стаття 238 ГПК України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16.
Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах відповідальною є Держава, то заподіяна шкода у сумі 4 060 000,00 грн стягується з Державного бюджету України.
З огляду на наведене, позовні вимоги ТОВ "Сучасні вантажівки" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Щодо заяви позивача про постановлення окремої ухвали колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов'язку яких відноситься усунення виявлених порушень.
Разом з тим постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства
Аналогічний висновок міститься у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №171/2124/18, у пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №521/18287/15-ц, постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №906/344/21.
Суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №750/3192/14), а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такого клопотання.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/6067/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Київської митниці задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Київську митницю.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/6067/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/6067/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Київську митницю.
4. Матеріали справи №910/6067/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано суддями 15.10.2025, у зв'язку з перебуванням суддів Коробенка Г.П. (з 06.10.2025 до 09.10.2025) та Сітайло Л.Г. (з 07.10.2025 до 14.10.2025) у відпустці.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
Г.П. Коробенко