вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" жовтня 2025 р. Справа№ 927/445/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги
Філії "Північний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.08.2025
у справі № 927/445/25 (суддя Романенко А.В.)
за позовом Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача 1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
позивача 2: Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області,
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про відшкодування збитків у розмірі 131 990,81 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В травні 2025 року Чернігівська окружна прокуратура звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про відшкодування збитків у розмірі 131 990,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок незабезпечення постійним лісокористувачем, на підвідомчій йому території, охорони і збереження лісового фонду, здійснено незаконну порубку дерев у кварталі 114 виділу 6 Тупичівського лісництва на території Тупичівської ОТГ, у період з червня по жовтень 2023 року, чим завдано навколишньому природному середовищу збитків.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.08.2025 у справі №927/445/25 позов задоволено та стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 131 990, 81 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, з подальшим розподілом до спеціального фонду Державного бюджету України (30 % від присудженої до стягнення суми, що складає 39 597,24 грн), спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету (20% від присудженої до стягнення суми, що складає 26398,16 грн) та фонду охорони навколишнього природного середовища Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (50% від присудженої до стягнення суми, що складає 65 995,41 грн). Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Чернігівської обласної прокуратури 2422,40 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок бездіяльності працівників філії Городнянське лісове господарство ДСГП "Ліси України" в вигляді не забезпечення ними належної охорони та захисту лісового фонду на підзвітній відповідачу території, зафіксований факт порубки невстановленими особами дерев, у кількості 21 одиниця, в період з 01 червня по 18 жовтня 2023 року, Тупичівське лісництво (кварт. 114 вид. 6), чим навколишньому природному середовищу завдано шкоди в розмірі 131 990,81 грн.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.08.2025 у справі № 927/445/25 Філія "Північний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 19, 86, 89,105, 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 ЦК України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не доведено наявність фактів протиправної поведінки відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою для притягнення до відповідальності, вина відповідача відсутня, оскільки винна особа не встановлена в рамках кримінального провадження, у якому відповідач є заявником та потерпілою особою. Також, скаржник зазначає, що шкоду завдано саме його майну.
Чернігівською окружною прокуратурою подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що протиправна поведінка може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягнення визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Владимиренко С. В., Демидова А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Філії "Північний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.08.2025 у справі № 927/445/25 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 "Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (п. 1.1 Статуту ДСГП "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034) (затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів від 06.02.2025 № 34).
Згідно з пунктом 3.1., підпунктами 3.2.2. та 3.2.3. статті 3 Статуту ДСГП "Ліси України", Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Одними з основних напрямків діяльності Підприємства є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства.
Підприємство є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Городнянське лісове господарство" на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 865 "Про припинення Державного підприємства "Городнянське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення"" (підпункт 1.4.11. п. 1.4. статті 1 Статуту).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.12.2022 внесений запис про реєстрацію відокремленого підрозділу філії "Городнянське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (ЄДРПОУ ВП 45052242).
Згідно з наказом Державного підприємства "Ліси України" від 18.10.2024 № 1885 "Про припинення філії "Городнянське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", філія припинена шляхом її закриття.
За передавальним актом від 31.12.2024 (затвердженим наказом ДСГП "Ліси України" від 31.12.2024 № 2323) майно, активи та пасиви на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, що підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше (включаючи судові справи), передані до філії "Північний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", в тому числі по філії "Городнянське лісове господарство" ДСГП "Ліси України".
Чернігівським районним управлінням поліції ГУНП в Чернігівській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні від 19.10.2023 № 12023270340004021, відкритому за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України (за фактом незаконної порубки дерев у кварталі 114 виділу 6 ДП "Городнянське лісове господарство").
Постановою Чернігівської окружної прокуратури від 28.12.2024, надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12023270340004021 від 19.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України.
Згідно з відомостями досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12023270340004021, 19.10.2023, від інженера з охорони та захисту лісу філії "Городнянське лісове господарство" ДСГП "Ліси Україна" Бугрим Григорія Аркадійовича надійшло повідомлення, що на території Тупичівського лісництва, в кварталі 114 виділ 6, між селами Тупичів Великий Листвен Пекурівка Чернігівського району виявлено незаконну рубку дерев породи сосна, дубу, в'язу та клену в кількості 21 одиниця.
19.10.2023 за фактом незаконної рубки дерев, на підставі повідомлення, слідчим СВ ВП № 3 (м. Городня) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області майором поліції Рябовою В.П., в присутності понятих, разом з посадовою особою філії "Городнянське лісове господарство" ДСГП "Ліси Україна" - інженером з охорони та захисту лісу філії складено протокол огляду місця події, де зафіксоване місце вчинення незаконної порубки, кількість, порода, стан та діаметри вирубаних дерев, зокрема вирубку: 7 дубів (з них 3 сироростучі та 4 сухостійних); 12 сосен (з них 2 сироростучі та 10 сухостійні); 1 клен (сироростучий); 1 в'яз (сухостійний); діаметром від 16 до 60 см.
За експертним висновком Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05.02.2024 № СЕ-19/125-23/12394-ФХЕД, у межах кримінального провадження № 12023270340004021 внаслідок вирубки дерев у кількості 21 од., вказаних у протоколі огляду місця події від 19.10.2023, у кварталі 114 виділу 6 Тупичівського лісництва філії "Городнянське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", між селами Тупичів Великий Листвен Пекурівка у період з 01.06.2023 по 18.10.2023 розмір екологічної шкоди завданої навколишньому природному середовищу (державі) складає 131990,81 грн.
Постановою від 28.12.2024 слідчого СВ ВП № 3 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області закрито кримінальне провадження № 12023270340004021 від 19.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України, на підставі п. 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Звертаючись з позовом у даній справі, прокурором послався на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків навколишньому природному середовищу завдано шкоди за фактом незаконної порубки дерев на підвідомчій йому території.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
В частині 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
За положеннями ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року в справі № 924/1256/17 підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Таким чином, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.
Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 в справі №912/2385/18 викладено, зокрема, правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, пункт 27).
В ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
За положеннями ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України (затвердженого постановою КМУ від 19.04.2017 № 275), Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області (затвердженого наказом Державної екологічної інспекції від 01.03.2023 № 45), екологічна інспекція є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
На підставі п. 2 розділу 2 Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Отже, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону земель, про охорону та захист лісів, відтак, є компетентним органом у спірних правовідносинах.
Як обґрунтовано встановлено судом, прокурор звертався до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області листом від 16.04.2025 № 55-77-3172ВИХ-25 з повідомленням про факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев на території Тупичівського лісництва філії "Городнянське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" у кварталі 114 виділ 6, між селами Тупичів Великий Листвен Пекурівка Чернігівського району, та просив повідомити про вжиті заходи щодо стягнення коштів.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області у листі від 25.04.2025 № 09/1232, на запит прокуратури, повідомила, що 14.01.2025 нею отримано копії матеріалів кримінального провадження № 12023270340004021 від 19.10.2023, разом з постановою про закриття цього провадження та вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 (майстра лісу Тупичівського лісництва філії Городнянське лісове господарство ДСГП "Ліси України") до адміністративної відповідальності, проте, заходів щодо відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу за фактом незаконної вирубки дерев не вживала.
Незаконна вирубка була здійснена на території Тупичівського лісництва філії Городнянське лісове господарство ДСГП "Ліси України", між селами Тупичів Великий Листвен Пекурівка Чернігівського району, відтак, Тупичівська сільська рада є компетентним органом у спірних правовідносинах.
Також, як встановлено судом, прокурор звертався до Тупичівської сільської ради листом від 25.04.2025 № 55-77-3474ВИХ-25, у якому повідомив про факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної рубки дерев на території Тупичівського лісництва філії "Городнянське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" у кварталі 114 виділ 6, просив повідомити про вжиті заходи щодо стягнення коштів.
Тупичівська сільська рада в листі від 29.04.2025 № 02-18/499, на запит прокурора, повідомила, що не має повноважень вживати будь-які заходи реагування за фактом виявленого порушення.
Таким чином, оскільки ані інспекцією, ані радою відповідних заходів щодо захисту інтересів держави вжито не було, при зверненні до суду з вказаним позовом прокуратурою було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентними органами відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.
Матеріалами справи підтверджено, що на території Тупичівського лісництва філії Городнянське лісове господарство ДСГП "Ліси Україна" (наразі реорганізованого в філію "Північний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України"), в кварталі 114 виділу 6, що належить на праві постійного користування ДСГП "Ліси України", виявлено факт незаконної порубки дерев у кількості 21 одиниці (без дозвільних документів) у період з червня по жовтень 2023 року, як наслідок, завдано шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі 131990,81 грн за висновком Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № СЕ-19/125-23/12394-ФХЕД, в межах кримінального провадження № 12023270340004021.
Згідно зі ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
В розумінні вимог статті 17 Лісового кодексу України відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов'язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.
Зокрема, відповідно до п. 3.1., підпунктів 3.2.2. та 3.2.3. статті 3 Статуту ДСГП "Ліси України" (затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 06.02.2025 № 34), Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Одними з основних напрямків діяльності Підприємства є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства.
Відповідач, як постійний лісокористувач, здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу, недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу на підзвітній йому території.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
В п. 5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
За положеннями ст. 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Як встановлено ст. 93 Лісового кодексу України, завданням контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, та у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, яку правомірно враховано місцевим господарським судом, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Як визначено у ст. 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Згідно із частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.
Подібний правовий висновок щодо покладення на позивача обов'язку доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками, також викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.
Розмір шкоди завданої навколишньому природному середовищу встановлений Чернігівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, за результатами проведеної судової інженерно - екологічної експертизи в межах кримінального провадження № 12023270340004021.
Заперечень щодо правомірності проведення розрахунку, правильності обчислення та розміру заподіяної шкоди від відповідача не надходило.
З огляду на викладене, відсутність належних доказів відсутності вини відповідача та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, вмотивованим є висновок суду про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Філії "Північний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 11.08.2025 у справі №927/445/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова