вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. Справа№ 910/16249/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
від Національного Банку України: Щербань Л.А. - за довіреністю №18-0012/74582 від 02.10.24
ліквідатор ТОВ «Торговий дім «Трансмагістраль» Ягічев С.О. - за посвідченням №550 від 03.07.2013
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного Банку України на постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21 (суддя Яковенко А.В., повний текст постанови складено та підписано - 12.05.2025)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монополіум Фінанс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль»
про банкрутство
Короткий зміст постанови місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Постановою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21 (суддя Яковенко А.В., повний текст постанови складено та підписано - 12.05.2025), зокрема, припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль»; припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль» арбітражного керуючого Ягічева Сергія Олексійовича; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль»; відкрито ліквідаційну процедуру.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, Національний Банк України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21; матеріали справи № 910/16249/21 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію розпорядження майном боржника.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання боржника банкрутом через відсутність належного аналізу фінансового стану та інвентаризації.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
12.09.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Трансмагістраль» Ягічева С.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого ліквідатор просив апеляційну скаргу Національного Банку України залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21 - без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 апеляційну скаргу Національного Банку України передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 910/16249/21 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16249/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монополіум Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Національного Банку України на постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
18.06.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Національного Банку України надійшло клопотання про прискорення вирішення питання, щодо відкриття апеляційного провадження у справі № 910/16249/21.
07.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/16249/21.
08.08.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Національного Банку України надійшло повторне клопотання про прискорення вирішення питання, щодо відкриття апеляційного провадження у справі № 910/16249/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 у справі № 910/16249/21 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16249/21 за апеляційною скаргою Національного Банку України на постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.10.2025.
15.09.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Національного Банку України надійшли додаткові пояснення у справі.
Явка представників учасників справи
08.10.2025 у судове засідання з'явилися представник Національного Банку України та ліквідатор ТОВ «Торговий дім «Трансмагістраль» Ягічев С.О.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника Національного Банку України та ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Трансмагістраль» Ягічева С.О.
Позиції учасників справи
У судовому засіданні 08.10.2025 представник Національного Банку України просив його апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21.
Ліквідатор ТОВ «Торговий дім «Трансмагістраль» Ягічева С.О. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Національного Банку України, а постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль»
Ухвалою попереднього засідання від 03.04.2023 визнано кредитором у справі № 910/16249/21 по відношенню до боржника:- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монополіум Фінанс» з грошовими вимогами на суму 790 426 719,91 грн, з яких 81 240,00 грн -вимоги першої черги, 790 345 479,91 грн, з яких 735 156 640,75 грн -вимоги четвертої черги, 55 188 839,16 грн -вимоги забезпечені майном боржника; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгарант» з грошовими вимогами на суму 162 481 708,93 грн, з яких 4540,00грн-вимоги першої черги, 162 477 168,93 грн, що забезпечені заставою боржника; - Національний банк України з грошовими вимогами на суму 3 047 949 870,40 грн, з яких 4540,00 грн -вимоги першої черги, 3 047 945 330,40 грн, що забезпечені заставою боржника.
До суду надійшло клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Ягічева С.О. про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль» арбітражного керуючого Ягічева С.О.
За наслідками розгляду вказаного клопотання, місцевим господарським судом прийнято постанову, якою ТОВ «Торговий дім «Трансмагістраль» визнано банкрутом, яка наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, суд першої інстанції виходив з того, що пасиви значно перевищують активи боржника, під час проведення процедури розпорядження майном наявних активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, розпорядником майна не знайдено, пропозицій щодо санації боржника до господарського суду або розпорядника майна не надходило, а внутрішня фінансова можливість відновити платоспроможність боржника відсутня.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КзПБ) у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.
До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 КзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
З положень КзПБ вбачається, що банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.
Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Завданням підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі.
Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та співставити відомості щодо обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні зборів кредиторів.
Аналогічна правова позиція викладена у в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 916/4932/15, від 14.08.2019 у справі № 911/2672/17, від 19.09.2019 у справі № 910/9136/18, 09.10.2019 у справі № 910/12349/18, від 23.01.2020 у справі № 924/1155/18.
Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом в порядку ст. 47 КзПБ реєстру вимог кредиторів.
Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника має містити відомості про актив боржника, такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), на підставі якого кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури, у подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) має бути предметом розгляду у судовому засіданні у справі про банкрутство.
За результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль» та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства розпорядником майна арбітражним керуючим Ягічевим С.О. 22.05.2023 подано до суду відповідний звіт.
Так, вказаний аналіз проведений розпорядником майна із використанням фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва (ТОВ «Торговий дім «Трансмагістраль») станом на 31.12.2018, 31.12.2019 та 31.12.2020, наданих арбітражному керуючому Ягічеву С.О. керівником боржника Прокосою Б.С. на запит розпорядника майна, а також даних щодо боржника згідно з відомостей з ЄДРПОУ.
За результатами проведення відповідного аналізу розпорядником майна арбітражним керуючим Ягічевим С.О. зроблено наступні висновки, а саме:
- протягом аналізованого періоду структура балансу має більшість ознак задовільної;
- ознаки фіктивного банкрутства у ТОВ «Торговий дім «Трансмагістраль» відсутні;
- відповідно до показників фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема тих, що розраховані на підставі інформації, наданої для проведення аналізу, у діях керівництва ТОВ «Торговий дім «Трансмагістраль» не вбачаються ознаки умисного доведення до банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи, проведення інвентаризації майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль» було розпочато у грудні 2023 року, що підтверджується відповідними матеріалами інвентаризації, долученими розпорядником майна до клопотання, яке надійшло до суду 05.02.2024.
Протягом процедури розпорядження майном її строк неодноразово продовжувався судом у зв'язку з тим, що частина активів боржника перебуває у Херсонській області (на території, на якій існує/існувала загроза ведення бойових дій) та, як наслідок, у керівника боржника була відсутня об'єктивна можливість забезпечити організацію та проведення інвентаризації відповідних активів.
Розпорядником майна зазначено, що 28.02.2025 було завершено інвентаризацію майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль», складено інвентаризаційний опис та протокол інвентаризаційної комісії від 28.02.2025, згідно з яким балансова вартість необоротних активів складає 425 568 091,52 грн, грошові кошти в національній валюті складають 33 442,77 грн, дебіторська заборгованість на загальну суму 45 916 428,25 грн, у тому числі за якою минув строк позовної давності 45 916 428,25 грн.
На виконання вимог ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядником майна була направлено ряд запитів до державних органів, отримано відповідні довідки, витяги та відповіді, відповідно до яких активів, зареєстрованих за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль», у розмірі, достатньому для задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна виявлено не було.
Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль» перед кредиторами встановлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі № 910/16249/21, визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 4 000 858 299,24 грн.
При цьому, згідно з фінансовою звітністю боржника за 2020 рік розмір активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль» складає 503 837 800,00 грн, а за результатами проведеної інвентаризації майна боржника - 471 517 962,54 грн.
Ключовим аргументом апеляційної скарги НБУ є твердження про нібито передчасність висновку суду про визнання боржника банкрутом через відсутність належного аналізу фінансового стану та інвентаризації.
Колегія суддів відхиляє зазначений аргумент апеляційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розмір визнаних кредиторських вимог (пасивів) боржника становить 4 000 858 299,24 грн. Водночас вартість активів боржника, встановлена за результатами проведеної інвентаризації, складає лише 471 517 962,54 грн. Просте математичне зіставлення цих показників свідчить про неплатоспроможність боржника, де пасиви перевищують активи у понад вісім разів.
Саме такий підхід відповідає сталій практиці Верховного Суду, згідно з якою підставою для визнання боржника банкрутом є недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника, про що було зазначено вище.
За таких умов, коли відновлення платоспроможності є очевидно неможливим, а альтернативні процедури не пропонуються, перехід до ліквідаційної процедури є єдиним законним та логічним кроком, спрямованим на досягнення мети провадження у справі про банкрутство - максимально можливого задоволення вимог кредиторів шляхом продажу майна.
Слід зазначити, що Національний банк України є забезпеченим кредитором, інтереси якого захищені конкретним іпотечним майном, а затягування справи неминуче призведе до збільшення адміністративних витрат (зокрема, на оплату послуг арбітражного керуючого), які покриваються за рахунок ліквідаційної маси, тим самим прямо зменшуючи кошти, що можуть бути розподілені між незабезпеченими кредиторами.
Також одним з аргументів апеляційної скарги Національного банку України є те, що інвентаризація проведено з недоліками в оформленні інвентаризаційних описів, таких як відсутність окремих підписів, дат, посад тощо.
На переконання колегії суддів позиція Національного банку України є проявом надмірного формалізму. Окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть скасувати ключовий факт, встановлений інвентаризацією: катастрофічну недостатність активів для покриття боргів. Національний банк України у своїй скарзі не наводить жодного доказу того, що ці нібито наявні формальні недоліки призвели до неправильного визначення складу чи вартості майна. Скаржник не вказує на існування будь-якого прихованого чи неврахованого майна, яке могло б суттєво вплинути на фінансовий стан Боржника. Навіть якщо додати до активів усю дебіторську заборгованість, згадану в протоколі інвентаризаційної комісії (45,9 млн грн), це жодним чином не змінить загальної картини неплатоспроможності, оскільки сума активів все одно буде в рази меншою за суму боргів.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що розпорядник майна, арбітражний керуючий Ягічев С.О., вживав усіх можливих та необхідних заходів для виконання своїх обов'язків: неодноразово направляв запити до державних органів для виявлення активів, звертався до керівництва боржника з вимогою провести інвентаризацію (матеріали справи містять докази).
Колегія суддів зауважує, що затримка з проведенням інвентаризації була частково зумовлена об'єктивними причинами, а саме розташуванням частини активів на території Херсонської області, що було враховано судом при продовженні строків процедури.
В свою чергу Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності дослідження сукупності доказів та уникненні формального підходу при розгляді справ про банкрутство.
Суд першої інстанції діяв саме в руслі цієї практики, оцінивши звіт розпорядника майна, фінансову звітність боржника та результати інвентаризації в комплексі, і на підставі цієї сукупності доказів дійшов правильного висновку.
Згідно з ч. 5 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; схвалення плану санації боржника та схвалення внесення змін до нього; звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого, визначеного Єдиною судової інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень; інші питання, передбачені цим Кодексом, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів.
У відповідності до ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: обрання голови комітету; скликання зборів кредиторів; звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства; звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого; надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; інші питання, передбачені цим Кодексом.
Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті (ч. 9 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства).
14.03.2025 відбулося засідання зборів кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль», на яких були присутні представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монополіум Фінанс» (735 156 640,75 голосів), Національного банку України (забезпечений кредитор із правом дорадчого голосу) та розпорядник майна арбітражний керуючий Ягічев С.О. (із правом дорадчого голосу).
Згідно з Протоколом від 14.03.2025 зборами кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль» у тому числі прийнято рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, визначено кандидатуру арбітражного керуючого Ягічева С.О. для призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трансмагістраль», клопотання про продовження процедури розпорядження майном та мораторію залишити без розгляду. Оформлення протоколу зборів кредиторів, клопотання та подання їх до Господарського суду міста Києва доручено розпоряднику майна ТОВ «Торговий дім «Трансмагістраль» арбітражному керуючому Ягічеву С.О.
Верховний Суд у своїй практиці, зокрема у постанові від 13.12.2022 у справі № 904/4608/21, на яку посилається сам скаржник, визначив три ключові чинники для переходу до ліквідаційної процедури: 1) закінчення встановлених строків процедури розпорядження майном; 2) наявність ознак банкрутства; 3) наявність рішення зборів кредиторів та відсутність пропозицій щодо санації.
У справі № 910/16249/21 всі ці критерії були дотримані: процедура розпорядження майном тривала значно довше встановленого строку, ознаки банкрутства (перевищення пасивів над активами) є очевидними, а збори кредиторів ухвалили відповідне рішення.
Таким чином, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в постанові Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Національного Банку України необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21 - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Національного Банку України на постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21 залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 у справі № 910/16249/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 910/16249/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст складено і підписано 15.10.2025.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков