вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№ 911/280/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Прокопенко Р. О.
від відповідача: не з'явились
від третьої особи-1: Хоменко П. В.
від третьої особи-2: Горбач О. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного спеціалізованого підприємства "Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки"
на рішення господарського суду Київської області від 10.06.2025 (дата складення повного рішення 24.06.2025)
у справі № 911/280/25 (суддя Заєць Д. Г.)
за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"
до Державного спеціалізованого підприємства "Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки"
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) 11-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області,
2) Державного агентства України з управління зоною відчуження
про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог.
В січні 2025 року Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" (ДСП "ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС"; позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства "Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки" (ДСП "ЦСП"; відповідач) про стягнення боргу у розмірі 541 320,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо укладення договору та оплати за надані позивачем послуги станом на 01.12.2024.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2025, зокрема, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача 11 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області та Державне агентство України з управління зоною відчуження.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/280/25 позов задоволено та стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства "Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки" на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" 541 320 грн 78 коп. заборгованості та 8119 грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що станом на момент розгляду даного спору, отримані послуги відповідач не оплатив та доказів зворотного суду не надав, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 541 320,78 грн.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/280/25, Державне спеціалізоване підприємство "Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 44.1, 187.1 Податкового кодексу України, ст.ст. 181, 265 ГК України, ст.ст. 202, 207, 641 ЦК України, ст.ст. 9, 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 12, 86, 147, 148 ГПК України.
Апеляційна скарга обґрунтована відсутністю належних документів, які підтверджують реальність надання послуг саме на користь відповідача, що прямо суперечить ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
Позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що станом на день розгляду спору відповідач спожив і не оплатив надані позивачем послуги. Докази зворотного відсутні.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Демидова А. М., Владимиренко С. В.) за клопотанням ДСП "ЦСП" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/280/25; відкрито апеляційне провадження у справі № 911/280/25 та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2025; зупинено дію оскарженого рішення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 за клопотанням представника позивача розгляд справи у справі № 911/280/25 постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.09.2025.
Судове засідання 22.09.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 розгляд апеляційної скарги призначено на 29.09.2025 та продовжено строк її розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2025 за клопотанням представників Державного спеціалізованого підприємства "Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки" та Державного агентства України з управління зоною відчуження розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 29.09.2025 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Присутній у судовому засіданні 29.09.2025 представник 11-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області просив прийняти законне та обґрунтоване рішення.
У судовому засіданні 29.09.2025 в режимі відеоконференції взяв участь представник Державного агентства України з управління зоною відчуження, який у розгляді апеляційної скарги поклався на розсуд суду.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, у вересні 2024 року відповідач звернувся до позивача із гарантійним листом, оформленим на фірмовому бланку "Про харчування задіяних в ліквідації пожеж" від 07.09.2024 №01-01/899-24, у якому пропонував організувати надання послуг з триразового харчування співробітників ДСНС. У вказаному гарантійному листі зазначалось, що у зв'язку зі значними пожежами в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення відповідач просить позивача організувати триразове харчування співробітників ДСНС, які залучені до ліквідації пожеж у кількості 273 осіб, починаючи з 08.09.2024 та гарантував підписання договору та оплату за надані послуги.
Враховуючи настання надзвичайної ситуації у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення, а також, надходження Гарантійного листа від 07.09.2024 №01-01/899-24, починаючи з 08.09.2024, позивач розпочав надання послуг з організації триразового харчування 273 співробітників ДСНС, що були задіяні в ліквідації пожеж у зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Звертаючись з позовом у даній справі, Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" зазначало, що внаслідок надання позивачем послуг з триразового харчування, прийняття цих послуг співробітниками 11 Державно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області), залученими до ліквідації пожеж на прохання відповідача, між позивачем та відповідачем 07.09.2024 укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.
Для організації та видачі харчування співробітникам 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області розроблено "Примірне двотижневе меню" та "Примірне двотижневе меню-розкладка для орієнтованого добового набору продуктів при триразовому харчуванні співробітників ДСНС", в яких вказано найменування страв та вихід (в грамах) кожної страви., рецептури страв, вихід готової страви та норма сировини (в грамах/брутто), яка входить до складу кожної страви, які підписано заступником начальника відділу організації харчування та затверджено в.о. генерального директора ДСП "Чорнобильська АЕС". На підставі "Примірного меню" завідувачем виробництва їдальні АПК-1/його заступником складалося щоденне меню (сніданок, обід, вечеря), калькулятор розраховував ціни та страви, які включаються в меню, яке підписували матеріально-відповідальна особа та калькулятор.
Харчування співробітників 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області було триразове, згідно з графіком: сніданок, обід, вечеря. Співробітники 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області отримували харчування не через лінію роздачі, а в свій посуд в кількості замовлених комплексів для подальшої роздачі на своїх пунктах (оскільки вони виконували роботи з ліквідації пожеж в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Щоденне надання послуг з організації триразового харчування відбувалося, зокрема, на підставі заявок замовника на отримання харчування, підписаних уповноваженою особою 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області.
Працівники їдальні АПК-1 відділу організації харчування при відпуску харчування надавали щоденне меню, а також, відомість видачі готових страв особі (уповноваженій особі 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області), яка отримувала харчування. В кінці кожного робочого дня матеріально-відповідальною особою складався товарний звіт (складається з прибуткових та видаткових документів).
За результатами наданих позивачем послуг з організації харчування складено акт наданих послуг №1 від 30.09.2024 на загальну суму 541320,78 грн.
Листом від 03.10.2024 №3830/01140400-2024 позивач надіслав на адресу відповідача підписані договір про надання послуг із забезпечення харчування № 01-01/899-24 від 02.10.2024 та акт наданих послуг №1 від 30.09.2024.
10.10.2024 позивачем, з урахуванням зауваження та пропозиції відповідача, листом №3941/01140400-2024 повторно надіслано на адресу останнього договір про надання послуг із забезпечення харчування №01-01/899-24 від 02.10.2024 та акт наданих послуг №1 від 30.09.2024.
У відповідь на вказаний лист відповідач 24.10.2024 надіслав позивачу лист №01-11/1078/24 про незгоду з текстом договору та запропонував можливість укладення тристоронньої угоди про надання послуг, згідно з якою замовником виступатиме ДСНС, виконавцем ДСП ЧАЕС, а платником ДСП ЦСП.
Листом від 30.10.2024 №4165/01140400-2024 позивач повідомив відповідача, що на виконання вимог Податкового кодексу України ним здійснено реєстрацію податкового зобов'язання у термін, визначений чинним законодавством, а пропозиція відповідача укласти тристоронній договір не може бути прийнята, оскільки, позивач вимушений буде сплатити штрафи за недотримання термінів реєстрації податкового зобов'язання в розмірі 10% від суми зобов'язання, та вкотре запропонував відповідачу підписати надіслані договір та акт наданих послуг.
На підставі гарантійного листа від 07.09.2024 №01-01/899-24 та акту наданих послуг № 1 від 30.09.2024 згідно ст. 187 ПК України позивачем складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.09.2024 №43 і, відповідно, сплачено до Державного бюджету України податкові зобов'язання з ПДВ за зазначеною податковою накладною в сумі 90220,13 грн.
Як зазначено позивачем, відповідач відмовлявся реєструвати розрахунок коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело б до нарахування та сплати зайвих податкових зобов'язань з ПДВ.
14.11.2024 відповідач надіслав на адресу позивача лист №01-11/1179-24, у якому просив надати належним чином оформлені первинні документи для належного розгляду порушеного питання.
Претензією від від 05.12.2024 №4766/01110200-2024 позивач звернувся до відповідача щодо оплати за отримані послуги, позивачем відповідно до ст. 222 ГК України, направлено на адресу відповідача претензію.
27.12.2024 відповідачем надіслано на адресу позивача відповідь, в якій відмовлено в задоволенні претензії позивача, у зв'язку із відсутністю між позивачем та відповідачем будь-яких правочинів.
Вказані вище обставини і стали підставою для звернення Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" з позовом у даній справі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що позивачем на підтвердження факту надання послуг надано неналежним чином оформлені первинні документи, про що відповідач повідомив позивача листом від 14.11.2024 року №01-11/1179-24, а також зазначав у листі від 24.10.2024 року №01-11/1077-24.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Як обґрунтовано враховано встановлено судом, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається ,що між сторонами склались правовідносини з надання послуг, вчинені у спрощеній формі шляхом обміну листами, які підпадають під регулювання норм статей 901-907 ЦК України.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріалами справи підтверджено, що з 08.09.2024 позивачем надавались послуги з організації триразового харчування 273 співробітників ДСНС, що були задіяні в ліквідації пожеж у зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Надання таких послуг було здійснено на підставі Гарантійного листа відповідача "Про харчування задіяних в ліквідації пожеж" від 07.09.2024 №01-01/899-24.
Як вірно встановлено судом, надання позивачем за період з 08.09.2024 по 14.09.2024 послуг з харчування на загальну суму 541320,78 грн підтверджується наданими позивачем бухгалтерською довідкою, складеними та затвердженими щоденними меню, актом наданих послуг №1 від 30.09.2024.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5 Положення).
Водночас, у п. 2.4 Положення також зазначено про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Судом першої інстанції правомірно визначено, що акт наданих послуг №1 від 30.09.2024 відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, містить наступні реквізити: Назва документа (форми) "Акт наданих послуг"; Дата складання " 30.09.2024"; Назва підприємства, від імені якого складено документ "Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС", в особі в.о. генерального директора Мартинова Сергія"; Посада і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення "В.о. генерального директора Мартинов Сергій"; Особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції "Наявний підпис в.о. генерального директора Мартинова Сергія, скріплений печаткою підприємства".
Крім того, "Примірне двотижневе меню" та "Примірне двотижневе меню-розкладка для орієнтованого добового набору продуктів при триразовому харчуванні співробітників ДСНС" підписані заступником начальника відділу організації харчування та затверджені в.о. генерального директора ДСП "Чорнобильська АЕС". Всі щоденні меню, містили наступну інформацію: дата, місяць, рік; назва (їдальня АПК-1); сніданок, обід, вечеря; найменування страв; на кожну страву: вихід, ціна (вартість); разом (сума за сніданок, за обід, за вечерю). Також, зазначена інформація була відображена у "відомостях видачі готових страв та кулінарних виробів", які складалися щоденно.
В кінці кожного робочого дня матеріально-відповідальна особа: завідувач виробництва їдальні АПК-1 або його заступник складає товарний звіт (складається з прибуткових та видаткових документів). Складений товарний звіт за день затверджується начальником відділу організації харчування або його заступником та передається до бухгалтерії ДСП ЧАЕС.
Окрім того, як встановлено судом, з метою недопущення порушення платником ПДВ ДСП ЧАЕС граничного терміну, передбаченого п. 89 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, для реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, ДСП ЧАЕС, згідно Гарантійного листа та Акту наданих послуг з харчування згідно ст. 187 ПК України складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.09.2024 №43 та відповідно сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання з ПДВ за зазначеною податковою накладною в сумі 90220,13 грн.
Факт організації забезпечення харчуванням за допомогою ДСП "ЦСП" особового складу в кількості 273 особи та факт отримання харчування (сніданок/обід/вечеря) особовим складом в кількості 273 особи підтверджено також і поясненнями 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС у Київській області.
Також, судом у цьому зв'язку обґрунтовано враховано, що позивачем доведено ухилення відповідача від укладення договору про надання послуг із забезпечення харчування №01-01/899-24 від 02.10.2024, про що свідчить відповідне листування між сторонами та неодноразове направлення позивачем підписаного примірника договору та акту наданих послуг на адресу відповідача.
При цьому, як встановлено судом, відповідач будь-яких заперечень або претензій з приводу послуг, наданих позивачем та зазначених у акті наданих послуг, у тому числі щодо якості або обсягу вказаних послуг, не висловлював та доказів протилежного суду не надав.
Таким чином, судом обґрунтовано встановлено, що позивач своєю добросовісною поведінкою надав відповідачу узгоджені сторонами послуги, а відповідач, як недобросовісна сторона, не виконав прийняті на себе добровільні за укладеним у спрощений спосіб договором зобов'язання та не розрахувався за надані послуги, а відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 541320,78 грн.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/280/25 залишити без змін та поновити його дію.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 14.10.2025.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко