вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" жовтня 2025 р. Справа № 910/1892/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.10.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025
повний текст рішення складено 07.08.2025
у справі № 910/1892/25 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантікор"
про стягнення 712 439,80 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантікор" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 712 439,80 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ЦЗВ-03-03324-01 від 12.09.2024 в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
28.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст судового рішення та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі № 910/1892/25 у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що для ТОВ «Мантікор» мали місце форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № ЦЗВ-03-03324-01 від 12.09.2024, зокрема, у погоджений договором строк здійснити поставку товару, внаслідок чого допущено прострочення поставки на 17 календарних днів за відсутності вини відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі № 910/1892/25, 27.08.2025 Акціонерне товариство ''Українська залізниця'' звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі № 910/1892/25 та ухвалити нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантікор" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 712 439,80 грн штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки від 12.09.2024 № ЦЗВ-07-03324-01.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що встановлений судом першої інстанції факт поставки товару 17.10.2024 та 07.11.2024 свідчить, що прострочення поставки товару не було зумовлено саме настанням форс-мажорних обставин в даному конкретному випадку. При цьому, такі обставини, як вихід у контрагента відповідача (виробника товару) з ладу обладнання самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої зобов'язання. Крім того, за умовами договору товар, який підлягав поставці, належав відповідачу на праві власності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025 матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 910/1892/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
01.09.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1892/25.
15.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1892/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1892/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 та призначено розгляд справи на 09.10.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі № 910/1892/25 скасувати, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 12.09.2024 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мантікор" (надалі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-03-03324-01 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Відповідно до п. 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Згідно з п. 4.5. договору рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
В п. 4.6. договору визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.
Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024 (п. 16.1. договору).
До договору № ЦЗВ-03-03324-01 від 12.09.2024 укладено специфікацію № 2, відповідно до якої постачальник зобов'язався поставити покупцю товар у кількості 6972 штук на загальну суму 11 378 304,00 грн.
20.09.2024 АТ «Українська залізниця» направило на електронну адресу ТОВ "Мантікор" (mntkr@ukr.net) рознарядку № ЦЗВ-20/4425 від 20.09.2024 на поставку товару у кількості 6972 штук на загальну суму 11 378 304,00 грн.
23.09.2024 вказану рознарядку також було направлено ТОВ "Мантікор" засобами поштового зв'язку, що підтверджується описом вкладення від 23.09.2024,списком згрупованих поштових відправлень від 23.09.2024, фіскальним чеком від 23.09.2024 та накладною № 0304900018435. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0304900018435 рознарядку № ЦЗВ-20/4425 від 20.09.2024 було отримано уповноваженою особою відповідача 26.09.2024.
Виходячи з умов п. 4.2. договору, кінцевою датою поставки товару за рознарядкою № ЦЗВ-20/4425 від 20.09.2024 є 20.10.2024.
На виконання умов договору № ЦЗВ-03-03324-01 від 12.09.2024 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 11 378 304,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 47 від 24.09.2024 на суму 1 795 200,00 грн., № 58 від 17.10.2024 на суму 4 896 000,00 грн., № 60 від 07.11.2024 на суму 4 687 104,00 грн. та товарно-транспортними накладними: № 2309/01 від 23.09.2024, № 1610/01 від 16.10.2024, № 0611/1 від 06.11.2024.
Позивач зазначає, що товар за видатковою накладною № 60 від 07.11.2024 на суму 4 687 104,00 грн. поставлено з порушенням встановленого пунктом 4.2. договором строку.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору № ЦЗВ-03-03324-01 від 12.09.2024 в частині дотримання строків поставки товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі пункту 9.3.1. договору штрафні санкції (пеню та штраф) у розмірі 712 439,80 грн., з них: пені - 9374,20 грн. та штрафу - 703 065,60 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що порушення строків поставки товару відбулося з незалежних від відповідача обставин. За наведених обставин відповідач вважає, що розмір штрафних санкцій може бути зменшено на 99,9%.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом, 12.09.2024 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № ЦЗВ-03-03324-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
За умовами п. 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.
В п. 4.5. договору визначено, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2024 АТ «Українська залізниця» направило на електронну адресу ТОВ "Мантікор" (mntkr@ukr.net) рознарядку № ЦЗВ-20/4425 від 20.09.2024 на поставку товару у кількості 6972 штук на загальну суму 11 378 304,00 грн.
Також цю рознарядку 23.09.2024 було направлено ТОВ "Мантікор" засобами поштового зв'язку.
Враховуючи вищевикладене, кінцевою датою поставки товару за рознарядкою № ЦЗВ-20/4425 від 20.09.2024 є 20.10.2024.
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № ЦЗВ-03-03324-01 від 12.09.2024 відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 11 378 304,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 47 від 24.09.2024 на суму 1 795 200,00 грн., № 58 від 17.10.2024 на суму 4 896 000,00 грн., № 60 від 07.11.2024 на суму 4 687 104,00 грн. та товарно-транспортними накладними: № 2309/01 від 23.09.2024, № 1610/01 від 16.10.2024, № 0611/1 від 06.11.2024.
З наведеного слідує, що товар за видатковою накладною № 60 від 07.11.2024 на суму 4 687 104,00 грн. поставлено не у визначені договором строки, а з простроченням на 17 (сімнадцять) календарних днів.
Факт прострочення виконання зобов'язань з поставки товару за видатковою накладною № 60 від 07.11.2024 на суму 4 687 104,00 грн. відповідачем не заперечується.
При цьому, відповідач наголошує, що порушення строків поставки товару відбулося з незалежних від нього обставин.
Відповідно до п. 10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладення цього договору (або існували на момент укладення, але не впливали на можливість виконання цього договору) та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсія, піратство, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України.
Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.
Згідно з п. 10.2. договору сторона, що не може виконати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцять) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку встановленому цим договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання договору, то умови договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду (п. 10.3. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2024 ТОВ "Мантікор" звернулося з листом № 15/10/02-01 до АТ «Українська залізниця», в якому відповідно до п. 10.2. договору повідомило про виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють здійснити поставку всього обсягу товару згідно рознарядки від 20.09.2024 № ЦЗВ-20/4425. У вказаному листі ТОВ «Мантікор» повідомило, що відповідно до п. 10.2. договору на підтвердження наявності вищезазначених форс-мажорних обставин буде надано сертифікат, виданий Київською регіональною Торгово-промисловою палатою. За наведених обставин, ТОВ «Мантікор» просило продовжити термін відвантаження товару за рознарядкою від 20.09.2024 № ЦЗВ-20/4425 до 31.12.2024.
15.11.2024 листом № 15/11/02-01 ТОВ «Мантікор» надіслало АТ «Українська залізниця» Сертифікат № 3200-24-2084 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.11.2024, виданий Київською регіональною Торгово-промисловою палатою, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що унеможливили своєчасне виконання зобов'язань ТОВ «Мантікор» за договором поставки № ЦЗВ-03-03324-01 від 12.09.2024 у термін протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем, за договором поставки № ЦЗВ-03-03324-01 від 12.09.2024. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 10.10.2024; дата закінчення: тривають на 14.11.2024.
Колегією суддів встановлено, що місцевий господарський суд врахував вищевикладене у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами та виснував, що для ТОВ «Мантікор» мали місце форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № ЦЗВ-03-03324-01 від 12.09.2024.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції про звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання зобов'язань за договором, виходячи з наступного.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).
Отже, введення воєнного стану не може бути належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Ситуації, що виникають внаслідок збройної агресії, мають безпосередньо впливати на можливість сторони виконати свої зобов'язання. Тому сторона, яка посилається на ці обставини, повинна довести зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання та військовою агресією.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в Регламенті (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажори обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Положеннями пункту 3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), встановлено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до п. 6.1. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014), а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Згідно з п. 6.2. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Відповідно до п. 6.11.6., 6.11.7. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.
В пункті 17.2. договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов'язані з виконанням умов договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку.
Крім того, колегія суддів відмічає, що в п. 1.5. договору визначено, що постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності.
Суб'єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
За встановлених обставин, враховуючи, що договір між сторонами укладений в умовах воєнного стану, відповідач при здійсненні підприємницької діяльності мав усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, останній мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Таким чином, твердження відповідача про існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали виконанню зобов'язань за договором поставки № ЦЗВ-03-03324-01 від 12.09.2024, відхиляються як безпідставні.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 9.3.1. договору при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% (п'ятнадцять) від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, умови укладеного між сторонами у справі договору, перевіривши розрахунки сум штрафу та пені, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 703 065,60 грн. та пені у розмірі 9374,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом апеляційної інстанції.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність позовних вимог та задоволення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мантікор".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі № 910/1892/25 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі № 910/1892/25 - скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантікор" (ідентифікаційний код 38149217, адреса: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, оф. 551) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) 703 065,60 грн. (сімсот три тисячі шістдесят п'ять гривень 60 копійок) штрафу, 9374,20 грн. (дев'ять тисяч триста сімдесят чотири гривні 20 копійок) пені та судовий збір - 8549,28 грн. (вісім тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 28 копійок).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантікор" (ідентифікаційний код 38149217, адреса: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, оф. 551) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 12 823,92 грн. (дванадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 92 копійки).
5. Доручити Господарського суду міста Києва видати відповідні накази на виконання даної постанови.
6. Матеріали справи № 910/1892/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.10.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко