вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" жовтня 2025 р. Справа№ 910/11066/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 (повний текст складено та підписано 01.05.2025)
у справі №910/11066/24 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект"
про стягнення безпідставно збережених коштів, ціна позову 48431895,98 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 48 431 895,98 грн.
Позивач зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 29 травня 2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 658, Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект" (далі-відповідач) набуло право власності на об'єкт незавершеного будівництва (готовність об'єкта складає 64%) по вул. Великій Васильківській, 93-А у м. Києві (рекомендована адреса) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1259158680000) розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:79:031:0016; 8000000000:79:031:0029; 8000000000:79:031:0039; 8000000000:79:031:0040; 8000000000:79:031:0038; 8000000000:79:031:0037; 8000000000:79:031:0010, яке розпочало ТОВ "Ковчег" (попередній забудовник).
Попередній забудовник на підставі договору № 182 від 25 березня 2005 р. сплатив на бюджетний рахунок цільового фонду міського бюджету пайовий внесок у розмірі 7853280 грн.
20 грудня 2017 р. Київська міська рада прийняла рішення "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег" № 1040/4047 від 20 грудня 2017 р., яким зокрема, внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок від 1 липня 2004 р. № 82-6-00195 (зі змінами внесеними договорами від 6 жовтня 2010 р. № 82-6-00596 та від 15 серпня 2015 р. 642), від 2 лютого 2011 р. № 82-6-00616 та від 2 лютого 2011 р. № 82-6-00615 (зі змінами, внесеними договором від 29 грудня 2016 р. № 1410), укладених між Київською міською радою та ТОВ "Ковчег" у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 29 травня 2017 р. № 658, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 листопада 2017 р. № 104245830), замінено сторону по договорах ТОВ "Ковчег" на ТОВ "Скайпроджект".
Згідно п. 3.2. указаного рішення ТОВ "Скайпроджект" встановлено питання пайової участі та укладення з Департаментом договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2021 р. у справі № 910/19060/20 розірвано договір № 182 від 25 березня 2005 р., укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Ковчег", стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ТОВ "Ковчег" 7853280 грн. сплаченого пайового внеску, 119901,20 грн. судового збору за подання позовної заяви, 179851,80 грн. за подання апеляційної скарги.
7 вересня 2021 р. Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала сертифікат №ІУ 123210826938, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - "Реконструкція та забудова території в межах будинків № 91 та № 93 на вул. Червоноармійській, № 22 на вул. Предславинській, № 11-А літ. "Б", на вул. Ульянових, № 7/20 на вул. Предславинській у Печерському районі м. Києва. 1-а черга будівництва, 1-й пусковий комплекс".
Абзацом 2 п. 2 Розділу ІІПрикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ввівши об'єкт будівництва в експлуатацію відповідач, який раніше не уклав з позивачем договору про пайову участь, не звернувся до нього із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та не сплатив пайовий внесок у розвиток інфраструктури м. Києва як це передбачено вимогами вищевказаного Закону, проте зберіг за собою грошові кошти, які мав би витратити на сплату пайового внеску у розмірі.
З підстав ст. 1212 ЦК України просив задовольнити позов і стягнути з відповідача на свою користь 48431895,98 грн. безпідставно збережених коштів пайового внеску, а також понесені ним по справі судові витрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Вказував, що він не був обізнаний про наявність судової справи № 910/19060/20, а відповідно йому не було відомо про розірвання договору № 182 від 25 березня 2005 р. Станом на 10 червня 2021 р. (дата набрання законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/19060/20, про існування якої він дізнався лише 10 жовтня 2024 р.) у зв'язку із набранням чинності з 1 січня 2020 р. норми Закону № 132-ІХ про виключення ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", - вже не існувало обов'язку замовника забудови земельної ділянки укладати договір та відповідно сплачувати кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/11066/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27430553,48 грн. безпідставно збережених коштів, 411458,30 грн. витрат по оплаті судового збору.
У позові в іншій частині відмовлено.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені позивачем вимоги зводяться до невиконання відповідачем обов'язку сплатити пайовий внесок у розвиток інфраструктури м. Києва як це передбачено вимогами п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX; діючи правомірно після 1 січня 2020 року відповідач упродовж протягом 10 робочих днів повинен був звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Загальна площа забудови, з якої повинна визначатися пайова участь відповідача, складає 93339,3 м2.
Виходячи з наведенного, розмір пайової участі за здійснену відповідачем забудову становить 27430553,48 грн. (93339,3 м2 площа забудови х 14694 грн. показник опосередкованої вартості х 2 % розмір пайової участі для житлових будинків).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 21.05.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 21.05.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у відмовленій частині позову та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект" безпідставно збережений пайовий внесок у сумі 3 199 671, 21 грн.
Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням статей 231, 236, 237 ГПК України, неправильним застосував норми матеріального права, що полягало: 1) незастосування статті 19 Конституції України, наказу Мінрозвитку від 20.05.2021 № 119 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» (розраховані станом на 01.04.2021), які підлягали застосуванні; 2) неправильне тлумачення положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, положень Порядку; 3) застосуванні наказу Мінрозвитку від 02.12.2019 № 286, який не підлягав застосуванню.
З урахуванням висновків Верховного Суду щодо методики розрахунку пайової участі станом на момент введення об'єкта в експлуатацію, розмір пайової участі по вищезазначеному об'єкту будівництва складає 30 630 224,69 грн. Отже рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні у 3 199 671,21 грн (30 630 224,69 - 27 430 553,48) є помилковим та безпідставним.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 21.05.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 21.05.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим у зв'язку з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи та порушенням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
ТОВ «Скайпроджект» переконане в тому, що воно не повинно було звертатись із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію, оскільки було обізнане про наявність договору №182 від 25.03.2005, укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «Ковчег».
Тобто обґрунтовано зважало на дійсність договору про пайову участь, укладеного ТОВ «Ковчег», кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом об'єкту перераховано ТОВ «Ковчег», а з внесенням змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у 2020 році відсутня чітка підстава для продовження зобов'язань щодо сплати пайової участі за вже укладеними договорами, якщо вони були виконані до 01.01.2020 року.
Відсутність звернення до органу місцевого самоврядування для визначення пайової участі не є підставою для автоматичного виникнення такого зобов'язання, якщо всі попередні умови були виконані, що стосується даного випадку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/11066/24., справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2025.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.05.2025 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
06.06.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 06.06.2025) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучені квитанції до платіжних інструкцій №ПН69409С1 від 06.06.2025 та №590610009 від 06.06.2025 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на загальну суму 697 419, 30 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/11066/24; об'єднано в одне провадження апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/11066/24 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/11066/24, розгляд апеляційних скарг призначено на 30.06.2025.
10.06.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 09.06.2025) через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу позивача.
23.06.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.06.2025) через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу відповідача.
27.06.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.06.2025) через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання апеляційної інстанції 30.06.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, враховуючи задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи на 18.08.2025.
В судовому засіданні 18.08.2025 приймали участь представники сторін, надали пояснення по справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин, у справі оголошено перерву на 06.10.2025.
У поданих відзивах на апеляційну скаргу представники сторін категорично заперечують доводи апеляційних скарг один одного.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.10.2025 підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.10.2025 підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати у відмовленій частині позову та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект" безпідставно збережений пайовий внесок у сумі 3 199 671, 21 грн.
В судовому засіданні 06.10.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
25.03.2005 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег" укладено договір № 182, предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 100300,0 кв.м.) з офісними приміщеннями загальною площею 3701,0 кв.м. та паркінгами в межах будинків № 91, № 93 на вул. Червоноармійській; № 22 на вул. Предславінській; № 11а літ. "Б" на вул. Ульянових; №7/20 на вул. Предславінській у Печерському районі м. Києва.
На підставі договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 29 травня 2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 658, Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект" (далі-відповідач) набуло право власності на об'єкт незавершеного будівництва (готовність об'єкта складає 64%) по вул. Великій Васильківській, 93-А у м. Києві (рекомендована адреса) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1259158680000) розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:79:031:0016; 8000000000:79:031:0029; 8000000000:79:031:0039; 8000000000:79:031:0040; 8000000000:79:031:0038; 8000000000:79:031:0037; 8000000000:79:031:0010, яке розпочало ТОВ "Ковчег" (попередній забудовник).
20 грудня 2017 р. Київська міська рада прийняла рішення "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег" № 1040/4047 від 20 грудня 2017 р., яким зокрема, внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок від 1 липня 2004 р. № 82-6-00195 (зі змінами внесеними договорами від 6 жовтня 2010 р. № 82-6- 00596 та від 15 серпня 2015 р. 642), від 2 лютого 2011 р. № 82-6-00616 та від 2 лютого 2011 р. № 82-6-00615 (зі змінами, внесеними договором від 29 грудня 2016 р. № 1410), укладених між Київською міською радою та ТОВ "Ковчег" у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 29 травня 2017 р. № 658, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 листопада 2017 р. № 104245830), замінено сторону по договорах ТОВ "Ковчег" на ТОВ "Скайпроджект".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у справі №910/19060/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/19060/20 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/19060/20 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі, розірвано договір №182 від 25.03.2005, укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковчег» у зв'язку з істотною зміною обставин, стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 2 літ. А, код ЄДРПОУ 31569627) 7 853 280,00 грн (сім мільйонів вісімсот п'ятдесят три тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп.) сплаченого пайового внеску, 119 901,20 грн (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот одну грн 20 коп.) судового збору за подання позовної
заяви та 179 851,80 грн (сто сімдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одну грн 80 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.
7 вересня 2021 р. Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала сертифікат №ІУ 123210826938, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - "Реконструкція та забудова території в межах будинків № 91 та № 93 на вул. Червоноармійській, № 22 на вул. Предславинській, № 11-А літ. "Б", на вул. Ульянових, № 7/20 на вул. Предславинській у Печерському районі м.Києва. 1-а черга будівництва, 1-й пусковий комплекс".
Заявлені позивачем вимоги зводяться до невиконання відповідачем обов'язку сплатити пайовий внесок у розвиток інфраструктури м. Києва як це передбачено вимогами п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційних скаргах
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені позивачем вимоги зводяться до невиконання відповідачем обов'язку сплатити пайовий внесок у розвиток інфраструктури м. Києва як це передбачено вимогами п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX; діючи правомірно після 1 січня 2020 року відповідач упродовж протягом 10 робочих днів повинен був звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Згідно сертифікату №ІУ123210826938, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - "Реконструкція та забудова території в межах будинків № 91 та № 93 на вул. Червоноармійській, № 22 на вул. Предславинській, № 11-А літ. "Б", на вул. Ульянових, № 7/20 на вул. Предславинській у Печерському районі м. Києва. 1-а черга будівництва, 1-й пусковий комплекс" основними показники об'єкта є:
- житлова площа приміщень - 6454,3 м2, загальна кількість квартир - 151, загальна площа однокімнатних квартир - 4680,5 м2, житлова площа однокімнатних квартир - 1489 м2, кількість двокімнатних квартир - 75, житлова площа двокімнатних квартир-3685,2 м2, кількість трикімнатних квартир-4, житлова площа трикімнатних квартир-316,4 м2, кількість шестикімнатних квартир-4, загальна площа шестикімнатних квартир-1554,8 м2, загальна площа будівлі-93339,3 м2, поверх розташування-29, загальна площа квартир-17003, кількість однокімнатних квартир-68, загальна площа двокімнатних квартир-10064,6 м2, загальна площа трикімнатних квартир-703,1 м2, житлова площа шестикімнатних квартир-963,7 м2.
Отже, загальна площа забудови, з якої повинна визначатися пайова участь відповідача, складає 93339,3 м2.
Виходячи з наведеного розмір пайової участі за здійснену відповідачем забудову становить 27430553,48 грн. (93339,3 м2 площа забудови х 14694 грн. показник опосередкованої вартості х 2 % розмір пайової участі для житлових будинків).
Однак колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.
20 грудня 2017 Київська міська рада прийняла рішення "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег" № 1040/4047 від 20 грудня 2017 р., яким зокрема, внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок від 1 липня 2004 р. № 82-6-00195 (зі змінами внесеними договорами від 6 жовтня 2010 р. № 82-6-00596 та від 15 серпня 2015 р. 642), від 2 лютого 2011 р. № 82- 6-00616 та від 2 лютого 2011 р. № 82-6-00615 (зі змінами, внесеними договором від 29 грудня 2016 р. № 1410), укладених між Київською міською радою та ТОВ "Ковчег" у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 29 травня 2017 р. № 658, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 листопада 2017 р. №104245830), замінено сторону по договорах ТОВ "Ковчег" на ТОВ "Скайпроджект".
Згідно п. 3.2. указаного рішення ТОВ "Скайпроджект" встановлено питання пайової участі та укладення з Департаментом договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством.
Отже, Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було відомо про зміну забудовника об'єкта будівництва у 2017 році.
Як вбачається з матеріалів справи Позивачу було відомо, що:
29.05.2017 укладено договір купівлі-продажу між ТОВ «КОВЧЕГ» та ТОВ «Скайпроджект» об'єкта незавершенного будівництва (договір пайової участі продовжував діяти);
01.01.2020 набрав чинності Закон № 132-IX яким виключено статтю 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (виключення норми, яка встановлювала обов'язок сплати пайового внеску) (договір пайової участі продовжував діяти);
10.06.2021 прийнято постанову Північного апеляційного господарського суду по справі №910/19060/20 (розірвано договір між ТОВ «Ковчег» та Київрадою та стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 7 853 280,00 грн. на користь ТОВ «Ковчег» пайового внеску. (договір пайової участі розірвано).
В період часу з 2017 до 2020 позивач не звертався до відповідача з вимогою сплати пайового внеску.
З позовом до суду позивач звернувся 09.09.2024, та його підставою зазначає невиконання ТОВ «Скайпроджект» обов'язку звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі у 2020 році, в той час, коли договір пайової участі був чинним.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з ТОВ «Скайпроджект» безпідставно збережених коштів пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Відповідно до доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), ТОВ «Скайпроджект» обґрунтовано вважало, що попередні гарантії та дії ТОВ «Ковчег» були чинними та відповідали всім вимогам, включаючи сплату пайової участі, яка є частиною собівартості об'єкта.
Відповідач зазначає, що діяв розумно, керуючись попередніми діями ТОВ «Ковчег», і не міг очікувати, що після виконання всіх обов'язків, включаючи сплату пайової участі, виникнуть нові зобов'язання щодо цього.
Будь-які вимоги щодо повторної сплати пайової участі або укладення нового договору пайової участі, за позицією відповідача, є неправомірними та суперечать принципу добросовісності і доктрині venire contra factum proprium.
Колегія суддів звертає увагу на те, що до 01.01.2020 порядок сплати пайового внеску визначався статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно якої пайова участь сплачувалася на підставі договору, визначалися істотні умови такого договору, та те, що порядок сплати пайової участі встановлює орган місцевого самоврядування.
20.09.2019 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", пунктом 13 якого статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - виключено.
Вказаний Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 10-13 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2020 року.
Станом на 10.06.2021 (дата набрання законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/19060/20) (позивач дізнався лише 10.10.2024, оскільки не був учасником справи № 910/19060/20), у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2020 норми Закону № 132-ІХ про виключення ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», - вже не існувало обов'язку замовника забудови земельної ділянки укладати договір та відповідно сплачувати кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" передбачено, що:
- договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання (договір № 182 від 25.03.2005 діяв);
- установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; 4)пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію: 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 р., є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
1. Для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені протягом 10 робочих днів після 01.01.2020.
При цьому обов'язок звернення протягом 10 робочих днів із заявою про визначення розміру пайової участі у 2020 році виникав саме для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, відповідно у ТОВ «Скайпроджект» був відсутній обов'язок щодо звернення до органу місцевого самоврядування, оскільки договір про пайову участь №182 від 25.03.2005 діяв з 25.03.2005 до 10.06.2021, дія якого також не заперечувалась самим Позивачем.
2. Для об'єктів будівництва яких розпочате у 2020 році - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
В даній справі будівництво об'єкта розпочалось 15.11.2006, тому дана вимога не стосується об'єкта ТОВ «Скайпроджект».
Відповідно до внесених Законом №132-ІХ змін з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року (ч. 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ).
Оскільки станом на 01.01.2020 був чинним договір №182 від 25.03.2005, укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «Ковчег», у відповідача ТОВ «Скайпроджект» був відсутній обов'язок звертатися з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення об'єкта в експлуатацію.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у відносинах пайової участі розірвання відповідно договору або його відсутність, ліквідація юридичної особи первісного забудовника не припиняє зобов'язання щодо здійснення внеску на створення і розвиток інфраструктури населеного пункту, яке пов'язане не з особою замовника чи наявності дійсного договору між ним та органом місцевого самоврядування, а з фактом здійснення забудови земельної ділянки до та протягом 2020 року.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом договору від 25.03.2005 (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2009) була сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом житлового комплексу (загальна площа квартир 74386,23 кв.м.) з вбудованими приміщеннями загальною площею 9235,80 кв.м. (в т.ч. площа офісів - 7941,20 кв.м., магазинів - 214,10 кв.м., оздоровчого центру - 1080,50 кв.м) з офісним центром загальною площею 10208,50 кв.м, підземним паркінгом загальною площею 20826,60 кв.м. та гостьовою автостоянкою площею 100 кв.м. у кварталі обмеженому вулицями Червоноармійською, Предславінською та Ульянових у Печерському районі м. Києва.
Отже, реалізація договору безпосередньо пов'язана із здійсненням діяльності по будівництву об'єкту на земельній ділянці.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Скайпроджект» не був поінформований та не володів інформацією про наявність судової справи № 910/19060/20. ТОВ «Скайпроджект» не було залучено третьою особою у даній справі, і, як наслідок, відповідач не знав про припинення зобов'язань за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно- транспортної інфраструктури міста Києва № 182 від 25.03.2005 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою № 1 від 25.12.2009).
Вказаний Договір укладений до 1 січня 2020 року, був дійсним та продовжував свою дію.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2017 між ТОВ «Ковчег» та ТОВ "Скайпроджект" було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 93-а.
Відповідно до п. 1.4. договору, Продавець гарантує, що незастережних недоліків, які значно знижують цінність об'єкта, немає.
Сплачена пайова участь є важливою складовою накопичувальних витрат по об'єкту будівництва, що безпосередньо формує його собівартість і, як наслідок, вартість самого об'єкта будівництва, який був предметом договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 29.05.2017, який зареєстровано в реєстрі за № 658.
Витрати, пов'язані зі сплатою пайової участі, відображають фінансові зобов'язання, які впливають на загальну вартість об'єкта.
У даному випадку, сплачена пайова участь ТОВ «Ковчег» за об'єкт незавершеного будівництва є частиною витрат, які формують загальну собівартість цього об'єкта, що пізніше став предметом договору купівлі-продажу між ТОВ "Ковчег" та ТОВ "Скайпроджект" від 29.05.2017.
Вартість об'єкта узгоджена між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу, вже містить у собі витрати на пайову участь, які були понесені ТОВ «Ковчег» як попереднім замовником будівництва.
Згідно з пунктом 1.4 договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва між ТОВ «Ковчег» та ТОВ «Скайпроджект», продавець ТОВ «Ковчег» гарантує відсутність будь-яких недоліків, які могли б значно знизити цінність об'єкта або перешкоджати його подальшому використанню за призначенням.
Це гарантійне положення включає також відсутність фінансових обтяжень, які могли б негативно вплинути на покупця ТОВ «Скайпроджект», включаючи питання, пов'язані з обов'язковими платежами, такими як пайова участь.
Сплата пайової участі ТОВ «Ковчег» фактично підтверджує відсутність таких недоліків, оскільки цей платіж є частиною обов'язкових витрат, які мають бути враховані при визначенні цінності об'єкта. Недотримання умов щодо сплати пайової участі могло б створити додаткові обов'язки для ТОВ «Скайпроджект», що суперечило б гарантіям продавця, зазначеним у пункті 1.4 договору.
Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції, що ТОВ «Скайпроджект» повинно було самостійно звернутись з відповідною заявою і сплатити внески, є необґрунтованими.
Сплата пайової участі була здійснена попереднім власником ТОВ «Ковчег», і ці витрати вже включені у вартість об'єкта, яку ТОВ «Скайпроджект» оплатило при купівлі об'єкта незавершеного будівництва.
При всій турботливості та обачності ТОВ «Скайпроджект» не передбачав того, що в майбутньому, договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 182 від 25.03.2005 (з урахуванням внесених змін додатковою угодою № 1 від 25.12.2009) буде розірвано.
З 2017 року Позивач вважав договір пайової участі між ТОВ «Ковчег» та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) чинним та таким, що розірванню не підлягає.
Позивачу було відомо, що пайовий внесок у розмірі 7 853 280,00 грн. був сплачений ТОВ «Ковчег».
Отже, відповідач обґрунтовано зважав на дійсність договору про пайову участь, укладеного ТОВ «Ковчег», кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом об'єкту перераховано ТОВ «Ковчег», а з внесенням змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у 2020 році відсутня чітка підстава для продовження зобов'язань щодо сплати пайової участі за вже укладеними договорами, якщо вони були виконані до 01.01.2020 року.
Відсутність звернення до органу місцевого самоврядування для визначення пайової участі не є підставою для автоматичного виникнення такого зобов'язання, якщо всі попередні умови були виконані, що стосується даного випадку.
Судом проігноровано факт відсутності будь-якого юридичного зобов'язання ТОВ "Скайпроджект" щодо сплати пайової участі, з огляду на викладені обставини, зокрема, що договір № 182 від 25.03.2005, предметом якого є сплата пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, був укладений до 1 січня 2020 року, залишався чинним і був розірваний лише 10.06.2021, що унеможливлює наявність зобов'язань у 2020 році щодо подачі заяви для визначення розміру пайової участі, що договір від 29.05.2017 про делегування функцій замовника передбачав, що ТОВ "Скайпроджект" не несе відповідальності за укладання нових договорів щодо пайової участі або сплату відповідних внесків, оскільки ці зобов'язання повністю перейшли до ТОВ "Ковчег".
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, колегія суддів констатує відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів, заявлених до стягнення.
Оскільки наявні підстави для відмови в позові в повному обсязі, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача про додаткове стягнення 3 199 671,21 грн.
З огляду на викладене, доводи позивача (апелянта) про прийняття рішення з порушенням статей 231, 236, 237 ГПК України, неправильним застосував норми матеріального права, що полягало: 1) незастосування статті 19 Конституції України, наказу Мінрозвитку від 20.05.2021 № 119 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» (розраховані станом на 01.04.2021), які підлягали застосуванні; 2) неправильне тлумачення положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, положень Порядку; 3) застосуванні наказу Мінрозвитку від 02.12.2019 № 286, який не підлягав застосуванню, колегія суддів відхиляє.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, в той же час доводи відповідача колегією суддів визнаються обґрунтованими.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок задоволення апеляційної скарги відповідача рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/11066/24 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову в позові, а у задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідача покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/11066/24 залишити без задоволення.
2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/11066/24 задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/11066/24 скасувати.
4.Прийняти нове рішення про відмову в позові.
5. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайпроджект" (03126, м. Київ, вул. Володимира Качали, 5В, код ЄДРПОУ 40486379) 697 419,30 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
7.Матеріали справи №910/11066/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 15.10.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко