ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
13 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1869/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
ТОВ «ПІВДЕНЬ СТРОЙ-ГРУП» - адвокат Гедіков В.В.;
ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» - адвокат Попов В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 (про забезпечення позову).
по справі №916/1869/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Строй-Груп»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України»
про стягнення 825247,96 грн.
суддя суду першої інстанції - Бездоля Ю.С.
місце винесення ухвали: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Строй-Груп» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» про стягнення 825247,96 грн., з яких: за специфікацією №4 до договору підряду №141123 від 14.11.2023: 303407,40 грн. основного боргу, 41425,02 грн. інфляційних втрат, 8339,85 грн. 3% річних, 39724,82 грн. подвійної облікової ставки НБУ; за специфікацією №5 до договору підряду №141123 від 14.11.2023: 333874,84 грн. основного боргу, 45584,82 грн. інфляційних втрат, 9177,32 грн. 3% річних, 43713,89 грн. подвійної облікової ставки НБУ.
23.07.2025 за вх.№2-1170/25 до Господарського суду Одеської області від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Строй-Груп» надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Контейнери України» (65104, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Академіка Глушка, буд. 29, оф. 228, код ЄДРПОУ 42163494) в межах ціни позову у розмірі 825247,96 грн.
В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає про необхідність забезпечення позову, що забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову та боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь Строй-Груп» за вх.№2-1170/25 від 23.07.2025 про забезпечення позову у справі №916/1869/25 - задоволено.
Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах ціни позову у розмірі 825247,96 грн., виявлених державним або приватним виконавцем під час виконавчого провадження, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Обґрунтування судового рішення.
В мотивах прийнятої ухвали суд першої інстанції прийшов до висновку, що вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову (накладенням арешту на грошові кошти) і предметом позовної вимоги (вимога майнового характеру).
Крім того в оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення порушення справедливого та ефективного захисту порушених прав, при цьому заходи забезпечення позову мають суто процесуальний “забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 року по справі 916/1869/25 про забезпечення позову ТОВ «Південь Строй-Груп» до ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ».
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про те, що в ухвалі суду про забезпечення позову наводиться велика кількість посилань на норми права та судової практики, але при цьому не наведено жодного конкретного обґрунтування забезпечення позову шляхом арешту коштів , передбаченого нормами ч.2 ст. 136 ГПК України.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник також вказує про те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суду не зазначає конкретних обставин щодо ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» чому невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Також, обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що накладення арешту на суму 825247,96 грн. повністю заблокує роботу нашого підприємства та можливість виконувати поточні договірні зобов'язання щодо та виплачувати заробітну плату. Також буде заблокована можливість виконувати зобов'язання з поставки товарів та послуг для військових.
У зв'язку з чим скаржник вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 року по справі №916/1869/25 про забезпечення позову підлягає скасуванню, а у задоволенні самої заяви слід відмовити.
Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.
29.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 (про забезпечення позову)по справі №916/1869/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали оскарження ухвали від 25.07.2025 (про забезпечення позову)по справі №916/1869/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали від 25.07.2025 (про забезпечення позову) по справі №916/1869/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 (про забезпечення позову) по справі №916/1869/25 до надходження матеріалів оскарження ухвали з суду першої інстанції.
12.08.2025 матеріали оскарження ухвали по справі №916/1869/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
У зв'язку з перебуванням судді Принцевської Н.М. з 09.09.2025 до 10.10.2025 у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 380 від 16.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025, для розгляду справи №916/1869/25 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Таран С.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 (про забезпечення позову) по справі №916/1869/25.
Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 (про забезпечення позову) по справі №916/1869/25 на 13.10.2025 о 13:30 год.
Під час судового засіданні 13.10.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Строй-Груп» заперечував щодо доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Так, колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача 825247,96 грн.
Колегія суддів вважає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 825247,96 у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Колегія суддів на відміну від позиції скаржника вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі заявлені позивачем цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Колегія суддів не погоджується з позицією скаржника, що позивачем не повідомлено доказової передумови для вживати передбачені ст.ст.136,137 ГПК України заходів, відповідно до наступного.
Так, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.
Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем захід до забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, належні Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України», в межах суми позову 825247,96 грн. відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Судова колегія також зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду позивач, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства.
Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Колегія суддів зазначає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Так, порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.ст.277, 280 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення, яким задоволено заяву про забезпечення позову у даній справі , відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 у справі № 916/1869/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.10.2025.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Таран С.В.