ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
14 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 923/571/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024
по справі №923/571/18
за заявою: арбітражного керуючого Гапіної Наталії Вікторівни
до відповідачів:
1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
про покладення субсидіарної відповідальності
у справі № 923/571/18
за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙСІД КОММОДІТІС»
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕСКО ЮКРЕЙН»
про визнання банкрутом, -
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.07.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕСКО ЮКРЕЙН", визнано безспірні грошові вимоги кредитора ТОВ "Скайсід Коммодітіс", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Захар'єву Яну Василівну.
Постановою Господарського суду Херсонської області від 29.11.2018 ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" визнано банкрутом, ліквідаторм банкрута призначено арбітражного керуючого Тетерич Наталію Вікторівну (в подальшому ОСОБА_3 ).
25.11.2021 на адресу Господарського суду Херсонської області надійшла заява арбітражного керуючого про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства (вх. № 3577/21), в якій просив суд:
- покласти субсидіарну відповідальність на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями юридичної особи - банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Деско Юкрейн» у зв'язку з доведенням до банкрутства;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деско Юкрейн» 69 032 240,95 грн. - субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Деско Юкрейн» у справі про банкрутство № 923/571/18;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деско Юкрейн» 69 032 240,95 грн. - субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Деско Юкрейн» у справі про банкрутство № 923/571/18.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 прийнято справу № 923/571/18 до свого провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 заяву арбітражного керуючого Гапіної Наталії Вікторівни про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства (вх. № 3577/21 від 25.11.2021) - задоволено частково; покладено субсидіарну відповідальність на ОСОБА_1 за зобов'язаннями юридичної особи - банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Деско Юкрейн» у зв'язку із доведенням до банкрутства; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕСКО ЮКРЕЙН» 69 032 240,95 грн субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Деско Юкрейн» у справі про банкрутство №923/571/18; відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого Гапіної Наталії Вікторівни про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства (вх. № 3577/21 від 25.11.2021) в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника та стягнення з нього 69 032 240,95 грн.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18 було складено та підписано 27.06.2024, крайній строк на його оскарження припадав на 17.07.2024.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18 була подана 08.09.2025 через систему Електронний суд, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження більше ніж на 1 рік.
Разом з апеляційною скаргою було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18, яке обгрунтовано наступним:
- Скаржник не був повідомлений господарським судом про розгляд даної справи, судових повісток та будь-яких процесуальних документів він не отримував, про її розгляд взагалі не знав;
- Виникли обставини непереборної сили, якими в даному випадку є оголошення воєнного стану в Україні та проходження Скаржником військової служби за мобілізацією у складі Збройних Сил України з 13.03.2022 року і по даний час;
- ОСОБА_1 з 13.03.2022 і по теперішній час перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, що підтверджується записами в військово-обліковому документі Скаржника та Довідкою про проходження військової служби (трудову діяльність)
- З 16.01.2024 скаржник проходить військову службу відповідно до наказу про мобілізацію в військовій частині № НОМЕР_1 , а з 24.02.2025 відповідно до бойових розпоряджень Медичних сил Збройних Сил України Скаржник виконує службові (бойові, спеціальні) завдання у складі угрупування сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- У зв'язку з виконанням військових обов'язків, в тому числі - під час перебування в зоні бойових дій, з обмеженим доступом до зв'язку та правової допомоги, Скаржник був об'єктивно позбавлений можливості звернутись до суду для ознайомлення з матеріалами справи, отримання копії рішення та його апеляційного оскарження в установлений ГПК України строк;
- Про існування оскаржуваного рішення, апелянт дізнався в результаті того, що на його рахунки було накладено арешт.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 256 ГПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, пропущений процесуальний строк може бути поновлено виключно у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Зазначений у ч.2 ст.261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у даній нормі права. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.09.2022 у справі №906/255/21.
У разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення, пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки (пункт 6.10 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).
Подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 02.10.2024 у справі № 9/41).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Колегія суддів також вважає за необхідне врахувати правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України. У постанові зауважено на тому, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Щодо обставин неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи №923/571/18, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1-3, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №102105/30-184 від 12.01.2022 (т.12 а.с. 164-165), ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіддю №213579 від 05.09.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру (т.13 а.с. 48) ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Крім того, аналогічну адресу реєстрації було зазначено ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі.
Як вбачається з матеріалів справи, копія заяви арбітражного керуючого Гапіної Наталії Вікторівни про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства по справі №923/571/18 направлялася на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку.
Таким чином, апелянт був належним чином повідомлений про звернення арбітражної керуючої Гапіної Н.В. з відповідною заявою про покладення субсидіарної відповідальності.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.11.2021 призначено розгляд заяви ліквідатора арбітражного керуючого Гапіної Н.В. (вх.№3577/21) про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями юридичної особи - банкрута ТОВ «Деско Юкрейн» , у зв'язку з доведенням до банкрутства та про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Деско Юкрейн» по 69 032 240,95 грн. з кожного субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Деско Юкрейн» на 22 грудня 2021 року о 11:00 год., яке відбудеться в залі судових засідань № 211 Господарського суду Херсонської області; залучено до участі у справі № 923/571/18 про банкрутство ТОВ «Деско Юкрейн» - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; запропоновано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в строк до 22.12.2021 надати письмові пояснення по суті заяви ліквідатора арбітражного керуючого Гапіної Н.В. про покладення субсидіарної відповідальності по боргах ТОВ «Деско Юкрейн».
Копія даної ухвали направлялася на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку. Копія даної ухвали повернулася у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (т.12 а.с. 95-100), що в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про отримання такої ухвали ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.12.2021 розгляд справи відкладено; призначено розгляд заяви ліквідатора арбітражного керуючого Гапіної Н.В. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями юридичної особи - банкрута ТОВ «Деско Юкрейн» на 14 січня 2022 року о 10:00 год. за адресою: м. Херсон, вул. Театральна, 18, зал судових засідань № 211.
Копія даної ухвали направлялася на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку. Копія даної ухвали повернулася у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (т.12 а.с. 156-158), що в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про отримання такої ухвали ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.01.2022 розгляд справи відкладено; призначено розгляд заяви ліквідатора арбітражного керуючого Гапіної Н.В. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями юридичної особи - банкрута ТОВ «Деско Юкрейн» на 11 березня 2022 року об 11:00 год. за адресою: м. Херсон, вул.Театральна, 18, зал судових засідань № 211.
Копія даної ухвали направлялася на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку. Копія даної ухвали повернулася у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (т.12 а.с. 186-188), що в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про отримання такої ухвали ОСОБА_1 .
Тобто ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся належним чином про розгляд заяви ліквідатора арбітражного керуючого Гапіної Н.В. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями юридичної особи - банкрута ТОВ «Деско Юкрейн» в межах справи №923/571/18 ще до введення на території України воєнного стану та до вступу ОСОБА_1 на військову службу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 прийнято справу № 923/571/18 до свого провадження; розгляд справи призначено на "27" липня 2023 р. о 12:55. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка, 29, зал судового засідання № 15 тел. 0(482)307-965.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2023 розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями боржника ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" у зв'язку з доведенням до банкрутства, стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" 69 032 240,95 грн. призначено на "31" серпня 2023р. о 12:15; запропоновано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - надати до суду відзив на заяву ліквідатора ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" арбітражного керуючого Гапіної Н. В. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями боржника ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" у зв'язку з доведенням до банкрутства, стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" 69 032 240,95 грн.
Копія даної ухвали направлялася на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку. Копія даної ухвали повернулася у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (т.13 а.с. 30-32), що в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про отримання такої ухвали ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2023 розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями боржника ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" у зв'язку з доведенням до банкрутства, стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" 69 032 240,95 грн. призначено на "05" жовтня 2023 р. о 10:15; запропоновано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - надати до суду відзив на заяву ліквідатора ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" арбітражного керуючого Гапіної Н. В. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями боржника ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" у зв'язку з доведенням до банкрутства, стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" 69 032 240,95 грн.
Копія даної ухвали направлялася на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку. Копія даної ухвали повернулася у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (т.13 а.с. 45-47), що в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про отримання такої ухвали ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями боржника ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" у зв'язку з доведенням до банкрутства, стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" 69 032 240,95 грн. призначено на "11" квітня 2024 р. об 11:00; запропоновано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - надати до суду відзив на заяву ліквідатора ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" арбітражного керуючого Гапіної Н. В. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зобов'язаннями боржника ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" у зв'язку з доведенням до банкрутства, стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ДЕСКО ЮКРЕЙН" 69 032 240,95 грн.
Копія даної ухвали направлялася на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку. Копія даної ухвали повернулася у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (т.13 а.с. 98-101), що в розумінні ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про отримання такої ухвали ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд першої інстанції, направляючи апелянту рекомендованими листами судову кореспонденцію у справі №923/571/18 за належною поштовою адресою, вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про існування даної справи, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копії всіх надісланих скаржникові судом документів вважаються врученими відповідачеві з дати проставлення на конверті відміток про відсутність адресата.
В свою чергу, дані обставини повністю спростовують посилання апелянта про те, що йому стало відомо про існування справи №923/571/18 лише після накладення арешту на його рахунки у зв'язку з виконанням оскаржуваного рішення.
Необізнаність апелянта про справу пов'язана саме з його суб'єктивною поведінкою по неотриманню поштової кореспонденції за адресою реєстрації, адже він належним чином повідомлявся судом про існування справи №923/571/18.
В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд апеляційної інстанції також зауважує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України".
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У даному випадку саме апелянт є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи і несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух справи.
Подібна правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №922/2487/19.
З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що ОСОБА_1 був залучений до розгляду справи №923/571/18 та повідомлявся про розгляд такої справи у порядку, встановленому законом. Таким чином, у даному випадку відсутні виключення, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 261 ГПК України.
Щодо наявності обставин непереборної сили у зв'язку з вступом ОСОБА_1 на військову службу до Збройних Сил України, колегія суддів зазначає наступне.
Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22), та у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 756/10191/20 (провадження № 61-10617св21), від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21 (провадження № 61-4902св22), від 14 вересня 2022 року у справі № 200/21749/17 (провадження № 61-4826св22).
Разом із тим, у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 509/2523/21 (провадження № 61-11462св23) вказано, що «в апеляційній скарзі та заяві про усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на обставини непереборної сили - перебуває на військовій службі по теперішній час. За таких обставин суду апеляційної інстанції належало встановити цю обставину і в разі її підтвердження оцінити її на предмет того, чи є ця обставина (перебування на військовій службі під час воєнного стану) обставиною непереборної сили».
Аналогічних за змістом висновків Верховний Суд також дійшов у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 754/4883/21 (провадження № 61-13712св23), від 17 квітня 2024 року у справі № 757/45756/21-ц (провадження № 61-2184св24).
Водночас, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об'єктивно унеможливила виконання заявником процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв'язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку на апеляційне оскарження, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили, тобто поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження (див. постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 334/5319/20(провадження № 61-1014св24, 24 липня 2024 року в справі № 760/8560/21 (провадження № 61-18579св23) та ін.).
За обставин посилання заявника про перебування на військовій службі під час воєнного стану як на обставину, що перешкоджала вчасному зверненню до суду, суду апеляційної інстанції належало встановити цю обставину і в разі її підтвердження оцінити її на предмет того, чи є ця обставина поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом в постановах від 08 листопада 2023 року в справі № 509/2523/21 (провадження № 61-11462св23), від 31 січня 2024 року в справі № 754/4883/21 (провадження № 61-13712св23).
Відповідно до Довідки про проходження військової служби, ОСОБА_1 вступив на військову службу за мобілізацією 13.03.2022. Службу проходив на наступних посадах:
- 13.03.2022-11.08.2022 - заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення;
- 11.08.2022-27.10.2022 - заступник командира стрілецької роти морально-психологічного забезпечення окремого батальйону ТРО;
- 27.10.2022-19.05.2023 - офіцер групи планування штабу окремого батальйону ТРО;
- 19.05.2023-04.08.2023 - оперативний черговий командного пункту штабу окремого батальйону ТРО;
- 04.08.2023-10.01.2024 - командир взводу запасної роти ОБ ТРО;
- 10.01.2024-06.08.2024 - офіцер відділення реабілітації та відновлювального лікування госпіталю 762 (на 100 ліжок) Національного військового-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»;
- 06.08.2024-17.04.2025 - офіцер кабінету реабілітації та відновлювального лікування військового госпіталю 762 (на 100 ліжок) Національного військового-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»;
- 17.04.2025 - теперішній час - офіцер групи психологічної підтримки персоналу 762 військового госпіталю 762 (на 100 ліжок) Національного військового-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».
Відповідно до повідомлення начальника штабу - заступника командира угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.03.2025, ОСОБА_1 є офіцером кабінету реабілітації та відновлювального лікування військової частини та з 24.02.2025 виконує службові (бойові, спеціальні) завдання у складі угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
В матеріалах справи також наявне повідомлення Тимчасово виконуючого обов'язки командира угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22.06.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 є офіцером групи психологічної підтримки персоналу військової частини та з 30.04.2025 виконує службові (бойові, спеціальні) завдання у складі угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Крім того, апелянт надав довідку Т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 від 19.08.2025 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 16 січня 2024 року.
Апелянт також надав посвідчення учасника бойових дій, видане ОСОБА_1
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07.04.2025 у справі № 260/651/24: «…посилання позивача на одну з причин неможливості звернення до суду, що він був мобілізований, не може бути визнано поважною причиною, оскільки не містить відомостей про те, що позивач виконував бойові завдання у зоні бойових дій та про те, що особисто не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходився у зоні бойових дій. Сам факт мобілізації, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із перебуванням на службі, не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення цих строків».
Також звертає увагу на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.09.2025 у справі № 990/98/25, а саме, що: «Сам факт проходження військової служби особою не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду, необхідно встановити конкретні обставини, що унеможливили звернення до суду.
Проходження особою військової служби може бути підставою для поновлення строку звернення до суду лише за наявності конкретних факторів: обмеження доступу до правової допомоги, фізична або психологічна неможливість займатися приватними справами, участь у довготривалих операціях тощо».
Отже, за відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв'язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану та несенням позивачем військової служби, вказана позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
У даному випадку, перебіг строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18 розпочався 27.06.2024.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, у період з 27.06.2024 і дотепер ОСОБА_1 проходить військову службу на різних посадах у Військовому госпіталі 762 (на 100 ліжок) Національного військового-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».
З наданих апелянтом повідомлень вбачається, що він виконує службові (бойові, спеціальні) завдання у складі угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
В свою чергу, жодного доказу на підтвердження того, що Клименко Олексій Борисович протягом строку на апеляційне оскарження виконував саме бойові завдання у зоні бойових дій та особисто не перебував у зоні постійної дислокації, а знаходився у зоні бойових дій, апелянтом до апеляційного господарського суду не подано.
Самі лише посилання апелянта на те, що він перебував в зоні бойових дій, з обмеженим доступом до зв'язку та правової допомоги, колегією суддів не приймаються до уваги, адже не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
Тоді як з наданих апелянтом доказів вбачається, що він проходить службу у Військовому госпіталі 762 (на 100 ліжок) Національного військового-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», який відповідно до інформації з відкритих джерел у мережі інтернет знаходиться у місті Біла Церква Київської області, тобто не знаходиться у зоні ведення бойових дій.
Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що труднощі у своєчасності реалізації учасником справи своїх процесуальних прав, у тому числі і права на апеляційне оскарження судового рішення, є виключно проблемою організації життєдіяльності такої особи, а тому зазначені апелянтом підстави не є тими обставинами, які перешкоджали оскаржити судове рішення в найкоротший строк, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організованості відповідача), натомість відповідач, будучи незгодним з оскаржуваним рішенням, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо оскарження відповідного рішення, між тим апеляційну скаргу було подано з істотним пропуском строку (21.08.2025).
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Апелянт не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження ОСОБА_1 рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, будучи належним чином обізнаним про існування даної справи, не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявники діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.
З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт того, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18 на понад 1 рік пов'язаний з виникненням обставин непереборної сили.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підпадає під винятки, передбачені п. 1, 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України, тому до неї слід застосовувати норми ч. 2 ст. 261 ГПК України, яка не передбачає поважних причин для відмови у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу 1 року з дня закінчення строку на апеляційне оскарження.
За викладених вище обставин, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18 та відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18.
Керуючись статтями 119, 242, 234, 256, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 по справі №923/571/18.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран