79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" жовтня 2025 р. Справа №914/454/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» від 16 травня 2025 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 28 квітня 2025 року (повний текст підписано 05.05.2025), суддя Ділай У.І.
у справі № 914/454/25
за позовом Шептицької окружної прокуратури, м. Шептицький, Львівська область
в інтересах держави в особі:
позивача Белзької міської ради, м. Белз, Львівська область
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ в особі філії “Рава-Руське лісове господарство», м. Рава-Руська, Львівська область
третя особа Державна екологічна інспекція у Львівській області, м. Львів
про стягнення 37 499,11 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища
встановив:
21 лютого 2025 року Керівник Шептицької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Белзької міської ради до відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Рава-Руське лісове господарство» про стягнення 37 499,11 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28 квітня 2025 року у справі № 914/454/25 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Рава-Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на користь Белзької міської ради Львівської області шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 37 499,11 грн та 2 422,40 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт незаконної порубки 4 дерев породи дуба у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17, що підтверджено протоколом огляду місця події від 17.12.2024, актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 02.10.2020. Судом встановлено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії “Рава-Руське лісове господарство», як постійний лісокористувач має обов'язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, проте належних та достатніх заходів не вжив. Водночас суд встановив, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, статутних завдань, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Суд вказав, що не можуть свідчити про відсутність вини дії, вчинені ДП “Рава-Руське лісове господарство» внаслідок виявлення незаконної вирубки лісів, оскільки законом покладено на лісокористувача, в тому числі, і обов'язок вжиття заходів для недопущення/охорони лісу від незаконної вирубки, проте не лише вчинення усіх можливих дій з метою виявлення правопорушника.
Суд, зважаючи на заявлену позовну давність та заявлені вимоги позивача про стягнення шкоди, враховуючи правовий висновок вказаний в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі N 127/15672/16-ц про обмеження останніми трьома роками, які передували подачі такого позову та “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, позов пред'явлений в період дії запровадженого карантину та воєнного стану, вважав відсутніми правові підставі для застосування позовної давності в цьому спорі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28 квітня 2025 року у справі № 914/454/25 та ухвалити нове про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції помилково поклав на відповідача цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну незаконною рубкою 4 дерев породи дуб, не встановивши його вини. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив, чи мав відповідач об'єктивну можливість запобігти рубці, та проігнорував докази активних дій відповідача, зокрема, що незаконна рубка була виявлена безпосередньо працівниками лісової охорони 02.10.2020, про що негайно повідомлено Сокальське відділення поліції (витяг з ЄРДР № 12020140310000502 від 03.10.2020), крім цього відповідач здійснював регулярні обходи території, встановлював охоронні знаки та співпрацював із правоохоронними органами, що свідчить про виконання обов'язків з охорони лісу (ст. 19, 86 ЛК України). Вважає, що суд першої інстанції не встановив причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіяною шкодою, що є обов'язковою умовою деліктної відповідальності (ст. 1166 ЦК України), крім цього, позивач не довів, що рубка стала наслідком бездіяльності відповідача, оскільки рубка була здійснена невстановленими особами, і позивач не надав доказів, що відповідач мав можливість запобігти правопорушенню та враховуючи, що відповідач виявив рубку 02.10.2020, склав акт огляду та негайно повідомив поліцію, що свідчить про вжиття заходів для припинення правопорушення. Також вважає, що суд не дослідив докази, надані відповідачем, щодо виконання обов'язків з охорони лісу (повідомлення поліції, співпраця з правоохоронними органами), не перевірив, чи мала Белзька міська рада реальну можливість самостійно звернутися до суду, що є обов'язковою умовою для представництва прокуратури, оскільки, позивач послався на відсутність бюджетних призначень, але суд не дослідив ці твердження, крім цього, ігнорував активні дії відповідача (виявлення рубки, повідомлення поліції), що свідчать про відсутність протиправної бездіяльності. Скаржник зазначає, що суд не врахував, що шкода заподіяна діями невстановлених осіб, а не відповідачем, враховуючи, що відповідач своєчасно виявив правопорушення, задокументував його та повідомив поліцію, що виключає його вину.
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/454/25 за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» на рішення Господарського суду Львівської області від 28 квітня 2025 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; прокурору, позивачу та третій особі надано строк (15 днів з дня отримання ухвали) на подання суду відзивів на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана учасникам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, ДП “Ліси України» в особі філії “Рава-Руське лісове господарство», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив, самовільну порубку дерев, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
Відзиви на апеляційну скаргу від позивача та третьої особи до суду не надходили.
Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття “розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Шептицькою окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.246 КК України, за фактом незаконної самовільної рубки чотирьох дерев породи дуб у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва Державного підприємства “Рава-Руське лісове господарство».
За результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.246 КК України встановлено, що у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва Державного підприємства “Рава-Руське лісове господарство» виявлено незаконну рубку 4 сухостійних дерев породи дуб звичайний.
02.10.2020 в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020 проведено огляд місця події, яким зафіксовано незаконну порубку 4 дерев породи дуб, а саме: у кварталі №59 виділ 29 та у кварталі №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва Державного підприємства “Рава-Руське лісове господарство». Згідно з актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства ДП “Рава-руське лісове господарство» від 02.10.2020, проведеного провідним інженером охорони лісу, виявлено незаконну порубку дерев породи дуб звичайний у ДП “Рава-Руське ЛГ» Хлівчанського лісництва у квартал №58 та квартал №59. Згідно вказаного акту, діаметр незаконно зрубаних дерев пня дуба становить: 56 см, 65см, 52 см, 73 см. Відтак шкода лісовому господарству завдана незаконною порубкою вказаних дерев, згідно зазначеного акту становить 48 338,97 грн (шкода розрахована згідно Постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу»).
Вказаний факт незаконної порубки також зафіксований у польовій відомості ДП “Рава-руське лісове господарство».
Окрім цього, 17.12.2024 в ході досудового розслідування кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020 слідчим ВП №2 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області, із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Львівській області та за допомогою сертифікованих приладів обміру - рулетки, проведено огляд місця події. Зокрема, констатовано кількісні обміри пнів, а саме: у кварталі №59 виділ 29 Хлівчанського лісництва філії “Рава-Руське лісове господарство» ДП “Ліси України» виявлено 1 пень породи дуб діаметром 54 x 52 см (сухостійне). Також у кварталі №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва ДП “Рава-Руське лісове господарство» виявлено пні у кількості 3 одиниць, а саме: 1 пень породи дуб діаметром 54 x 60 см, сухостійне; 1 пень породи дуб діаметром 70 x 66 см, сухостійне; 1 пень породи дуб, діаметром 74 x 80 см, сухостійне.
Як зазначено в позові в межах кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020 залучено Державну екологічну інспекцію у Львівській області для нарахування шкоди. 20.12.2024 Державною екологічною інспекцією у Львівській області на адресу слідчого СВ ВП №2 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області скеровано лист №06-4458 із розрахунками розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок вчинення незаконної рубки дерев породи дуб у кварталі №59 виділу 29 та кварталі №58 виділі 17 Хлівчанського лісництва філії »Рава-Руське лісове господарство» ДП “Ліси України», розрахованої у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 »Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Відповідно до розрахунку Інспекції, розмір завданої шкоди становить 37 499,11 грн.
За повідомленням прокуратури особу, яка здійснила незаконну порубку дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем Державним підприємством “Рава-Руське лісове господарство». Водночас, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП “Рава-Руське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992450) припинено.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» (код 44768034) (далі ДП “Ліси України») та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у складі ДП “Ліси України» діє Філія “Рава-Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», код ЄДРПОУ ВП: 44955594, місцезнаходження: Україна, 80316, Львівська обл., Львівський р-н, місто Рава-Руська, вул. Володимира Великого, будинок 99.
Відповідно до п.1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №972 “Про припинення Державного підприємства “Рава-Руське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», Державне підприємство “Рава-Руське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (код 44768034).
На базі ДП “Рава-Руське лісове господарство» створено філію “Рава-Руське лісове господарство» ДП “Ліси України». Пунктом 8 вищезазначеного Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №972 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства “Рава-Руське лісове господарство».
Згідно з інформацією філії “Рава-Руське лісове господарство» ДП “Ліси України» №599/21.23-2024 від 19.12.2024 наданої на запит окружної прокуратури щодо місцезнаходження земельної ділянки, на якій було виявлено незаконну порубку 4 дерев породи дуба у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва ДП “Рава-Руське лісове господарство» встановлено, що квартал №59 Хлівчанського лісництва ДП “Рава-Руське лісове господарство» знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4624888200:26:000:0001; квартал №58 Хлівчанського лісництва ДП “Рава-Руське лісове господарство» знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4624888200:26:000:0001.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 4624888200:25:000:0001 площею 960,186 га та земельна ділянка кадастровий номер 4624888200:26:000:0001 га площею 970,1528 га перебуває в постійному користуванні ДСГП “Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).
Вказані земельні ділянки є державною власністю, а квартал №59 виділ 29 та квартал №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва ДП “Рава-Руське лісове господарство» знаходиться в межах Белзької територіальної громади Львівської області.
Зважаючи на зазначене, прокуратура вважає, що обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням покладених на Державне підприємство “Рава-Руське лісове господарство» обов'язків та допущенням незаконної порубки, внаслідок якої лісу заподіяна шкода на суму 37 499,11 грн, має бути покладено на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» в особі філії “Рава-Руське лісове господарство».
У лютому 2025 року Керівник Шептицької окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Белзької міської ради до відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Рава-Руське лісове господарство» про стягнення 37 499,11 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі: Белзької міської ради:
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор зазначає, що порушення інтересів держави в цьому випадку полягає в заподіянні шкоди державі, внаслідок незаконної рубки дерев.
Поряд з тим, прокурор визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Белзька міська рада є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, а факт невідшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу даним лісопорушенням, призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, відтак, порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органами прокуратури. Разом з тим, прокурор зазначив, що уповноваженим органом не здійснювався захист інтересів держави у цих спірних правовідносинах, а відтак, ним належним чином доведені підстави для звернення з відповідним позовом до суду.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 ЗУ “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертався до позивача та повідомляв його про виявлені порушення, зокрема: запитом окружної прокуратури від №14.58/03-22-172вих-25 від 13.01.2025, №14.58/03-22-666вих-25 від 11.02.2025 поінформовано Белзьку міську раду Львівської області про факт незаконної самовільної рубки чотирьох дерев породи дуб у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва філії ДП “Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України», що знаходяться на території Белзької міської ради Львівської області та про завдану шкоду в розмірі 37 499,11 грн. У відповідь міська рада повідомляла, що не зверталася з позовною заявою до Державного підприємства “Рава-Руське лісове господарство»/Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Рава-Руське лісове господарство» ДП “Ліси України» про відшкодування збитків та повідомила, що не планує звертатися до відповідача про стягнення зазначеної шкоди, у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень Белзька міська рада немає можливості самостійного забезпечення подання позовів до суду з даного питання та просить забезпечити представництво інтересів Белзької територіальної громади в особі Белзької міської ради Шептицькою окружною прокуратурою.
Вказане свідчить про те, що позивач був обізнаний про виявлені прокурором порушення, однак не вчинив заходів, спрямованих на захист інтересів держави, не звертався до суду з відповідним позовом з метою стягнення шкоди, а прокурор обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ “Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Белзької міської ради: з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Щодо суті спору:
Згідно з ч.1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Частиною другою статті 68 цього Закону встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.
Відповідно до ч.ч.3,4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно з ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Відшкодування збитків завданих унаслідок порушення екологічного законодавства здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб'єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб'єктів - правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності - екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов'язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.
Так, загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Водночас частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
В силу ст.86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України).
Статтею 107 Лісового кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17.
Водночас, судом встановлено, що територія кварталу №59 виділ 29 та кварталу №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство», в межах яких виявлено факти незаконної порубки деревини, перебуває у адміністративно-територіальних межах Белзької територіальної громади. Отже, Белзька міська рада є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, а факт невідшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу даним лісопорушенням, призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, відтак, порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органами прокуратури.
Підставою для звернення Шептицької окружної прокуратури з позовом стали матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140310000502 від 03.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної самовільної рубки чотирьох дерев породи дуб у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство».
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечено факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача; факт відкриття Сокальським відділом поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Львівській області 03.10.2020 кримінального провадження №12020140310000502 на підставі повідомлення лісничого Хлівчанського лісництва про виявлення незаконної рубки 4 дерев породи дуб. На даний час триває досудове розслідування, жодній особі у межах даного кримінального провадження про підозру не повідомлено, винних осіб у вчиненні даного правопорушення - не встановлено.
Станом на 03.10.2020, тобто на момент вчинення порубки дерев у кварталі №59 виділ 29 та у кварталі №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва, відповідач у справі Державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство» діяв на підставі Статуту. В подальшому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1003 від 07.09.2022 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" та наказу № 972 від 04.11.2022 Державного агентства лісових ресурсів України "Про припинення Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство», Державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство» реорганізовано шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке є правонаступником прав та обов'язків останнього.
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" діє на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України №34 від 06.02.2025, відповідно до якого Підприємство засноване на державній власності, створено відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №804 від 26 жовтня 2022 року "Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України (пункт 1.1 Статуту).
Відповідно до пункту 3.2.2 Статуту, одним з основних напрямків діяльності підприємства є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок та іншого шкідливого впливу, а також запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, використання лісових ресурсів і мисливських тварин (пункт 3.2.3 Статуту).
Згідно з пунктом 3.2.4 Статуту, одним з напрямків діяльності підприємства також є ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Підприємство в порядку, встановленому законодавством, цим статутом та внутрішніми документами, має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами (пункт 4.8 Статуту).
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №2124 від 26.12.2022 затверджено Положення про філію "Рава-Руське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Положення), відповідно до п.1.1 якого Філія є відокремленим підрозділом Підприємства без права статусу юридичної особи.
Пунктом п.2.1 положення визначено, що Філія створена з метою одержання Підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів, ведення мисливського господарства, як спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству.
Предметом діяльності Філії є, зокрема, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів (п. п. 2.2.1 - 2.2.4. Положення).
Таким чином, ДП «Ліси України» в особі філії "Рава-Руське лісове господарство" є спеціалізованим лісогосподарським підприємством, уповноваженим на реалізацію правомочностей щодо володіння та користування спірними об'єктами права державної власності з метою забезпечення у процесі лісокористування збереження життєздатності лісового середовища та його біологічного різноманіття, збереження лісів, що становлять природоохоронну цінність, постійне, невиснажливе лісокористування, раціональне та ефективне використання лісових ресурсів.
Здійснюючи вищевказану діяльність з охорони та захисту лісів, ДСГП «Ліси України», не лише повинно забезпечувати попередження погіршення стану та виникнення небезпеки для здоров'я людей, а й сприяти реалізації прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля, закріплених у статті 50 Конституції України.
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав №322737644 від 14.02.2023 земельну ділянку площею 9710,1528 га за кадастровим номером 4624888200:26:000:0001 передано у постійне користування Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" (ідентифікаційний код 44768034) на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №1329/0/5/21 від 28.12.2021. Державну реєстрацію цього речового права здійснено 27.10.2022 із внесенням запису до Реєстру за №65264685.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт незаконної порубки на вказаній земельній ділянці 4 дерев породи дуба у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17, що підтверджено протоколом огляду місця події від 17.12.2024, актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 02.10.2020. Тобто, порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснює ДП «Ліси України» в особі філії "Рава-Руське лісове господарство", яке в розумінні статті 17 ЛК України є постійним лісокористувачем.
Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії "Рава-Руське лісове господарство", як постійний лісокористувач має обов'язок попередити, припинити та/або зафіксувати незаконну порубку дерев на підвідомчій території, водночас належних та достатніх заходів не вжив.
Факт незаконної порубки 4 дерев породи дуба у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва свідчить, що відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев не здійснено.
Згідно з матеріалами справи, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені обставини у сукупності свідчать про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
У п.88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно вимог частини другої ст.19, ст.63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2018 року та 19 вересня 2018 року у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.
Отже, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Наведеним спростовуються доводи відповідача стосовно відсутності у нього обов'язку нести відповідальність за шкоду, завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, суд відзначає таке.
Завдану шкоду від незаконної порубки підтверджено наявними у справі належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- актом огляду місця вчиненого правопорушення лісового законодавства від 02.10.20220, складеним за участю представника відповідача- інженера охорони лісу Ю.М.Домінік,
- протоколом огляду місця події від 17.12.2024, складеним слідчим СВ ВП №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області С.Б.Шевчук за участю головного лісничого філії "Рава-Руське лісове господарство" А.Я.Булик, за участі головних спеціалістів відділу державного екологічного нагляду ПЗФ, лісів та рослинного світу державних інспекторів з ОНПС Львівської області А.В.Гуцола Т.О.Пастушківа в присутності понятих. В протоколі відображено кількість виявлених пнів зрубаних дерев породи «дуб», визначено діаметр пнів, визначено чи дерево незаконно зрубане тощо;
- матеріалами досудового розслідування;
- розрахунком розміру шкоди, здійсненим Державною екологічною інспекцією у Львівській області, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, виявлених у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва, відповідно до якого сума збитків, з урахуванням Порядку індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу становить 37 499,11 грн.
Розрахунок розміру шкоди проведено відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» з врахуванням примітки 1 (плодові дерева) та примітки 2 (сухостійність).
Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Зазначений розрахунок проведено Державною екологічною інспекцією у Львівській області як контролюючим органом, у відповідності до приписів ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" на підставі Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №925/382/17 від 19.09.2018 зазначено, що розрахунок збитків, проведений Державною екологічною інспекцією, визнано належним та достатнім доказом розміру заподіяних збитків.
Водночас, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечено, що філія «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на зазначене підприємство, проте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження, що ним здійснюються заходи з організації охорони лісу у відповідних межах, заходи з недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.
Також судом першої інстанції правомірно зазначено, що зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить як зазначалося вище, про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.
З огляду на викладене, суд зауважує, що покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечено, що філія «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на зазначене підприємство.
Також судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, статутних завдань, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутність вини відповідачем не доведено. Не можуть свідчити про відсутність вини дії, вчинені ДП «Рава-Руське лісове господарство» внаслідок виявлення незаконної вирубки лісів, оскільки законом покладено на лісокористувача, в тому числі, і обов'язок вжиття заходів для недопущення/охорони лісу від незаконної вирубки, проте не лише вчинення усіх можливих дій з метою виявлення правопорушника.
У зв'язку з наведеним, доводи апелянта про відсутність підстав для відшкодування збитків з огляду на недоведеність вини відповідача у вчиненні порушень природоохоронного законодавства, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими державі збитками, є безпідставними.
Перевіривши розрахунки розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, проведений Державною екологічною інспекцією у Львівській області, колегія суддів вважає такі обґрунтованими та правильними, з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції на підставі поданих доказів дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги прокурора до відповідача є обґрунтованими та неспростованими, підтвердженими належними доказами, а тому шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в розмірі 37 499,11 грн підлягає відшкодуванню.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач заперечив проти позову та у відзиві просив застосувати позовну давність з огляду на таке.
Відповідач звернув увагу, що незаконну порубку чотирьох дерев породи дуб було виявлено працівниками лісової охорони, про яку лісничим Хлівчанського лісництва одразу 02.10.2020 було повідомлено Сокальське відділення поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області. На підтвердження долучено копію Витягу з ЄРДР номер кримінального провадження №12020140310000502 від 03.10.2020.
За твердженням відповідача вказана обставина виключає можливість покладення цивільно-правової відповідальності на постійного лісокористувача, працівники якого виявили та задокументували факт незаконної рубки дерев у кварталах №59 виділ 29 та №58 виділ 17 Хлівчанського лісництва та скерували відповідні матеріали до національної поліції для початку досудового розслідування, встановлення винних у незаконній рубці осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Щодо позовної давності відповідач вказав, що незаконна порубка дерев була виявлена 02 жовтня 2020 року, згідно з актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства. Таким чином, на думку відповідача, строк позовної давності обчислюється з цієї дати. Натомість позовна заява була подана у 2025 році, тобто, з моменту виявлення порушення минуло більше трьох років.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто, після виникнення права на захист (охоронного).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Позивачу стало відомо про обставини, які покладені в основу підстав позову після звернень прокуратури, починаючи з січня 2025 року.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Також слід зазначити, що 24.02.2022 підписано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Відповідно до п. 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності, враховуючи правовий висновок вказаний в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі N 127/15672/16-ц про обмеження останніми трьома роками, які передували подачі такого позову та "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки позов пред'явлений в період дії запровадженого карантину та воєнного стану, відтак в суду відсутні правові підставі для застосування позовної давності в цьому спорі.
Отже, в даному випадку позивачем не пропущена визначена чинним законодавством позовна давність, у зв'язку з чим, доводи відповідача у цій частині є безпідставними, а порушене право позивача підлягає захисту.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, зважаючи на доведеність прокурором факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо охорони та збереження лісу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Белзької міської ради Львівської області шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 37 499,11 грн.
Щодо доводів апелянта про те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками саме під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи; активну участь у документальному оформленні даного правопорушення природоохоронного законодавства, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов'язків, суд такі відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що шкода заподіяна діями невстановлених осіб, а не відповідачем, та своєчасне виявлення правопорушення, документування його та повідомлення поліції, що виключає його вину, оскільки скаржником не надано жодних доказів на підтвердження, що ним здійснюються заходи з організації охорони лісу у відповідних межах, заходи з недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.
Щодо твердження скаржника про те, що обов'язковою умовою для представництва прокуратури є встановлення того чи мала Белзька міська рада реальну можливість самостійно звернутися до суду, колегія суддів зазначає, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що уповноваженим органом не здійснювався захист інтересів держави у цих спірних правовідносинах, а відтак, ним належним чином доведені підстави для звернення з відповідним позовом до суду.
Відтак, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.277 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 28 квітня 2025 року у справі № 914/454/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Карпатський лісовий офіс» - без задоволення.
Матеріали справи № 914/454/25 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.