справа № 991/3517/25
провадження №11-сс/991/528/25
11 вересня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисників підозрюваної ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2025 року про обрання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2025 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та обрано підозрюваній ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При ухваленні судового рішення слідчий суддя дійшов висновку про набуття ОСОБА_5 процесуального статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, яку оголошено у міжнародний розшук, вказав на доведеність стороною обвинувачення наявності передбаченої ст.177 КПК підстави застосування запобіжного заходу щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також ризиківпереховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні таперешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від 28 липня 2025 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , посилаючись на наступні доводи.
Письмове повідомлення про підозру у вчиненні передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_5 є очевидно необґрунтованим, вона не набула статусу підозрюваного в порядку визначеному КПК, відсутні докази оголошення її у міжнародний розшук та відсутні ризики, зазначені у ст.177 КПК.
Необґрунтованість підозри полягає в тому, що з урахуванням положень ст.30 Закону України «Про оборонні закупівлі»для того, що б компенсувати витрати на забезпечення Сервісної? складової, податки та отримати адекватний прибуток від договору за наявного механізму ціноутворення, постачальники були вимушені збільшувати ціну продуктів в Каталозі на розмір цих витрат.Таким чином, ціна продуктів харчування зазначених у Каталозі продуктів включає як ціну самого продукту, так і додаткові витрати на забезпечення Сервісної складової, сплату податків та прибуток виконавця за надання Послуги.Тому така ціна продуктів в Каталозі ніколи не буде дорівнювати ціні продуктів на ринку, що виключає будь-який сенс прямого порівняння таких цін, як це зроблено стороною обвинувачення у повідомленні про підозру.
Наводено доводи щодо помилковості розрахунку витрат на закупівлю продуктів харчування, невірного розрахунку витрат на забезпечення Сервісної складової, податків, порушень допущених експертами під час проведення товарознавчих та економічних експертиз.
Також, слідчий суддя не взяв до уваги, що дії Національного антикорупційного бюро (далі - НАБУ) не призвели та не могли призвести до отримання ОСОБА_5 письмового повідомлення про підозру, отже вона не набула процесуального статусу підозрюваного.
Оголошення особи у міжнародний розшук є обов'язковою умовою обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , проте, станом на 11 квітня 2025 року у сторони обвинувачення були відомості про її конкретне місцезнаходження з документами, які це підтверджують, в той час як особа не була належним чином повідомлена про виклики на 20 листопада 2024 року та 11 квітня 2025 року. Отже, постанова про оголошення розшуку ОСОБА_5 є незаконною, а враховуючи порушення порядку оголошення міжнародного розшуку вона не є такою, що оголошена у міжнародний розшук.
Щодо відсутності ризиків захисник зазначав, що лише тяжкість покарань кримінальних правопорушень, у яких підозрюється особа, не може свідчити про наявність ризику переховування, як і факт перебування ОСОБА_5 та її родичів за кордоном. Повідомлення особою про своє місце проживання заперечує будь-які твердження про наявність ризику перераховування та свідчить лише про сприяння проведенню досудового розслідування.
Відсутність фізичного знаходження ОСОБА_5 на території України унеможливлює ризик знищення речей та документів.
Про формальність ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних свідчить відсутність визначення конкретних осіб, на яких може бути здійснено вплив та наявність в частині обґрунтування цього ризику тексту з матеріалів іншого кримінального провадження (підозрюваної ОСОБА_10 ).
На підтвердження ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином сторона обвинувачення посилалася на факти, наведені в обґрунтування ризику знищення доказів.
Позиції учасників провадження.
Захисники підозрюваної ОСОБА_5 в судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотиви суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК).
Відповідно до положень ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позицію захисників, заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваної слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
З наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для обрання підозрюваній запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання та з'ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості складеного повідомлення про підозру, колегією суддів встановлено наступне.
З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000024 від 18 січня 2023 року за підозрою, зокрема, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК щодо обставин здійснення закупівель Міністерства оборони України (далі - Міноборони, МОУ) послуг з організації харчування для військовослужбовців у період 2022-2023 років без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», за завищеними цінами.
Як вбачається з повідомлення про підозру від 02 квітня 2025 року ОСОБА_5 підозрюється у пособництві у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; пособництво у закінченому замаху на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; використанні і розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, вчиненні особою, яка знала, що таке майно одержано злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великому розмірі, за наступних обставин.
Службові особи Міноборони за попередньою змовою зі службовими особами комерційних організацій, які надавали послуги з забезпечення харчування військовослужбовців ЗСУ, штучно завищували вартість наданих послуг, внаслідок чого вчинили розтрату коштів державного бюджету на суму 733 682 765 грн. та закінчений замах на розтрату 788 400 000 грн. коштів державного бюджету, виділених для закупівлі у 2022-2023 роках послуг з організації харчування військовослужбовців ЗСУ згідно договорів, які були укладені між Міноборони з ТОВ «Ок Ленд Фуд» та ТОВ «Актив Компані».
Окрім того, як стверджує слідство, співучасниками у період часу з 08 вересня 2022 року по 30 березня 2023 року були вчинені дії, направлені на використання і розпорядження коштами, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, а саме коштів у сумі 536 565 982 грн., здобутих в результаті завищення вартості послуг згідно з договором №286/2/22/52 з ТОВ «Ок Ленд Фуд» та коштів у сумі 197 116 001 грн., здобутих в результаті завищення вартості послуг згідно з договором №286/2/22/72 з ТОВ «Актив Компані», на загальну суму 733 681 983 грн., а саме здійсненні фінансових операцій, вчиненні правочинів з таким майном, вчинені особами, які знали, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.
За версією сторони обвинувачення у період серпня 2022 - січня 2023 років ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та невстановлені особи Міноборони діяли спільно з метою розтрати коштів державного бюджету, які передбачені для харчування особового складу ЗСУ на користь приватних компаній, контроль над якими здійснювала ОСОБА_5 .
Послуги з забезпечення комплектами продуктів у 2022 році надавалися з урахуванням дії Каталогу продуктів харчування та Порядку його застосування. Каталог має специфіку функціонування, яка пов'язана з тим, що укладеними договорами передбачалась вартість та калорійність кожного з 409 продуктів, які входять до Каталогу. Формування комплектів продуктів передбачає можливість для військових частин за їхнім вибором формувати заявки на постачання окремих видів продуктів з усього асортименту Каталогу. За усталеною практикою окремі продукти користувалися більшим попитом та замовлялися військовими частинами частіше, тобто стали більше поширеними. Відповідно решта з номенклатури продуктів замовлялися в обмеженій кількості, або не користувалися попитом взагалі.
Так, аналізом виконання договорів за 2022 рік було встановлено, що до найбільш вживаних відносилися 26 найменувань продуктів харчування, що складає 5% від асортименту Каталогу. Продукти даної групи складають понад 80 % загального обсягу фактичних поставок у тоннажі та до 75% витрачених коштів. Специфіка Каталогу створює умови постачальникам при укладенні договорів та формуванні цін на кожен вид продукту з загальної номенклатури Каталогу завищувати вартість групи вживаних продуктів, що компенсується за рахунок заниження вартості інших продуктів, які замовляються менше. При цьому маніпуляції всередині Каталогу не впливають за зміну вартості комплекту, який є одиницею вимірювання послуги. Наслідком безпосередньо для військовослужбовця стало зменшення асортименту, обсягу та калорійності продуктів харчування, які він отримує на суму вартості комплекту, оскільки за рахунок вартості продуктів, які не використовуються можливо замовити значно менші обсяги найбільш вживаних продуктів харчування, постачання яких здійснюється за завищеними цінами.
З урахуванням багаторічної співпраці особливості функціонування Каталогу були відомі представникам «білоцерківської групи» та службовим особам
ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 розробили механізм, згідно якого найбільша вигода досягалась шляхом штучного завищення цін на поширені продукти за рахунок заниження цін на продукти маловживані, що не призводило до зміни вартості комплекту. Реалізація задуманого передбачала подальшу співпрацю з Міноборони та його службовими особами, які всупереч інтересам Міністерства висловили готовність співпрацювати на користь таких комерційних компаній.
Іншою складовою механізму для розтрати коштів Міноборони була маніпуляція з Періодами поставок продуктів, які були розроблені та погоджені відповідальними структурними підрозділами Міністерства та водночас були додатками до вищеукладених договорів.
Так, Періодами поставок в асортименті Каталогу визначено окремі овочі та фрукти, які військовими частинами у певні місяці року замовлятись не можуть з урахуванням сезонності. На більшість сезонних продуктів обмеження замовлень розповсюджувались починаючи з вересня місяця.
Описаний механізм не призводив до зміни вартості комплекту, що сприяло задумам приховати серед чисельної номенклатури продуктів Каталогу завищення вартості найбільш поширених продуктів та створити враження про відповідність таких продуктів ринковим цінам за рахунок балансування цін всередині Каталогу.
Як зазначено в повідомленні про підозру, співучасники розподілили та виконували наступні функції (ролі).
ОСОБА_11 в силу положень Постанов КМУ №169 від 28 лютого 2022 року, №1275 від 11 листопада 2022 року в якості Замовника без застосування процедур закупівель укладав прямі договори з компаніями, які входили до складу «білоцерківської групи». .
При цьому, зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_11 ігнорував підготовлений Управлінням розрахунок граничної очікуваної вартості послуги на 2022 рік, свідомо не доручав провести моніторинг цін продуктів на ринку і в Каталозі, та без проведення нового розрахунку граничної очікуваної вартості послуги з забезпечення комплектами, а підписував договори із завідомо завищеними цінами на окремі продукти харчування.
На стадії укладення договорів ОСОБА_11 допускав маніпуляції з цінами номенклатури Каталогу, внаслідок чого вартість найбільш вживаних продуктів була штучно завищена, що компенсувалося заниженням цін на продукти, які замовлялися обмежено. *
В процесі надання послуг ОСОБА_11 свідомо не вимагав від виконавців калькуляцій понесених ними витрат, натомість забезпечував своєчасну оплату наданих послуг.
Для належної комунікації та вирішення поточних завдань ОСОБА_11 постійно підтримував контакти та мав зустрічі і телефонні дзвінки з ОСОБА_16 та ОСОБА_5 .
Частину повноважень ОСОБА_11 делегував своїм підлеглим ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які мали забезпечувати своєчасну оплату наданих послуг та всіляко сприяти виконанню договорів.
Сприяли ОСОБА_11 у виконанні функцій Замовника в інтересах комерційних, компаній, контроль над якими здійснювала ОСОБА_5 , невстановлені особи Міністерства, які так само забезпечували прийняття управлінських рішень щодо вибору постачальників, завищення вартості наданих послуг та своєчасної їх оплати.
У листопаді 2021 року Управлінням опрацьовано питання щодо визначення граничної очікуваної вартості послуги з забезпечення комплектами продуктів на добу для військовослужбовців на 2022 рік.
Згідно проведених розрахунків гранична очікувана вартість вказаної послуги в період 01 січня 2022 року - 31 грудня 2022 року мала становити 86,10 грн. з ПДВ.
Ігноруючи зазначені розрахунки, ОСОБА_11 укладав договори з постачальниками, зокрема ТОВ «Актив Компані» та ТОВ «Ок Ленд Фуд» з ціною послуги забезпечення комплектами продуктів на 2022 рік у розмірі 120 грн. з ПДВ.
У той же час, ОСОБА_11 та представники комерційних компаній (виконавці контракту) усвідомлювали, що завищення цін на найбільш поширені продукти харчування, які були включені до номенклатури Каталогу, а також цінові маніпуляції із сезонністю, можуть бути виявлені при проведенні Управлінням нового моніторингу цін та визначенні граничної очікуваної вартості предмета закупівлі, що зробило б неможливим укладання договору із завищеними цінами на окремі продукти харчування.
У зв'язку із цим, для доведення злочинного умислу до кінця, ОСОБА_11 укладав договори без проведення моніторингу цін продуктів на ринку і в Каталозі, та без проведення нового розрахунку граничної очікуваної вартості послуги з забезпечення комплектами продуктів.
При цьому у ОСОБА_11 не було об'єктивних перешкод забезпечити проведення моніторингу цін та розрахунок граничної очікуваної вартості даної послуги перед підписанням договорів та з ТОВ «Ок Ленд Фуд» та ТОВ «Актив Компані» згідно Методичних рекомендацій.
На час укладення договорів з вказаними компаніями, службові особи профільного Управління ДДЗ та ПМ готові були виконати необхідні розрахунки з визначення очікуваної вартості, однак такі вказівки/доручення для них керівництвом ДДЗ та ПМ, тобто ОСОБА_11 , не надавалися.
Штучне завищення вартості послуги на 2023 рік також надало можливість завищувати всередині комплекту вартість окремих поширених продуктів.
Згідно висновку експерта №023-АНО/24 від 20 грудня 2024 року за результатами проведення експертизи менеджменту документальне підтвердження збільшення величини очікуваної вартості за одиницю товару, яке відповідало б процедурі прийняття управлінських рішень щодо прийняття рішення про збільшення у березні 2022 року вартості послуги з забезпечення комплектами продуктів до 120 грн., у грудні 2022 року до 145,8 грн., на підставі наданих на дослідження документів, відсутнє.
Співучасниками також було спільно узгоджено, що компанії, з якими будуть укладатися договори на закупівлю послуг, не будуть подавати Замовнику калькуляції витрат, в яких повинні зазначати проведені розрахунки вартості послуг з урахуванням всіх витрат, пов'язаних з їх наданням. Вказане рішення прийнято з метою приховати дійсні витрати виконавців та маскувати штучне завищення послуг, які надавалися. Описані дії суперечили вимогам підпункту 1 пункту 1 Постанови КМУ №335 від 20 березня 2022 року.
Описані підготовчі дії створили необхідні передумови для зловживань та подальшого надання послуг з організації харчування за завищеною вартістю усупереч економічним інтересам Міністерства оборони України.
В той же час, ОСОБА_19 здійснювала керівництво фізичними та юридичними особами, які входили до складу «білоцерківської групи», координувала їхні дії, розмежовувала функції.
При укладенні Міністерством договорів з «Ок Ленд Фуд» та «Актив Компані» ОСОБА_5 особисто визначала вартість продуктів, які входили до номенклатури Каталогу. Узгоджено з іншими пособниками злочинів штучно завищувала вартість найбільш поширених продуктів.
Вона ж особисто контролювала рух коштів по банківським рахункам, які використовувались усіма компаніями «білоцерківської групи». З використанням системи дистанційного обслуговування ОСОБА_5 здійснювала грошові перекази, або надавала вказівки на їх здійснення підлеглим працівникам бухгалтерської групи, зокрема ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .
Останні, на виконання вказівки ОСОБА_5 , підтримували комунікацію з працівниками банківських установ, в яких були відкриті рахунки компаній -білоцерківської групи» а саме з ОСОБА_22 (AT «Ощадбанк»), ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (AT «Райффайзен Банк»).
При цьому ОСОБА_20 та ОСОБА_21 не входили до складу службових осіб та не були наділені повноваженнями вчиняти банківські операції від імені компаній «Гранд Консалт», «Преміум Компані», «Ок Ленд Фуд», «Актив Компані». Здійснювати банківські операції по рахункам вказаних юридичних осіб були уповноважені виключно їхні директори.
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 самостійно не здійснювали управління банківськими рахунками очолюваних ними компаній. Банківські операції здійснювалися під суворим контролем ОСОБА_5 з залученням вищевказаних осіб.
Крім цього, ОСОБА_5 особисто видавала готівкою заробітну плату особам, задіяним у консервному виробництві, або доручала видачу грошей ОСОБА_13 , ОСОБА_21 чи іншим особам.
Координацію діями підконтрольних комерційних компаній ОСОБА_5 здійснювала у створених у застосунку для обміну повідомлень «Viber» чатах з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_6». Зокрема в цих чатах ОСОБА_5 обговорювала питання обсягів наявних продуктів на складах, вирішувала пріоритетність регіонів доставки, з'ясовувала проблемні питання, які у подальшому особисто вирішувала. В окремих випадках ОСОБА_5 особисто впливала на постачальників продуктів, які відмовлялись здійснювати доставку у певні регіони.
В процесі консервного виробництва ОСОБА_5 особисто переймалася питаннями здешевлення собівартості виробництва, у тому числі шляхом підміни сортів м'яса на більш дешеві. Вона ж підшукувала постачальників продукції та упаковочної тари, постійно дбала про збільшення обсягів виробництва та здешевлення собівартості.
ОСОБА_5 у невстановлений спосіб завчасно дізнавалась про обшуки, які планувались правоохоронними органами, зокрема які були проведені 01 грудня 2023 року та 16 березня 2023 року слідчими Державного бюро розслідувань (далі ДБР) та детективами НАБУ відповідно. Отриману інформацію повідомляла у тому числі у вищевказаних чатах, наполягала на видаленні інформації з мобільних телефонів та завчасному приховуванні документів.
Також ОСОБА_5 готувала підлеглих до візиту журналістів, визначала приміщення, в які журналістам можливо надавати доступ.
Підлеглі між собою називали ОСОБА_5 «ОСОБА_31», «ОСОБА_32».
02 квітня 2025 року ОСОБА_5 в рамках цього кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК. У зв'язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_5 (що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру від 02 квітня 2025 року у день його складення) зазначене повідомлення відповідно до вимог ч.1 ст.278 та ст.111, 135 КПК направлено у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру містить, зокрема, зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень.
Для визначення причетності ОСОБА_5 до подій кримінальних правопорушень слідчим суддею у судовому засіданні здійснено дослідження матеріалів кримінального провадження, доданих детективом до клопотання, зокрема, копії: наказів Міноборони №72КП від 07 липня 2021 року, №74/нм від 22 лютого 2022 року, №99КП від 17 серпня 2022 року про тимчасове виконання ОСОБА_11 обов'язків директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів; довіреності від 29 грудня 2021 року, якою Міноборони в особі Міністра оборони України уповноважило ОСОБА_11 на підписання від імені Міноборони договорів (додаткових угод) на закупівлю продукції (товарів), майна (обладнання), продовольчої, речової та служби паливно-мастильних матеріалів, виконання робіт, надання послуг відповідно до бюджетних асигнувань на 2022 рік; Положення про ДДЗ та ПМ, затвердженого наказом Міноборони №267 від 28 травня 2019 року зі змінами; методичних рекомендацій з моніторингу цін та розрахунку граничної очікуваної вартості предметів закупівлі в ДДЗ та ПМ; розрахунків граничної очікуваної вартості на закупівлю послуг з організації харчування за Каталогом на 2022 рік, проведених відповідальними особами Управління аналізу ринку та моніторингу процедур закупівель ДДЗ та ПМ; договору на закупівлю послуги з організації харчування №286/2/22/14 від 07 березня 2022 року між Міноборони та ТОВ «Преміум Компані» з додатком 13.1-Каталогом продуктів харчування; договору на закупівлю послуги з організації харчування №286/2/22/52 від 18 серпня 2022 року між Міноборони та ТОВ «Ок Ленд Фуд» з додатком 13.1-Каталогом продуктів харчування; договору на закупівлю послуги з організації харчування №286/2/22/72 від 24 листопада 2022 року між Міноборони та ТОВ «Актив Компані» з додатком 13.1-Каталогом продуктів харчування; договору на закупівлю послуги з організації харчування №286/2/22/75 від 23 грудня 2022 року між Міноборони та ТОВ «Актив Компані» з додатком 13.1-Каталогом продуктів харчування; додаткової угоди №1 від 20 лютого 2023 року до договору №286/2/22/75 від 23 грудня 2022 року; аудиторського звіту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України №520/6/1/аз від 11 січня 2023 року; рішення Антимонопольного комітету України №267-р від 17 листопада 2022 року; рішення Антимонопольного комітету України №200-р від 04 квітня 2019 року; висновку експертів №790/1/24 від 17 грудня 2024 року, згідно якого надання військовим частинам (установам, закладам) Міністерства оборони України послуг з забезпечення комплектами продуктів для особового складу військових частин в стаціонарних та польових умовах згідно договору №286/2/22/52 від 18 серпня 2022 року, укладеному з ТОВ «Ок Ленд Фуд» підтверджується документально на суму 2 653 190 135,04 грн.; висновку експертів №804/1/24 від 07 січня 2025 року, згідно якого надання військовим частинам (установам, закладам) Міністерства оборони України послуг з забезпечення комплектами продуктів для особового складу військових частин в стаціонарних та польових умовах згідно договору №286/2/22/72 від 24 листопада 2022 року, укладеному з ТОВ «Актив Компані» підтверджується документально на суму 992 395 416,84 грн.; висновку експертів №39/1/25 від 07 лютого 2025 року, згідно якого безповоротна втрата активів Міністерства оборони України, спричинених в результаті завищення вартості продуктів харчування, поставлених для особового складу військових частин (установ, закладів) згідно договору №286/2/22/52 від 18 серпня 2022 року документально підтверджується на суму 536 566 764 грн.; висновку експертів №40/1/25 від 07 лютого 2025 року, згідно якого безповоротна втрата активів Міністерства оборони України, спричинених в результаті завищення вартості продуктів харчування, поставлених для особового складу військових частин (установ, закладів) згідно договору №286/2/22/72 від 24 листопада 2022 року документально підтверджується на суму 197 116 001 грн.; висновку експертів №87/25 від 20 лютого 2025 року, згідно якого встановлено ринкову вартість окремих продуктів харчування, які підлягали поставці згідно договору №286/2/22/75, та вартість яких була зменшена згідно додаткової угоди від 20 лютого 2023 року; висновку експертів №44/1-2/25 від 24 січня 2025 року, згідно якого розрахунок різниці між вартістю послуг з забезпечення комплектами продуктів для особового складу, яка була передбачена Договором №286/2/22/75 від 23 грудня 2022 року та вартістю такої ж кількості послуг з урахуванням вартості однієї послуги, передбаченої додатковою угодою №1 від 20 лютого 2023 року до даного Договору, у розмірі 788 400 000 грн., документально підтверджується; висновку експерта №023-АНО/24 від 20 грудня 2024 року за результатами проведення експертизи менеджменту документальне підтвердження збільшення величини очікуваної вартості за одиницю товару, яке відповідало б процедурі прийняття управлінських рішень щодо прийняття рішення про збільшення у березні 2022 року вартості послуги з забезпечення комплектами продуктів до 120 грн., у грудні 2022 року до 145,8 грн., на підставі наданих на дослідження документів - відсутнє; протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_21 «Redmi Note 7 M1901F7G» від 13 вересня - 21 жовтня 2024 року, оглядом якого виявлено записи телефонних розмов між ОСОБА_21 та ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , записи телефонних розмов та листування між ОСОБА_21 та працівниками банківських установ ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ; протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_17 One Plus 95G, від 11 грудня 2024 року, оглядом якого зафіксовано спілкування між ОСОБА_17 та ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ; протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_12 Oppo A53 CPH2127 від 18 травня 2023 року, оглядом якого зафіксовано спілкування між ОСОБА_12 та ОСОБА_20 , а також спілкування ОСОБА_12 з працівником ТОВ «Міт Пром» ОСОБА_25 ; протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_20 Samsung SM-A305FN/DS, від 04 травня 2023 року, оглядом якого зафіксовано спілкування у чаті «ІНФОРМАЦІЯ_5» між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 ; протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_13 Samsung SM-A320F від 22 травня 2023 року, оглядом якого зафіксовано спілкування у чаті «ІНФОРМАЦІЯ_4» між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 ; протоколу огляду від 18-19 листопада 2024 року двох системних блоків, вилучених під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ., а також інших матеріалів.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя дійшов до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою. Тобто наведені стороною обвинувачення докази з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрювану ОСОБА_5 з кримінальними правопорушеннями на даному етапі досудового розслідування.
Колегія суддів, погоджуючись з таким висновком слідчого судді також вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо причетності ОСОБА_5 до подій вищевказаних кримінальних правопорушень.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів обґрунтованості підозри є безпідставними, спростовуються вищезазначеними матеріалами та зводяться до надання власної оцінки доказам.
Також, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв'язку з її недоведеністю, виходячи з наступного.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею зазначено мотиви, з якими погоджується колегія суддів Апеляційної палати, щодо необґрунтованості тверджень сторони захисту, на які вона також посилалась в апеляційній скарзі, про недостовірність, суперечливість та недостатність наданих стороною обвинувачення на обґрунтування повідомлення про підозру доказів. Слідчим суддею надано оцінку наданим стороною обвинувачення відомостям про обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень, які в сукупності з дослідженими матеріалами дають достатні підстави вважати цілком обґрунтованими твердження органу досудового розслідування про можливу причетність ОСОБА_5 до подій імовірного їх вчинення.
При цьому, колегія суддів враховує стадію кримінального провадження - досудове розслідування, для якої встановлено нижчі критерії до стандарту доказування та які зобов'язують слідчого суддю з'ясувати лише наявність достатніх доказів, що виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та пов'язаних з ним заходів забезпечення кримінального провадження, ці критерії не передбачають обов'язку детальної перевірки та аналізу кваліфікації кримінального правопорушення та встановлення вини конкретної особи.
З цих підстав колегія суддів також визнає неспроможними доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри, оскільки надані стороною обвинувачення докази вказують не лише на існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а переконують суд в можливій причетності ОСОБА_5 до їх вчинення. При цьому питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження (ст.368 КПК).
За таких обставин зазначені доводи сторони захисту є передчасними та не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Відтак, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій особи, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують її з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Щодо набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваної в цьому кримінальному провадженні колегія суддів зазначає наступне.
Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи: 1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК; 2) об'єктивація/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст.277 КПК, та його підписання; 3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст.278 КПК.
Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Згідно із ч.1 ст.278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч.3 ст.111 КПК).
Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні встановлено у ст.135 КПК.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч.2 ст.135 КПК).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених ст.42 КПК.
Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч.1 ст.42, ст.135 КПК, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Як встановлено слідчим суддею та вбачається з матеріалів провадження, для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 02 квітня 2025 року стороною обвинувачення вжито такі заходи.
02 квітня 2025 року письмове повідомлення про підозру та повістку про виклик до НАБУ для допиту в якості підозрюваної на 11 квітня 2025 року вручено членам сім'ї ОСОБА_5 - рідній сестрі ОСОБА_26 та рідному брату ОСОБА_27 . Так, у зв'язку із відсутністю за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_5 , а також вимкненням її контактного номеру телефону, детектив НАБУ намагався вручити повідомлення про підозру від 02 квітня 2025 року та повістку про виклик до НАБУ на 11 квітня 2025 року рідному брату та сестрі ОСОБА_5 - ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , проте останні відмовилися його підписувати, що підтверджується відповідним рапортом. При цьому, під час спроби вручення повідомлення про підозру ОСОБА_27 чи ОСОБА_26 не повідомляли детективу про факт проживання ОСОБА_5 закордоном. Натомість, лише через тиждень, а саме 10 квітня 2025 року сторона захисту скерувала лист на адресу НАБУ та САП, в якому повідомила тимчасове місцезнаходження ОСОБА_5 у Республіці Хорватія.
02 квітня 2025 року повідомлення про підозру та повістку про виклик до НАБУ для допиту в якості підозрюваної на 11 квітня 2025 року направлено засобами поштового зв'язку за останнім відомими місцем проживання та реєстрації ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_2 .
02 квітня 2025 року повідомлення про підозру та повістку про виклик до НАБУ для допиту в якості підозрюваної на 11 квітня 2025 року відправлено на поштові скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3
02 квітня 2025 року повідомлення про підозру відправлено у програмі для обміну повідомлень «WhatsApp» на номери ОСОБА_28 НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
Також 02 квітня 2025 року у програмі для обміну повідомлень «Signal» на номер ОСОБА_28 НОМЕР_2 відправлено сканкопію письмового повідомлення про підозру, станом на 08 квітня 2025 року вказані вкладення були доставлені.
При цьому, стороною обвинувачення надано належні докази користування ОСОБА_5 поштовими скриньками ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також номерами мобільних телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
Крім цього, повістки про виклик ОСОБА_5 до НАБУ на 20 листопада 2024 року (в якості свідка) та на 11 квітня 2025 року (в якості підозрюваної) були опубліковані на сайті офіційного друкованого видання «Урядовий кур'єр» та на сайті НАБУ.
Таким чином орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень, відтак, особа набула процесуального статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, а тому відносно неї може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні.
Доводи та посилання захисників на недотримання передбаченої КПК порядку та процедури повідомлення не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами.
Враховуючи встановлені обставини, на переконання колегії суддів орган досудового розслідування вжив заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у передбачений ч.2 ст.135 КПК спосіб як особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді та констатує факт набуття нею статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні з 02 квітня 2025 року.
Отже, доводи апеляційної скарги на порушення процедури повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та ненабуття нею з цієї підстави статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, які є майже ідентичними запереченням, висловленими стороною захисту під час розгляду клопотання слідчим суддею, не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими колегією суду обставинами.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, колегія суддів враховує наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваної.
В межах доводів апеляційної скарги суд перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційної скарги щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
Оцінюючи наявність ризику того, що підозрювана зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, передбачених ч.5 ст.191 та ч.3 ст.209 КК, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків, переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкі корупційні злочини у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з суворістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув'язнення.
При встановленні зазначеного ризику, слідчим суддею взято до уваги тяжкість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих злочинів.
На переконання колегії суддів зазначена обставина є передумовою та можливістю для втечі підозрюваної з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Слідчим суддею також враховано, що підозрювана має майнові ресурси, які можуть бути достатніми для переховування від органу досудового розслідування та суду, чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_29 02 вересня 2023 року виїхав за кордон і в Україну не повернувся, також встановлено, що родина ОСОБА_5 володіє нерухомим майном в Республіці Хорватія, а донька ОСОБА_5 - ОСОБА_30 проживає у Королівстві Бельгія.
Зазначене дає підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі підозрюваної з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваної та суворість можливого покарання в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.
Щодо встановлення наявності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчим суддею також обґрунтовано взято до уваги відомості, зафіксовані в протоколах огляду мобільного телефону ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , а також за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що свідчать про узгоджені дії співучасників щодо перешкоджання слідчим органам у проведенні слідчих дій. Зокрема, ОСОБА_5 завчасно дізнавалась про обшуки, які були проведені 01 лютого та 16 березня 2023 року слідчими ДБР та детективами НАБУ відповідно. Отриману інформацію повідомляла іншим співучасникам, а також особам, які мали доступ до бухгалтерської документації та володіли будь-якою інформацією про діяльність комерційних компаній, контроль над якими здійснювала ОСОБА_5 . Крім того, після вилучення у ОСОБА_27 за результатами обшуку мобільного телефону саме вона надала йому вказівку негайно дистанційно видалити з мобільного телефону всю наявну у ньому інформацію.
Враховуючи зазначене, а також те, що досудове розслідування не завершилось і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у кримінальному провадженні, вищенаведені обставини вказують на існування ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК). Відповідно до п.16 ч.1 ст.7 КПК безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч.11 ст.615 КПК, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч.11 ст.615 КПК.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, погоджуючись з висновками слідчого судді щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів звертає увагу на відомості, зафіксовані в протоколах огляду мобільного телефону ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , а також за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що свідчать про узгоджені дії співучасників щодо перешкоджання слідчим органам у проведенні слідчих дій.
Зазначені обставини вказують на можливість підозрюваної здійснювати вплив як на свідків, так і інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, з якими вона знайома та пов'язана робочими стосунками, оскільки підозрюваній через її захисників відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх. Також підозрювана від невстановлених осіб отримує інформацію про наміри здійснення тих чи інших слідчих дій у цьому кримінальному провадженні та використовує її з метою перешкоджання кримінальному провадженню, та може вживати активних дій, з метою перешкоджання законній діяльності правоохоронних органів з розслідування даного кримінального правопорушення.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначених ризиків.
Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваної, того що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.1-4 ч.1 ст.177 КПК. Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про необґрунтованість та неспроможність висновків слідчого судді, спростовуються наданими стороною обвинувачення клопотанням та матеріалами, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, та мотивами, зазначеними в оскаржуваній ухвалі, а тому на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника підозрюваної щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині доведеності прокурором наявності достатніх підстав вважати що підозрювана оголошена у міжнародний розшук, суд враховує наступне.
Як зазначалося вище, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором, зокрема наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук (ч.6 ст.193 КПК).
Слід констатувати, що КПК жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч.6 ст.193 КПК доведеністю існування обставин, які б стали підставою для міжнародного розшуку, проте визначає необхідність доведення оголошення підозрюваного, обвинуваченого у такий розшук.
Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження (ч.1 ст.281 КПК).
Разом з цим чинний КПК не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов'язує сторону обвинувачення відповідно до ч.2 ст.281 КПК при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. У подальшому (після оголошення розшуку підозрюваного) його здійснення може бути доручено оперативним підрозділам (ч.3 ст.281 КПК).
З аналізу зазначеної статті вбачається, що факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч.6 ст.193 КПК покладають на сторону обвинувачення обов'язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного, обвинуваченого у міжнародний розшук, проте не зобов'язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук та його здійснення.
Крім того, за змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.
Розгляд слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування передує вирішенню питання про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу, а ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення.
Отже момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення відповідної постанови, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови.
За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст.281, ч.6 ст.193 КПК.
Таким чином, на момент прийняття оскаржуваної ухвали за наслідками розгляду клопотання і на теперішній час ОСОБА_5 є оголошеною у міжнародний розшук, оскільки таке рішення відповідно до ст.281 КПК прийняте у межах компетенції уповноваженою посадовою особою держави, де здійснюється кримінальне провадження щодо відповідної особи.
З урахуванням наявної в матеріалах клопотання постанови детектива НАБУ від 11 квітня 2025 року про оголошення міжнародного розшуку підозрюваної, колегія суддів вважає доведеними факти як оголошення особи у міжнародний розшук, так і наявності передбаченої ч.6 ст.193 КПК умови для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
Крім того, відповідно до ч.1, 3 ст.110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Відповідно до ч.2 ст.281 КПК про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.
Отже, прийняття постанови про оголошення підозрюваного у розшук є процесуальним рішенням слідчого (детектива), яке відповідно до ч.1 ст.303 не підлягає окремому оскарженню слідчому судді під час досудового розслідування, проте може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді.
Разом з цим, на спростування висновку слідчого судді про оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук захисник посилався на те, що надання стороні обвинувачення відомостей, які підтверджують адресу проживання за межами України особи свідчать про безпідставність оголошення міжнародного розшуку та, як наслідок, про відсутність підстав для того, аби вважати її оголошеною у такий розшук.
Як вже зазначалось та встановлено слідчим суддею, оскільки вжитими заходами місцезнаходження ОСОБА_5 не було встановлено, остання 02 вересня 2023 року перетнула державний кордон України та не повернулася, на виклики для проведення слідчих дій, заплановані на 20 листопада 2024 року (в якості свідка) та на 11 квітня 2025 року (в якості підозрюваної), остання не з'явилася, постановою детектива НАБУ від 11 квітня 2025 року підозрювану ОСОБА_5 оголошено в національний та міжнародний розшук. Поряд з цим, як зазначено у постанові, згідно з відомостями Міністерства закордонних справ України ОСОБА_5 на постійному або тимчасовому консульському обліку не перебуває.
Аналізуючи та порівнюючи зазначені в постанові від 11 квітня 2025 року підстави для оголошення міжнародного розшуку підозрюваної та положення ч.1 ст.281 КПК, колегія суддів констатує відповідність постанови зазначеній нормі КПК, оскільки передумовою її винесення слугувала сукупність обставин, таких як виїзд ОСОБА_5 за межі території України, відсутність відомостей про її місце фактичного проживання/перебування, належне її повідомлення про необхідність з'явитися на виклик детектива та, власне, неявка ОСОБА_5 без поважних причин на виклики детектива.
Враховуючи наведене, сам по собі факт надання стороні обвинувачення відомостей про фактичне місце проживання/перебування особи не призводить до «автоматичного» нівелювання обставин, які слугували підставами для оголошення її розшуку, зокрема такої як неявка без поважних причин на виклик детектива.
У зв'язку з чим, з урахуванням встановлених обставин, які передували оголошенню підозрюваної у розшук, колегія відхиляє доводи сторони захисту про безпідставність прийнятого детективом НАБУ рішення про оголошення підозрюваної у міжнародний розшук.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов'язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 405, 407, 422-1, 532 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2025 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3