Провадження № 11-кп/821/571/25 Справа № 695/4873/23 Категорія: ч. 1 ст. 162 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 жовтня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023250370001441 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше судимого 07.08.2023 вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області за ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком 1 рік, ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 16.05.2024 іспитовий строк скасовано та направлено для відбуття покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2023, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .
засуджено за ч.1 ст.162 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, що на підставі ч.1 ст.72 КК відповідає 1 року позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднано покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2023 та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
Термін відбування покарання вирішено рахувати з дати набрання вироком законної сили.
Зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк перебування під вартою відповідно до ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.05.2024 з розрахунку один день перебування під вартою за один день позбавлення волі із 16.05.2024 до набрання цим вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили у цьому кримінальному провадженні не обирався.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він 06.08.2023, точний час не встановлено, перебуваючи поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий, протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла, діючи умисно, всупереч волі власника, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла чи іншого володіння ОСОБА_10 , передбаченого ст. 30 Конституції України, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажання їх настання, через незачинений замок на дверях домоволодіння проник до будинку за вищевказаною адресою.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказаний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч.1 ст.162 КК та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст.71 КК за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання у виді 2 років обмеження волі, яке згідно зі ст. 72 КК перевести в 1 рік позбавлення волі, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2023 та остаточно визначити до відбуття покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня ухвалення вироку.
Не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, прокурор вважає, що цей вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції не врахував в достатній мірі вимоги ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Також вказує на порушення вимог ст.374 КПК, оскільки у вироку суд не вказав частини статті КК, за якою ОСОБА_7 було висунуто обвинувачення, та у подальшому визнано винним.
Окрім того, посилаючись на ст. 71, 72 КК, правові висновки Верховного Суду, зазначив, що суд, при визначенні ОСОБА_7 остаточного покарання, неправильно застосував положення ст.71 КК та призначив остаточне покарання застосувавши недопустимість врахування за сукупністю вироків більшої частини покарання за попереднім вироком, ніж строк невідбутого покарання.
Водночас, при прийнятті рішення про початок строку відбування покарання суд помилково визначив рахувати його з дня набрання вироком законної сили, оскільки ОСОБА_7 на день ухвалення вироку вже відбуває покарання за попереднім вироком, а тому з дня ухвалення вироку можливо обраховувати строк відбування ним призначеного покарання за новим вироком.
Натомість, судом помилково зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк перебування під вартою відповідно до ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.05.2024, оскільки вказане судове рішення прийнято не у цьому кримінальному провадженні.
Звертає увагу, що у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому не обиралась міра запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом фактично здійснено зарахування ОСОБА_7 у строк відбутого покарання термін відбутого покарання за попереднім вироком, що суперечить положенням ч. 5 ст. 72 КК.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, яка частково підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- обвинувачений та його захисник, які не заперечували щодо часткового задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК, підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Апеляційний суд зобов'язаний постановити свій вирок у разі повного або часткового скасування вироку суду першої інстанції лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК. У інших випадках рішення про зміну вироку суду першої інстанції, у тому числі в частині зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання, може бути постановлено у формі ухвали.
Вказане узгоджується правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду викладеним у постанові від 24.02.2025 справа № 359/2693/23 (провадження № 51-739кмо24).
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, а також кваліфікація його дій за ч.1 ст.162 КК є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що не оспорюється в апеляційній скарзі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з фактичними даними, інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення за ч.1 ст.162 КК вчинено ним після ухвалення вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2023, тобто у період невідбутого покарання за останнім вироком.
З матеріалів провадження вбачається, що вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2023 ОСОБА_7 засуджений за ч.4 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком 1 рік. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.05.2024 іспитовий строк скасовано та направлено ОСОБА_7 для відбуття покарання за вищевказаним вироком. Станом на 26.05.2025 ОСОБА_7 відбув 1 рік 10 днів призначеного йому покарання у виді позбавлення волі. На час ухвалення нового вироку у цьому кримінальному провадженні строк невідбутої частини покарання за попереднім вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2025 становив 3 роки 11 місяців 20 днів.
Натомість, всупереч вимог ст. 71 КК суд приєднав покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2023 строком 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
Цебто, за сукупністю вироків до призначеного покарання за оскаржуваним вироком, суд приєднав частину покарання за попереднім вироком, яка є більшою за невідбуту частину покарання за цим вироком станом на день прийняття рішення, що не відповідає вимогам КК.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 слід було призначити покарання за ч.1 ст.162 КК, після чого за правилами ст.ст. 71,72 КК, за сукупністю вироків, до визначеного покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2023.
Вказане також узгоджується з правовою позицією суду касаційної інстанції викладеною в постанові об'єднаної палати ККС Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 243/7758/20 та від 31.03.2023 у справі №585/902/21.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо помилкового визначення судом першої інстанції початку строку відбування обвинуваченим покарання - з дня набрання вироком законної сили.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 станом на день ухвалення вироку суду першої інстанції вже відбував покарання за попереднім вироком.
Отже у разі оскарження вироку в апеляційному порядку, момент набрання вироку законної сили відкладається у часі.
За таких обставин, з урахуванням апеляційних вимог прокурора, у цьому конкретному випадку початок строку відбування покарання необхідно визначити з дня ухвалення вироку судом першої інстанції.
У даному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою, цебто судом фактично зараховано обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбутого покарання термін відбутого покарання за попереднім вироком, що суперечить положенням ч. 5 ст. 72 КК та позиції Верховного Суду(постанова від 04.06.2024 у справі № 523/11745/22), де зазначено, що строк тримання особи під вартою може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано такий захід.
Водночас, колегія суддів не бере до уваги доводи прокурора щодо порушення вимог ст.374 КПК, оскільки ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2025 виправлено описку, допущену у вироку місцевого суду від 26.05.2025 щодо ОСОБА_7 та вказано частину статті за якою обвинуваченого визнано винним та засуджено.
З урахуванням вищевказаного, вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає зміні в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
12.12.2023 ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 24.01.2024 включно, який у подальшому не продовжувався.
Таким чином, у цьому кримінальному провадженні встановлено, що до обвинуваченого на досудовому слідстві був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту у період з 12.12.2023 до 24.01.2024, який необхідно зарахувати у строк покарання на підставі п.7 ст.72 КК.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання, визначеного судом першої інстанції, за ч.1 ст.162 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання, яке згідно з ст. 72 КК перевести в 1 рік позбавлення волі, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2023 року та остаточно визначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту ухвалення вироку судом першої інстанції.
В порядку ч.2 ст.404 КПК, на підставі ч.7 ст.72 КК, зарахувати в строк покарання перебування ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом - з 12 грудня 2023 року по 24 січня 2024 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Виключити з вироку посилання суду на необхідність зарахування ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк перебування під вартою із 16.05.2024 до набрання вироком законної сили.
У решті вказаний вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4