Справа № 611/847/24 Головуючий суддя І інстанції Коптєв Ю. А.
Провадження № 22-ц/818/2371/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
09 жовтня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 21 січня 2025 року по справі за позовом Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа - Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду-,
У вересні 2024 року до суду надійшла позовна заява Ізюмської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про усунення перешкод Барвінківській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243, площею 2 га, розташованою за межами населених пунктів на території Мечебилівського старостинського округу Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прокурором встановлено, що на території Мечебилівського старостинського округу Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області розташований орнітологічний заказник місцевого значення «Куплеватське», площею 40 га, оголошений рішенням облвиконкому від 07.02.1993 № 35 відповідно до ст. 35 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Відповідно до п. 1.2 Положення про орнітологічний заказник місцевого значення «Куплеватське», затвердженого в. о. начальника Держуправління екології та природних ресурсів в Харківській області 20.11.2000 (далі - Положення) заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, у відношенні до якого встановлений особливий режим охорони і використання природних ресурсів.
Заказник, загальною площею 40 га, розташований на землях Мечебілівської сільської ради Барвінківського району.
Пунктом 1.6-1.7 Положення передбачено, що територія заказника не вилучається із земель Мечебілівської сільської ради, яка здійснює свою діяльність на ній у відповідності з Конституцією України, Законом України «Про природно-заповідний фонд України», іншими законодавчими і нормативними актами та цим Положенням.
Мечебілівська сільська рада несе повну відповідальність за належне утримання території Заказника та додержання встановленого режиму його охорони та збереження, згідно з ст. 26, 46 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Однак, незважаючи на це наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.09.2018 № 6644-СГ затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га, у тому числі рілля площею 2 га (кадастровий номер 6320484000:06:000:0243) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
На підставі вказаного наказу державним реєстратором Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В. В. 01.10.2018 прийнято рішення № 43311172 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 282000861.
В подальшому, на підставі договору оренди землі від 09.10.2018 ОСОБА_1 передано в оренду ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243, яка знаходиться на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробнитцва, про що 17.10.2018 державним реєстратором Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В.В. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 43612727.
Водночас, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 62022170020000124 від 23.02.2022 за ч.1 ст.364 КК України встановлено, що службовими особаміи Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, в порушення вимог Земельного кодексу України, передано у власність третіх осіб землі під об'єктом природно-заповідного фонду, чим завдано збитків економічним інтересам держави.
Зокрема, за результатами комісійного дослідження спеціалістів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна 2024 року за досудовим розслідуванням у вищевказаному кримінальному провадженні встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243 повністю (100 % площі - 2 га) розташована у межах орнітологічного заказника місцевого значення «Куплеватське».
Реєстрація за відповідачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243, що належить до земель природно-заповідного фонду, суперечить діючому законодавству.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі ст. 178 ЦК України належать до об'єктів, вилучених з обороту.
Розташування спірної земельної ділянки у межах орінтологічного заказника місцевого значення «Куплеватське» свідчить про її віднесення до земель природно- заповідного фонду. Указане унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для особистого селянського господарства.
Таким чином, землі природно-заповідного фонду вилучені з обороту, а тому не можуть передаватись у власність фізичних чи юридичних осіб, надаватись для інших цілей, ніж ті, що передбачені ст. 9 Закону України «Про природно- заповідний фонд України».
Це твердження узгоджується із практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц та від 11.06.2020 у справі № 359/281/18-ц), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.
Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, незважаючи на існування на підпорядкованій території об'єкту природно-заповідного фонду, в односторонньому та позасудовому порядку, незаконно вилучено спірну земельну ділянку із земель природно-заповідного фонду та прийнято рішення про передачу у приватну власність.
З огляду на викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.09.2018 № 6643-СГ щодо затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність громадянину прийнято усупереч ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 53, ст. 54 Закону України «Про природно- заповідний фонд України», ст. ст. 19, 20, 461, 84, 122, 150 ЗК України.
Враховуючи недотримання вимог законодавства при укладанні договору оренди, а також його спрямованість на перешкоджання законному власнику ділянки в реалізації права власності, наявні правові підстави для усунення Барвінківській міській раді, як представницькому органу Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 09.10.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243.
Також підлягає скасуванню рішення державного реєстратора про держану реєстрацію прав та здійснену на підставі нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243, а також право оренди ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.
У випадку скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», ч. 13 ст. 79-1 ЗК України вона припинить своє існування як об'єкт цивільних прав, що у свою чергу дасть змогу запобігти можливим повторним порушенням природоохоронного і земельного законодавства.
Отже, з метою поновлення прав держави на землі природно-заповідного фонду, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243 у Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню з одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 21 січня 2025 року позов керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Барвінківської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно - заповідного фонду, - задоволено.
Усунуто перешкоди Барвінківський міській територіальній громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (код ЄДРПОУ 42360167) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243, площею 2 га, розташованою за межами населених пунктів на території Мечебилівського старостинського округу Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області.
Скасовано рішення державного реєстратора Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2018 № 43311172 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243, загальною площею 2 га, та припинити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на неї.
Визнано недійсним договір оренди від 09.10.2018, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований 17.10.2018, номер запису про інше речове право 28481332.
Скасовано рішення державного реєстратора Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.10.2018 №43612727 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243 (номер запису про інше речове право 28481332).
Зобов'язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243, площею 2 га, розташовану за межами населених пунктів на території Мечебилівського старостинського округу Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Барвінківській міській територіальній громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (код ЄДРПОУ 42360167).
Скасовано у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243, площею 2 га, розташовану за межами населених пунктів на території Мечебилівського старостинського округу Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, з одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї.
Стягнуто із ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Харківської обласної прокуратури, місцезнаходження - вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02910108, понесені судові витрати у розмірі 8024 (вісім тисяч двадцять чотири) гривні 20 копійок.
Стягнуто із ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь Харківської обласної прокуратури, місцезнаходження - вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02910108, понесені судові витрати у розмірі 4012 (чотири тисячі дванадцять) гривень 10 копійок.
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, місцезнаходження: вул. Бакуліна, буд. 18, м. Харків, 61166, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 37874947, повернути Харківської обласної прокуратури, місцезнаходження - вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02910108, сплачений судовий збір у розмірі 4012 (чотири тисячі дванадцять) гривень 10 копійок за платіжною інструкцією №2295 від 04 вересня 2024 року.
Оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи.
В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру в Харківській області посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Лозівської міської ради Харківської області Калиниченко В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2018 №43312019 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243 загальною площею 2га, розташовану за межами населених пунктів на території Мечебилівського старостинського округу Барвінківського міської територіальної громаді в особі Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243, площею 2га, розташованої за межами населених пунктів на території Мечебилівського старостинського округу Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області з одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї.
Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом розгляду у даній справі є те, що земельна ділянка передавалась у приватну власність на підставі наказу головного Управління Держгеокадастру у Харківській області та за умови, що саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області віднесено скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, а Головне управління не було залучено до справи як третя особа чим самим судом було порушено пункт 1 частини 1 статті 189 ЦПК України.
Оскільки саме на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківської області від 18.09.2018 №6644-СГ було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243 за ОСОБА_1 та з урахуванням того, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області має низку матеріалів та документів, що мають значення для встановлення цільового призначення земельної ділянки, які не були досліджені у суді першої інстанції, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області протиправно не було залучено до розгляду справи.
Вважає, що протиправне незалучення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області призвело до ухвалення судового рішення за неповного з'ясування обставин справи, що не відповідає вимогам цивільного судочинства.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Керівник окружної прокуратури звернувся з заявою про закриття провадження у справі.
Заява мотивована тим, що предметом спірних правовідносин у даній справі є протиправна зміна цільового призначення земель природно-заповідного фонду, як об'єкта обмеженого в обороті та особливої охорони, протиправна втрата ним статусу державної власності та перехід в приватну власність, як земель призначених для сільськогосподарського обробітку.
Вказує, що спірна земельна ділянка дійсно передана у приватну власність на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Харківській області, разом з цим, вказаний наказ оскарженню не підлягає.
Вважає, що внесення змін до Державного земельного кадастру, в тому числі, скасування державної реєстрації земельної ділянки, пов'язані у зв'язку з повноваженнями зокрема, кадастрового реєстратора, що випливають із закону, яким Держгеокадастр України визначено держателем Державного земельного кадастру, а не із спірних правовідносин.
Незалучення ГУ Держгеокадастру України в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, жодним чином не вплинуло на можливість та обов'язок вказаного органу державної влади виконати рішення суду про задоволення позову.
Зауважує, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не обґрунтовано належним чином порушення інтересів останнього внаслідок незалучення його до участі у справі в якості третьої особи, а дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області містять ознаки зловживання процесуальними правами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці апелянта - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, прокуратури та відповідачки ОСОБА_2 , дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи у їх межах відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду є законним та обґрунтованим, у даному випадку відсутні підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ Держгеокадастру в Харківській області, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржене рішення суду відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав наступні мотиви свого рішення.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного призначення. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному об'єкту природно-заповідного фонду.
Право територіальної громади повернути земельну ділянку, яка знаходиться під об'єктом природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її передання на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України, приписи якого та практика їхнього застосування щодо повернення такої ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними.
Немає жодних підстав вважати, що як ОСОБА_1 , так і ФОП ОСОБА_2 , яка орендує вказану земельну ділянку не могли співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об'єктом на місцевості.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.09.2018 № 66434-СГ затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га, у тому числі рілля площею 2 га (кадастровий номер 6320484000:06:000:0243) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
На підставі вказаного наказу державним реєстратором Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В.В. 01.10.2018 прийнято рішення № 43612727 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 28200861.
На підставі договору оренди землі від 09.10.2018 ОСОБА_3 передано в оренду ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243, яка знаходиться на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що 17.10.2018 державним реєстратором Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В.В. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 43612727.
Прокурором доведено факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза її волею, як власника, та наявність порушеного права, у виді перешкод у здійсненні Барвінківській міській раді права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини 1 статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про цивільні інтереси права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та обов'язки. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Зазначене узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18 (провадження № 61-15078св19), від 10 вересня 2020 року у справі №757/66808/19-ц (провадження №61-10846св20), від 17 червня 2021 року у справі № 626/2547/19 (провадження № 61-18621св20).
Також, схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13.
Отже, виключно у разі встановлення, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права та інтереси особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 333/537/13 (провадження № 61-17767св19), від 28 липня 2021 року у справі № 649/582/18 (провадження № 61-6476св20).
Спір у даній справі виник у зв'язку з незаконним вибуттям земельної ділянки з земель природно-заповідного фонду орнітологічного заказника місцевого значення «Куплеватське» у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства з подальшою її передачею в оренду ФОП ОСОБА_2 . Предметом спору в цій справі є усунення перешкод Барвінківській міській раді Ізюмського району Харківської області як власнику земельної ділянки у користуванні та розпорядженні нею шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку, визнання недійсним укладеного ним договору оренди, а також скасування рішень про державну реєстрацію права власності та права оренди і скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї.
Рішення суду про задоволення позову прокурора оскаржено ГУ Держгеокадастру в Харківській області як особою, що не залучена до участі у справі, з тих підстав, що спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 на підставі його наказу від 18 вересня 2018 року, а також, що саме до його компетенції належить скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.
При цьому в якості підстав позовних вимог, які розглянув та встановив суд першої інстанції є відповідні рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Так, матеріалами справи встановлено, що відповідно до охоронного зобов'язання, зареєстрованого у Державному управлінні екологічної безпеки в Харківській області за № МЗор.-2-574 орнітологічний заказник «Куплеватське» розташований у Барвінківському районі, с.Мечебилове і входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.09.2018 № 66434-СГ затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га, у тому числі рілля площею 2 га (кадастровий номер 6320484000:06:000:0243) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
На підставі вказаного наказу державним реєстратором Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В.В. 01.10.2018 прийнято рішення № 43612727 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 28200861.
На підставі договору оренди землі від 09.10.2018 ОСОБА_3 передано в оренду ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243, яка знаходиться на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробнитцва, про що 17.10.2018 державним реєстратором Лозівської міської ради Харківської області Калинченко В.В. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 43612727.
Відповідно до ст. 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі статтею 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 9 Закону № 2456-XII, території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Згідно з частиною п'ятої статті 53 Закону № 2456-XII, території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з пунктами «а», «в» частини четвертої статті 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Частина 1 статті 150 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду.
Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв'язку з формуванням на цих земельних ділянках об'єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення).
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).
За результатами комісійного дослідження спеціалістів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна 2024 року за досудовим розслідуванням у вищевказаному кримінальному провадженні встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243 повністю (100 % площі - 2 га) розташовані у межах орнітологічного заказника місцевого значення «Куплеватське».
Межі орнітологічного заказника місцевого значення «Куплеватське» в натурі (на місцевості) не встановлені.
За інформацією Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації (лист від 02.08.2024 № 04.01-22/2142), відповідно до картографічних матеріалів земельна ділянка з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243 знаходиться в межах земельної ділянки, що входить до складу території орнітологічного заказника місцевого значення «Куплеватське».
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 6320484000:06:000:0243 розташована в адміністративних межах Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області та знаходиться на території орнітологічного заказника місцевого значення «Куплевацьке», а тому належить до земель, що мають особливий статус природно-заповідного фонду і є об'єктом комплексної охорони, на який розповсюджується особливий порядок надання та використання. Вказана земельна ділянка відведена у приватну власність фізичній особі ОСОБА_1 за рахунок земель природно-заповідного фонду.
Відповідно ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об'єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону № 2456-XII та інших нормативно-правових актів України заборонено.
З наведених підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території орнітологічного заказника місцевого значення «Куплевацьке», суперечить як статусу відповідного об'єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на здійснення такої діяльності на відповідних землях.
З 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, яким внесено відповідні зміни до статті 122 ЗК України, а також набрали чинності положення пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України.
Відповідно до пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно заповідного фонду.
Частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-XII (далі також Закон № 2456-XII) визначено, що межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Орнітологічний заказник місцевого значення «Куплевацьке» має статус об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.
Розпорядником земель комунальної власності, до яких відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення місцевого значення, після вказаних змін Закону є уповноважений орган територіальної громади, в інтересах якого прокурором було заявлений цей позов.
Наведені свідчить, суд першої інстанції встановив незаконну передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 наказом ГУ Держгеокадастру в Харківській області, а тому у даній справі вирішувались питання про права та обов'язки останнього станом на день виникнення спірних правовідносин, які були визначені у ст. 6 Закону України «Про . Станом на день розгляду спору судом Держгеокадастр має повноваження щодо ведення Державного земельного кадастру, що включає внесення відомостей, державну реєстрацію, землеустрій та топографо-геодезичні роботи, що стосуються всіх земель, включаючи землі природно-заповідного фонду. Однак, він наразі не є єдиним органом, який контролює землі природоохоронного значення, оскільки значна частина контролю за їх використанням та охороною покладається на інші органи, у даному випадку, на місцеву раду, ст. 6 вказаного Закону України в із змінами, які були внесені Законами № 1423-IX від 28.04.2021, № 2079-IX від 17.02.2022.
Отже, апелянт зберіг свої повноваження щодо ведення Державного земельного кадастру, яка наразі його ключовою функцією, яка охоплює всі види земель, а тому колегія суддів погоджується з тим, що оскарженим рішенням суду на день його ухвалення вирішено питання лише щодо його інтересів, які пов'язані з встановленням незаконності його рішенням та існуючих повноважень щодо ведення Державного земельного кадастру стосовно спірної земельної ділянки, в якому має бути відображена інформація стосовно іншого її цільового призначення, ніж це було на день ухвалення вищевказаних рішень щодо її приватизації, тобто не сільськогосподарського, а природоохоронного. Той факт, що у ГУ Держгаокадастра на день ухвалення у 2018 році не було актуальної інформації щодо дійсного природоохоронного призначення спірної земельної ділянки не свідчить про законність ухвалення вищевказаних рішень, оскільки така помилка у веденні державного кадастру не змінює дійсне природоохоронне призначення спірної земельної ділянки, що згідно наведених норм матеріального права виключає її використання з іншою метою - вирощування сільськогосподарської продукції та приватизацію з такою метою. Тому у даному випадку відсутні підстави для закриття апеляційного провадження у справи, а доводи скарги висновки суду не спростували,
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів відповідно до ст. 367 ЦПК України перевірила законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів скарги та визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 15 жовтня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді Ю.М.Мальований.
О.Ю.Тичкова.