Справа № 552/4535/22 Номер провадження 11-кп/814/774/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисникаОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 липня 2022 року за №62022170020000473, за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , на вирок Київського районного суду м. Полтава від 25 липня 2024 року,
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Куп'янськ Харківської обл., останнім відомим місцем проживання якої є адреса: АДРЕСА_1 , не судиму,
визнано винуватою та засуджено за ч.1 ст.111 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами України №1183-VII від 08 квітня 2014 року, №1689-VII від 07 жовтня 2014 року, які діяли на момент вчинення кримінального правопорушення) на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
Строк покарання ОСОБА_9 ухвалено обчислювати з моменту її затримання.
На підставі ст.54 КК України позбавлено ОСОБА_9 спеціального звання «підполковник поліції».
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за вчинення нею кримінального правопорушення за таких обставин.
Після повномасштабного збройного вторгнення на територію України, 27 лютого 2022 року ЗС країни-агресора - РФ, наблизилися до м. Куп'янськ Харківської обл. і з метою безперешкодного проходження колони військової техніки РФ вирішили залучити діючих працівників поліції Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області серед числа керівництва.
У цей день приблизно о 08 годині представник ЗС РФ зателефонував до чергової частини Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області, який на той час у зв'язку із пошкодженням адміністративної будівлі районного відділу поліції тимчасово дислокувався в будівлі Куп'янської міської ради за адресою: вул. Першого Травня, буд.1 м. Куп'янськ, і запропонував здійснити безперешкодний прохід колони військової техніки РФ через м. Куп'янськ Харківської обл., яке в подальшому було взято під контроль країни-агресора, та зберегти цілісність міста, зазначивши, що в інакшому разі буде проведено штурм міста.
ОСОБА_9 , обіймаючи посаду заступника начальника Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області, з особистих мотивів, діючи з прямим умислом, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, з власної ініціативи добровільно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та безпосередньо надала допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчинила державну зраду.
Так, уранці 27 лютого 2022 року ОСОБА_9 , діючи протиправно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень та без отримання будь-яких вказівок від керівництва Національної поліції, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради, поїхала для проведення перемовин із військовими РФ, де вступила з ними в злочинну змову.
У той же день приблизно о 09 годині ОСОБА_9 зателефонувала відповідальному по Куп'янському РВП ГУНП у Харківській області - начальнику СД Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_10 , і наказала здійснити його прибуття разом із іншими співробітниками РВП на трьох службових автомобілях до виїзду з м. Куп'янськ Харківської обл. у напрямку сел. Дворічної Харківської обл.
Виконуючи наказ заступника начальника Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області, ОСОБА_9 службовими автомобілями «Renault Duster», н.з. НОМЕР_1 , «Renault Dokker», н.з. НОМЕР_2 , та «Renault Dokker», н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_10 разом із поліцейськими Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 , а також ОСОБА_17 власним автомобілем прибули на місце, визначене ОСОБА_9 , а саме по автошляху Р 79 біля повороту до сел. Радьківка Куп'янського р-ну Харківської обл., де зустрілися з представником РФ.
Затим ОСОБА_9 в названий вище період часу в зазначеному вище місці разом із військовими РФ провела для присутніх вказаних вище співробітників поліції Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області інструктаж щодо маршруту переміщення військової техніки РФ та особового складу ЗС РФ вулицями м. Куп'янськ Харківської обл. у супроводі службових автомобілів Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області, тим самим ОСОБА_9 агітувала до співпраці з представниками окупаційної влади та переходу на бік ворога.
Окрім того, діючи з єдиним злочинним умислом, ОСОБА_9 видала усний незаконний наказ присутнім підлеглим працівникам поліції щодо здійснення на трьох службових автомобілях супроводу трьох колон військової техніки РФ із нанесеними на них позначками у вигляді латинської літери «Z», містом Куп'янськ Харківської обл. у напрямку м. Харків за наступними напрямами: автошлях Р79 - автодорога Т-2109 - вул. Давидова-Лучицького м. Куп'янськ - вул. Садова м. Куп'янськ - вул. Першого травня м. Куп'янськ - автошлях Р79 - пров. Шкільний м. Куп'янськ - вул. Харківська м. Куп'янськ; автошлях Р79 - автодорога Т-2109 - вул. Першого травня м. Куп'янськ - автошлях Р79 - пров. Шкільний м. Куп'янськ - вул. Харківська м. Куп'янськ та автошлях Р79 - вул. Леніна м. Куп'янськ - вул. Першого Травня м. Куп'янськ - автошлях Р79 - пров. Шкільний м. Куп'янськ - вул. Харківська м. Куп'янськ.
При цьому, ОСОБА_9 , перебуваючи в салоні службового автомобіля Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області «Renault Duster», під керуванням поліцейського ОСОБА_11 , супроводжувала головну колону військової техніки РФ, яка слідувала через центр м. Куп'янськ Харківської обл. у напрямку м. Харків, і незаконно наказала працівникам поліції в подальшому здійснювати супровід ворожої техніки в сел. Ківшарівка та сел. Куп'янськ-Вузловий Куп'янського р-ну Харківської обл.
Тобто, своїми умисними діями громадянка України ОСОБА_9 починаючи з 27 лютого 2022 рооку, будучи заступником начальника Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області, діючи з прямим умислом, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, з власної ініціативи, добровільно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та співпрацювала з представниками збройних формувань РФ, які здійснили окупацію м. Куп'янськ Харківської обл., забезпечивши становлення і зміцнення окупаційної влади РФ шляхом надання безпосередньої допомоги на шкоду Україні.
В апеляційних скаргах:
прокурор ОСОБА_8 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок Київського районного суду м. Полтава від 25 липня 2024 року та виключити з вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_9 - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд, визнавши ОСОБА_9 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення) - державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянкою України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України: переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, безпідставно повторно врахував обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої, вчинення нею кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану, оскільки вказана обставина передбачена в ч.1 ст.111 КК України (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення) як ознака цього кримінального правопорушення;
захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості, просить змінити вирок Київського районного суду м. Полтава від 25 липня 2024 року, виключити з вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_9 - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану, призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, в іншій частині вирок залишити без зміни. Такі вимоги обгрунтовує тим, що: суд першої інстанції при призначенні обвинуваченій покарання в порушення вимог кримінального закону врахував обставиною, яка обтяжує її покарання - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану, оскільки кваліфікуючою ознакою інкримінованого ОСОБА_9 злочину є його вчинення в умовах воєнного стану; призначене місцевим судом обвинуваченій покарання, з урахуванням відсутності обставин, що обтяжують покарання, наведених у вироку ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи ОСОБА_9 , не відповідає приписам ст.ст.50, 65 КК України внаслідок суворості.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги сторони обвинувачення, позицію захисника, який просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу, вивчила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційних скарг та дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення) - державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянкою України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України: переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст.23 КПК України й оціненими відповідно до ст.94 КПК України.
Такий висновок підтверджується показаннями ОСОБА_10 (поліцейського), який підтвердив те, що він особисто був присутній 27 лютого 2022 року на перемовинах ОСОБА_9 , за її вказівкою, з військовослужбовцями ЗС РФ на виїзді з м. Куп'янськ Харківської обл., після проведення яких йому та іншим поліцейським обвинуваченою було надано наказ щодо супроводження колони російської військової техніки містом.
Наведені вище показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_18 (поліцейського), про те, що 27 лютого 2022 року один зі службових автомобілів відділу поліції, в якому перебувала ОСОБА_9 , супроводжував колону російської військової техніки у м. Куп'янськ Харківської обл.
Свідок ОСОБА_17 (поліцейський) підтвердив показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_18 у тому, що в зазначений вище день відбувались перемовини обвинуваченої з представниками військ ЗС РФ на виїзді з м. Куп'янськ Харківської обл., після чого ОСОБА_19 надала йому та іншим поліцейським наказ про супроводження колони російської військової техніки містом. Сама обвинувачена перебувала в одному з автомобілів, які супроводжували цю колону.
Викладені вище обставини об'єктивно відповідають і показанням свідка ОСОБА_20 про те, що 27 лютого 2022 року ОСОБА_9 , перебуваючи на перемовинах з російськими військовослужбовцями на виїзді з м. Куп'янськ Харківської обл., телефонувала до відділу поліції та наказувала виділити службові автомобілі для супроводження колони російської військової техніки.
При цьому, свідок ОСОБА_21 (поліцейський) підтвердив те, що в указану вище дату обвинувачена разом із на той час мером м. Куп'янськ Харківської обл. ОСОБА_22 , домовилися про безперешкодне пересування містом військової техніки РФ.
Свідок же ОСОБА_23 (поліцейський) засвідчив те, що 27 лютого 2022 року ОСОБА_22 вказав про зміну керівництва відділу поліції від ОСОБА_24 до ОСОБА_9 28 лютого 2022 року на блок-посту російських військовослужбовців на виїзді з м. Куп'янськ йому повідомили про необхідність бути присутнім на нараді під головуванням ОСОБА_9 .
Також, як убачається з показань свідка ОСОБА_25 (поліцейського), 27 лютого 2022 року свідок ОСОБА_17 у телефонному режимі повідомив, що обвинувачена наказала йому їхати з ним на перемовини з військовослужбовцями РФ. Від жителів міста йому стало відомо, що містом рухалася колона російської військової техніки, яку супроводжував автомобіль поліції.
Свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 і ОСОБА_29 (поліцейські) надали аналогічні показання щодо підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення).
Показання зазначених вище свідків знаходять своє підтвердження і в протоколі огляду відеозапису з технічним носієм інформації від 18 травня 2022 року, в яких зафіксовано звернення на той час мера м. Куп'янськ Харківської обл. ОСОБА_22 щодо проведення перемовин та співпраці з представниками окупаційних військ, у тому числі за участю начальника поліції ОСОБА_9 (т.1 а.п.191-197).
Окрім того, факт перебування обвинуваченої 27 лютого 2022 року в межах території проведення перемовин із представниками окупаційних військ РФ та подальшого супроводження колон військової техніки РФ додатково підтверджується змістом протоколу огляду оптичного диску з додатками у вигляді технічноного носія інформації й таблиць від 21 червня 2022 року, отриманого від ПрАТ «ВФ Україна» в порядку тимчасового доступу до речей і документів, із відомостями щодо з'єднань мобільного телефону за належним ОСОБА_9 номером телефону: НОМЕР_4 (т.2 а.п.16-40).
Таким чином, викладені вище докази є взаємоузгодженими та підтверджують зміст один одного, через це об'єктивних підстав не довіряти їм немає та місцевий суд правильно поклав їх до доказової бази при ухваленні вироку. Підстави для висновку про неналежність, недопустимість чи недостовірність наданих стороною обвинувачення доказів, на підставі яких місцевим судом зроблено висновок про винуватість ОСОБА_9 , є відсутніми.
На переконання колегії суддів, установивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши докази по справі, в тому числі допитавши очевидців злочину, надавши доказам оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_9 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення).
Разом з цим, доводи прокурора та захисника про безпідставне визнання судом першої інстанції обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої, вчинення нею кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану, є обґрунтованими.
За змістом ч.1 ст.407, п.4 ч.1 ст.408 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції апеляційний суд змінює вирок у разі, якщо це не погіршує становища обвинуваченого.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України визнається застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно з вимогами ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення) - державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянкою України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: переходу на бік ворога в умовах воєнного стану.
Однак суд першої інстанції всупереч викладеному вище безпідставно врахував обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_9 , вчинення нею кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану, оскільки вказана обставина, виходячи зі змісту вчинених обвинуваченою злочинних дій, виступала безпосереднім їх елементом та невід'ємною частиною, відповідно є ознакою кримінального правопорушення, за вчинення якого визнано винуватою і засуджено ОСОБА_9 , що впливає на його кваліфікацію.
Наведене вище є неправильним застосуванням України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону, який не підлягає застосуванню, а тому оскаржуваний вирок належить змінити, виключивши з нього посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_9 - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану. Таке виключення не впливає на правильність і справедливість обраного обвинуваченій заходу примусу.
Так, доводи сторони захисту про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_9 не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 в умовах воєнного стану, повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну вчинила особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України, а саме, обіймаючи керівну посаду в правоохоронному органі, будучи підполковником поліції, добровільно, за власною ініціативою, умисно й цілеспрямовано вчинила державну зраду, здійснивши перехід на біг ворога, організувавши після попередньо проведених перемовин із військовослужбовцями РФ супроводження військової техніки та особового складу ЗС РФ вулицями м. Куп'янськ Харківської обл., надаючи накази поліцейським Куп'янського РВП ГУНП у Харківській області щодо вчинення таких дій та здійснюючи безпосередньо назване супроводження, що свідчить про надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та особи обвинуваченої. ОСОБА_9 не судима (а.п.62-63), за місцем служби характеризується негативно, як особа, яка вчинила кримінально дії проти, які підривають авторитет Національної поліції та були спрямовані на шкоду національній безпеці України, була звільнена з посади за вчинення дисциплінарного проступку (т.2 а.п.161), на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває (т.2 а.п.59-60). Обставини, які би пом'якшували, обтяжували її покарання, є відсутніми.
З огляду на викладені вище обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_9 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства шляхом призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі в максимальному розмірі та із застосуванням конфіскації всього майна, що є власністю обвинуваченої. Із урахуванням фактичних обставин цього кримінального провадження, будь-який інший вид покарання, не забезпечить мету покарання для ОСОБА_9 , особа, якої та вчинений нею злочин є особливо небезпечними, а також виконання завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, визначеним у ст.2 КПК України.
Таким чином, призначене обвинуваченій покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, принципам співмірності та індивідуалізації заходу примусу, є законним, справедливим і узгоджується з метою покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Підстави для його пом'якшення є відсутніми.
Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника - задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Полтава від 25 липня 2024 року щодо ОСОБА_9 змінити:
виключити з вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_9 - вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4