Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5083/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/241/25
Категорія ч.1 ст.369 КК України Доповідач ОСОБА_2
07 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальне провадження №12017060020000988 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 та прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 26 грудня 2023 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- за ч. 1 ст. 369 КК України (у редакції Закону України від 10.11.2015 № 770-VIII) та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
Звільнено ОСОБА_6 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 369 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Після набрання вироком законної сили, на підставі статей 96-1, 96-2 КК України, до речових доказів - грошових коштів у сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень, а саме: 40 купюр номіналом 500 гривень, застосовано спеціальну конфіскацію шляхом їх примусового безоплатного вилучення у власність держави.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судово-технічної експертизи документів № 1/844 від 02.06.2017, що склали 989 (дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 60 копійок.
Запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40000 грн., застосований до ОСОБА_6 , залишено в силі до набрання вироком законної сили.
Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень ухвалено повернути заставодавцю ОСОБА_10 .
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 28.04.2017 на грошові кошти у сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень, а саме: 40 купюр номіналом 500 гривень, залишено в силі.
Як встановив суд, у провадженні слідчого відділу Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області перебувало кримінальне провадження № 42017061020000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України за фактом передачі майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна», що перебувало у податковій заставі.
Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні прокурором, який здійснює повноваження прокурора та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017061020000002, в порядку ст. 36 КПК України надано письмове доручення працівникам Управління захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні.
Під час виконання вказаного доручення, 02.02.2017 працівниками УЗЕ в Житомирській області ДЗЕ НП України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в порядку ст. 93 КПК України підготовлено та вручено менеджеру ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет» ОСОБА_6 запит про надання інформації щодо обставин участі ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет» у реалізації арештованого майна BAT «Житомирський завод хімічного волокна» з долученням документів щодо взаємовідносин з вищевказаним товариством.
Отримавши вказаний запит, у невстановлений слідством час, місці та обставин у ОСОБА_6 виник прямий злочинний умисел, направлений на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовим особам за не проведення слідчих (розшукових) дій спрямованих на встановлення обставин участі ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет» у реалізації арештованого майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, 10.02.2017 у невстановлений слідством час, ОСОБА_6 прибувши до приміщення службового кабінету № 111 УЗЕ ДЗЕ НПУ, за адресою: м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, під приводом надання відповіді на запит, висловив пропозицію надання неправомірної вигоди службовим особам УЗЕ в Житомирській області ДЗЕ НПУ, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на реалізацію свого прямого злочинного умислу, направленого на надання неправомірної вигоди службовим особам, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 26.04.2017 близько 14 год 20 хв ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні службового кабінету № 111 УЗЕ ДЗЕ НПУ, що за адресою: м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, надав неправомірну вигоду службовим особам, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у вигляді 20 000 гривень (40 купюр номіналом 500 гривень), після чого був викритий працівниками УВБ в Житомирській області ДВБ Національної поліції України.
Таким чином, ОСОБА_6 надав неправомірну вигоду службовим особам, в розмірі 20 000 гривень за не проведення слідчих (розшукових) дій спрямованих на встановлення обставин участі ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет» у реалізації арештованого майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна».
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачуються у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчиненому за наступних обставин.
У провадженні слідчого відділу Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №42017061020000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України за фактом передачі майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна», що перебувало у податковій заставі.
У ході здійснення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні прокурором, який здійснює повноваження прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42017061020000002, в порядку ст.36 КПК України надано письмове доручення працівникам Управління захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки національної поліції України про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні.
Під час виконання вказаного доручення, 02.02.2017 працівниками УЗЕ в Житомирській області ДЗЕ НП України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в порядку ст. 93 КПК України підготовлено та вручено менеджеру ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет» ОСОБА_6 , запит №2/643/39/03-2017 від 27.01.2017 про надання інформації щодо обставин участі ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет» у реалізації арештованого майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» з долученням документів щодо взаємовідносин з вищевказаним товариством.
Отримавши вказаний запит, у невстановлений слідством час, місці та обставин у ОСОБА_6 виник прямий злочинний умисел направлений на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за не проведення слідчих (розшукових) дій спрямованих на встановлення обставин участі ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет» у реалізації арештованого майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище. 10.02.2017 у невстановлений слідством час, ОСОБА_6 прибувши до приміщенні службового кабінету №111 УЗЕ ДЗЕ Е1ГІУ, за адресою: м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, під приводом падання відповіді на запит, висловив пропозицію надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, а саме заступнику начальника відділу УЗЕ в Житомирській області ДЗЕ НПУ ОСОБА_11 та старшому оперуповноваженому УЗЕ в Житомирській області ДЗЕ НПУ ОСОБА_12 .
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на реалізацію свого прямого злочинного умислу, направленого на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 26.04.2017 близько 14 год. 20 хв. ОСОБА_6 перебуваючи в приміщенні службового кабінету №111 УЗЕ ДЗЕ НПУ, що за адресою: м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, падав неправомірну вигоду службовим особам, які займають відповідальне становище, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вигляді 20 000 гривень (40 купюр номіналом 500 гривень), після чого був викритий працівниками УВБ в Житомирській області ДВБ Національної поліції України.
Таким чином, ОСОБА_6 висловив пропозицію та надав неправомірну вигоду службовим особам, які займають відповідальне становище в розмірі 20 000 гривень за не проведення слідчих (розшукових) дій спрямованих на встановлення обставин участі ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет» у реалізації арештованого майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна».
Суд першої інстанції з обвинуваченням в частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.3 ст.369 КК України не погодився та перекваліфікував дії ОСОБА_6 на ч.1 ст.369 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок скасувати, а ОСОБА_6 виправдати та повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження.
На його переконання, посади, які займали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не належали до категорії "Б" згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу".
Вказує, що ОСОБА_6 усвідомлював, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є оперативними співробітниками Управління захисту економіки в Житомирській області, не розслідують справу стосовно продажу заставного майна ВАТ «Житомирський завод хімічне волокно», а лише виконують доручення слідчого та не можуть впливати на розслідування даної справи.
Стверджує, що посади т.в.о. начальників, заступників начальників відділів, старших опер уповноважених в Управліннях захисту економіки не відносились до посад, зазначених в примітках до статей 364, 368, 368-5, 369 КК України.
Стверджує, що ОСОБА_11 хоч і являвся службовою особою, як заступник начальника відділу протидії злочинам у галузях економіки, житлово-комунальному господарстві, аграрному секторі, лісовій галузі, сфері земельних відносин, інфраструктури та інтелектуальної власності управління захисту економіки в Житомирській області із відповідними посадовими обов'язками, проте не відносився до осіб, які займають відповідальне становище, з урахуванням положень п. 2 примітки ст. 368 КК України, оскільки не є керівником структурного підрозділу органу державної влади, про що помилково стверджує суд першої інстанції оскаржуваному вироку.
Захисник наголошує на тому, що суд першої інстанції, не взяв до уваги та не відобразив у вироку всіх показань свідка ОСОБА_13 .
Також, зазначає, що внаслідок невірної кваліфікації за ч. 3 ст. 369 КК України, за доктриною «плодів отруйного дерева», всі негласні слідчі (розшукові) дій на які посилається сторона обвинувачення є недопустимими.
Вказує, що негласна слідча (розшукова) дія проведена 25.04.2017 року, а протокол складено 23 травня 2017 року, тобто лише через двадцять дев'ять днів з дня закінчення негласної слідчої (розшукової) дії, що є порушенням положень частини 3 статті 252 КПК України.
Зауважує, що в протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо- та відеоконтроль особи від 23 травня 2017 року це не відображено, а також, не зазначено хто конкретно з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на дану особу спеціальне аудіо- відеоспостережне обладнання; не вказано яке конкретно обладнання для аудіо- відеоспостереження було встановлено на даних осіб.
На його переконання, стороною обвинувачення не надано клопотання про дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи всередині цих місць, а також, ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи.
Також, зауважує, що не надавалось дозволу на проведення аудіо- , відеоконтролю особи в середині публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи.
Захисник наголошує на тому, що встановлення технічних засобів аудіо-. відеоконтролю особи при обстеженні публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України ) може бути результатом такої слідчої дії, а не здійснюються для обстеження таких місць та не надає права здійснення аудіо-, відеоконтролю особи (втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома) без ухвали слідчого судді.
Стверджує, що жодних процесуальних документів щодо вручення зазначеним працівниками поліції технічних засобів для здійснення аудіо-, відеоконтролю відповідний орган не складав, і вони відсутні у матеріалах. А показань самих зазначених працівників поліції з приводу обставин кримінального провадження в цьому конкретному випадку явно недостатньо для винесення обвинувального вироку.
Вказує, що встановлені вище численні порушення вимог КПК України щодо проведення та законності проведення НСРД ставлять під сумнів допустимість такого доказу як дані протоколу про хід та результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатки до нього, оскільки, він отриманий не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Зауважує захисник, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б доводили добровільну згоду керівника ГУНП в Житомирській області на проникнення в службовий кабінет № 111 в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області чи ухвали слідчого судді.
Зазначає, що згідно з ч. 7 ст. 223 КПК України, обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих. Понятими не можуть бути працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження, а понятий ОСОБА_14 є працівником правоохоронного органу.
Захисник звертає увагу, що протокол затримання ОСОБА_6 та роз'яснення йому права на захист, було оформлено після проведення огляду місця події, що є порушенням прав на захист і призводить до недопустимості зібраних доказів.
Стверджує, що допущене порушення є істотним, за відсутності оформленого відповідно ст.208 КПК протоколу затримання, до проведення огляду місця події за участю ОСОБА_6 є безперечною підставою для поставлення під сумнів законності протоколу огляду місця події, на якому ґрунтується обвинувачення.
Наголошує, що відповідно до приписів ст. 86, 87, 89 КПК України, протокол огляду місця події від 25.04.2017 року та додаток до нього - відеозапис, грошові кошти в сумі 20 тис грн., висновок експерта № 1/844 від 02.06.2017 року є недопустимими доказами.
Окрім наведеного, суд першої інстанції не відобразив у вироку та не надав оцінки доводам захисника щодо ймовірності провокації злочину.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
Вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасування у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення, не правильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Стверджує, що суд належним чином не оцінив докази сторони обвинувачення, внаслідок чого необґрунтовано змінив кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369 КК України, не застосувавши закон України про кримінальну відповідальність, що підлягав застосуванню.
Вказує, що змінюючи кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 суд виходив фактично лише з показів обвинуваченого ОСОБА_6 який повідомив, що йому було не відомо, що один з поліцейських, які перебували у кабінеті під час його допиту, обіймає посаду заступника начальника відділу та належить до службових осіб, які займають відповідальне становище.
Зазначає, що ознайомлюючись та підписуючи протокол власного допиту, в якості свідка, ОСОБА_6 мав реальну можливість та був обізнаний про посаду особи яка здійснює його допит, зокрема що ОСОБА_11 займав посаду заступника начальника відділу УЗЕ в Житомирській області, що у свою чергу давало можливість усвідомлювати суспільно-небезпечність свого діяння.
На переконання прокурора, відповідно до ст. 62 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Що стосується доводів апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку, то слід зазначити наступне.
Захисник ОСОБА_7 отримав копію вироку 26.12.2023 року, а подав апеляційну скаргу 26.01.2023 року, що узгоджується з положень п.1 ч.2 ст.395 КПК України, а тому колегія суддів вважає, що захисник не пропустив строк на апеляційне оскарження вироку суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримала апеляційну скаргу сторони захисту та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу обвинувачення та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у наданні неправомірної вигоди службовій особі, обґрунтувавши це належним чином у вироку з посиланням на докази та надавши їм відповідну оцінку.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 надав пояснення, що у 2017 році обіймав посаду менеджера у ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет». У той час правоохоронними органами розслідувалось кримінальне провадження за фактом демонтажу майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна». Від працівників поліції отримав запит про надання відповідних документів та повістку про необхідність з'явитися до Управління поліції для допиту в якості свідка. 26.04.2017 прибув до кабінету в Управлінні поліції. У кабінеті перебувало двоє поліцейських, один з яких на комп'ютері друкував протокол допиту. Працівник поліції, який складав протокол допиту не представлявся та не повідомляв про свою посаду. Так само не називав свою посаду та посаду колеги інший поліцейський, який був присутній у кабінеті під час проведення допиту. Коли знайомився та підписував протокол свого допиту в якості свідка від 26.04.2017 в кабінеті Управління поліції, не звертав увагу на посаду поліцейського, який проводив допит. Про те, що поліцейський, який складав протокол його допиту, обіймає посаду заступника начальника відділу не знав. Дізнався про це від свого адвоката у ході досудового розслідування. Ніколи не мав ніякого відношення до правоохоронних органів, не знає структуру Національної поліції, а також повноважень поліцейських, які допитують осіб в якості свідків, прибув за повісткою як до звичайних працівників поліції. Показання щодо обставин надання неправомірної вигоди відмовився надавати, посилаючись на ст. 63 Конституції України, пояснивши, що не хоче коментувати ці події. У вчиненому розкаявся, просив суворо не карати.
Свідок ОСОБА_11 надав показання, що в 2017 році працював на посаді заступника начальника відділу Управління захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. У ході розслідування кримінального провадження за фактом демонтажу майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» виконував доручення слідчого чи прокурора, точно не пам'ятає, щодо отримання відповідної інформації та допиту осіб. При врученні запиту про надання документів, ОСОБА_6 висловив пропозицію щодо надання неправомірної вигоди. Про отримання пропозиції доповів керівництву. За даним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Пізніше, точної дати не пам'ятає, у робочому кабінеті після проведення допиту ОСОБА_6 в якості свідка, в рамках виконання вищезазначеного доручення, останній надав неправомірну вигоду, точну суму не пам'ятає, після чого був затриманий працівниками Управління внутрішньої безпеки.
Свідок ОСОБА_12 надав показання, що в 2017 році працював в Управлінні захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. У цей час, точної дати не пам'ятає, до Управління надійшло доручення від слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні за фактом демонтажу ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна». У ході виконання доручення викликався ОСОБА_6 для вручення запиту щодо надання необхідних документів. Під час отримання запиту ОСОБА_6 висловив пропозицію щодо надання неправомірної вигоди. Про отримання цієї пропозиції повідомили керівництво. За даним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У робочому кабінеті в будівлі ГУНП в Житомирській області працівниками БЕБ було встановлено два засоби для проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо фіксації неправомірних дій ОСОБА_6 . Також один із засобів був закріплений на його одязі. Через деякий час до службового кабінету прибув ОСОБА_6 , приніс відповідні документи та був допитаний у якості свідка. Після цього надав неправомірну вигоду в сумі 20 тисяч гривень та був затриманий.
Свідок ОСОБА_13 надала показання, що у 2017 році обіймала посаду директора ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет», яке займалося демонтажем майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна». Від правоохоронних органів на підприємство запити не надходили. Щодо обставин надання ОСОБА_6 неправомірної вигоди нічого не знає.
Доводи сторони захисту про те, що суд не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_13 , надані ним в судовому засіданні, є помилковими.
Крім того, зміст запису судового засідання 22 грудня 2023 року свідчить про те, що показання вказаного свідка викладено в оскарженому судовому рішенні з достатньою повнотою, без зайвої деталізації, відображено сутнісну (змістовну) складову показань, що має значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження за приписами ст. 91 КПК.
Водночас положеннями КПК не передбачено обов'язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що і було зроблено в цьому випадку.
Також, з матеріалів справи слідує, що свідок ОСОБА_13 являється директором ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет», а ОСОБА_6 був його підлеглим, а тому вказаний свідок зацікавлений в уникненні кримінальної відповідальності його знайомим.
Крім показань вказаних свідків, суд врахував:
Рапорт заступника начальника відділу УЗЕ в Житомирській області ДЗЕ НПУ підполковника поліції ОСОБА_11 від 10.02.2017 щодо отримання пропозиції від ОСОБА_6 про надання неправомірної вигоди.
Рапорт т.в.о. начальника відділу УЗЕ в Житомирській області ДЗЕ НПУ капітана поліції ОСОБА_12 від 10.02.2017 щодо отримання пропозиції від ОСОБА_6 про надання неправомірної вигоди.
-постанову від 25.02.2017 про доручення розслідування кримінального провадження № 12017060020000988 від 23.02.2017 групі слідчих.
Протокол огляду місця події від 26.04.2017 з відеозаписом, проведений слідчим СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області лейтенантом поліції ОСОБА_15 у службовому кабінеті № 111 УЗЕ ДЗЕ НПУ за адресою: м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, у ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 20 000 гривень (40 купюр, номіналом по 500 грн).
Витяг з наказ № 49 о/с від 15.02.2017 заступника Голови - начальника Департаменту захисту економіки НПУ генерала поліції третього рангу ОСОБА_16 про призначення ОСОБА_11 заступником начальника, ОСОБА_12 старшим оперуповноваженим відділу протидії злочинам у галузях економіки, житлово-комунальному господарстві, аграрному секторі, лісовій галузі, сфері земельних відносин, інфраструктури та інтелектуальної власності управління захисту економіки в Житомирській області.
Клопотання старшого слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_17 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10.04.2017, а саме обстеження публічно недоступних місць, шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи за адресою: м. Житомир вул. Старий бульвар, 5/3 Головне управління Національної поліції в Житомирській області, каб. №111.
Ухвалу слідчого судді апеляційного суду Житомирської області від 24.04.2017 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій з ОСОБА_6 , а саме обстеження публічно недоступних місць, шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи за адресою: м. Житомир вул. Старий бульвар, 5/3 Головне управління Національної поліції в Житомирській області, каб. №111.
Протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.05.2017 № 599/42-05/01-2017 на 5 арк. з долученими оптичними носіями інформації (диск) DVD-R інв. № 122 від 25.04.2017 та DVD-R інв. № 123 від 25.04.2017.
Клопотання про зняття грифу секретності від 20.06.2017 у кримінальному провадженні № 12017060020000988.
Протокол затримання ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні злочину від 26.04.2017.
Незгода сторони захисту з оцінкою судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об'єктивно вказують на вчинення підзахисним кримінального правопорушення, з метою уникнення останнім відповідальності за скоєне.
Доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість окремих доказів - наданих стороною обвинувачення є неспроможними, суд першої інстанції ретельно перевірив вказані доводи захисника про недопустимість доказів та порушення порядку їх збирання, які аналогічні доводам апеляційної скарги, що вже були предметом перевірки суду та не взяті до уваги через їх безпідставність.
Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів неспроможними колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Щодо недопустимості протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.05.2017 року № 599/42-05/01-2017 року слід зазначити наступне.
Свої доводи захисник ОСОБА_18 , обґрунтував тим, що ухвалою слідчого судді апеляційного суду Житомирської області від 24.04.2017 року надавався дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій з ОСОБА_6 , а саме обстеження публічно недоступних місць, шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи. Натомість, оперативними працівниками фактично проводився інший вид негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи.
Згідно з ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.
Відмінність аудіо-, відеоконтролю особи від спостереження за особою, річчю або місцем полягає у використанні аудіо-, відеозаписуючих пристроїв, встановлених всередині публічно недоступних місць для фіксації поведінки особи.
Частиною другою ст. 267 КПК України визначено, що публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.
Судом встановлено, що вказана негласна слідча (розшукова) дія проводилась у каб. №111, приміщення Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яке є публічно недоступним.
Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_12 у робочому кабінеті в будівлі ГУНП в Житомирській області працівниками БЕБ було встановлено два засоби для проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо фіксації неправомірних дій ОСОБА_6 та один із засобів був закріплений на одязі ОСОБА_12 .
За таких обставин, враховуючи, що аудіо-, відеоконтроль обвинуваченого здійснювався у публічно недоступному місці, чинним законодавством не визначено перелік способів та місць встановлення технічних засобів для обстеження таких місць, порушень у проведенні даної негласної слідчої дії не вбачається, з такими висновками суду погоджується і колегія суддів.
Що стосується відсутності письмової згоди керівника ГУНП в Житомирській області на проникнення до службового кабінету, то відповідно ч.1 ст.233 КПК України підставою для проникнення кабінету, яким є публічно недоступне місце стала ухвала слідчого судді апеляційного суду Житомирської області від 24.04.2017 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій з ОСОБА_6 , а саме обстеження публічно недоступних місць, шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи за адресою: м. Житомир вул. Старий бульвар, 5/3 Головне управління Національної поліції в Житомирській області, каб. №111.
Також апеляційний суд не погоджується з доводами сторони захисту про наявність підстав визнавати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону недотримання органом досудового розслідування 24-годинного строку передачі прокурору протоколу (ч. 3 ст. 252 КПК України) про результати НСРД.
Таке порушення не має суттєвого впливу на права обвинуваченого, зокрема й на захист, а отже, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону. При цьому, стороною захисту не наведено жодних аргументів про протилежне.
Щодо недопустимості протоколу огляду місця події від 26.04.2017 року, оскільки одним із понятих під час проведення цієї слідчої дії був залучений працівник правоохоронного органу, то слід зазначити наступне.(т.1 а.с.153-156)
Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.
Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
Враховуючи, що КПК України не передбачає обов'язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні, участь понятих при огляді місця події, який проводився у приміщенні Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яке є режимним об'єктом з обмеженим доступом, не була обов'язковою.
Аналогічна позиція викладено у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10.12.2020 року у справі № 473/2485/17.
Крім того, під час вказаної слідчої дії застосовувались технічні засоби відеокамера та до протоколу додано флеш карта, на якій міститься відеозапис.(т.1 а.с.156)
За таких обставин, протокол огляду місця події від 26.04.2017 року є належним та допустимим доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_6 .
Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що посади працівників УЗЕ в Житомирській області ДЗЕ НП України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 належать до категорії «Б», то слід зазначити наступне.
Згідно з приміткою 1 ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 3685, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування па державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до примітки 2 ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 3685, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
Судами встановлено, що ОСОБА_11 обіймав посаду заступника начальника відділу протидії злочинам у галузях економіки, житлово-комунальному господарстві, аграрному секторі, лісовій галузі, сфері земельних відносин, інфраструктури та інтелектуальної власності управління захисту економіки в Житомирській області і відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, що підтверджується витягом із наказу № 49 о/с від 15.02.2017 року.
ОСОБА_12 займав посаду старшого оперуповноваженого відділу протидії злочинам у галузях економіки, житлово-комунальному господарстві, аграрному секторі, лісовій галузі, сфері земельних відносин, інфраструктури та інтелектуальної власності управління захисту економіки в Житомирській області, що підтверджується витягом із наказу № 49 о/с від 15.02.2017 року та являється службовою особою відповідно статтею 6 Закону України "Про державну службу".(т.1 а.с. 214)
З огляду на викладене, доводи сторони захисту в цій частині є необґрунтованими.
Крім цього, апеляційний суд зважає і на те, що судом першої інстанції дії ОСОБА_6 виходячи з недоведеності його умислу на передачу неправомірної вигоди особам, які займають відповідальне становище були перекваліфіковані на ч.1 ст. 369 КК України, а та обставина, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є службовими особами правоохоронного органу жодних сумнівів не викликає та ніким не заперечується.
Твердження апелянта, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 жодним чином не могли вплинути на досудове розслідування у кримінальному провадженні по факту незаконних дій щодо майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна», що перебувало у податковій заставі є неспроможними.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні слідчого відділу Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області перебувало кримінальне провадження №42017061020000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України за фактом передачі майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна», що перебувало у податковій заставі.
Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні прокурором, який здійснює повноваження прокурора та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42017061020000002, в порядку ст. 36 КПК України надано письмове доручення працівникам Управління захисту економіки в Житомирській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні.
Під час виконання вказаного доручення, 02.02.2017 р. працівниками УЗЕ в Житомирській області ДЗЕ НП України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в порядку ст. 93 КПК України підготовлено та вручено менеджеру ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет» ОСОБА_6 запит про надання інформації щодо обставин участі ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет» у реалізації арештованого майна BAT «Житомирський завод хімічного волокна» з долученням документів щодо взаємовідносин з вищевказаним товариством.
Таким чином, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 мали змогу вплинути на хід досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017061020000002, оскільки проводили в його рамках слідчо (розшукові) дії спрямовані на встановлення обставин участі ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет» у реалізації арештованого майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна», а ОСОБА_6 у 2017 році обіймав посаду менеджера у ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет».
Крім того, коли ОСОБА_6 представлявся ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , він вказав, що представляє інтереси ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет», про що вказав ОСОБА_11 в судовому засіданні суду першої інстанції 07.11.2017 року.
Твердження захисника, що суд у вироку помилково вказав, що ОСОБА_6 у 2017 році був один із засновників ТОВ «Ходорів-Тернопільвтормет», а він був лише менеджером не спростовують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
Доводи захисника ОСОБА_18 про те, що ОСОБА_6 не зміг пояснити за що давав гроші працівникам УЗЕ в Житомирській області ДЗЕ НП України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовані поясненнями працівників УЗЕ, які в судовому засіданні 07.11.2017 року чітко вказали, що ОСОБА_6 запропонував неправомірну вигоду за невтручання у демонтаж приміщень.
Вказані пояснення свідків підтверджуються і матеріалами кримінального провадження, з яких вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 мали змогу вплинути на хід досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017061020000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України за фактом передачі майна ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна», що перебувало у податковій заставі.
Що стосується аргументів сторони захисту, про порушення права на захист ОСОБА_6 при його затриманні, то слід зазначити наступне.
Проведення огляду місця події до складання протоколу затримання не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 223 КПК України, огляд місця події належить до невідкладних слідчих (розшукових) дій, які можуть проводитися до повідомлення особі про підозру чи її затримання.
На момент огляду місця події ОСОБА_6 ще не мав статусу затриманого у розумінні ст. 209 КПК України, тому обов'язок роз'яснення прав, передбачених ст. 42 КПК України, ще не виникав.
Відтак, складання протоколу затримання вже після проведення огляду не вплинуло на забезпечення права на захист та не є істотним порушенням вимог КПК у розумінні ст. 87 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник вказує, що стороною обвинувачення не надано клопотання про надання дозволу на проведення аудіо-, відеконтролю особи в середині публічно недоступних місць, однак в матеріалах судової справи мітиться вказане клопотання старшого слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_17 (т.1 а.с. 220-221)
Також в матеріалах судової справи наявна ухвала слідчого судді Апеляційного суду Житомирської області ОСОБА_19 №137/9 від 24.04.2017 року про задоволення вказаного клопотання слідчого та надання дозволу на обстеження публічно недоступних місць, шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи за адресою АДРЕСА_2 , Головне управління Нацполіції в Житомирській області, кабінет 111.(т.1 а.с.235-236)
Крім того, твердження захисника, що вказана ухвала слідчого судді не надавала дозволу на проведення аудіо-, відеконтролю особи в середині публічно недоступних місць є помилковими, оскільки зі змісту ухвали слідує, що надано дозвіл на обстеження публічно недоступних місць, шляхом таємного проникнення в них, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи, що повністю узгоджується з слідчими діями, які було проведено.
Щодо перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч.3 ст. 369 КК України на ч.1 ст. 369 КК України, з чим не погоджується прокурор, то суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України, тобто у наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди.
Натомість суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 , що викладена в обвинувальному акті за ч.3 ст. 369 України не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду даного кримінального провадження, та за недоведеності кваліфікуючої ознаки надання службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди, дії такого були перекваліфікувані на ч.1 ст. 369 КК України
За частиною 1 статті 369 КК України кримінально караними є пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, а за частиною 3 статті 369 КК України - це діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб.
Суб'єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом, згідно з яким особа усвідомлює пропозицію, обіцянку чи дачу саме службовій особі, яка займає відповідальне становище незаконну вигоду за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанні наданої їй влади чи службового становища.
Кримінальна відповідальність за порушення заборони щодо надання неправомірної вигоди службовій особі органу державної влади, яка займає відповідальне становище, настає в тому разі, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв'язку з можливостями її посади, значущості, статусності та вагомості цієї посади, переконаності особи, яка надає неправомірну вигоду, у тому, що мети, яку вона переслідує, буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає зазначена посадова особа. Наведене узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду (ухвала Верховного Суду від 01 вересня 2021 року, справа №462/6084/18, провадження №51-824 км 21)
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції при дослідженні доказів вірно встановлено, що ОСОБА_6 не володів інформацією про посаду, яку обіймав ОСОБА_11 , не був ознайомлений із його службовими повноваженнями, останній під час розмов не називав свою посаду, крім того під час зустрічі ОСОБА_11 перебував у цивільному одязі.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Доводи сторони захисту з приводу провокації злочину колегія суддів вважає необґрунтованими, адже підбурювання має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення кримінального правопорушення, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочинних дій, які б інакше не були вчинені. У матеріалах справи немає таких відомостей, і в апеляційній скарзі сторони захисту конкретних обставин цьому не наведено.
Згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим для свого захисту («процесуальний критерій провокації»).
Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01).
Аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», Суд вивчає мотиви, що виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, Суд встановлює, чи були об'єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.
Так, спростовуючи доводи сторони захисту стосовно провокації злочину правоохоронними органами, колегія суддів зауважує, що кримінальна відповідальність за порушення заборони щодо надання неправомірної вигоди службовій особі настає в тому разі, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що дає її саме такій особі, й у зв'язку з можливостями її посади, значущістю, статусністю та вагомістю цієї посади, переконана в тому, що мету, яку вона переслідує, буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає зазначена посадова особа.
Таким чином, судом першої інстанцій обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_6 усвідомлював, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є службовими особами правоохоронного органу і саме у зв'язку з цим пропонував їм неправомірну вигоду за невтручання у демонтаж приміщень.
До того ж встановлено відсутність провокативних дій з боку працівників правоохоронних органів, врахувавши показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зокрема, які повідомили у судовому засіданні, що ОСОБА_6 вже пропонував їм неправомірну вигоду, з метою невтручання в демонтаж підприємства, однак вони категорично відмовились.
З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що за обставин цього кримінального провадження злочинні дії були би вчинені ОСОБА_6 і без втручання правоохоронних органів, які з початку досудового розслідування діяли у пасивний спосіб, не справляючи на обвинуваченого такого впливу, який би спонукав його до вчинення кримінального правопорушення.
Інші доводи апеляційних скарг також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України.
Судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким, особливості й обставини його вчинення, обставину, що пом'якшує покарання-щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
З огляду на викладене, суд вважає, що попередження нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції ОСОБА_6 від суспільства, з погоджується і колегія суддів.
Враховуючи, що строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України (у редакції Закону України від 10.11.2015 № 770-VIII) закінчився, вказане кримінальне правопорушення не входить до переліку злочинів, який міститься у ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується - суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: