"15" жовтня 2025 р.
м. Київ
справа № 755/19807/25
провадження № 2-а/755/681/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, скасування рішення про примусове повернення до країни походження та заборону в'їзду, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, скасування рішення про примусове повернення та заборону в'їзду, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.09.2025 року відповідачем відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, прийнято постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП, накладено адміністративне стягнення та одразу 24.09.2025 року відносно позивача прийнято рішення про примусове повернення та заборону в'їзду на територію України строком на 3 роки. Проти винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не заперечує. Позивачем мотивовано свою заяву тим, що він приїхав в Україну з метою лікування, яке в Україні є біль дешевим та доступним ніж в Молдавії. Позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу отримання дозволу на проживання, однак отримував усну відмову у прийнятті документів. Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач не врахував, що позивачем незначно перевищено строк перебування на території України, а обставини справи не кореспондуються з кваліфікаційними ознаками для примусового повернення в країну походження. Зважаючи на викладене, відображено невірні обставини, які не відповідають дійсності, а тому прийняті рішення позивач вважає протиправними.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, скасування рішення про примусове повернення до країни походження та заборону в'їзду.
Відповідач Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області не скористався процесуальним правом подачі письмового відзиву на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 24.09.2025 року на підставі протоколу про адміністративне правопорушення Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МКМ 017492 про притягнення громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 100,00 грн., та постановою встановлено, що 24.09.2025 року о 08.30 год. за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, б. 44 (хост) виявлено громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а сам6 проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.
24.09.2025 року Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області вирішено примусово повернути до країни походження або до третьої країни громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно змісту рішення від 24.09.2025 року встановлено, що 24.09.2025 року співробітниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області виявлено громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Вході опитування, іноземний громадянин пояснив, що прибув в Україну 12.05.2025 року через ПП «Могилів-Подільський» автомобільним транспортом з приватною метою. На території України не працевлаштований, родичів не має, після закінчення законного терміну перебування, територію України не покинув, з питань оформлення повідки на тимчасове проживання, дозволу на імміграцію в Україну не звертався, документи на продовження терміну перебування в Україні не подавались, документи на набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, не подавав.
24.09.2025 року Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області вирішено заборонити громадянину Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзд в Україну строком на три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним законодавчим актом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI.
Статтею 4 даного Закону, визначений виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Зокрема, відповідно до положень ч. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Згідно змісту ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 5 вищезазначеної Інструкції, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: - дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; - дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; - якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; - затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», визначено перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення іноземця або особи без громадянства, цей перелік є вичерпним.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 24.09.2025 року про примусове повернення до країни походження, оскільки з часу спливу строку законного перебування позивача на території України, до моменту винесення рішення від 24.09.2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 не вживав жодних заходів для легалізації свого проживання (перебування) на території України, стверджувати про його законне перебування/проживання в Україні підстав немає. При цьому, певні обставини (запровадження воєнного стану в Україні, тощо), на переконання суду, не змінюють обставин того, що позивач не вчиняв жодних передбачених законодавством дій, задля легалізації свого проживання в Україні. Доказів на підтвердження доводам позивача матеріали справи не містять. При цьому, судом також встановлено, що із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач не звертався, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не отримував. Доказів протилежного позивачем не надано, так як і не надано належних та допустимих доказів вчинення ним дій з легалізації свого перебування на території України.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що головний спеціаліст Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Безатосний В. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а тому, правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення позивача до країни походження або до третьої країни від 24.09.2025 року відсутні.
Частиною другою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.
Вказаний перелік підстав для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України № 353/271/150 від 23.04.2012 (далі - Інструкція).
Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
З аналізу норм діючого законодавства вбачається, що уповноважені органи державної влади (міграційні органи, органи Служби безпеки України, органи охорони державного кордону), приймаючи рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни проходження, не зобов'язані одночасно приймати рішення й про заборону в'їзду цієї особи на територію України.
Встановлена частиною другою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» можливість прийняття рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну свідчить про наявність в органу Державної міграційної служби дискреційних повноважень. Тобто, суб'єкту владних повноважень надається свобода, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих рішень.
Виходячи з конструкції правової норми, закріпленої в частині другій статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну не є обов'язковою санкцією, а являється факультативною, яка може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження, за наявності передбачених Законом підстав.
При цьому, статтею 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не визначено підстави для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, а лише передбачено можливість встановлення такої заборони строком на 3 роки, у випадку прийняття рішення про примусове повернення.
За таких обставин, що при прийнятті рішення про заборону в'їзду на територію України іноземця або особи без громадянства, щодо яких приймається рішення про примусове повернення в країну походження, суб'єкт владних повноважень повинен керуватися передбаченими законом підставами для заборони в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, які визначені в статті 13 Закону.
Частиною першою статті 26 Закону визначено, що іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у їх діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 755/2810/19, згідно з усталеною судовою практикою, у рішеннях суб'єктів владних повноважень з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються та вмотивування. Органи зобов'язані належним чином обґрунтовувати свої рішення, і хоча не вимагається повної його деталізації, але ж вони повинні відповідати на основні питання, які вирішується.
Таким чином, суд вважає неправомірним рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 24.09.2025 року про заборону громадянину Республіки Молдова ОСОБА_1 в'їзду на територію України строком на 3 роки, - оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем проступку, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку. Тобто матеріали справи не містять докази, які свідчать про наявність достатніх підстав для застосування до позивача заборони в'їзду в Україну терміном на три роки, тобто оскаржуване рішення в частині строку заборони в'їзду на територію України прийнято без дотримання принципу обґрунтованості та пропорційності свого рішення.При цьому, порушений позивачем законодавчо встановлений порядок перебування на території України є достатньою підставою для застосування заходів у вигляді примусового повернення у країну походження, та у спірних правовідносинах є необхідним і достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення, без необхідності заборони в'їзду в Україну терміном на три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, скасування рішення про примусове повернення до країни походження та заборону в'їзду підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 9, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 1, 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ст.ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, скасування рішення про примусове повернення до країни походження та заборону в'їзду, - задовольнити частково.
Скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 24.09.2025 року про заборону громадянину Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзду на територію України строком на 3 (три) роки.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Суддя: В.І. Галаган