"15" жовтня 2025 р.
м. Київ
справа № 755/18456/25
провадження № 2/755/13629/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - ТОВ «Кошельок») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 3566410967-548876 від 16.12.2021 року про надання кредиту в розмірі 13 444,87 грн., та позивач просить стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що між сторонами був укладений Кредитний договір № 3566410967-548876 від 16.12.2021 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 050,00 грн., строком на 14 днів, зі сплатою процентної ставки 4% річних.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилась заборгованість станом на 21.09.2025 року у розмірі 13 444,87 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 775,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 8 669,87 грн., що становить предмет спору.
24 вересня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ОСОБА_1 не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 3566410967-548876 від 16.12.2021 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 050,00 грн., строком на 14 днів, зі сплатою процентної ставки 4% річних.
Позивачем виконано умови Договору та видано відповідачу грошові кошти в сумі 6 050,00 грн., що підтверджено підтвердженням платежу від 16.12.2021 року.
Таким чином, між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки відповідачем не виконано зобов'язання за електронним кредитним договором № 3566410967-548876 від 16.12.2021 року, внаслідок чого виникла заборгованість 13 444,87 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 775,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 8 669,87 грн..
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 536, 598, 599, 612, 625, 629, 1048 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-он, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А) заборгованість за Договором № 3566410967-548876 від 16.12.2021 року у розмірі 13 444,87 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а всього на загальну суму 15 867 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 27 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 15 жовтня 2025 року.
Суддя: В.І. Галаган