Номер провадження 2/754/10627/25
Справа № 754/17174/25
15 жовтня 2025 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про повернення безпідставно набутого майна,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про повернення безпідставно набутого майна, посилаючись, серед іншого, на положення ЗУ «Про захист прав споживачів».
Ознайомившись з позовною заявою, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів».
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Статтями 28, 30 ЦПК України передбачена підсудність справ за вибором позивача та виключна підсудність, де передбачено перелік певних категорій справ, за якими сам позивач вибирає територіально суд, але лише той, який передбачено за цією нормою.
Правила виключної підсудності виключають можливість застосування при пред'явленні позову норм інших видів підсудності - загальної, альтернативної, договірної і підсудності пов'язаних між собою вимог. У разі конкуренції правил підсудності, повинні застосовуватися правила виключної підсудності. Аналогічні положення містяться у ч.16 ст.28 ЦПК України, відповідно до якої позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст.30 цього Кодексу.
Згідно ч.5 ст.28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, суддя дійшов висновку про звернення позивача до Деснянського районного суду м. Києва із порушенням правил підсудності розгляду справ даної категорії, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказала свою адресу: АДРЕСА_1 . Однак, жодних доказів про те, що вказана адреса є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача до позовної заяви не додано. Крім того, згідно витягу з Реєстру територіальної громади м.Києва позивач за вказаною адресою не зареєстрована. Також, у позові не зазначено адреси реєстрації місця проживання позивача.
Згідно з ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Як вбачається з відповіді № 1887136 від 14.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, а також долученої до позову копії паспорту позивача, вона має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачем у справі є АТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д, що за адміністративно-територіальним поділом відноситься до Печерського району м.Києва.
Наведене свідчить, що ані позивач, ані відповідач не мають зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання/знаходження на території Деснянського району м.Києва.
Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто від місця, де вона тимчасово не проживає, а знаходиться.
1 грудня 2021 року набрав чинності Закон України від 5 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі Закон № 1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
Декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади.
З метою реалізації положень Закону № 1871-IX, 7 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (набрання чинності 14 березня 2022 року), якою затверджено:
Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування),
Порядок створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад,
Порядок електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.
Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/ реєстрації місця проживання (перебування) визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), який також встановлює форми необхідних для цього документів.
Декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи, видача витягу з реєстру територіальної громади, здійснюється органом реєстрації на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідного виконавчого органу сільської, селищної або міської ради.
Жодних належних доказів декларування/реєстрації місця проживання (перебування) позивача на території Деснянського району м.Києва позовна заява не містить.
Крім того, відсутні належні докази того, що місцем заподіяння шкоди чи виконання договору є адреса, розташована у Деснянському районі м.Києва.
В зв'язку з викладеним, а також виходячи зі змісту заявлених вимог про повернення безпідставно набутого майна, підстави для пред'явлення даного позову саме до Деснянського районного суду м.Києва як по територіальній, так і по предметній підсудності - відсутні.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина 1 статті 378 Цивільного процесуального кодексу України).
Пунктом 1 ч.1 ст.31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи вищезазначене, захищаючи при цьому права та інтереси як позивачів, так і відповідача по справі, сприяючи справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду справи повноважним складом суду, суд приходить до висновку, що дана справа не підсудна Деснянському районному суду м.Києва, а тому повинна бути передана на розгляд до Печерського районного суду м.Києва за місцезнаходженням відповідача. При цьому право позивача на доступ до правосуддя не є порушеним чи обмеженим, оскільки справа передається за зареєстрованим місцем проживання позивача. При цьому необхідно зауважити про те, що справа передається в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (м.Києва), відтак, право позивача на доступ до правосуддя не є порушеним чи обмеженим. Крім того, позивач в разі необхідності має можливість приймати участь у розгляді справи в режимі відео конференції та використовувати інструменти системи «Електронний суд».
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 28, 30, 31, 32, 187, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
Цивільну справу № 754/17174/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про повернення безпідставно набутого майна - передати на розгляд Печерському районному суду м.Києва за підсудністю для розгляду по суті.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: