Номер провадження 3/754/3519/25
Справа №754/7029/25
Іменем України
14 жовтня 2025 року
суддя Деснянського районного суду м. Києва Банах О.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП,-
07.05.2025 до Деснянського районного суду м. Києва від Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 квітня 2025 року серії ЕПР1 №307580, 21 квітня 2025 року о 13 годині 35 хвилин в м. Києві по вул. Крайній, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi 100, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом тесту приладу алкотестер Драгер №5227, результат - 3.00 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 квітня 2025 року серії ЕПР1 №307547, 21 квітня 2025 року о 13 годині 35 хвилин в м. Києві по вул. Крайній, 1, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Audi 100, державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з транспортним засобом Лексус 350, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Вказані протоколи складені інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку 2 УПП в місті Києві старшим лейтенантом поліції Палієнком В.М.
В ході підготовки справи до судового розгляду було переглянуто наявні в матеріалах справи відеозаписи, з яких не вбачається перебування водія ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу Audi 100, державний номерний знак НОМЕР_1 , як під час вчинення адміністративних правопорушень, так і після них. Проте, працівник поліції, згідно наявного відеозапису, складаючи протоколи про адміністративні правопорушення, запевняв учасників події, які оспорювали факт перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, про те, що буде витребувано відеозапис з вуличних камер відеоспостереження, на яких зафіксовано факт перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля в момент скоєння правопорушень.
Крім того, з пояснень потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що він у своєму автомобілі Лексус 350, державний номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Крайній стояв на світлофорі, в якийсь момент відчув сильний удар в задню частину автомобіля, позаду був автомобіль Ауді, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого намагався поїхати, він його зупинив, з пасажирської сторони вийшла жінка та повідомила, що вони поспішають, а коли відкрились водійські дверцята з автомобіля випав водій, в подальшому пересів на пасажирське місце, зазначає, що водій автомобіля Ауді, напевне, був у стані алкогольного сп'яніння. Зазначає, що має фото та відео докази.
Однак, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, які були надані до суду, ні відеозаписів з вуличних камер відеоспостереження, на яких було б зафіксовано факт перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля в момент скоєння правопорушень, ні інших доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, немає.
У зв'язку із зазначеним, суд, дослідивши матеріали справи в порядку ст. 278 КУПАП, прийшов до висновку про необхідність повернення справи на додаткову перевірку.
04 червня 2025 року постановою Деснянського районного суду м. Києва справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 було повернуто на доопрацювання до Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України для проведення додаткової перевірки та належного оформлення.
20 серпня 2025 року адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 повернуто після доопрацювання разом із долученою довідкою поліцейського взводу № 2 роти №3 батальйону № 3 полку №1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта Васечко Л .
Суду не надано відеозапис з вуличних камер відеоспостереження на яких зафіксовано факт перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля в момент скоєння правопорушень.
Разом з тим, в довідці зазначається що відповідно до пункту 9.2 Положення «Про комплексну систему відеоспостереження міста Києва», затвердженого рішенням Київської міської Ради від 05.07.2018 року за №1195/5259 зі змінами та доповненнями - дані отримані із засобів відео фіксації в Системі, зберігаються в термін до тридцяти календарних днів. Надалі записи з відео, знищуються Системою в автоматичному режимі. На цей час на сервері відсутній архів відеозапису з камер, розташованих за вказаною у запиті адресою. Враховуючи вищезазначену інформацію, задовільнити запит неможливо.
В судове засідання, призначене на 14.10.2025 року на 09 годину 30 хвилин, ОСОБА_1 вчергове не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
З будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
Повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи на 14.10.2025 року о 09:30 год. на 13.05.2025, 04.06.2025, 23.09.2025 було здійснено смс повістками у застосунок «Viber», про що свідчать довідки про доставку смс повідомлення.
Крім того, повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи на 14.10.2025 року о 09:30 год. було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Деснянського районного суду м. Києва).
Також ОСОБА_1 був повідомлений працівниками поліції, що справа розглядатиметься в Деснянському районному суді, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення.
Практикою Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи, що згідно з ч.2 ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, відносяться до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, суддя вважає неявку ОСОБА_4 , способом затягування розгляду справи з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності, а тому вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності останнього.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, суд при розгляді даної справи враховує позицію Верховного Суду, відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18, де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах «Олександр Шевченко проти України» (заява № 8371/02, п.27, та «Трух проти України» заява № 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти росії» від 05.02.2004 року).
Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки, з одного боку, забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого - своєчасне вжиття заходів, спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Отже, відповідно до ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При вирішенні питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, слід виходити з такого.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису, який міститься в матеріалах адміністративної справи, не вбачається перебування водія ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу Audi 100, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час вчинення адміністративних правопорушень.
Також в матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься письмове пояснення ОСОБА_5 , яка стверджує, що саме вона керувала автомобілем Audi 100, державний номерний знак НОМЕР_1 , не побачила світлофор, та зачепила транспортний засіб Лексус 350, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який відповідно до ст. 251 КУпАП є одним з доказів у справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Відповідно до п.12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, Протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписано також цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.
Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких належить забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до п.22 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є водій транспортного засобу.
Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, для встановлення складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідним є підтвердження факту перебування автомобіля в русі з одночасним перебуванням за його кермом саме особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також підтвердження факту перебування особи у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмова від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься диск з відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського №307580. З наявних записів вбачається, що факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 не зафіксовано. Отже, працівниками поліції не було вжито належних заходів з метою встановлення особи, яка дійсно керувала транспортним засобом та могла бути причетною до дорожньо-транспортної пригоди, а відтак, суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність учинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі Тейшейра де Кастор проти Португалії від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі Шабельник проти України від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах Гурепка проти України (N2) від 08 квітня 2010 року, Лучанінов проти України від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Порушення працівниками поліції визначеного порядку ідентифікації та встановлення особи, яка дійсно керувала транспортним засобом, унеможливлює притягнення до відповідальності особи, стосовно якої складено протокол.
За вимогами ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №307580, складений стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 та протокол серії ЕПР1 №307547 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі щодо його достовірності.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачиться на її користь.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, суд не вбачає переконливих доказів, які б доводили наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 , ст. 124 КУпАП.
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява F 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України від 21.07.2011 року; стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Отже, слід дійти до висновку про необхідність закриття провадження у справі в зв'язку з відсутність складу адміністративного правопорушення.
За викладеним, керуючись ст.ст. 247 п.1, 284 ст.ст. 124, п.1 ч. 1 ст. 247, 283-285 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.Л. Банах