ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19007/25
провадження № 3/753/6829/25
"09" жовтня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Бондаренко М.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановила:
До Дарницького районного суду м. Києва 10 вересня 2025 року після автоматизованого розподілу надійшов протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення від 16 серпня 2025 року серії ГП № 295738, ОСОБА_1 16 серпня 2025 року керуючи транспортним засобом «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1 , надавав послуги таксі з перевезення пасажирів без одержання ліцензії на провадження цього виду господарської діяльності, тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Він пояснив, що у ніч 16 серпня 2025 року під час дії комендантської години, керував автомобілем «Hyundai Sonata». Як пояснив, він не займався наданням послуг з перевезення пасажирів за оплату, а лише підвозив знайому своєї подруги, яка посварилася зі своїм хлопцем і просила його допомогти дістатися додому. ОСОБА_1 зазначив, що є волонтером громадського формування Патріоти України, бере участь у перевезенні гуманітарних вантажів для військових, тому мав відповідну перепустку для пересування під час комендантської години. Він наполягав, що того вечора він не вчиняв нічого протиправного, а дії працівників поліції вважає незаконними, оскільки його безпідставно зупинили, не повідомили про причину зупинки, не роз'яснили права, не допустили адвоката і склали протокол без його участі.
Адвокатка Дзюба Д.В. під час судового розгляду просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вона зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення складено з істотними порушеннями вимог закону. На її думку, поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 його права, не надали можливості скористатися правовою допомогою адвоката та не оформили вилучення перепустки належним чином. Окрім цього, адвокатка стверджувала, що поліцейські безпідставно зробили висновок про надання послуг з перевезення пасажирів за оплату, оскільки відсутні будь-які докази передачі грошових коштів чи систематичного здійснення господарської діяльності. Як вона вказала, поїздка мала одноразовий характер за проханням знайомої ОСОБА_1 і не може свідчити про провадження підприємницької діяльності без державної реєстрації. Також вказувала, що поведінка поліцейських під час зупинки та складання матеріалів справи порушувала права ОСОБА_1 , його було фактично затримано, доставлено до відділення без відповідних процесуальних документів, а протокол складено без його участі. На додаток також вказала, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 займається волонтерською діяльністю, допомагає військовим та перевозить гуманітарні вантажі, що підтверджується відповідними документами. Як підсумок, адвокатка посилалася на те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт надання послуг за оплату чи одержання прибутку, тому відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративні правопорушення, дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 16 серпня 2025 року ГП № 295738, складений стосовно ОСОБА_1 , пояснення свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , скріншоти переписок, DVD-R диск з відеозаписом з місця події.
Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
Так, ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
З диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП випливає, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законом.
Зокрема, відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено, що за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Також відповідно до пункту 24 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
У ст. ст. 1, 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
Ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.
Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів, в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі або надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення.
Статтею 39 цього ж Закону передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Отже, здійснення перевезення таксі потребує ліцензування і здійснення такої діяльності без ліцензії є підставою для притягнення особи до відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 164 КУпАП.
Як встановлено із відеозапису із бодікамер, ОСОБА_1 був зупинений під час дії комендантської години 16 серпня 2025 року, о 02 год. 30 хв.
Під час перевірки у салоні автомобіля на передньому пасажирському сидінні перебувала жінка ОСОБА_2 . Працівники поліції почали з'ясовувати, ким вона є для водія, однак спочатку ОСОБА_2 уникала відповіді та повідомила, що не має при собі жодних документів.
При цьому вже на 03:20 хв. відеозапису пасажирка під час особистої розмови без жодного примусу підтвердила, що скористалася послугами таксі, викликавши автомобіль через месенджер, а водій ОСОБА_1 здійснював перевезення за оплату у сумі 3 000 грн.
У той же час, на противагу доводам адвокатки, спілкування між поліцейськими та пасажиркою ОСОБА_3 від початку зупинки і до цього моменту відбувалося у спокійній формі, без психологічного чи фізичного тиску.
Після цього пасажирка надала письмові пояснення, а стосовно водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
На 34-й хвилині відеозапису зафіксовано момент вручення ОСОБА_1 копії протоколу та роз'яснення йому процесуальних прав.
Вже у подальшому, на 58-й хвилині відеозапису видно, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про необхідність доставлення його до відділення поліції та запропонували забрати особисті речі з автомобіля.
ОСОБА_1 натомість зачинився всередині транспортного засобу та відмовився виконувати законні вимоги працівників поліції.
Суддя констатує, що ці події відбувалися приблизно о 03 год. 30 хв., після чого ОСОБА_1 було посаджено до службового автомобіля та доставлено до відділення поліції.
Оцінюючи долучені докази в сукупності, суддя зазначає, що з матеріалів справи вбачається факт здійснення ОСОБА_1 перевезення пасажирки за оплату під час дії комендантської години.
Цей висновок підтверджується письмовими поясненнями самої пасажирки ОСОБА_2 , наданими одразу після зупинки, а також наданими до суду скріншотами переписки із замовленням поїздки, які співпадають за часом, місцем та маркою автомобіля, яким керував ОСОБА_1 .
Поруч із цим, поведінка самого ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції залишилась для суду незрозумілою, оскільки його дії не свідчать про намагання пояснити ситуацію чи підтвердити наявність законних підстав для перебування на вулиці під час комендантської години.
Вочевидь така поведінка не відповідає людині, яка виконує невідкладні волонтерські завдання, зокрема якщо врахувати, що перевезення здійснювалося вночі, за грошову винагороду, а сам ОСОБА_1 мав при собі великі запаси алкогольних напоїв, що підтвердила і адвокатка у судовому засіданні.
Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 164 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу передбаченому цією санкцією, відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_4 від сплати судового збору звільнений.
З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 164, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ухвалила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО