Справа № 700/653/25
Провадження № 2/700/362/25
09 жовтня 2025 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі
головуючого судді Бесараб Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,
представника позивача - адвоката Ястремського В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №700/653/25, провадження №2/700/362/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Ястремський Віталій Якович про визнання майна подружжя спільним майном та визнання права власності на частину у спільному майні подружжя,
В С Т А H О В И В:
ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна подружжя спільним майном та визнання права власності на частину у спільному майні подружжя.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.01.2006 року він уклав з відповідачем шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Лисянського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №3. У шлюбі у них народилося двоє дітей. Спільне життя з відповідачем не склалося, їх сім'я фактично припинила існувати. Шлюб між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний, згідно з рішенням Лисянського районного суду від 24.01.2025 року. Під час спільного подружнього життя за спільні кошти було придбано нерухоме майно. Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 07.07.2012 року визнано дійсним договір купівлі-продажу будинковолодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу укладений в серпні 2010 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 . Згідно договору визнано за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належало на праві власності ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_2 право користування присадибною ділянкою в розмірі 0,09 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Після припинення шлюбних відносин сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеної земельної ділянки та будинку. Оскільки, майно було набуте в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має бажання та намір поділити вищезазначене майно, та просить суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок та земельну ділянку, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а також стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати, які складаються зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином про день, час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
Між тим, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Водночас, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Як встановлено судом, сторони з 21.01.2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі, якийзгідно з рішенням Лисянського районного суду від 24.01.2025 року було розірвано. Під час шлюбу придбали нерухоме майно. Договір купівлі-продажу укладений в серпні 2010 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_2 . Згідно договору визнано за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належало на праві власності ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_2 право користування присадибною ділянкою в розмірі 0,09 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 07.07.2012 року визнано дійсним договір купівлі-продажу будинковолодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Земля під будинком була передана рішенням Лисянської селищної ради 20.02.2013 року №28-3/VI у безоплатну приватну власність громадянці ОСОБА_2 площею 0.0900 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7122855100010020601, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 60158571228.
Дане будинковолодіння відповідно до ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільне будинковолодіння на дві рівні частини, визнавши за позивачем та відповідачем право приватної власності на нерухоме майно - по частини кожному. В зв'язку з чим, право спільної сумісної власності подружжя підлягає припиненню, оскільки, поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі спільної часткової власності подружжя.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
За таких обставин суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, а тому слід визнати право власності на частину житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами та частини земельної ділянки за ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати позивача, пов'язані із сплатою судового збору та надання правничої допомоги, покласти на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 60 71 СК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 10, 12, 18, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Ястремський Віталій Якович про визнання майна подружжя спільним майном та визнання права власності на частину у спільному майні подружжя- задовольнити.
Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) земельну ділянку площею 0,09 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7122855100010020601, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) право власності на частину земельної ділянки з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7122855100010020601, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) право власності на частину земельної ділянки з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7122855100010020601, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1627,50 грн (одна тисяча шістсот двадцять сім гривень 50 копійок) та 8000 грн (вісім тисяч гривень) судових витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 15.10.2025.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат Ястремський Віталій Якович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000831, місцезнаходження: п-т Шевченка, 130 м.Звенигородка Звенигородського району Черкаської області.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія БЕСАРАБ