вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2270/25
381/4550/25
Заочне Рішення
Іменем України
13 жовтня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
14 серпня 2025 року представник позивача звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування заявлених позовних вимог стверджував, що 05.01.2024 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-249126553.
Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 40 000,00 грн., з оплатою страхового платежу у сумі 795,51 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти, на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів, однак у вказаний термін відповідач кредитні кошти не повернув, проценти не сплатив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Також, 17.01.2024 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-251186632.
Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 50 000,00 грн., з оплатою страхового платежу у сумі 994,39 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти, на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів, однак у вказаний термін відповідач кредитні кошти не повернув, проценти не сплатив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
20.02.2024 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-67-F, відповідно до якого позивач набув право вимоги заборгованості за кредитними договорами № 014-RO-82-249126553 від 05.01.2024 року, № 014-RO-82-251186632 від 17.01.2024 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами: № 014-RO-82-249126553 від 05.01.2024 року в сумі 46 886,52 грн., з яких: 40 795,51 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 6 091,01 грн. - заборгованість по процентам; № 014-RO-82-251186632 від 17.01.2024 року в сумі 58 651,42 грн., з яких: 50 713,89 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 7 937,53 грн. - заборгованість по процентам.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», як нового кредитора.
З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свого уповноваженого представника, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-249126553 від 05.01.2024 року в сумі 46 886,52 грн., за кредитним договором № 014-RO-82-251186632 від 17.01.2024 року в сумі 58 651,42 грн.
Також позивач просить стягнути на свою користь витрати зі сплати судового збору у сумі 6 056 гривень та 2 800 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, судове засідання призначено на 02 жовтня 2025 року на 10.00 (а. с. 75, 75 зворот).
В судове засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з'явився, 29.09.2025 року подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують, просив позов задовольнити, у випадку неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
З урахуванням того, що судом не визнавалась обов'язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представника позивача.
В судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з'явився, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою, позовною заявою з додатками, повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і дату проведення судового засідання, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
З урахуванням належного повідомлення учасників судового розгляду про час і дату проведення судового засідання, суд, керуючись приписами частини 1 статті 233 ЦПК України, вирішив проводити судовий розгляд без участі представника позивача та відповідача.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення за правилами заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
02 жовтня 2025 року суд, закінчивши з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 13 жовтня 2025 року до 16 години 40 хвилин.
Ознайомившись зі змістом позову, та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.
Зокрема, судом встановлено, що 05.01.2024 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-249126553, з додатком № 1, позичальником також підписано паспорт споживчого кредиту (а. с. 6-15).
Вказаний договір та додаток підписані позичальником з використанням електронного підпису.
За змістом пункту 3.1.1, 3.1.2, 3.2, 3.3 договору, сума кредиту складає 40 000 гривень, оплата страхового платежу складає 795,51 грн., строк кредитування - 48 місяців, процентна ставка - 36 % річних.
Обставини щодо надання (перерахування) грошових коштів відповідачу, як позичальнику, підтверджується випискою з банківського рахунку про рух коштів по картці позичальника за період з 05.01.2024 року до 24.06.2024 року, в якій відображений розмір платежів, витрат та зарахувань (а. с. 17-18).
Внаслідок того, що відповідачем не виконані умови договору щодо повернення суми боргу і сплати відсотків, виникла заборгованість, яка згідно тверджень позивача, становить 46 886,52 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 40 795,51 грн., заборгованості за відсотками у сумі 6 091,01 грн.
Позивачем до матеріалів справи долучений відповідний розрахунок заборгованості (а. с. 19, 19 зворот).
Відповідач не заперечував факт укладення договору № 014-RO-82-249126553, з додатком № 1 та погодження істотних умов договору.
Відповідач не заперечував факт отримання грошових коштів в борг у сумі 40 000 гривень, доказів повного виконання обов'язків за договором не надав.
Також, 17.01.2024 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-251186632, з додатком № 1, позичальником також підписано паспорт споживчого кредиту (а. с. 20-29).
Вказаний договір та додаток підписані позичальником з використанням електронного підпису.
За змістом пункту 3.1.1, 3.1.2, 3.2, 3.3 договору, сума кредиту складає 50 000 гривень, оплата страхового платежу складає 994,39 грн., строк кредитування - 72 місяців, процентна ставка - 36 % річних.
Обставини щодо надання (перерахування) грошових коштів відповідачу, як позичальнику, підтверджується випискою з банківського рахунку про рух коштів по картці позичальника за період з 17.01.2024 року до 24.06.2024 року, в якій відображений розмір платежів, витрат та зарахувань (а. с. 31-32).
Внаслідок того, що відповідачем не виконані умови договору щодо повернення суми боргу і сплати відсотків, виникла заборгованість, яка згідно тверджень позивача, становить 58 651,42 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 50 713,89 грн., заборгованості за відсотками у сумі 7 937,53 грн.
Позивачем до матеріалів справи долучений відповідний розрахунок заборгованості (а. с. 33, 33 зворот).
Відповідач не заперечував факт укладення договору № 014-RO-82-251186632, з додатком № 1 та погодження істотних умов договору.
Відповідач не заперечував факт отримання грошових коштів в борг у сумі 50 000 гривень, доказів повного виконання обов'язків за договором не надав.
20.02.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» та акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-67 F (а. с. 36-41).
До матеріалів справи також долучено реєстр боржників до договору відступлення права вимоги (а. с. 48).
Відповідні докази підтверджують перехід права вимоги за договорами № 014-RO-82-251186632 та 014-RO-82-249126553 до позивача ,як нового кредитора.
Відповідачем не надано доказів повного чи часткового виконання зобов'язань та погашення існуючої заборгованості перед первісним кредитором чи новим кредитором.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні правові норми.
Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.
Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договорів № 014-RO-82-249126553, № 014-RO-82-251186632 у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.
Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочину та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що договори № 014-RO-82-249126553 від 05 січня 2024 року, № 014-RO-82-251186632 від 17 січня 2024 рокубули укладеними та є регуляторами спірних правовідносин сторін справи. Істотні умови цих договорів погоджені сторонами кредитного зобов'язання.
На думку суду, наявні в матеріалах справи докази, зокрема, виписки по банківським рахункам відповідача в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», підтверджують факт надання відповідачу грошових коштів в борг в сумі 40 000 гривень та 50 000 гривень, а також коштів, що мали бути сплачені в рахунок страхових платежів.
При цьому, суд також враховує той факт, що відповідач не заперечує обставини щодо укладення кредитних договорів, погодження умов договорів та отримання в борг грошових коштів. Доказів супротивного відповідачем не надано.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, враховуючи презумпцію правомірності правочинів та відсутності відомостей про нікчемність долучених до матеріалів справи договору відступлення права вимоги, суд приходить до висновку про те, що після укладення договору відступлення права вимоги від 20 лютого 2024 року № 114/2-67 F, до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги за договорами № 014-RO-82-249126553 від 05 січня 2024 року, № 014-RO-82-251186632 від 17 січня 2024 року.
Далі, за відсутності даних щодо повного погашення заборгованості відповідачем, суд погоджується з доводами позивача про необхідність стягнення на його користь заборгованості за договорами: № 014-RO-82-249126553 від 05.01.2024 року в сумі 46 886,52 грн., з яких: 40 795,51 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 6 091,01 грн. - заборгованість по процентам; № 014-RO-82-251186632 від 17.01.2024 року в сумі 58 651,42 грн., з яких: 50 713,89 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 7 937,53 грн. - заборгованість по процентам.
Також суд вважає, що здійснені позивачем розрахунки процентів є арифметично правильними, ці розрахунки не спростовані відповідачем, а ним також не надано доказів повного чи часткового погашення заборгованості за процентами.
Далі, позивачем заявлені до стягнення 2 800 гривень понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Для підтвердження обставин щодо понесених витрат позивачем надані договір № 14/06/2023 про надання правничої допомоги від 14 червня 2023 року з додатком № 1, додаткова угода до цього договору, замовлення № 1354, № 1368 до до цього договору та акти виконаних робіт (наданих послуг), а також ордер та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 57-60, 61, 62, 65, 63, 66, 68, 69).
Аналізуючи існування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесеним ним витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Надані документи в повній мірі доводять обставини щодо надання послуг адвокатом, обсяг виконаних робіт та їх варість, тому суд вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат з надання професійної правничої допомоги.
З урахування повного задоволення позовних вимог, суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача 6 056 гривень - компенсацію понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» заборгованість за договором № 014-RO-82-249126553 від 05 січня 2024 року в сумі 46 886 гривні 52 копійки, що включає: 40 795 гривень 51 копійка - заборгованість за основною сумою боргу; 6 091 гривня 01 копійка - заборгованість по процентам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» заборгованість за договором № 014-RO-82-251186632 від 17 січня 2024 року в сумі 58 651 гривня 42 копійки, що включає: 50 713 гривень 89 копійки - заборгованість за основною сумою боргу; 7 937 гривень 53 копійки - заборгованість по процентам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» 2 800 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» 6 056 гривень, як компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.