Справа № 375/1424/25
Провадження № 3-зв/375/1/25
14 жовтня 2025 року селище Рокитне
Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Смик М.М., розглянувши заяву про самовідвід судді Рокитнянського районного суду Київської області Штифорук О.В. у справі про адміністративне правопорушення № 375/1424/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 та частиною 2 статті 130 КУпАП,
До Рокитнянського районного суду Київської області надійшли протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 КУпАП (справа № 375/1424/25 ) та частиною 2 статті 130 КУпАП (справа №375/1425/25).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2025 року дані справи розподілено судді Штифорук О.В.
Постановою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року об'єднано в одне провадження справу № 375/1424/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 126 КУпАП та справу №375/1425/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності частиною 2 статті 130 КУпАП. Присвоєно об'єднаній справі єдиний унікальний номер № 375/1424/25.
24 вересня 2025 року суддя Рокитнянського районного суду Київської області Штифорук О.В. подала заяву про самовідвід, в якій посилалась на те, що в її провадженні перебувають матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 КУпАП та частиною 2 статті 130 КУпАП. 23 вересня 2025 року у судовому засіданні встановлено, що особою, відносно якої суд розглядає матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності є ОСОБА_1 , який є заявником у цивільній справі №375/1910/23, під час розгляду якої були вчинені дії, які стали підставою для повідомлення суддею ОСОБА_2 про втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя. Так, 8 жовтня 2024 року Вища рада правосуддя вирішила звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо перевірки в порядку, встановленому КПК України, обставин повідомлених суддею Штифорук О.В., що виникли під час розгляду справи №375/1910/23, на наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 КК України. Разом з цим, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 липня 2024 року, про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 377 КК України, ОСОБА_2 визнана потерпілою та 14 листопада 2024 року допитана в якості потерпілої. На теперішній час досудове розслідування триває.
Суд (суддя) вважає за можливе розглянути заяву про самовідвід у відсутності судді, оскільки вона належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви і її неявка не перешкоджає розгляду.
Вивчивши заяву про самовідвід, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд (суддя) дійшов таких висновків.
В провадження судді Рокитнянського районного суду Київської області Штифорук О.В. перебувають протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 КУпАП та частиною 2 статті 130 КУпАП (справа № 375/1424/25).
Зі змісту матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що особою, стосовно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення є ОСОБА_1 .
Зі змісту заяви судді Штифорук О.В. вбачається, що у провадженні судді Штифорук О.В. перебувала цивільна справа №375/1910/23 за заявою ОСОБА_1 . Під час розгляду справи №375/1910/23 були вчинені дії, які стали підставою для повідомлення суддею ОСОБА_2 про втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя. 8 жовтня 2024 року Вища рада правосуддя звернулась до Офісу Генерального прокурора щодо перевірки в порядку, встановленому КПК України, обставин повідомлених суддею Штифорук О.В., що виникли під час розгляду справи №375/1910/23, на наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 КК України. У кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 липня 2024 року, про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 377 КК України, суддя Штифорук О.В. визнана потерпілою та 14 листопада 2024 року допитана в якості потерпілої. На теперішній час досудове розслідування триває.
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо існують обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Разом з цим, положеннями чинного КУпАП не передбачено порядку вирішення питання про відвід (самовідвід) судді у справі.
У постанові 8 червня 2022 року у справі № 2-591/11 Велика Палата Верховного Суду вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження №13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. В пункті 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лучанінова проти України» від 9 червня 2011 року (заява №16347/02) зазначено, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, п. п. 52-54, Series A N 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, п. п. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява N 10544/03, від 17 листопада 2009 року).
Отже, найбільш спорідненими, в частині процесуального права, до КУпАП нормами права є норми Кримінально процесуального кодексу України. Тому, за аналогією закону, для вирішення питання про відвід судді від розгляду судового провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд вважає правильним застосувати норми статей 75, 80-82 КПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Враховуючи викладене, суддя вважає за необхідне заяву судді Рокитнянського районного суду Київської області Штифорук О.В. про самовідвід задовольнити та передати матеріали вказаного провадження для заміни відведеної судді Рокитнянського районного суду Київської області Штифорук О.В.
Керуючись ст.7, 126, 130 , ст. 75, 80-82 КПК України, суддя-
Заяву судді Рокитнянського районного суду Київської області Штифорук О.В. про самовідвід у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 та частиною 2 статті 130 КУпАП (справа №375/1424/25, номер провадження №3/375/1003/25) - задовольнити.
Відвести від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 та частиною 2 статті 130 КУпАП (справа №375/1424/25, номер провадження №3/375/1003/25), суддю Рокитнянського районного суду Київської області Штифорук О.В.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 та частиною 2 статті 130 КУпАП (справа №375/1424/25, номер провадження №3/375/1003/25), передати відповідальній особі суду для заміни відведеної судді Рокитнянського районного суду Київської області Штифорук О.В.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Марина СМИК