Справа № 359/12657/24
Номер провадження 2/373/519/25
заочне
29 вересня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої судді Хасанової В.В.,
за участю
секретаря судового засідання Шинкаренко А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В листопаді 2024 року представник позивача Памірський М.А. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Бізнес Позика» суму кредитної заборгованості за договором про надання кредиту № 490121-КС-001 від 16.02.2024 в загальному розмірі 130 290,88 грн та судові витрати у розмірі сплаченого судового збору 2 422,4 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 16.02.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями та підписанням у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», з використання одноразового ідентифікатора було укладено договір № 490121-КС-001 про надання кредиту.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 30 000,00 грн шляхом перерахування на її банківську картку та зобов'язалась вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом за кожен день користування кредитом, в порядку визначеному договором.
У порушення умов договору відповідачка не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої станом на 14.11.2024 становить 130 290,88 грн, з яких 30 000,00 грн ? прострочені платежі по тілу кредиту, 95 790,88 грн ? прострочені платежі по відсоткам, 4 500,00 грн ? прострочені платежі за комісією.
Одночасно із поданням позову представник позивача звернувся до суду із клопотанням про витребування від АТ «Універсал Банк» доказів, що містять банківську таємницю, та підтверджують факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 на ім'я відповідачки та факт перерахування коштів відповідачці за кредитним договором, надавши відповідні виписки про рух коштів по рахунку, відкритого для обслуговування зазначеної банківської картки за період з 16.02.2024 по 02.08.2024.
Справа надійшла до суду 06.03.2025 відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.01.2025 про передачу матеріалів справи за підсудністю.
Ухвалою суду від 14.03.2025 у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачці протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення їй даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Також ухвалою від 14.03.2025 про відкриття провадження у справі клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію, що є банківською таємницею.
28.03.2025 на виконання ухвали про витребування доказів на адресу суду надійшли зазначені докази.
Поштове відправлення на ім'я відповідачки ОСОБА_1 з копією ухвали про відкриття провадження надіслане 21.03.2025 за адресою зареєстрованого місця проживання, наведеною у позовній заяві та згідно даних ЦНАП Переяславської міської ради, повернулося до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою від 14.07.2025 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.08.2025.
Направлену судову повістку про виклик в підготовче засідання вручено відповідачці 12.08.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.
Своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалась, будь-яких клопотань на адресу суду від неї не надходило.
Ухвалою від 29.08.2025 підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з?явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась. Направлені судові повістки на ім'я відповідачки повернулися до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а отже, вважається врученим відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідачка в судове засідання не з'явилась, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів та ухвалення заочного рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору № 490121-КС-001 про надання кредиту від 16.02.2024 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті https://my.tpozyka.com, з якої вбачається хронологія дій клієнта щодо укладення зазначеного кредитного договору.
Таким чином, 16.02.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений договір № 490121-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписано відповідачкою електронним підписом шляхом використання нею одноразового ідентифікатора у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами кредитного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності та зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Умовами договору сторони узгодили строк кредиту 24 тижні до 02.08.2024; розмір стандартної фіксованої процентної ставки за кредитом 2,00 % в день; розмір зниженої фіксованої процентної ставки 1,15013259 % в день; комісію за надання кредиту в розмірі 4 500,00 грн.
Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3 та Додатку № 1 до Договору.
Сторони також погодили графік платежів, відповідно до якого позичальник зобов'язана сплачувати заборгованість рівними платежами у розмірі 6 500,00 грн, до складу яких входить сума кредиту за договором, проценти за користування кредитом та комісія. Дата першого платежу 01.03.2024, дата останнього платежу 02.08.2024. Кількість платежів визначено дванадцять.
Перерахування відповідачці ОСОБА_1 16.02.2024 кредитних коштів в сумі 30 000,00 грн підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» про успішність транзакції № 40808-69228-91683 через платіжний сервіс «Platon» суми 30 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 від ТОВ «Бізнес Позика»: банк-емітент - MONOBANK, призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 відповідно до кредитного договору № 490121-КС-001 від 16.02.2024.
Також інформацією АТ «Універсал Банк» від 28.03.2025, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів, підтверджено що на ім'я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Випискою по рахунку по зазначеній карті, що належить відповідачці ОСОБА_1 , підтверджено зарахування 16.02.2024 грошових коштів у розмірі 30000,00 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 14.11.2024 загальна сума боргу становить 130 290,88 грн, з яких: 30 000,00 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 95 790,88 грн - прострочена заборгованість по відсоткам за період з 16.02.2024 по 02.08.2024; 4 500,00 грн ? прострочена заборгованість по комісії.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов'язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір ? домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такий висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
За ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Письмовими доказами доведено, що 16.02.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 490121-КС-001 про надання кредиту в електронній формі. Умовами договору сторони погодили розмір кредиту, строк кредитування, процентну ставку, розмір комісії за надання кредиту, а також порядок повернення кредиту відповідно до графіку платежів.
Надання кредитних коштів відповідачці в розмірі 30 000,00 грн шляхом перерахування на банківську карту, що зазначена нею при укладенні кредитного договору, представником позивача підтверджено довідками ТОВ «Платежі Онлайн», а також інформацією АТ «Універсал Банк», що надана на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Отже, зазначений вище договір є укладеним і за його умовами відповідачка мала зобов'язання перед кредитодавцем сплачувати заборгованість рівними платежами протягом узгодженого сторонами строку кредитування, відповідно до умов договору та Графіку платежів по кредиту.
Перевіряючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачки кредитної заборгованості у заявленому розмірі, суд виходить із фактичних обставин справи, аналізує зміст кредитного договору, перевіряє правильність визначення розміру заборгованості з урахуванням усіх складових боргу на відповідність не лише умовам договору, а й вимогам Закону.
Умовами договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 4 500,00 грн.
За змістом ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит ? вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом па умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом ? витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) ? грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів: комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право фінансовим установам встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування.
У постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі 467/555/19 зазначено про правомірність встановлення комісій до правовідносин, що були вчинені в редакції Закону України «Про споживче кредитування», що набрав чинності 10 червня 2017 року, та який прямо передбачав право кредитодавця встановити в умовах договору комісії та інші платежі згідно з законом та відсутності підстав для визнання даних пунктів договору (що передбачають комісії та інші платежі) недійсними.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Отже, з наведеного слідує, що умови договору не суперечать нормам чинного законодавства України та погоджені сторонами договору щодо свободи договору та визначення сторонами його умов.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов'язання за договором та не повернула кредитні кошти, комісію за надання кредиту, а також не вносила плату (проценти) за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Тому з неї на користь позивача підлягає стягненню сума неповернутого кредиту у розмірі 30 000,00 грн, комісія у розмірі 4 500,00 грн та проценти, як плата за користування кредитом, розмір яких суд вважає за необхідне зменшити, виходячи з наступного.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023 (дата набрання чинності 24.12.2023), а саме пунктом 5 розділу І цього Закону внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки (1 % в день) та порядку її застосування (поступового введення протягом 240 днів), а саме: перші 120 днів - не вище 2,5 %, наступні 120 днів ? не вище 1,5 %.
Оскільки договір № 490121-КС-001 був укладений 16.02.2024 та враховуючи, що відповідачкою не було внесено жодного платежу в рахунок сплати процентів за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором, то нарахування процентів за вказаною в договорі денною стандартною ставкою - 2,00 % могло здійснюватися протягом строку, що встановлений п. 17 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування». В подальшому, нарахування процентів за користування кредитом необхідно здійснювати за процентною ставкою 1,50 % в день від суми неповернутого кредиту.
З огляду на вищевикладене загальна сума заборгованості за кредитним договором № 490121-КС-001 від 16.02.2024, яка стягується судом з відповідачки на користь позивача, складає 107 790,88 грн, з яких: 30 000,00 грн - заборгованість по кредиту; 73 290,88 грн - проценти за користування кредитом; 4 500,00 грн - заборгованість по комісії.
За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір 2 422,40 грн, у розмірі визначеному у ст. 4 Закону про судовий збір, що підтверджується банківською квитанцією та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету.
Позивачем визначено ціну позову сумою стягнення 130 290,88 грн. Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково: на суму 107 790,88 грн, що становить 82,73 % від ціни позову, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 004,05 грн (2 422,40 грн х 82,73 %).
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 490121-КС-001 від 16.02.2024 в загальному розмірі 107 790 (сто сім тисяч сімсот дев'яносто) гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 2 004 (дві тисячі чотири) гривні 05 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», адреса місцезнаходження: б-р Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Хасанова