Справа № 368/1731/25
1-кс/368/238/25
Іменем України
"13" жовтня 2025 р. Слідчий суддя Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , сторони кримінального провадження - прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшої слідчої СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно: ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 121 ч. 2 КК України, -
13 жовтня 2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло клопотання старшої слідчої СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно: ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 121 ч. 2 КК України.
У клопотанні зазначено наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність.
Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року та такою, що набула чинності для неї 11 вересня 1997 року, право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України.
Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов'язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Проте, у порушення вищевказаних вимог законодавства, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_5 вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи за наступних обставин.
Так, 11.10.2025, близько 11 год. 00 хв., точний час слідством не встановлено, ОСОБА_5 , перебував в одній з кімнат будинку за місцем проживання в АДРЕСА_1 , де разом із матір'ю цивільної дружини ОСОБА_7 спільно вживали спиртні напої. Близько 14 год. 00 хв. до будинку зайшла його цивільна дружина ОСОБА_8 з якою у ОСОБА_5 в коридорі будинку розпочався словесний конфлікт на ґрунті ревнощів, під час якого він нецензурно висловлювався та ображав цивільну дружину.
В подальшому, перебуваючи в цій же кімнаті, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_8 один удар кулаком правої руки по обличчю та декілька ударів рукою в області тулубу. Потім ОСОБА_5 продовжив вживання алкоголю з ОСОБА_7 , а ОСОБА_8 пішла до спальної кімнати.
Після цього, 11.10.2025 близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, зайшов до спільної кімнати, де перебувала ОСОБА_8 , схопив її за волосся, повалив на підлогу та протягнув її по підлозі тримаючи за волосся. В подальшому ОСОБА_5 почав наносити цивільній дружині неодноразові удари ногами в область голови та тулубу. Потім ОСОБА_5 залишив ОСОБА_8 лежати на підлозі, а сам пішов відпочивати до іншої спальної кімнати.
Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок внутрішньочерепної травми: крововиливів під оболонки головного мозку.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення:
ОСОБА_5 підозрюється у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відомості про особу підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Жанадалинський, Республіка Казахстан, громадянин України, українець, не працюючий, не одружений, із середньо освітою, дітей немає, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №12025111230001848 від 12.10.2025;
- карткою первинного обліку інформації, що надійшла по телефону від 12.10.2025;
- протоколом огляду місця події від 12.10.2025, у ході якого виявлено труп ОСОБА_8 зі слідами насильницької смерті в будинку за місцем проживання останньої та ОСОБА_5 ;
- протоколом затримання ОСОБА_5 від 12.10.2025, в ході якого виявлено та вилучено одяг підозрюваного;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 12.10.2025;
- повідомленням завідувача відділення СМЕ ОСОБА_9 про причину смерті ОСОБА_8 від 13.10.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 яка була свідком-очевидцем вчиненням даного злочину від 12.10.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.10.2025;
- іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження, у їх сукупності.
12.10.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
13.10.2025 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Запобіжні заходи - це превентивні заходи процесуального примусу попереджувального характеру, які за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, з метою забезпечення їх належної процесуальної поведінки.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Також метою застосування запобіжних заходів є запобігання спробам вчинити дії, або не виконувати покладені на підозрюваного, обвинуваченого процесуальні обов'язки.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років.
На наявність ризику, передбаченого п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України,
1.Переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, що дає підстави вважати, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки місце реєстрації підозрюваного не збігається з його фактичним місцем проживання.
3. Незаконно впливати на свідків.
ОСОБА_5 достеменно відомо місце проживання свідків ОСОБА_7 так як вони проживали в одному будинку та свідка ОСОБА_10 оскільки він тривалий час проживає в м. Ржищів та є його сусідом, а тому у сторони обвинувачення наявні підстави вважати, що останній шляхом вмовляння, погроз або застосовування інших методів впливу може схиляти свідків до зміни своїх показань або відмови від них, що як наслідок може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
Згідно зі ст. 178 КПК України обставинами, що враховуються при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу є:
1.Вагомість наявних доказів про вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення.
Сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів дає достатні підстави підозрювати у вчиненні вказаного злочину ОСОБА_5 .
2.Тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
3.Міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , дітей не має, не одружений.
4.Наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання.
ОСОБА_5 ніде не працює.
5.Репутацію підозрюваного.
За місцем проживання інформація відсутня
6.Майновий стан підозрюваного.
ОСОБА_5 ніде не працює.
7.Наявність судимостей у підозрюваного.
Раніше не судимий.
Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні застосуванням більш м'яких запобіжних заходів:
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м'яких окрім як тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти виникненню ризикам, існування яких обґрунтовано слідчим.
Зокрема, зважаючи на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, такий запобіжний захід у виді як особисте зобов'язання, не здатне забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбачених п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
До підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки не можливо застосувати у зв'язку з тим, що відсутні особи, які можуть виступити його поручителями.
Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_5 з огляду на наявність високої ступені ризику переховування від органів досудового розслідування, впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинення інших кримінальних правопорушень, наявність яких обґрунтована вище.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3, 5, 6, 7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі, до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 підтримав клопотання слідчої та просив задовольнити.
Слідча СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 підтримала клопотання та просила його задовольнити, оскільки більш м'які запобіжні заходи до нього застосувати не можливо.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити, заперечував щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що його підзахисний наміру переховуватися від слідства не має. Окрім того, до нього можливо застосувати інший запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати відносно нього домашній арешт.
Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу та вивчивши матеріали клопотання, приходжу до такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Обухівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження № 12025111230001848 від 12.10.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність.
Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року та такою, що набула чинності для неї 11 вересня 1997 року, право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України.
Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов'язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Проте, у порушення вищевказаних вимог законодавства, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_5 вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи за наступних обставин.
Так, 11.10.2025, близько 11 год. 00 хв., точний час слідством не встановлено, ОСОБА_5 , перебував в одній з кімнат будинку за місцем проживання в АДРЕСА_1 , де разом із матір'ю цивільної дружини ОСОБА_7 спільно вживали спиртні напої. Близько 14 год. 00 хв. до будинку зайшла його цивільна дружина ОСОБА_8 з якою у ОСОБА_5 в коридорі будинку розпочався словесний конфлікт на ґрунті ревнощів, під час якого він нецензурно висловлювався та ображав цивільну дружину.
В подальшому, перебуваючи в цій же кімнаті, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_8 один удар кулаком правої руки по обличчю та декілька ударів рукою в області тулубу. Потім ОСОБА_5 продовжив вживання алкоголю з ОСОБА_7 , а ОСОБА_8 пішла до спальної кімнати.
Після цього, 11.10.2025 близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, зайшов до спільної кімнати, де перебувала ОСОБА_8 , схопив її за волосся, повалив на підлогу та протягнув її по підлозі тримаючи за волосся. В подальшому ОСОБА_5 почав наносити цивільній дружині неодноразові удари ногами в область голови та тулубу. Потім ОСОБА_5 залишив ОСОБА_8 лежати на підлозі, а сам пішов відпочивати до іншої спальної кімнати.
Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок внутрішньочерепної травми: крововиливів під оболонки головного мозку.
12.10.2025 р. ст. 208 КПК України, ОСОБА_5 було затримано працівниками Обухівського РУП ГУНП в Київській області.
Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.
Частиною 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, складено і підписано 13.10.2025 та вручено останньому 13.10.2025 у присутності захисника ОСОБА_6 .
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Наявність обґрунтованої підозри
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суду з прав людини зазначив, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями наступних документів:
- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №12025111230001848 від 12.10.2025;
- карткою первинного обліку інформації, що надійшла по телефону від 12.10.2025;
- протоколом огляду місця події від 12.10.2025, у ході якого виявлено труп ОСОБА_8 зі слідами насильницької смерті в будинку за місцем проживання останньої та ОСОБА_5 ;
- протоколом затримання ОСОБА_5 від 12.10.2025, в ході якого виявлено та вилучено одяг підозрюваного;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 12.10.2025;
- повідомленням завідувача відділення СМЕ ОСОБА_9 про причину смерті ОСОБА_8 від 13.10.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 яка була свідком-очевидцем вчиненням даного злочину від 12.10.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.10.2025;
- іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження, у їх сукупності.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_11 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_5 конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Наявність ризиків:
1.Переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, що дає підстави вважати, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки місце реєстрації підозрюваного не збігається з його фактичним місцем проживання.
3. Незаконно впливати на свідків.
ОСОБА_5 достеменно відомо місце проживання свідків ОСОБА_7 так як вони проживали в одному будинку та свідка ОСОБА_10 оскільки він тривалий час проживає в м. Ржищів та є його сусідом, а тому у сторони обвинувачення наявні підстави вважати, що останній шляхом вмовляння, погроз або застосовування інших методів впливу може схиляти свідків до зміни своїх показань або відмови від них, що як наслідок може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані у цій ухвалі ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваної, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування домашнього арешту, як основного запобіжного заходу, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню. Домашній арешт, у тому числі який полягає в забороні підозрюваній залишати житло цілодобово, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів комунікації, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі.
При цьому, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування та з урахуванням часу фактичного затримання (12.10.2025), а саме - по 10.12.2025 (включно).
Альтернативний запобіжний захід
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
За наведених вище обставин, слідчий суддя не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованого злочину, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваного ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про застосування більш м'якого запобіжного заходу слід відмовити.
Слід зазначити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відмовити.
Клопотання старшої слідчого слідчого відділу Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно: ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 121 ч. 2 КК України - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Жанадалинський Республіка Казахстан, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , із базовою середньою освітою, не одруженому, не працюючому, раніше не судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб без права внесення застави, строк вираховувати з моменту затримання - з 12 жовтня 2025 року до 10 грудня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 11 грудня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення та подана безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя : ОСОБА_1