Справа № 366/2964/25
Провадження № 3/366/1780/25
Іменем УКРАЇНИ
09 жовтня 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 445904 від 07.09.2025, 06.09.2025 о 23:56 год. в с-щі Іванків вул. Поліська, 32 водій ОСОБА_1 керував ТЗ з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на службову боді камеру, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол склав поліцейський ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, сержант поліції Лещенко Б.О.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 30.09.2025.
З метою забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, прав гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, постановою Іванківського районного суду Київської області від 16.09.2025, з посиланням на ст. 250 КУпАП, про надходження вказаної справи до суду було повідомлено Іванківський відділ Вишгородської окружної прокуратури для організації участі в якості сторони обвинувачення.
Представник прокуратури у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені вчасно, належним чином.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно, належним чином, причини неявки не повідомив, із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Поліцейський ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержант поліції Лещенко Б.О., підтвердив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та повідомив суду, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений у зв'язку з тим, що останній не включив покажчик повороту коли з'їжджав з вул. Київська на вул. Поліська в с-щі Іванків. У ході спілкування з ОСОБА_1 , вбачаючи у нього ознаки алкогольного сп'яніння, було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер або в закладах охорони здоров'я. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння в Іванківській ЦРЛ. Під час проведення огляду у медичному закладі, ОСОБА_1 робив вигляд, що дує у прилад, за допомогою якого проводився огляд медичним працівником, проте насправді не дув, що було розцінено ними як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З метою всебічного та об'єктивного розгляду справи, судом було прийнято рішення викликати у судове засідання у якості свідка, лікаря КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ», який проводив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 , про що судом скеровано відповідну судову повістку до КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ». Розгляд справи відкладено на 09.10.2025.
30.09.2025 на електронну адресу суду від КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ», надійшов лист за підписом директора ОСОБА_3 , відповідно до якого, у зв'язку з виробничою необхідністю, адміністрація КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» просить провести розгляд справи за відсутності лікаря ОСОБА_2 .
07.10.2025 ОСОБА_1 за своєю заявою ознайомився із матеріалами справи.
09.10.2025 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких останній просить провадження у справі закрити через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, з огляду на те, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції не повідомили йому про причину зупинки, а лише запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці або в медичному закладі. Крім того, зазначає, що з долученого відеозапису не можливо встановити, які саме ознаки алкогольного сп'яніння були виявлені у нього, оскільки зафіксовано лише пропозицію працівників поліції пройти огляд без будь-якої конкретизації. Вказує на те, що він добровільно погодився на проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, де дув у мундштук приладу. Проте технічний прилад не сформував результату і не роздрукував результат. Поліцейські та лікар лише припустили, що він «недостатньо видихнув», однак жодного цифрового показника йому не повідомили та не зафіксували на боді камеру. Жодного повідомлення про помилку прилад не показував. Роздруківку або копію результату йому не надавали.
Вважає, що працівник поліції безпідставно зазначив у протоколі, що він відмовився від проходження огляду, що не відповідає дійсності, оскільки відеозапис підтверджує його добросовісну участь у процедурі огляду на стан сп'яніння.
Зауважує, що у п. 10 висновку лікаря КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» ОСОБА_2 від 07.09.2025 року зазначено, що він від обстеження відмовився, що також не відповідає дійсності, оскільки лікар проводив обстеження за допомогою спеціального технічного приладу, який не видав результатів такого обстеження.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 823/1022/16 (провадження N2 К/9901/33351/18), звертає увагу суду на те, що у разі відсутності результатів технічного засобу (прилад не сформував результат, не видано роздруківку) медичний працівник був зобов'язаний провести лабораторне дослідження, а його непроведения робить висновок недійсним і недопустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. ВВажає, що відсутність результатів спеціального технічного приладу та непроведення лабораторних досліджень не може трактуватись як відмова особи від проходження огляду, адже на відеозаписі зафіксовано, що він проходив огляд, дув у прилад і не чинив опору працівникам поліції.
Таким чином, зважаючи на те що він не відмовлявся від проходження огляду, технічний прилад не сформував результат, а медичний працівник не провів лабораторного дослідження, що суперечить вимогам Інструкції № 1452/735, вважає, що огляд на стан сп'яніння є недійсним, а висновок лікаря від 07.09.2025 та протокол про адміністративне правопорушення, у які внесено недостовірну інформацію про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, є недопустимими доказами, з огляду на що провадження слід закрити через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої письмові пояснення та просив суд закрити провадження у даній справі з підстав, викладених у поясненнях. При цьому, наголосив, що після зупинки транспортного засобу під його керуванням, працівники поліції причину переслідування та подальшу зупинку не озвучили, які правила дорожнього руху він порушив не вказали, протокол про порушення ПДР не складали. Пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі він погодився добровільно. Після цього огляду показник, що відобразився на приладі, за допомогою якого проводився огляд, лікар не показав. Провести огляд за допомогою лабораторних досліджень, йому не пропонували.
Лікар КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ», ОСОБА_4 , у судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась судовою повісткою, надісланою на офіційну електронну адресу КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ».
Оскільки судом вжито можливі заходи для виклику в судове засідання в якості свідка для надання пояснень лікаря ОСОБА_2 проте остання за викликом суду не з'явилася, зі згоди ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні було оглянуто диск, який долучено до матеріалів справи та встановлено, що на ньому міститься один відеозапис «export_q4o6r», ID реєстратора 842940, на якому відображено як поліцейський автомобіль зі звуковим сигналом наздоганяє автомобіль, з якого, після зупинки, вийшов водій, підійшовши до якого поліцейські повідомили, що у відповідності до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» ведеться відеофіксація та попросили надати документи. У подальшому поліцейський встановив особу водія, яким є ОСОБА_1 та повідомивши, що «чує ознаки алкогольного сп'яніння», запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або в закладах охорони здоров'я. ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Після прибуття до приймального відділення Іванківської ЦРЛ, медичний працівник декілька разів проводить огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу та зазначає, що прилад показує помилку, оскільки він не дує. Після чого поліцейські повідомляють ОСОБА_1 , що якщо він так буде робити, то такі дії будуть розцінені як ухилення, тобто відмова від проходження огляду. У подальшому, поліцейські повідомляють ОСОБА_1 , що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР.
У судовому засіданні, крім зазначеного вище відеозапису також досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 445904 від 07.09.2025 (два примірники), в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення від підпису та отримання другого примірника якого ОСОБА_1 відмовився;
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.09.2025, який складено на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №403, складеному о 00:25 год., 07.09.2025 та згідно з яким, 07.09.2025 о 00:20 год. ОСОБА_1 від обстеження відмовився. Висновок підписано поліцейським ОСОБА_5 , лікарем, який проводив огляд: ОСОБА_2 та черговою медсестрою ОСОБА_6 ;
- документи ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, які підтверджують правомірність долучення оптичного диску до матеріалів справи (рапорт, доручення, лист про долучення доказів).
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши ОСОБА_1 та поліцейського Лещенка Б.О., приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ «Малофєєва проти росії» від 30.05.2013 року («Malofeyeva v. russia» заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
У рішенні по справі «Карелін проти росії» («заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що оцінюючи докази, національні суди повинні мати на увазі можливості особи, яка притягується до відповідальності, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також збирати та подавати суду докази, на підтвердження своєї невинуватості (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11.07.2006, у справі «Биков проти РФ» від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін щодо доказів та доказування тих обставин, про які зазначають сторони. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 р. можна вважати справедливим.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №285293 вбачається, що 06.09.2025 о 23:56 год. в с-щі Іванків вул. Поліська, 32 водій ОСОБА_1 керував ТЗ з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на службову боді камеру, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2006 року № 1306 (далі - ПДР), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 1.1 розділу 1 ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.10 розділу 1 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Частиною 1 статті 130 КУпАП перебачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Щодо причин зупинки транспортного засобу:
Відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, як це вимагає ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
З матеріалів справи, в тому числі із дослідженого у судовому засіданні відеозапису, вбачається, що причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції не були озвучені. У судовому засіданні поліцейський Лещенко Б.О. причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 вказав, що останній не увімкнув покажчик повороту при з'їзді з вулиці Київська на вулицю Поліська. Проте, суд зазначає, що вказуючи на дане порушення, постанову про притягнення водія до адміністративної відповідальності порушення правил дорожнього руху поліцейські не складали, тобто факт порушення водієм правил дорожнього руху у цьому випадку не доведено, на підставі чого, суд констатує, що законність зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 матеріалами справи не доведена.
Щодо підстав та порядку проведення огляду на стан сп'яніння.
Питання, пов'язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Частинами 5, 6 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З цих норм слідує, що вимога поліцейського до водія транспортного засобу про проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння має бути законною. Законність такої вимоги полягає у наявності у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння, а в силу вимог КУпАП, наявність таких обставин підлягає доказуванню, у тому числі шляхом збирання доказів особами, уповноваженими на складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пунктів 1-7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735:
- за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.
- огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
- поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
- огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
- перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
- огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції України або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
- установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з пунктами 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (пункт 6 Порядку № 1103).
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (пункт 8 розділу ІІ Інструкції № 1452/735).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку № 1103).
Відмова особи від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення, та яка не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і дій чи намірів інших осіб.
З долученого до матеріалів справи відеозапису, який було оглянуто в судовому засіданні, не вбачається, що поліцейським, перед пропозицією ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, взагалі були озвучені будь-які ознаки алкогольного чи наркотичного сп'яніння, які б давали підстави вважати, що він перебуває у стані сп'яніння. Лише в загальному зазначено «чую ознаки алкогольного сп'яніння» (10:54 хв. запису).
При цьому суд зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №445904 від 07.09.2025 складеному відносно ОСОБА_1 зазначено, що «… ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота…». На оглянутому ж судом відеозаписі, зі слів поліцейських не можливо встановити, які саме ознаки якого сп'яніння він вбачає у ОСОБА_1 .
Суддя звертає увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз'яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп'яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.
За наведених обставин, у конкретному випадку, суддя дійшов висновку, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак алкогольного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.
Таким чином, в порушення вимог Інструкції № 1452/735, ознаки алкогольного сп'яніння поліцейськими ОСОБА_1 не були озвучені, а тому законність вимоги поліцейського пройти ним огляд на стан алкогольного сп'яніння не підтверджено належними доказами.
Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.
При цьому, з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» та був доставлений туди у супроводі поліцейських, де медичним працівником за допомогою спеціального технічного засобу такий огляд проводився, проте, результату технічний прилад не відобразив. На відеозаписі медичний працівник озвучує, що прилад показує помилку. Проте, яку саме помилку було відображено на приладі, на відеозаписі не зафіксовано.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів, викладено у розділі ІІІ вказаної Інструкції.
Так, відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (п.4 розділу ІІІ Інструкції).
Вищевказані вимоги також дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за №1103, де передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я є обов'язковим.
Як встановлено судом, у матеріалах справи, що розглядається, направлення на медичний огляд водія ОСОБА_1 до КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ», як це передбачено вимогами зазначених вище Інструкції та Порядку - відсутнє.
Відповідно до пунктів 15-21 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735: За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма». Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я. Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, підставою для складення Висновку є Акт медичного огляду, тобто Висновок є похідним документом від Акта медичного огляду і має у повній мірі відповідати останньому.
З долученого до матеріалів справи Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння ОСОБА_1 від 07.09.2025, міститься посилання на Акт медичного огляду №403 від 07.09.2025, складений о 00 год 25 хв. та зазначено, що ОСОБА_1 за висновками огляду від обстеження відмовився. Зазначений висновок підписано черговим лікарем ОСОБА_2 .
Проте, як встановлено судом, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі не відмовлявся, на оглянутому судом відеозаписі зафіксовано як медичним працівником за допомогою спеціального технічного засобу такий огляд проводився, проте, результату технічний прилад не відобразив, зі слів медичного працівника, прилад показав помилку, проте, що саме відобразилось на дисплеї приладу, на відеозаписі не зафіксовано та не зазначено у висновку. При цьому, суд зауважує, що проведення інших (лабораторних) досліджень для встановлення факту наявності чи відсутності стану алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , у зв'язку з неможливістю провести такий огляд за допомогою технічного засобу, останньому не пропонувалось та не проводилось.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи та відеозапис не містять інформації про технічний прилад, за допомогою якого у КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» медичний працівник намагалась провести огляд, зокрема відсутня інформація про його назву та чииність.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Сулу України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Таким чином, суд враховує пояснення ОСОБА_1 , що медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я не проведено належним чином та зазначає, що від проходження зазначеного огляду на місці зупинки водій ОСОБА_1 не відмовлявся, а тому, складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього саме за відмову від проходження такого огляду не відповідає фактичним обставинам справи.
Крім того, аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим. При цьому, матеріали справи, що розглядається, направлення ОСОБА_1 на огляд на стан сп'яніння до медичного закладу не містять.
За таких обставин, наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.2.5 ПДР матеріалами справи не доведена.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
За статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не доведено належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011).
При складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів.
Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.
З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи вищевикладене, слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про порушення вимог до процедури проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, передбачених ст.266 КУпАП.
Відтак, матеріали цієї справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відтак, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу, суд враховує, що Законом України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Крім того, відповідно до ч.8 ст.283 КУпАП постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 445904 від 07.09.2025, у ОСОБА_1 тимчасово вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 .
У зв'язку з тим, що судом прийнято рішення провадження у даній справі закрити, а тому, тимчасово вилучене посвідчення водія підлягає поверненню власнику.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тимчасово вилучене посвідчення водія НОМЕР_1 повернути власнику, ОСОБА_1 .
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ