Справа № 362/4859/25
Провадження № 2/362/2982/25
(заочне)
14 жовтня 2025 року м. Васильків
Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Мартинцова І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 27.05.2024-100002989 від 28.05.2024 року в розмірі 32800,00 грн. та понесені судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 27.05.2024-100002989.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором у сумі 10000,00 грн. Відповідач свої обов'язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув кредит та проценти за користування кредитом у загальній сумі 32800,00 грн., що змушує позивача звернутись до суду з даним позовом.
Процесуальні дії:
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 року визначено головуючого суддю Мартинцову І.О.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, зі змісту прохальної частини позовної заяви просив проводити розгляд справи без його участі, щодо ухвалення заочного рішення е заперечує.
З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1535280 від 01.07.2025 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , з 05.09.2012 року значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження, яка повернулися без вручення з відміткою «адресат відсутній за даною адресою».
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18.
Отже, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за адресою зареєстрованого місця проживання (поштове повідомлення міститься матеріалах справи), своїм процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Фактичні обставини справи:
Суд встановив, що 28.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір (оферта) № 27.05.2024-100002989, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 10000 грн. строком на 112 дні.
Відповідно до умов договору: сума кредиту 10000 грн.; строк кредитування 122 дні з дати його отримання; дата повернення кредиту 16.09.2024 року; процентна ставка - фіксована незмінна в розмірі 1,5 % за один день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит.
Договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови, а саме: пропозиція про укладення електронного кредитного договору (оферта) від 28.05.2024 року, яка розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.
Інформаційним повідомленням від 28.05.2024 року, яке є додатком до кредитного договору № 27.05.2024-100002989 відповідач підтвердив, що інформація, вказана у даному інформаційному повідомленні є достовірною, не містить неточної або неправдивої інформації.
Крім того, позичальником було підписано паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування.
Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 27.05.2024-100002989 від 28.05.2024 року, з яким він попередньо уважно ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.
Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача ( НОМЕР_1 ).
Згідно квитанції про перерахунок коштів від 28.05.2024 р. ТОВ «Споживчий центр» видав відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн., згідно кредитного договору № 27.05.2024-100002989.
Факт зарахування кредитних коштів 28.05.2024 року та їх використання відповідачем підтверджується випискою по особовому рахунку останнього за період з 28.05.2024 року по 17.07.2025 року.
Нормативно-правове обґрунтування.
Частини 1, 2 статті 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до частин 1, 3статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження всіх умов та правил, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у низці постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України). Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Щодо правової природи укладеного Кредитного договору №27.05.2024-100002989 від 28.05.2024 року, то він являється кредитним договором, відповідно до якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Нормою статті 629 ЦК України регламентовано, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до частини 2 статті 1050, частини 2 статті 1054 ЦК України, позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Оцінка суду.
Відповідно до положень статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов'язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.
Кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі 10000,00 грн., що підтверджено платіжною квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.
Однак, позичальник свої обов'язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кошти та проценти за користування кредитом процентів, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно довідки-розрахунку становить 3280000 грн., з яких 10000 грн. - основний борг, 16800,00 грн. - проценти, 1000грн. - комісія та 5000 неустойка.
Враховуючи, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу, відсотків та комісії з використання стороннього сервісу (інтернет-еквайрингу) відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором в сумі 27800 грн. (10000 грн. - основний борг, 16800,00 грн. - проценти, 1000 грн. - комісія) є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 5000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває й на даний час.
З огляду на вимоги пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за період з 24.06.2024 р. по 16.09.2025 р., оскільки її нарахування здійснено позивачем у період дії воєнного стану в Україні, під час якого позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором позики.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5000 грн. неустойки задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 2053,13 грн.
Керуючись ст.ст.12,76,77-81, 141, 211, 223, 247, 263,265,280, 285,289 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.05.2024-100002989 від 28.05.2024 року в сумі 27800 (двадцять сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 2053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн. 13 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Мартинцова І.О.