Справа № 357/15980/25
1-в/357/634/25
14 жовтня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурор: ОСОБА_3 ,
представник Державної установи «Білоцерківської виправної колонії (№35)» Міністерства юстиції України: ОСОБА_4 ,
засуджений: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду м. Біла Церква Київської області в приміщенні Державної установи «Білоцерківська виправна колонія №35» Міністерства юстиції України клопотання клопотання начальника Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)» Міністерства юстиції України ОСОБА_6 про приведення у відповідність згідно чинного законодавства вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022, відносно засудженого ОСОБА_5 ,
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання начальника Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)» Міністерства юстиції України ОСОБА_6 про приведення у відповідність згідно чинного законодавства вироку Святошинського районного суду міста Києва від 31.05.2022, відносно засудженого засудженого ОСОБА_5 .
В судовому засіданні представник Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)» Міністерства юстиції України підтримав заявлене клопотання та просив задовольнити з підстав викладених у ньому.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 , підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні щодо клопотання засудженого про звільнення його від призначеного покарання у зв'язку з декриміналізацією вчинених ним діянь не заперечував.
Вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Так, 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.
Згідно вказаного Закону № 3886- ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
З викладеного вбачається, що два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022 ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі та за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. 21.08.2023 ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області іспитовий строк скасовано та направено в місця позбавлення волі згідно вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022.
Так, згідно вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022 вбачається, що кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України вчинено у 2020 році, при цьому вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становила 27591,67 грн., а кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України вчинено у 2022 році, при цьому вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становила 1119,43 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2102 гривні.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2020 рік становить 2102 гривні.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2481 гривні.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2022 рік становить 2487 гривні.
Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення згідно вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.
Разом з тим, згідно вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки за діяння, яке залишається кримінально-караними на теперішній час.
Враховуючи вищезазначене, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Таким чином, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
При цьому суд саме звільняє засудженого від відбування покарання, а не приводить вирок суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022 в частині покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, вважати ОСОБА_5 засудженим за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 (провадження № 51-7110 км 23), щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність, а також з висновком про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК України з урахуванням положень Закону № 3886-IX, зробленим об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21.
Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
Згідно ч. 3 ст. 534 КПК України, виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після його проголошення в залі судового засідання.
Також суд звертає увагу, що згідно ч. 6 ст. 539 КПК України, за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зупиняє її виконання.
Оскільки звільнення від відбування покарання в зв'язку з усуненням караності діяння, за яке особа засуджена вироком суду, ч. 6 ст. 539 КПК України не передбачено як підстава для зупинення виконання ухвали суду, суд вважає, що ухвала підлягає негайному виконанню.
У зв'язку з зазначеним, суд приходить до висновку про те, що оскільки ОСОБА_5 на теперішній час відбуває покарання за вчинення діяння, кримінальна караність якого усунута, а вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді 2 років позбавлення волі, які останній на даний час відбув, ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню з місць позбавлення волі.
За таких обставин, клопотання є таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ст. 74 КК України, ст. ст. 376, 537, 539 КПК України, суд
Клопотання начальника Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)» Міністерства юстиції України ОСОБА_6 про приведення у відповідність згідно чинного законодавства вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022, відносно засудженого ОСОБА_5 , - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Білоцерківська виправна колонія №35» Міністерства юстиції України для виконання в частині звільнення засудженого.
Ухвала суду в частині звільнення засудженого з Державної установи «Білоцерківська виправна колонія №35» Міністерства юстиції України підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_7