Справа № 287/1156/25
2/287/849/25
Про залишення позовної заяви без руху
"14" жовтня 2025 р. м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Винару Л.В.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовну заяву необхідно залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України.
Зокрема, у вступній частині позовної заяви позивачка зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в м. Олевську, Коростенського району, Житомирської області, проте вулиця та номер будинку в якому проживає відповідач їй невідомі.
Згідно з відповіддю №1890243 від 14.10.2025 року, отриманою Олевським районним судом Житомирської області з Єдиного державного демографічного реєстру, відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вказаному реєстрі відсутні.
При цьому, позивачка не вказує відомих їй номерів засобів зв'язку, електронної пошти та відомостей про наявність електронного кабінету відповідача ОСОБА_2 .
Таким чином, позивачці слід уточнити місце проживання/перебування відповідача, оскільки за таких обставин, суд позбавлений можливості повідомити відповідача належним чином та своєчасно про дату, час і місце розгляду справи в разі вирішення судом питання про прийняття судом позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тобто, в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Суд звертає увагу позивачки на те, що прохальна частина позовної заяви має особливо важливе значення при розгляді справи, вимоги позивачки, стосовно яких вона просить прийняти судове рішення, повинні бути чітко визначені останньою у прохальній частині позовної заяви, уникаючи загальних тез, оскільки резолютивна рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.
Отже, предмет судового розгляду, який досліджується судом, має бути чітким та зрозумілим.
Позивачкою ОСОБА_1 подано до суду заяву про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
У мотивувальній частині позовної заяви позивачка вказує про те, що на її переконання, для забезпечення належного матеріального рівня дітей, який на теперішній час необхідний для їхньої життєдіяльності, збереження по можливості того рівня, який діти мали б тоді, коли проживали з батьком необхідні кошти в розмірі, що становлять частину заробітної плати (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку Законом України «Про державний бюджет України».
Проте, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у наступних розмірах: на утримання сина ОСОБА_3 , 2016 року народження у розмірі частини заробітної плати (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку Законом України «Про державний бюджет України»; на утримання сина ОСОБА_4 , 2015 року народження у розмірі 1/3 частини заробітної плати (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку Законом України «Про державний бюджет України»; на утримання дочки ОСОБА_5 , 2010 року народження у розмірі 1/2 частини заробітної плати (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку Законом України «Про державний бюджет України»; на утримання сина ОСОБА_6 , 2009 року народження у розмірі 1/2 частини заробітної плати (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку Законом України «Про державний бюджет України»; на утримання сина ОСОБА_7 , 2007 року народження у розмірі 1/2 частини заробітної плати (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку Законом України «Про державний бюджет України».
Враховуючи наведене, позивачці слід усунути вказані розбіжності та в цій частині уточнити позовну заяву.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.В.Винар