Справа № 953/6128/24 Головуючий суддя І інстанції Задорожна А. М.
Провадження № 22-ц/818/2867/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про стягнення аліментів
02 жовтня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.,
суддів колегії: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката - Шайхлісламової Яни Василівни на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються із відповідача на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.01.2019 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2011 року народження: з твердої грошової суми 2000 грн щомісячно на частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 18.08.2007 перебувала у шлюбі з відповідачем. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.04.2016 шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_3 , який наразі є неповнолітній та проживає разом із нею. Місце проживання дитини визначено рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.01.2018.
Згідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.01.2019 у цивільній справі №640/9197/18, з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн, починаючи з 23.05.2018 до досягнення дитиною повноліття. Під час розгляду справи відповідач не мав постійного місця роботи, мав нерегулярний, мінливий дохід, тому розмір аліментів був визначений в твердій грошовій сумі. Аліменти відповідач сплачував регулярно, заборгованості по сплаті аліментів на даний час немає. Однак, на теперішній час її матеріальний стан погіршився, оскільки у неї зросли витрати на утримання дитини у зв'язку із зростанням цін на продукти та одяг, підвищенням вимог до прожиткового рівня на дитину відповідного рівня, що вже не покривається присудженими судом аліментами.
В той же час, поліпшився і матеріальний стан відповідача. З червня 2023 року по теперішній час він служить в лавах ЗСУ та має стабільний і високий дохід, а отже він має можливість збільшити витрати на утримання дитини. У добровільному порядку збільшити розмір аліментів та сплачувати їх у вигляді частки усіх видів заробітку/доходу відповідач відмовився. На утриманні відповідача інших дітей немає.
З наведених підстав позивачка просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на її користь на утримання дитини з твердої грошової суми у розмірі 2 000 грн щомісячно на частку усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 травня 2025 року позов задоволено.
Змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 січня 2019 року по справі № 640/9197/18, провадження №2/640/360/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів у зазначеному розмірі розпочати з дня набрання законної сили рішенням суду.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Відкликано виконавчий лист по справі №640/9197/18, провадження №2/640/360/19 виданий Київським районним судом м. Харкова 18.03.2019 про: Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у сумі 2 000 грн, щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.05.2018 до досягнення дитиною повноліття.
Не погоджуючись з таким рішення суду представник ОСОБА_1 - адвокат Шайхлісламова Я.В. в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, та у задоволенні позову відмовити.
Скарга мотивована тим, що судом не прийнято до уваги, що відповідач по справі як разом з клопотанням про зупинення провадження по справі від 26.09.2024, так і з клопотанням про відкладення розгляду справи від 06.11.2024 додавав докази його залучення до виконання завдань у зоні бойових дій.
Вважає, що судом в порушення вимог законодавства було відмовлено у задоволенні його клопотання про зупинення провадження по справі.
Вказує, що матеріали справи не містять жодного доказу зміни матеріального стану сторін, ст.192 СК України, яку застосував суд приймаючи оскаржуване рішення, не підлягає застосуванню, необґрунтоване посилання суду на збільшення прожиткового мінімуму для дитини, як на підставу зміни способу та порядку стягнення.
Вважає, що зміна законодавства мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що апелянт не надав суду доказів того, що військова частина у складі ЗСУ, в якій він проходить службу, переведена на воєнний стан, а з наданих довідок не вбачається факт перебування останнього з моменту відкриття провадження по справі і на час клопотання у зоні бойових дій.
Вказує, що є наведені у позову підстави знайшли своє підтвердження у ма на теперішній час ситуація та майновий стан відповідача докорінно змінилась. Витрати на утримання дитини збільшились у зв'язку із зростанням цін, прожитковий рівень на дитину відповідного віку збільшився. В той же час, згідно із наданими довідками, відповідач знаходиться в лавах ЗСУ і має постійний високий дохід, що дає можливість збільшити його витрати на утримання дитини.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, та чия явка не булла визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За нормами частин 1 та 2 ст.141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно положень ч. ч. 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до п. п. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, у статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан його здоров'я чи дитини, або ж покращилося матеріальне становище, змінився сімейний стан (зменшилась кількість утриманців) чи стан здоров'я платника аліментів.
При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я. Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права суд зазначає, що позивачка має право на зміну розміру стягуваних аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку, тобто має право на зміну способу стягнення аліментів, оскільки змінились обставини, що впливають на визначений розмір аліментів, а саме: змінився матеріальний стан позивачки та відповідача, збільшився прожитковий мінімум та відповідно збільшився мінімальний розмір аліментів на дитину.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін, що внаслідок прийняття на військову службу та отримання постійного доходу, відсутність у нього на момент розгляду справи, інших утриманців, яких він зобов'язаний утримувати у відповідності до вимог Закону, а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, - виникли підстави для зміни способу та розміру стягнення аліментів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.04.2016, справа № 640/1201/16-ц, позов ОСОБА_2 задоволено. Шлюб, зареєстрований 18.08.2007 у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №1 Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1681, між ОСОБА_2 1986 року народження та ОСОБА_1 , 1983 року народження - розірвано (а.с. 9).
Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції від 09.11.2011 (а.с.8).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.01.2018, справа № 640/282/17, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-13).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи 01-03561-2018 від 22.03.2018, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14).
Згідно копії виконавчого листа у справі №640/9197/18 провадження №2/640/360/19, виданого Київським районним судом м. Харкова 18.03.2019, 16.01.2019 суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у сумі 2 000 грн, щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.05.2018 до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 21.02.2019 (а.с.10).
Згідно копії довідки військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України від 11.09.2024 №1805/3875 старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_4 Сил територіальної оборони Збройних Сил України (а.с.35).
З довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Міністерства юстиції України вбачається, що станом на 10.09.2024 заборгованість зі сплати періодичних платежів по аліментах у відсутня (а.с.36).
Факт сплати аліментів ОСОБА_1 на утримання дитини підтверджується копіями витягів за банківським рахунками АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.37-43).
Визначаючи розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача на користь позивачки, суд першої ін7станції обґрунтовано врахував також те, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 196 грн, а також те, що обов'язок по матеріальному забезпеченню дитини лежить на обох батьках.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення суду, посилаючись на збільшення витрат на утримання дитини у зв'язку зі зростанням цін на продукти харчування, одяг, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку.
Позивачка вказує, що у відповідача змінився матеріальний стан, оскільки з червня 2023 року по теперішній час він служить у лавах ЗСУ та має стабільний та високий дохід і має можливість збільшити витрати на утримання дитини.
Виходячи з положень статей 182, 192 СК України, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я, зміни сімейного стану сторін.
Наведене свідчить, що у відповідача об'єктивно збільшився розмір доходу, який на став регулярним, що є законною підставою для збільшення розміру аліментів.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката - Шайхлісламової Яни Василівни залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 14 жовтня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді колегії Ю.М.Мальований.
Н.П. Пилипчук.