Іменем України
14 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 613/1007/24
провадження № 22-ц/818/3414/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Смелянець К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Уварової Ю.В., -
У березні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в якій просив заборонити приймати до виконання виконавчий лист, виданий 26.03.2025 року на виконання рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23.10.2024 року у справі №613/1007/24; визнати виконавчий лист, виданий 26.03.2025 року на виконання рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23.10.2024 року у справі №613/1007/24, таким, що не підлягає виконанню повністю.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року відмовлено Акціонерному товариству «Сенс Банк» у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Сенс Банк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову якою задовольнити вимоги заявника в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що 23.10.2024 року рішенням Богодухівського районного суду Харківської області у справі №613/1007/24 за позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про захист прав споживачів та стягнення суми за договором на розміщення вкладу задоволено та стягнуто з Банку на користь ОСОБА_1 грошові кошти у національній валюті у розмірі 5 900,00 грн. Не погодившись з судовим рішенням, Банком було оскаржено його до Харківського апеляційного суду. В ході здійснення апеляційного провадження, представником Банку в іншій судовій справі було з'ясовано про перерахування грошових коштів у розмірі 5958 грн. 75 коп. (у тому числі і кошти, що є предметом розгляду у даній справі) на користь ОСОБА_1 . У зв'язку з наведеними обставинами щодо відсутності обов'язку виконувати судове рішення та з метою недопущення подвійного стягнення, Банком подано до Богодухівського районного суду Харківської області заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування виконання обов'язку у повному обсязі, до заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню додано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 (виписка з р/р НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2024 року по 17.01.2025 року. Вказаною випискою підтверджується здійснення 12.07.2024 року переказу коштів в сумі 5958,75 грн. з рахунку ОСОБА_1 відкритого в АТ «Сенс Банк» ( НОМЕР_1 ) на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк» ( НОМЕР_2 ), з призначенням платежу - перерахування коштів згідно звернення ОСОБА_1 від 09.07.2024 року. Також зазначає, що з виписки вбачається, що 12.07.2024 року з рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ «Сенс Банк» ( НОМЕР_1 ) на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк» ( НОМЕР_2 ), здійснено переказ коштів в сумі 5958,75 грн, призначення платежу - перерахування коштів згідно звернення ОСОБА_1 від 09.07.2024 року. Отже, перерахування коштів було здійснено 12.07.2024 року, тобто до ухвалення рішення судом першої інстанції. Зазначена виписка по особовому рахунку суду під час розгляду справи по суті в якості доказу не надавалась, судом не досліджувалась. Перерахована сума (5958,75 грн) співпадає з сумою, що стягнута за рішенням (5900,00 грн). Вказує, що позивач - ОСОБА_1 не заперечуючи факту перерахунку коштів, заперечує факт виконання рішення банком, мотивуючи це тим, що має декілька рахунків, при цьому вважає, що банк винен йому в цілому близько 380 000,00 грн, з цього приводу судами розглядаються цивільні справи за його позовами, тому вважає, що неможливо встановити природу коштів, які надійшли на його рахунок в банку «Креді Агріколь». Виходячи з вищевикладеного вважає, що з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов помилково висновку, що в даному випадку неможливо однозначно стверджувати, що кошти в сумі 5985,75 грн, перераховані 12.07.2024 року на рахунок ОСОБА_1 є коштами, що були предметом розгляду у справі №613/1007/24, рішення у якій було ухвалено 23.10.2024 року», а тому ухвала суду підлягає скасуванню.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Сенс Банк» суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з виписки по рахункам вбачається, що 12.07.2024 року з рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ «Сенс Банк» ( НОМЕР_1 ) на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Креді Агріколь Банк» ( НОМЕР_2 ), здійснено переказ коштів в сумі 5958,75 грн, призначення платежу - перерахування коштів згідно звернення ОСОБА_1 від 09.07.2024 року. Перерахування коштів здійснено 12.07.2024 року, а саме до ухвалення рішення судом першої інстанції щодо розгляду позовної заяви по суті. Зазначена виписка по особовому рахунку суду під час розгляду справи по суті в якості доказу не надавалась та судом першої інстанції не досліджувалась. З урахуванням наведеного, виходячи з положень цивільно-процесуального закону щодо порядку доказування, суд вважав, що в даному випадку неможливо однозначно стверджувати, що кошти в сумі 5985,75 грн, перераховані 12.07.2024 року на рахунок ОСОБА_1 є коштами, що були предметом розгляду у справі №613/1007/24, рішення у якій було ухвалено 23.10.2024 року. Підстав для задоволення заяви не вбачається.
Зазначений висновок суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 23.10.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у національній валюті у розмірі 5 900,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04.03.2025 року рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23.10.2024 року залишено без змін.
На виконання вказаного рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23.10.2024 року - 26.03.2025 року було видано виконавчі листи.
Як на підставу вимог заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню АТ «Сенс Банк » посилалось на те, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 23.10.2024 року у справі № 613/1007/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» про захист прав споживачів та стягнення суми за договором на розміщення вкладу, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у національній валюті у розмірі 5 900,00 грн. Постановою Харківського апеляційного суду рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23.10.2024 року залишено без змін. 12.07.2024 року мало місце перерахування Банком залишку грошових коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 з подальшим його закриттям на підставі звернення клієнта №1-44798267302 від 09.07.2024 року. На підтвердження вказаного факту слугує виписка по особовому рахунку клієнта щодо руху коштів на поточному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , з якої вбачається перерахування грошових коштів з вказаного рахунку на рахунок клієнта в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» у розмірі 5 958,75 грн: сума раніше перерахованого вкладу, відсотків по вкладу та остаточного залишку грошових коштів (Копія Виписки додається). Тобто, банк у повному обсязі сплатив позивачу стягнуту суму за рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 23.10.2024 року у справі №613/1007/24 у розмірі 5900,00 грн. Разом з тим, як вбачається з відомостей системи «Електронний суд», 26.03.2025 року на виконання рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23.10.2024 року у справі №613/1007/24 судом виданий виконавчий лист. Оскільки рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23.10.2024 року у справі №613/1007/24 добровільно та у повному обсязі виконане Банком ще до дати видачі виконавчого листа на його виконання, є підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Частинами 1,2,3 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист є виконавчим документом.
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Пунктом 3 зазначеного Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.431 ЦПК України).
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст.432 ЦПК України).
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з таких обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21.
Верховний Суд України у постанові, від 22 березня 2017 року, по справі № 755/6665/15-ц, зазначив, що ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження та реалізації громадянином його «права на суд», гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, то зазначене судове рішення перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд» та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п. 40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Посилання АТ «Сенс Банк» на те, що 12.07.2024 року Банком перераховано залишок грошових коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 з подальшим його закриттям на підставі звернення клієнта №1-44798267302 від 09.07.2024 року, а тому сума боргу перед позивачем сплачена ще до закінчення розгляду справи по суті позовних вимог судом першої інстанції, а отже підстави для стягнення боргу відсутні, судовою колегією не приймаються.
АТ «Сенс Банк» на підтвердження вказаного факту надав до суду першої інстанції виписку по особовому рахунку клієнта щодо руху коштів на поточному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , з якої вбачається перерахування грошових коштів з вказаного рахунку на рахунок клієнта в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» у розмірі 5 958,75 грн: сума раніше перерахованого вкладу, відсотків по вкладу та остаточного залишку грошових коштів.
Тому вважає, що банк у повному обсязі сплатив позивачу стягнуту суму за рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 23.10.2024 року у справі №613/1007/24 у розмірі 5900,00 грн.
Отже, видача виконавчого листа у справі №613/1007/24 на виконання судового рішення від 23.10.2024 року є безпідставним.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони і приписами статті 81 ЦПК України.
При цьому частиною шостою цієї норми передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Як свідчать матеріали справи, сума на сплату якої посилається заявник, як на фактичне виконання рішення суду, перерахована позивачеві 12.07.2024 року, тобто до дня ухвалення рішення судом першої інстанції.
Натомість при ухваленні рішення відповідачі позов не визнали, та не зазначали, що сума, що належить до виплати позивачеві, ними сплачена в повному обсязі.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не визнавав наявність обов'язку Банку повернути депозит, та не вказував на виконання обов'язку по його поверненню.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що ними ще до ухвалення рішення судом першої інстанції фактично проведено його виконання шляхом перерахування коштів позивачеві.
Сам по собі факт перерахування певних коштів на рахунок позивача не свідчить, що кошти перераховані у зв'язку із правовідносинами щодо яких ухвалено судове рішення.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам, на які посилається апелянт та дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк»- залишити без задоволення.
Ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 15.10.2025 року.