Справа № 587/529/21
15 жовтня 2025 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Гончаренко Л.М., з участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення в цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07 травня 2021 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 39225 грн 51 коп заборгованості за договором про надання банківських послуг та судовий збір в розмірі 2270 гривень.
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 18.02.2023 уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
Заява мотивована тим, що заявниця в зв'язку із скрутним матеріальним станом не має фізичної змоги сплатити суму боргу одним платежем. Посилалась на несприятливу фінансову ситуацію, яка пояснюється тим, що народила другу дитину та тепер має двох дітей- 2009 та 2023 року народження. На даний час перебуває на обліку в Департаменті Соціального захисту населення та отримує 860 грн щомісячно. На даний час вона є внутрішньо переміщеною разом з дітьми з міста Суми до міста Харків. Її чоловік ОСОБА_3 з 10.10.2024 постійно перебуває на військовій службі в НГ України військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . На сьогодні приватним виконавцем з неї стягнуто 23785,45 грн, сума боргу складає 17710 грн. 87 коп. Таким чином, фактично визнаючи суму боргу за рішенням суду, заявник не має фактичної змоги виконати судове рішення, а тому вимушена просити у суду розстрочити його виконання у розмірі 1000 грн щомісячно, періодом з дня постановлення відповідної ухвали суду.
Від представника заявника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд заяви повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Згідно з частинами першою - п'ятою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про розстрочення виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Обґрунтовуючи своє рішення суд приймає до уваги, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 17.05.2005 р. «Чижов проти України» вказано, що на державі лежить зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочення у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони", 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 послалася на скрутний матеріальний стан, пославшись на народження другої дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебування її на обліку в Департаменті соціального захисту населення та отримання 860 грн, наявність двох дітей, необхідностю отримання статусу внутнрішньо переміщеної особи.
Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність двох неповнолітніх дітей не свідчить про виняткові обставини, які б свідчили про неможливість виконання рішення, так як заявниця перебуває у зареєстрованому шлюбі, обов'язок утримувати дітей також покладається і на батьків дітей. Однак, заявником не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини, на які вона посилається у заяві щодо скрутного матеріального становища та не надала докази на підтвердження можливості виконання нею рішення суду у повному обсязі та без затримок відповідно до запропонованого нею графіку.
Крім того, як вказує представник заявниці в свої заяві сума, що залишилася до стягнення становить 17 710 грн. 87 коп., а тому запропонований представником заявника порядок розстрочення виконання рішення шляхом сплати рівними платежами по 1000 грн. щомісячно суперечить положенням ч. 5 ст. 435 ЦПК України, якою передбачено, що розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Отже, у задоволенні зави ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення від 07.05.2021 року слід відмовити.
Керуючись ст. 435 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення в цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.М. Гончаренко