Справа № 573/1804/25
Номер провадження 2/573/557/25
( з а о ч н е )
15 жовтня 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Замченко А.О.,
з участю секретаря - Півньової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02.09.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, в якому вказує, що 25.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і відповідачкою укладено кредитний договір №555901758, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 6000 грн. Згідно з укладеним 28.11.2018 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договором факторингу, строк дії якого неодноразово продовжувався додатковими угодами, ТОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у тому числі й до ОСОБА_1 05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до боржників ТОВ «Таліон Плюс», зокрема, до відповідачки, яка є боржником за кредитним договором №555901758. 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу, відповідно до мов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №555901758. Відповідачка належним чином взяті на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 21342 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість по кредиту, 15342 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму боргу, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 08.09.2025 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, за клопотанням представника позивача витребувано в АТ «Таскомбанк» інформацію щодо належності відповідачці банківської картки та зарахування на неї кредитних коштів.
У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» - Поляков О.В. не з'явився, заявив клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 7 зв., 48).
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 52).
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідачка у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, відзиву не подала, за згодою позивача було проведено заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 25.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 у режимі онлайн укладено договір кредитної лінії №555901758, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 6000 грн, з видачою першого траншу за договором у максимальній сумі 6000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернутий до закінчення дисконтного періоду, який складає 30 днів та може неодноразово продовжуватися, при дотриманні умов його продовження, зі сплатою процентів за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а. с. 14 - 16).
У цей же день ОСОБА_1 ознайомилася з паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт», який є додатком до договору (а. с. 13).
Відповідно до п. 1.8 договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.7 р. 3 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п. 1.9, 1.9.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору (до ___) нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,5% річних, що становить 1,7% від суми кредиту за кожен день користування ним.
Згідно з п. 1.12 кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, у розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
- зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
- з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,5% річних, що становить 2,3% у день від суми кредиту за кожний день користування ним.
У п. 1.13 кредитного договору сторони обумовили, що проценти в розмірі, визначеному зокрема п. 1.12.2 Договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.
Відповідно до п. 2.2.2.1 договору позичальник зобов'язаний здійснити повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний у реквізитах договору, у строки, передбачені договором.
Згідно з 2.1.1.5 кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець у будь-який час, у тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі.
На останній сторінці кредитного договору позичальником зазначена ОСОБА_1 і вказано, що договір підписано нею 25.05.2021 о 01:23 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а. с. 16 зв.).
У заявці на отримання кредитних коштів ОСОБА_1 номером своєї банківської картки зазначила: НОМЕР_1 (а. с. 12 зв.).
25.05.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_1 6000 грн (а. с. 9, 39 зв., 50).
Як вбачається з розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кошти на виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 не вносила, у зв'язку з чим станом на 27.07.2021 її заборгованість за кредитним договором становила 13614 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість по кредиту, 7614 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а. с. 24 зв. - 25).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого продовжено додатковими угодами від 28.11.2019 №19, від 31.12.2020 №26, від 31.12.2021 №27, від 31.12.2022 №31, 31.12.2023 №32 (відповідно до ухвали суду від 08.09.2025 договір факторингу з додатковими угодами зберігається лише в ЄСІТС). Крім того, додатковою угодою від 31.12.2020 №26 договір факторингу викладено в новій редакції. З урахуванням зазначених додаткових угод дія договору факторингу була продовжена до 31.12.2024.
Відповідно до п. 2.1 - 2.2, 4.1 зазначеного договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити за плату, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняти права вимоги до позичальників, зазначених у реєстрах прав вимог.
Разом з правом вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» переходять всі інші права та обов'язки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимог є самостійним додатком та не змінює попередній.
Право вимоги переходить від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Згідно з п. 5.3.3 договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій розсуд, у тому числі відступати права вимоги на користь третіх осіб.
Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги №144 від 27.07.2021 до договору факторингу №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором №555901758 у сумі 13614 грн, з яких: 6000 грн - основна заборгованість, 7614 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 33 - 34).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого продовжено додатковою угодою від 03.08.2021 №2 до 31.12.2022, додатковою угодою від 30.12.2022 №3 - до 30.12.2024, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (відповідно до ухвали суду від 08.09.2025 договір факторингу з додатковими угодами зберігається лише в ЄСІТС).
Відповідно до п. 2.2, 4.1, 5.3.3 зазначеного договору факторингу разом з правом вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» переходять всі інші права та обов'язки ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
З витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 вбачається, що до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №555901758 від 25.05.2021 у сумі 21342 грн, з яких: 6000 грн - основна заборгованість, 15342 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 31 зв.).
08.07.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №08/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «ЕЙС» зобов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє - відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників (відповідно до ухвали суду від 08.09.2025 договір факторингу з додатковими угодами зберігається лише в ЄСІТС).
Згідно з витягом з реєстру боржників від 08.07.2025 до договору факторингу №08/07/25-Е ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором №555901758 від 25.05.2021 у сумі 21342 грн, з яких: 6000 грн - основна заборгованість, 15342 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 29 - 29 зв.).
Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №555901758 від 25.05.2021 також підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 31.07.2025 (а. с. 23).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Як вбачається з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, яка діяла на час укладення кредитного договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» необхідно стягнути 21342 грн заборгованості по кредитному договору, яка складається з 6000 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 15342 грн - заборгованості за відсотками.
Що стосується вимоги про стягнення 7000 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.
З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 3000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути 5422 грн 40 коп. понесених і документально підтверджених судових витрат, які складаються з судового збору (2422 грн 40 коп.) та витрат, пов'язаних з розглядом справи (3000 грн) (а. с. 20, 40).
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, оф. 2005, код ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 21342 (двадцять одну тисячу триста сорок дві) грн заборгованості за договором кредитної лінії №555901758 від 25.05.2021, 5422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідач має право подати протягом 30 днів з дня проголошення заочного рішення заяву про його перегляд до Білопільського районного суду Сумської області.
Суддя -