Справа № 308/14950/25
2-о/308/426/25
15 жовтня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Меженна Вікторія Іванівна, заінтересовані особи ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про усиновлення малолітньої дитини, -
13.10.2025 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Меженна В.І., заінтересовані особи ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про усиновлення малолітньої дитини, яка згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.10.2025 передана на розгляд судді Голяни О.В.
Ознайомившись матеріалами заяви, суддя встановив, що справа не підсудна Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області та підлягає направленню за територіальною підсудністю на розгляд до іншого суду з наступних підстав.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Як зазначається у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV цього Кодексу.
Згідно зі ст. 310 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
За змістом вказаної норми заява про усиновлення подається до суду за місцем проживання дитини.
Рішення про усиновлення постановляє суд за місцем постійного проживання (перебування) дитини.
Місце проживання чи перебування фізичної особи визначається відповідно до ст. 29 ЦК України і статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послу регулює Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Згідно ч. 1 ст.3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою, зокрема: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
За загальними вимогами до декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи, громадянин України, який проживає на території України, зобов'язаний протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. (ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», пункт 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265).
Батьки або інші законні представники зобов'язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.
Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.
Реєстрація місця проживання (перебування) особи це - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 зазначено, що положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені в ч. 1 ст. 28 ЦПК, не можуть пред'являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
В постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 449/1352/15-ц щодо розгляду справи в порядку окремого провадження зазначена правова позиція, що за положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Водночас має значення зареєстроване місце проживання.
Звертаючись саме до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про усиновлення дитини, заявник обґрунтовує тим, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ним та його дружиною ОСОБА_2 , яка є матір'ю вказаної дитини, за однією адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надав Акт обстеження умов проживання №б/н від 19.09.2025 та договір найму /оренди/ квартири від 25.10.2023.
На виконання вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України судом сформовано запит через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання заявника, заінтересованої особи, а також малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про усиновлення якого звернувся з відповідною заявою заявник.
Відповідно до відповіді №1891239 від 14.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до відповіді №1891251 від 14.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/014626283 від 06.10.2025 вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.09.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Долучений до матеріалів заяви договір найму /оренди/ квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від 25.10.2023 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , вступив в силу з моменту його підписання, тобто з 25.10.2023, і діяв до 25.10.2024.
Зазначені докази є належними на підтвердження правового статусу даного житла як такого, що у розумінні чинного законодавства, підтверджує місце проживання дитини, про усиновлення якої подано заяву.
Отже, заява підлягає розгляду судом за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , з якою проживає дитина, про усиновлення якої подано заяву.
Оцінивши подані докази та відомості про зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання законного представника малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання самої дитини в місті Ужгороді чи Ужгородському районі, суд дійшов висновку про необхідність передачі цивільної справи за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області (адреса: 23700, Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. Соборна, 47).
На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 31, 187, 258-261, 310, 353, 354 ЦПК України, -
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Меженна Вікторія Іванівна, заінтересовані особи ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про усиновлення малолітньої дитини, передати за територіальною підсудністю на розгляд до Гайсинського районного суду Вінницької області (23700, Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вулиця Соборна, 47).
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити заявнику.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олена ГОЛЯНА