Справа №:461/8425/25
Провадження №: 2-о/461/101/25
про відмову у відкритті провадження
15.10.2025 м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Романюк В.Ф., отримавши матеріали заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: Київська обл., Богуславський р-н, с. Медвин), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ) про встановлення факту, що має юридичне значення, -
заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: визнати ОСОБА_2 особою, яка є неналежним співвласником квартири АДРЕСА_4 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд прийшов до висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається із заяви, заявник ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого позовного провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 2, 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх;
2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
4) усиновлення;
5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;
6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
8) визнання спадщини відумерлою;
9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Вищевказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.02.2018 по справі №760/19921/16-ц та справі №398/4017/18, 29.05.2019.
Зі змісту заяви вбачається спір про право, оскільки заявник просить визнати ОСОБА_2 особою, яка не є належним співвласником квартири АДРЕСА_4 .
Таким чином, заявник просить суд встановити факт, що не відноситься до переліку справ, які розглядаються судом про встановлення фактів, що мають юридичне значення, оскільки вбачається спір про право на нерухоме майно, що є окремим предметом доказування та має здійснюватися шляхом подання до суду відповідного позову в порядку та з підстав, визначених главою 29 ЦК України, якою передбачені підстави захисту права власності.
Відповідно до п. 4 ст. 256 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Відмова у відкритті провадження по справі в порядку окремого провадження не перешкоджає звернутися до суду з відповідним позовом про захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права.
Керуючись ст.ст. 44, 186, 256, 293, 317, 353 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , серія та номер паспорта НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: Київська обл., Богуславський р-н, с. Медвин), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ) про встановлення факту, що має юридичне значення.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 186 ЦПК України, повернути позивачу заяву разом із долученими до неї матеріалами, а копію заяви залишити у суді.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду.
Суддя В.Ф. Романюк